ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.05.2026Справа № 910/13887/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Шпаченко Вікторії Юріївни до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення 210 801,00 грн., за участю представників: позивача - Данільченко Є.О., відповідача - Пшеничного Є.Ю.,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 210 801,00 грн., з яких 168 801,00 грн. матеріальних збитків, 34 000,00 грн. витрат за юридичні послуги та 8 000,00 грн. витрат за складання звіту про оцінку збитків на підставі статей 12, 15, 16, 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України та статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
10.12.2025 року відповідачем до суду подано пояснення у справі.
19.12.2025 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та клопотання про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 28.01.2026 року.
24.12.2025 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
09.01.2026 року позивачем до суду подано заперечення на клопотання відповідача про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи.
12.01.2026 року відповідачем до суду подано додаткові пояснення у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 року викликано представників сторін на 23.02.2026 року у зв'язку з тим, що судове засідання 28.01.2026 року не відбулось.
У судовому засіданні 23.02.2026 року судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотанні відповідача про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи у зв'язку з його необґрунтованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2026 року.
У судовому засіданні 08.04.2026 року судом оголошено перерву у справі на 06.05.2026 року.
29.04.2026 року відповідачем до суду подано додаткові пояснення у справі.
01.05.2026 року позивачем до суду подано додаткові пояснення у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених збитків у розмірі 168 801,00 грн. разом із витратами, пов'язаними із проведенням оцінки збитків та отримання юридичних послуг під час вирішення спору в позасудовому порядку у розмірі 42 000,00 грн., що в загальному розмірі становить 210 801,00 грн. у зв'язку з тим, що позивач вважає, що залиття нежитлового приміщення, в якому позивач здійснює свою господарську діяльність, яке відбулося 22.07.2025 року сталося саме з вини відповідача, чим нанесено позивачу матеріальну шкоду, в той час як відповідач відмовляється від визнання своєї вини та відшкодування завданих збитків, а отже наведені обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що є підставою для їх захисту у судовому порядку на підставі статей 12, 15, 16, 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України та статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Судом встановлено, що 24.07.2024 року між Фізичною особою-підприємцем Адамів Людмилою Михайлівною (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Шпаченко Вікторією Юріївною (орендар, позивач) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 01/08 від 24.07.2024 року, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення № 42-1 літ "А", загальною площею 68.78 мІ, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення, об'єкт оренди), позначено на плані-схемі, що є невід'ємним Додатком № 1 до цього Договору. Приміщення передається орендареві для здійснення господарської діяльності. Стан приміщення, його технічні характеристики та недоліки на момент укладення договору визначаються в акті прийому-передачі. Вартість приміщення з урахуванням індексації складає: 10 500 000,00 грн. Приміщення, що орендується знаходиться у власності орендодавця, індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав 74263207 від 24.07.2024 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2388365580000.
Окрім того, розділом 4 Договору визначені обов'язки орендаря, зокрема, орендар зобов'язується забезпечувати збереження орендованого приміщення, запобігати його пошкодженню і псуванню, утримувати приміщення в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки, утримувати в чистому стані прилеглу територію; своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого приміщення, ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень; за власний рахунок усувати несправності та поломки майна або відшкодувати усі збитки, що виникли з вини орендаря, осіб, які з ним працюють, чи його клієнтів; виконувати всі вимоги правил з експлуатації енергомереж, мереж водопостачання та водовідведення у відповідності з чинним законодавством України; негайно повідомляти орендодавця про ушкодження, аварії, інші обставини, що викликають погіршення стану об'єкта оренди.
Актом приймання-передачі від 24.07.2024 року до Договору оренди нежитлового приміщення № 01/08 від 24.07.2024 року підтверджується, що орендодавець передав, а орендар прийняв частину нежитлового приміщення № 42-1 літ. "А", загальною площею 68.78 мІ, яка розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається з Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 28.07.2025 року (складеного комісією у складі інженера І-ї категорії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці та слюсаря-сантехніка Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва" та затверджений начальником Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва" (Додаток 4 до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року), 22.07.2025 року в нежитловому переміщені ФОП Шпаченко Вікторія Юріївна "ІНФОРМАЦІЯ_1" будинку № АДРЕСА_1, сталося залиття, внаслідок пошкодження на системі ГВП. Причиною залиття, аварії що трапилась на системі ГВС є згідно запису електронного журналу єдиної диспетчерської служби № 11138970, заява про залиття нежитлового приміщення ФОП Шпаченко Вікторія Юріївна "ІНФОРМАЦІЯ_1" надійшло 22.07.2025 року. Під час обстеження нежитлового приміщення ФОП Шпаченко Вікторія Юріївна "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке знаходиться в цокольному поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1, працівники обслуговуючої дільниці встановили, що залиття сталося внаслідок аварійної ситуації, яка сталася на зовнішніх теплових мережах КП "Київтеплоенерго". Висновки і рекомендації комісії: Для врегулювання питання відшкодування понесених матеріальних збитків, радимо звернутися до КП "Київтеплоенерго".
28.07.2025 року Фізичною особою-підприємцем Адамів Людмилою Михайлівною надано Заяву-згоду, відповідно до якої внаслідок залиття вказаного нежитлового приміщення, яке сталось 22.07.2025 року внаслідок пошкодження ГВП відповідно до Акту про залиття від 28.07.2025 року, затвердженого начальником ЖЕД 110 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", було завдано матеріальної шкоди, я визнаю, що право на отримання відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття зазначеного приміщення, належить виключно орендарю Фізичній особі-підприємцю Шпаченко Вікторії Юріївні, як стороні, яка здійснила загальні ремонтні роботи у вищевказаному приміщенні з метою його повного облаштування для ведення власної господарської діяльності у розмірі 500 000,00 грн., фактично користувалася приміщенням та зазнала реальних збитків, я, як власник вказаного нежитлового приміщення та орендодавець за Договором оренди нежитлового приміщення № 01/08 від 24.07.2024 року, не маю заперечень проти звернення орендаря за відшкодуванням збитків у позасудовому чи судовому порядках, ця заява надається добровільно, без будь-якого тиску, у повному розумінні її змісту та правових наслідків.
Відповідно до Звіту № 48/25 про оцінку збитків, нанесених власнику нежитлових приміщень № 42-1 будинку АДРЕСА_1 від 24.08.2025 року, який складено суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Левицьким Владиславом Владиславовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 183/2024 від 02.05.2024 року), розмір матеріальних збитків, який завдано Шпаченко Вікторії Юріївні в результаті залиття нежитлових приміщень та пошкодження оздоблення, що виконане за рахунок її коштів нежитлових приміщень № 42-1 будинку АДРЕСА_1 (зоосалон "ІНФОРМАЦІЯ_1"), яке сталося 22.07.2025 року становить 168 801,00 грн.
До загального розміру понесених позивачем збитків до матеріалів справи позивачем включено витрати за звернення до експерта за складанням звіту про оцінку збитків та діагностики систем у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1.230323963.1 від 23.07.2025 року та № 2.247402347.1 від 05.08.2025 року, а також витрати за юридичні послуги у розмірі 34 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1.293569201.1 від 04.09.2025 року, № 1.326321899.1 від 26.09.2025 року, № 1.334350577.1 від 01.10.2025 року та № 1.347890417.1 від 10.10.2025 року.
06.10.2025 року позивач звернулась у позасудовому порядку до відповідача з претензією про відшкодування матеріальних збитків у зв'язку із залиттям нежитлового приміщення з вини останнього.
27.10.2025 року відповідач надав відповідь на претензію позивача, згідно зі змісту якої відповідач зазначив, що з боку позивача або інших осіб жодних звернень з приводу залучення представників відповідача для фіксування факту затоплення, заподіяння шкоди, з'ясування причин залиття та вартості матеріального збитку не надходило, жодні акти за участі відповідача не складались, у зв'язку із чим відповідач не вбачає підстав для відшкодування збитків у зв'язку із відсутністю в його діях складу цивільного правопорушення.
Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.
Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення того, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відповідно до приписів Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року (Правила): балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Пунктом 2 Правил передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.
Відповідно до пункту 2.3.6. Правил у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт (Додаток 4).
У відповідності до Додатку 4 до Правил визначено типову форум акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), відповідно до якої акт складається комісією складі: голови комісії - головного інженера виконавця послуг, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання та представника власника будинку, будинкового комітету. Крім того, у вказаному акті описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено), а також чітко зазначаються причини аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВС (або ХВП), а саме несанкціоноване втручання мешканців (номер кв.) у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін. Надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.
Дослідивши наданий позивачем Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 28.07.2025 року, судом встановлено, що в ньому відсутнє зазначення характеру залиття та його причини, відсутнє зазначення обсягу робіт, які необхідно буде провести, а також відсутні висновки щодо особи, яка заподіяла шкоду.
Так в Акті № від 28.07.2025 року зазначено, що причиною залиття є аварійна ситуація, яка сталася на зовнішніх теплових мережах КП "Київтеплоенерго", а також наступний висновок і рекомендація комісії: Для врегулювання питання відшкодування понесених матеріальних збитків, радимо звернутися до КП "Київтеплоенерго".
Суд зазначає, що вищезазначений акт може підтверджувати факт залиття приміщення, проте не є належним доказом в підтвердження наявності вини відповідача у залитті зазначеного приміщення.
Зокрема, вищезазначений акт про залиття не містить жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачем своїх зобов'язань, як і наявності дій відповідача або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття нежитлового переміщення ФОП Шпаченко Вікторія Юріївна "ІНФОРМАЦІЯ_1" будинку № АДРЕСА_1.
Саме позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.
Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).
Однак, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що самі протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у позивача, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки, матеріали справи не містять, а позивачем не надано, як і не визначено причини залиття нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1, оскільки доказів того, що аварія сталася саме на зовнішніх теплових мережах, які обслуговує відповідач суду позивачем не надано.
Отже, враховуючи вищевказане суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків позивачу.
Таким чином, позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача та вини останнього, а тому правові підстави для відшкодування збитків відсутні.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу задоволення позовних вимог, і тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Отже, права позивача за захистом яких він звернувся до суду відповідачем не порушено, а тому в позові слід відмовити.
Інші доводи, на які посилався позивач, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.05.2026 у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.
Суддя С.О. Чебикіна