ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.05.2026Справа № 910/200/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТО-СТРОЙ-СЕРВІС»,
до: 1. Дніпровської міської ради,
2. Міністерства юстиції України,
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Представники сторін:
від позивача: Войтович В.А.,
від відповідача-1: не з'явились,
від відповідача-2: Барановська А.М.,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТО-СТРОЙ-СЕРВІС» до Дніпровської міської ради, Міністерства юстиції України про:
1) визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТО-СТРОЙ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35381293) на: - автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Слобожанський (пр. Газети Правда), 1-І у м. Дніпро; - автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Слобожанський (пр. Газети Правда), 2-Г у м. Дніпро.
2) визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.12.2025 за № 3549/5 «Про задоволення скарги».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
22.01.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 відкрито провадження у справі № 910/200/26 за вищевказаним позовом, підготовче засідання призначено на 18.02.2026. Встановлено сторонам строки для подання відзивів на позовну заяву, відповіді на відзиви та заперечень.
10.02.2026 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
11.02.2026 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
11.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь представника у підготовчому засіданні 18.02.2026 та у наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів, у задоволенні якої ухвалою суду від 16.02.2026 відмовлено.
17.02.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
В підготовчому засіданні 18.02.2026, у яке з'явились представники позивача та відповідача-2, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення підготовчого засідання на 16.03.2026.
09.03.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у призначеному на 16.03.2026 підготовчому засіданні та у всіх наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 10.03.2026 задоволено.
16.03.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення та заява про зміну предмета позову, у якій позивач відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України заявив про зміну предмету позовних вимог із викладенням останніх у такій редакції: « 1. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2025 за № 3549/5 «Про задоволення скарги». 2. Зобов'язати Міністерство юстиції України або Державного реєстратора поновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТО-СТРОЙ-СЕРВІС» на: автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Слобожанський (пр. Газети Правда), 1-І у м. Дніпро; автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Слобожанський (пр. Газети Правда), 2-Г у м. Дніпро.».
В підготовче засідання 16.03.2026 з'явилися представник позивача в режимі відеоконференції та представник відповідача-2. Відповідач-1 своїх представників у підготовче засідання не направив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, заяв/клопотань не подавав.
Представник позивача в підготовчому засіданні 16.03.2026 надав суду усні пояснення щодо поданої заяви про зміну предмета позову, просив прийняти вказану заяву до розгляду, а також просив долучити до матеріалів справи подані 13.03.2026 через систему Електронний Суд додаткові пояснення.
Представник відповідача-2 заперечував щодо прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову.
В підготовчому засіданні суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою долучив до матеріалів справи подані позивачем додаткові пояснення від 13.03.2026.
За результатами підготовчого засідання 16.03.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 06.04.2026, встановивши відповідачам строк для подання заперечень на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмета позову.
01.04.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні, призначеному на 06.04.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 02.04.2026 задоволено.
В підготовчому засіданні 06.04.2026, у яке з'явились представники позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача-2, судом з'ясовано чи подано сторонами усі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень та з огляду на відсутність будь-яких не розглянутих заяв/клопотань та підстав для відкладення підготовчого засідання, враховуючи здійснення судом усіх необхідних та достатніх дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, постановлено ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 06.05.2026.
24.04.2026 до суду від відповідача-1 надійшла заява про участь в судовому засіданні, призначеному на 06.05.2026, у режимі відеоконференції, яку ухвалою суду від 28.04.2026 задоволено.
04.05.2026 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 06.05.2026, у яке з'явились представники позивача та відповідача-1 (в режимі відеоконференції), судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа про задоволення поданого відповідачем-2 клопотання про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 18.05.2026.
В судове засідання 18.05.2026 з'явилися представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв/клопотань не подавав.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки неявка представника відповідача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника вказаного учасника справи.
Так, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача-2 заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив в позові відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 18.05.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі № 28/289-08, яке набрало законної сили 01.07.2008, встановлено, що 28 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Савалан ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» укладено договір № 77 купівлі-продажу автозаправних станцій відповідно до якого ТОВ «Савалан ЛТД» продав, а ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» купив:
- автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 2-Г, в м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. А-1 операторська поз. 1-5 загальною площею 23,7 м2; літ. Д збірник проливу нафтопродуктів; літ. Е - грязевий відстійник з бензоуловлювачем; № 1 ємкість для розчину піноутворювача; №2 маслозбірний колодязь; №3 огорожа; І, II - мостіння;
- автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 1-І, в м, Дніпропетровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1-5 загальною площею 16,9 м2; літ. Е, Ж збірник проливу нафтопродуктів; № 1 огорожа; І мостіння.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу № 77 між сторонами було здійснено передачу та приймання автозаправних станцій, про що було складено та підписано Акт приймання-передачі від 30.01.2008.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі №28/289-08 задоволено позов ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» до ТОВ «Савалан ЛТД», визнано дійсним договір № 77 купівлі-продажу автозаправних станцій від 28.01.2008, а саме: автозаправна станція, розташована на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 2-Г, в м. Дніпропетровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1-5 загальною площею 23,7 м2; літ. Д збірник проливу нафтопродуктів; літ. Е грязевий відстійник з бензоуловлювачем; № 1 ємкість для розчину піноутворювача; № 2 маслозбірний колодязь; № 3 огорожа; І, II мостіння; автозаправна станція, розташована на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 1-І, в м. Дніпропетровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1-5 загальною площею 16,9 м2; літ. Е, Ж збірник проливу нафтопродуктів; №1 огорожа; 1 мостіння, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Савалан ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс»;
- визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35381293) право власності на автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0.2 га по пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 2-Г, в м. Дніпропетровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1-5 загальною площею 23,7 м2; літ. Д збірник проливу нафтопродуктів; літ. Е грязевий відстійник з бензоуловлювачем; №I ємкість для розчину піноутворювача; № 2 маслозбірний колодязь; № 3 огорожа: І,IIмостіння та автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0.2 га по пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 1-І. в м. Дніпропетровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1-5 загальною площею 16,9 м2; літ. Е, Ж - сбірник проливу нафтопродуктів; № І огорожа; І мостіння, без актів вводу в експлуатацію.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, 26 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» (продавець) та ТОВ «АЗС-Будсервіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу автозаправних станцій № 8-Д, відповідно до п. 1.1. якого продавець продає (передає у власність) покупцю визначені у пункті 1.2 договору автозаправні станції, а покупець оплачує та приймає у власність вказані автозаправні станції, а саме:
- автозаправна станція, що розташована на земельній ділянці загальною площею 0,1217 га по пр. Газети Правда, 2-Г (пр. Слобожанський), в м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ.В-1 операторська, літ.Ж-1 навіс, №1 резервуар, огорожа, мостіння;
- автозаправна станція, що розташована на земельній ділянці загальною площею 0,1302 га на пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 1-І у м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. З-1 операторська літ. И-1 навіс; №1 резервуар, огорожа, мостіння.
Відповідно до акту приймання-передачі автозаправних станцій від 10.11.2008 позивачем передано у власність ТОВ «АЗС-Будсервіс» вказані автозаправні станції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 у справі №28/504-08 задоволено позовну заяву ТОВ «АЗС-Будсервіс» до ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс», визнано дійсним договір купівлі-продажу автозаправних станцій № 8-Д від 26.10.2008 та визнано за ТОВ «АЗС-Будсервіс» право власності на автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1217 га на пр. Газети Правда. 2-Г (пр. Слобожанський) у м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. В-1 операторська, ліг. Ж-1 навіс, № 1 резервуар, огорожа, мостіння; автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1302 га на пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 1-І у м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. 3-1 операторська літ. И-1 навіс; №1 резервуар, огорожа, мостіння, без додаткових актів вводу в експлуатацію.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2009 у справі № 28/504-08 задоволено касаційну скаргу Управління-інспекції Дніпропетровського архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2010 у справі №8/173-10(17-335-09(28/504-08) позовну заяву ТОВ «АЗС-Будсервіс» до ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс», Дніпропетровської міської ради, третя особа - ТОВ «Атлант» про визнання договору дійсним та визнання права власності на автозаправні станції залишено без розгляду.
23 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗС-Будсервіс» (продавець) укладено:
- договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець, право власності якого виникло на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №28/504-08 від 05.12.2008 та зареєстровано 31.12.2008 КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради реєстраційний номер №26004930, продав, а покупець купив автозаправну станцію, загальною площею 123,6 кв.м., що знаходиться за адресою: пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 2-Г, в м. Дніпропетровськ. Вказаний договір посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 266;
- договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець, право власності якого виникло на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №28/504-08 від 05.12.2008 та зареєстровано 31.12.2008 КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради реєстраційний номер №25995255, продав, а покупець купив автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Газети Правда (пр. Слобожанський). 1-І у м. Дніпро та складається з: операторської (літ.З-1) площею 90,5 кв.м., навісу (літ.И-1) та резервуару №1. Вказаний договір посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 259.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 у справі № 904/5357/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» до ТОВ «АЗС-Будсервіс» та ТОВ «Атлант» задоволено, витребувано з незаконного володіння ТОВ «АЗС-Будсервіс» та ТОВ «Атлант» наступне майно: - автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 2-Г у м.Дніпро; - автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Слобожанському, 1-І у м.Дніпро, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс».
У зв'язку із закриттям ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 у справі № 904/5357/23 та залишенням вказаної ухвали суду апеляційної інстанції постановою Верховного Суду від 03.07.2025 без змін, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 у справі № 904/5357/23 є таким, що набрало законної сили 16.04.2025.
Рішенням Державного реєстратора Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Верешко Сергія Васильовача № 80166083 від 31.07.2025 проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» на автозаправну станцію загальною площею 123,6 кв.м., що розташована на проспекті Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 964972912101).
Рішенням Державного реєстратора Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Верешко Сергія Васильовача № 80166353 від 31.07.2025 проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» на автозаправну станцію загальною площею 90,5 кв.м., що розташована на проспекті Слобожанському, 1-І у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 964911312214).
Із матеріалів справи вбачається, що Дніпровська міська рада (відповідач-1) звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою від 06.10.2025 № 1/11-411 на вищевказані реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Верешко Сергієм Васильовачем, у якій просила скасувати прийняті державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2025 (індексний номер рішення 80166353) та від 31.07.2025 (індексний номер рішення 80166083) щодо реєстрації за ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» права власності на нерухоме майно - автозаправочну станцію, яка складається з операторської (літ. З-1) площею 90,5 кв.м., навісу (літ. И-1) та резервуару № 1, що розташована на проспекті Слобожанському, 1-І у м. Дніпро (РНОНМ 964911312214), та автозаправочну станцію, загальною площею 123,6 кв.м., що розташована на проспекті Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро (РНОНМ 964972912101), номери відомостей про речове право: 60932493 та 60932217; анулювати державному реєстратору виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського районі Дніпропетровської області Верешко Сергію Васильовичу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи вказану скаргу, відповідач-1 посилався на порушення державним реєстратором вимог статей 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 382 Кримінального кодексу України та вказав, що державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Верешко Сергієм Васильовачем при прийнятті рішень про державну реєстрацію прав залишено поза увагою рішення судів, які знаходяться у матеріалах електронної реєстраційної справи (у справах № 904/4338/21 та № 904/4339/21), про визнання автозаправних станцій самочинним будівництвом та скасування державної реєстрації права власності на це майно за його титульним власником.
Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2025 № 3549/5, на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.11.2025, скаргу Дніпровської міської ради від 06.10.2025 № 1/11-411 задоволено частково. Визнано прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Верешко Сергія Васильовача від 31.07.2025 №№ 80166353, 80166083. В іншій частині вимог відмовлено.
Як вбачається зі змісту Висновку, Колегія виходила з того, що оскаржувані рішення є неправомірними та підлягають анулюванню, оскільки їх прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації прав щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно, оскільки судовими рішеннями у справах № 904/4338/21 та № 904/4339/21 встановлено, що автозаправні станції побудовано незаконно на земельних ділянках комунальної власності без отримання відповідних згод на їх використання. Водночас, Колегія зазначила, що вимога скаржника щодо застосування санкції до державного реєстратора Верешка С.В. у вигляді анулювання йому доступу до Державного реєстру прав не підлягає задоволенню, оскільки у державного реєстратора під час прийняття оскаржуваних рішень були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації прав.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що вищевказаний наказ Міністерства юстиції України та висновок Колегії, на підставі якого його прийнято, є невмотивованими, суперечливими та такими, що не відповідають нормам законодавства, оскільки відповідачем-2 оскаржуваним наказом фактично скасовано рішення державного реєстратора не з підстав порушення останнім законодавства у сфері державної реєстрації прав, а з тих підстав, що ним не визнається право володіння позивача на об'єкти нерухомого майна. Так, за доводами позивача, відповідач-2 у своєму Висновку надав оцінку судовим рішенням, на які посилався скаржник (відповідач-1) як на підставу заявленої ним скарги, тоді як оцінка діям та рішенням самого державного реєстратора не надавалась, крім зазначення того, що у останнього не було підстав для відмови у державній реєстрації прав. Натомість, відповідач-2 не мав права вирішувати спір між сторонами по суті, зокрема, робити висновки про права сторін на майно.
На підставі викладених обставин позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову від 13.03.2026 просить:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2025 № 3549/5 «Про задоволення скарги»;
2) зобов'язати Міністерство юстиції України або державного реєстратора поновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» на: автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро; автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро.
Відповідач-1 (Дніпровська міська рада) заперечував щодо позовних вимог, вказуючи, що рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області по справам № 904/4338/21 та № 904/4339/21 встановлено беззаперечні факти протиправного зайняття приватними особами земельних ділянок комунальної власності, вчинене шляхом здійснення незаконної самочинної забудови. Також відповідач-1 вказував, що дана справа не підсудна Господарському суду міста Києва, а при поданні даного позову порушено вимоги ч. 5 ст. 173 ГПК України.
Відповідач-2 (Міністерство юстиції України), заперечуючи щодо задоволення позову, зазначав, що Мін'юст здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації у межах компетенції, визначеної законом, зокрема, на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора. Іншими словами, Міністерство юстиції України під час розгляду скарг перевіряє лише правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує факти набуття чи припинення майнових і корпоративних прав. За доводами відповідача-2, прийнятий ним оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим. Також відповідач-2 зазначив про зловживання позивачем наданими йому процесуальними правами, з огляду на подання ним до Волинського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій щодо винесення наказу від 22.12.2025 №3549 «Про задоволення скарги» (справа № 140/479/26).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1). Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 2).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Єдиного державного реєстру іншими особами.
Частиною 4 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі безпосередньо до суб'єкта розгляду скарги та має містити відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:
про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
про залишення скарги без розгляду по суті (ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Аналогічні положення містить ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Пунктом 1 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:
а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції". У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України "Про санкції"), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Порядок та процедура розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав визначено також Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (надалі - Порядок № 1128).
Пунктом 9 вказаного Порядку № 1128 передбачено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в реєстрах, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації, відмовити в її задоволенні або залишити скаргу без розгляду по суті;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення або дії визнаються такими, що прийняті із порушенням Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" і підлягають анулюванню, скасуванню, і які дії, що випливають із відповідного факту визнання такими, що прийняті із порушенням Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", підлягають вчиненню.
Рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту чи його територіального органу можуть бути оскаржені до суду (п. 17 Порядку № 1128).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Так, судом встановлено, що рішеннями державного реєстратора Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Верешка С.В. від 31.07.2025 №№ 80166353, 80166083, які анульовано оскаржуваним наказом відповідача-2, проведено державну реєстрацію права власності позивача на автозаправні станції на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі № 28/289-08, яким визнано дійсним договір про право власності, а саме: договір купівлі-продажу автозаправних станцій від 28.01.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Савалан ЛТД»; визнано за ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» право власності на автозаправні станції.
Як вже зазначалось, оскаржуваний наказ відповідача-2 прийнято на підставі Висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.11.2025, у якому визначено рішення державного реєстратора Верешка С.В. про реєстрацію права власності ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» на автозаправні станції неправомірними, оскільки їх прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 у справі № 904/4338/21 та від 05.04.2023 у справі № 904/4339/21 встановлено, що автозаправні станції побудовано незаконно на земельних ділянках комунальної власності без отримання відповідних згод на їх використання.
Суд встановив, що рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 у справі № 904/4338/21 та від 05.04.2023 у справі № 904/4339/21 за позовами Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ «АЗС-Будсервіс» та ТОВ «АТЛАНТ» про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтажу тимчасових споруд, скасування державної реєстрації права власності, було частково задоволено позовні вимоги та зобов'язано ТОВ «АЗС-Будсервіс» та ТОВ «АТЛАНТ» знести самочинно збудоване нерухоме майно: автозаправну станцію, яка знаходиться на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро та складається з операторської )літ. З-1) площею 90,5 кв.м., навісу (літ. И-1) та резервуару №1; автозаправну станцію, розташовану на пр. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро, яка складається з: літ. В-1 операторська загальною площею 123,6 кв.м., літ. Ж-1 навіс, резервуар № 1; демонтувати тимчасові споруди: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля. Також вказаними судовими рішеннями скасовано державну реєстрацію права власності на автозаправний комплекс загальною площею 123,6 кв.м., який розташований на пр. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро, за ТОВ «Атлант» (ідентифікаційний код 22265762), проведену на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є.В. від 06.07.2016 № 30344331 (номер запису про право 15273765). Скасовано державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію загальною площею 90,5 кв.м., яка розташована на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро, за ТОВ «Атлант», проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є.В. № 30342890 від 06.07.2016.
Вказаними судовими рішеннями у справах № 904/4338/21 та № 904/4339/21 встановлено, що автозаправні станції є самовільно побудованими спорудами, рішення про надання спірної земельної ділянки для розміщення автозаправних станцій Дніпровською міською радою не приймалось, будь-яких дозвільних документів на будівництво автозаправних станцій компетентні органи не видавали, в експлуатацію спірні об'єкти нерухомості не приймалися, тому власник земельної ділянки Дніпровська міська рада наділена повноваженнями щодо усунення будь-яких порушень її прав на землю від ТОВ «АЗС-Будсервіс» та ТОВ «Атлант».
В контексті зазначеного слід врахувати, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 у справі № 28/504-08 про визнання Договору № 8-Д (укладеного між ТОВ «Нафто-Строй Сервіс» та ТОВ «АЗС-Будсервіс») дійсним та визнання за ТОВ «АЗС-Будсервіс» права власності на зазначені вище автозаправні станції скасоване.
В той же час, у межах судової справи № 904/5357/23, Господарський суд Дніпропетровської області у своєму рішенні від 25.03.2024 встановив факт вибуття із володіння ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» спірних автозаправних станцій, внаслідок укладення договорів купівлі-продажу від 26.10.2008 та від 23.02.2010, а саме відповідачі (ТОВ «АЗС-Будсервіс» до ТОВ «Атлант») придбали право власності на автозаправні станції на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №28/504-08 від 05.12.2008, яке скасовано Вищим господарським судом України від 19.10.2009.
Із наведеного можна дійти висновку, що у судових справах № 904/4338/21 та № 904/4339/21 вирішувався спір щодо правомірності володіння та користування автозаправними станціями саме ТОВ «Атлант», ТОВ «АЗС-Будсервіс», тоді як ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс», як попередній власник таких автозаправних станцій, не був залучений до участі у вказаних справах.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 10.05.1995 рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №578 відповідно до листа-замовлення ТОВ «Савалан, ЛТД» та проектно-кошторисної документації, погодженої з головним архітектурно-планувальним управлінням (протокол від 15.05.95 № 50) вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Савалан ЛТД» земельні ділянки по пр. ім. газети «Правда» загальною площею 0.4 га (0,2 га + 0,2 га) за рахунок земель забудови для будівництва автозаправних станцій.
27.07.1995 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 1023 про затвердження акту державної комісії з прийняття до експлуатації автозаправної станції по пр. ім. газети «Правда» від 20.07.1995, дозволено ТОВ «Савалан ЛТД» ввести в дію автозаправну станцію.
Розпорядженням Дніпропетровської міської ради № 116р від 07.02.2000 автозаправним станціям Товариства з обмеженою відповідальністю «Савалан ЛТД» присвоєно поштові адреси: пр. Газети «Правда», 1 І та пр. Газети «Правда», 2 Г.
01.03.2006 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 406/34 згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Савалан ЛТД» код ЄДРПОУ 20246074 погоджено місце розташування автозаправних станцій по просп. Газети «Правда» в районі буд. № 1 Б, надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю «Савалан, ЛТД» на розробку проєкту відведення земельних ділянок.
08.07.2008 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 190/34 «Про передачу ТОВ «Савалан ЛТД» код ЄДРПОУ 20246074, земельних ділянок по просп. Газети «Правда» в районі буд. № 1 Б (Амур-Нижньодніпровський район) в оренду для проектування та будівництва автозаправних станцій», згідно якого на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, враховуючи позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації, міською радою вирішено затвердити проект землеустрою і передати земельні ділянки площею 0,1302 (кадастровий номер 1210100000:01:040:0016) та площею 0,1217 (кадастровий номер 1210100000:01:037:0019) в оренду строком на три роки Товариству з обмеженою відповідальністю «Савалан, ЛТД» код ЄДРПОУ 20246074 для проектування та будівництва автозаправних станцій по просп. Газети «Правда» в районі буд. № 1 Б (п. 1 даного рішення). Віднести земельні ділянки (п. 1 цього рішення) за основним цільовим призначенням до категорії «землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення».
При цьому, як встановлено судом, у 2009 році Прокуратура Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровськ зверталася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ТОВ «Савалан ЛТД», у якому просила зобов'язатиТОВ «Савалан ЛТД» звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,1217 га/1210100000:01:037:0019/(63157073) та площею 0,1302 га /1210100000:01:040:0016/(63000238), які знаходяться біля будинку 2-Б по пр.Газети «Правда" та біля вулиць Воронцова і Білостоцького в м.Дніпропетровськ, а також просила зобов'язати відповідача привести дані земельні ділянки у придатний до використання стан шляхом знесення самочинно збудованих на них споруд та будівель та визнати таким, що втратило чинність свідоцтво виконкому Дніпропетровської міської ради з додатком від 22.02.02р. на будівлі та споруди АЗС, записані в реєстрову книгу №60ЮН за реєстровим №2883-85 та припинити право власності відповідача на дані об'єкти.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2009 у справі № 31/166-09 відмовлено у вищевказаному позові Прокурора в частині зобов'язання відповідача звільнити земельні ділянки та привести земельні ділянки в придатний до використання стан. В решті позовних вимог провадження у справі припинено. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, а відтак є таким, що набрало законної сили.
Як вже було зазначено, ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» придбав у власність спірні автозаправні станції на підставі укладеного з ТОВ «Савалан ЛТД» 08.01.2008 договору № 77 купівлі-продажу автозаправних станцій.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі №28/289-08 визнано дійсним договір № 77 купівлі-продажу автозаправних станцій від 28 січня 2008 року, а саме: автозаправна станція, розташована на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 2-Г, в м. Дніпропетровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1-5 загальною площею 23,7 м2; літ. Д збірник проливу нафтопродуктів; літ. Е грязевий відстійник з бензоуловлювачем; № 1 ємкість для розчину піноутворювача; № 2 маслозбірний колодязь; № 3 огорожа; I, II мостіння; автозаправна станція, розташована на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 1-І, в м. Дніпропетрровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1 5 загальною площею 16,9 м2; літ. Е, Ж сбірник проливу нафтопродуктів; № 1 огорожа; I мостіння, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Савалан ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Строй-Сервіс".
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Строй-Сервіс" (49042, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Любимівка, вул. Садова, 2, код ЄДРПОУ 35381293) право власності на автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 2-Г, в м. Дніпропетровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1-5 загальною площею 23,7 м2; літ. Д збірник проливу нафтопродуктів; літ. Е грязевий відстійник з бензоуловлювачем; № 1 ємкість для розчину піноутворювача; № 2 маслозбірний колодязь; № 3 огорожа; I, II мостіння та автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 1-І, в м. Дніпропетрровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1 5 загальною площею 16,9 м2; літ. Е, Ж сбірник проливу нафтопродуктів; № 1 огорожа; I мостіння, без актів вводу в експлуатацію.
Вказане рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі №28/289-08 набрало законної сили 01.07.2008.
Відтак, вищевказаними обставинами підтверджується, що об'єкти нерухомого майна (автозаправні станції) були побудовані у законний спосіб ТОВ «Савалан ЛТД», а в подальшому набуті позивачем.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вчинені державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Верешком С.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2025 №№ 80166353, 80166083, якими за позивачем зареєстровано право власності на автозаправні станції на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі №28/289-08, є такими, що вчинені на законних підставах, а відтак підстави для їх анулювання були відсутніми.
Водночас, суд звертається до правового висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, відповідно до якого Мін'юст у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно.
Тобто Мін'юст оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін'юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.
Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду. Розглядаючи спори, пов'язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право та забезпечує правову визначеність.
Однак, як вбачається із оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України, останнім не було надано оцінки діям та рішенням самого державного реєстратора, натомість оцінено лише судові рішення у справах № 904/4338/21 та № 904/4339/21, на які посилався скаржник. Водночас, у Висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції у Висновку від 05.11.2025 навпаки було підтверджено, що у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації.
Отже, встановлені судом обставини у сукупності свідчать про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.12.2025 № 3549/5 «Про задоволення скарги», як такого, що прийнятий із порушенням ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжен» та положень Порядку № 1128.
При цьому, суд вважає обґрунтованою й вимогу про зобов'язання відповідача-2 поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» на автозаправні станції, що знаходяться за адресами: пр. Слобожанський, 1-І та 2-Г у м. Дніпро, оскільки у такий спосіб будуть відновлені порушені права позивача щодо володіння та користування спірними автозаправними станціями.
В свою чергу, вказана вимога, з урахування положень п. 17 Порядку № 1128, задовольняється судом саме щодо зобов'язання Міністерства юстиції України поновити відповідні записи про право власності позивача на автозаправні станції, а не Державного реєстратора, як також визначено позивачем. До того ж, позивачем не було конкретизовано якого саме державного реєстратора слід зобов'язати вчинити відповідні дії.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відхилені судом як такі, що не спростовують висновків суду.
При цьому, доводи відповідача-1 щодо не підсудності даної справи Господарському суду міста Києва та порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 173 ГПК України до уваги не беруться, з огляду на прийняття під час розгляду справи заяви позивача про зміну предмета позову, внаслідок чого предметом розгляду за даним позовом є лише наказ Міністерства юстиції України, тоді як вимога про визнання права власності на нерухоме майно, заявлена при поданні позову, не розглядалась.
Також не враховуються доводи відповідача-2 щодо зловживання позивачем наданими процесуальними правами, у зв'язку з поданням ним позову про скасування аналогічного наказу Міністерства юстиції України до Волинського окружного адміністративного суду, оскільки, як встановлено судом із Єдиного державного реєстру судових рішень, 26.02.2026 Волинським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу у справі № 140/479/26, якою закрито провадження у справі за позовом ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій. Вказана ухвала до суду апеляційної інстанції не оскаржувалась та набрала законної сили.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статті 76-79 ГПК України місять приписи щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, підсумовуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2025 № 3549/5 «Про задоволення скарги».
3. Зобов'язати Міністерство юстиції України (вул. Городецького Архітектора, 13, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00015622) поновити у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТО-СТРОЙ-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 35381293) на:
- автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Слобожанському (пр. Газети Правда), 1-І у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 964911312214);
- автозаправну станцію, що знаходиться на пр. Слобожанському (пр. Газети Правда), 2-Г у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 964972912101).
4. Стягнути з Дніпровської міської ради (проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТО-СТРОЙ-СЕРВІС» (вул. Коперника, буд. 8а, м. Луцьк, Волинська область, 43025; ідентифікаційний код 35381293) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3993,60 грн.
5. Стягнути з Міністерства юстиції України (вул. Городецького Архітектора, 13, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТО-СТРОЙ-СЕРВІС» (вул. Коперника, буд. 8а, м. Луцьк, Волинська область, 43025; ідентифікаційний код 35381293) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3993,60 грн.
6. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 25.05.2026.
Суддя Т.Ю. Трофименко