ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2026Справа № 910/95/26
За позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпак" (відповідач 1);
ОСОБА_1 (відповідач 2);
про стягнення 5 997 602,92 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С. В.
Представники:
Від позивача: не з'явилися;
Від відповідача 1: не з'явилися;
Від відповідача 2: не з'явилися.
Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпак" та ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №11527416000 від 09.11.2021 у розмірі 5 997 602,92 грн, з яких: 4 375 001,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 245 644,55 грн - за процентами за користування строковим кредитом за період з 11.07.2022 по 08.11.2023; 1 376 957,37 грн - за процентами за користування простроченим кредитом за період з 12.07.2022 по 30.11.2025.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч умов кредитного договору №11527416000 від 09.11.2021 не здійснено своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту у строк, передбачений кредитним договором, в результаті чого утворилась спірна заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/95/26; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 10.02.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 вирішено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 .
23.02.2026 до суду надійшов лист Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому повідомляється, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованим не значиться.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу № 910/95/26 до судового розгляду по суті.
19.05.2026 до господарського суду від Акціонерного товариства "Укрсиббанк" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його предсатвників.
У судове засідання 19.05.2026 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Відповідачі у судове засідання 19.05.2026 своїх повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Суд вказує, що ухвали надсилалися відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, які зазначені у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте з указаних адрес поштові відправлення повернулися з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення - " закінчення встановленого терміну зберігання".
Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/95/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пунктом 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений ухвалою суду від 09.01.2026, не подали до суду відзиви на позов, а відтак, не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
19.05.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" (далі - Банк, Кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ценртпак" (далі також - Клієнт, Позичальник, Боржник, відповідач 1), укладено кредитний договір № 11527416000 від 09.11.2021 року (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1.1. якого, Банк надає Клієнту Кредит в сумі 5000000,00 (П'ять мільйонів) гривень 00 копійок, а Клієнт зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку Кредит та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, визначених Договором. Кредит надається одним Траншем в розмірі зазначеної суми Кредиту.
В преамбулі кредитного договору сторони погодили, підписуючи цей договір, сторони погодилися з умовами надання, обслуговування та погашення кредиту, викладених у цьому договорі та у Правилах (договірних умовах) обслуговування суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів АТ «УКРСИББАНК». Підписи сторін під цим договором кредитування вважаються одночасно підписами сторін під Правилами, та сторони визнають, що Правила є невід'ємною частиною договору і не підлягають додатковому підписанню.
Спір виник внаслідок того, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому відповідачі, як солідарні боржники, мають сплатити наявну заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 997 602,92 грн з яких: 4 375 001,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 245 644,55 грн. - за процентами у розмірі 10.9% річних за користування строковим кредитом за період з 11.07.2022 по 08.11.2023 та 1 376 957,37 грн - за процентами у розмірі 10.9% річних за користування простроченим кредитом за період з 12.07.2022 по 30.11.2025.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як всадовлено судом та вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки за кредитним договором (рахунком), позивач, на виконання умов кредитного договору, надав Клієнту кредит (грошові кошти) в сумі 5000000.00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Боржника НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору, Клієнт зобов'язаний повернути Кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення Кредиту (Додаток №2 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше "08" листопада 2023 р., якщо тільки відповідно до умов Договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за Кредитом. Клієнт зобов'язується повертати Кредит та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі відповідно до умов Договору на рахунок № НОМЕР_3 у Кредитора, а якщо реквізити для погашення Траншу зазначені в Заяві на видачу Траншу, то погашення здійснюється на зазначений рахунок.
Відповідно до п.1.3.3 кредитного договору, проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Правилами.
Відповідно до п. 8.4.1. Правил, Клієнт зобов'язується повертати суму кредиту/траншу та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі за реквізитами, визначеними відповідно до договору кредитування.
Кредит/транш вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку.
Повернення кредиту/траншу повинно бути здійснено в тій самій валюті, в якій було отримано кредит/відповідний транш.
Для погашення грошових зобов'язань за договором кредитування встановлюється наступна черговість:
1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення);
2) строкові комісії;
3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення);
4) строкові проценти;
5) прострочена сума кредиту/траншу (якщо буде мати місце прострочення);
6) строкова сума кредиту/траншу;
7) штрафні санкції за договором;
8) повне або часткове дострокове погашення кредиту/траншу.
У випадку перерахування Клієнтом грошових коштів на погашення заборгованості у порушення вищевказаної черговості, Банк вправі самостійно перерозподілити кошти Клієнта, що надійшли, згідно із зазначеною черговістю, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок за відповідними рахунками.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору під терміном "плата за кредит" у даному договорі розуміються як проценти так і комісії:
1.3.1. Для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 10,9% річних.
1.3.2. Для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення.
1.3.3. Проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Правилами.
1.3.4. Клієнт сплачує Банку комісії згідно з додатком № 1 до договору у порядку, визначеному Правилами.
Відповідно до п. 8.4 Правил за користування кредитом/траншем Клієнт сплачує проценти. Процентна ставка для строкової суми кредиту/траншу встановлюється відповідно до договору кредитування.
Як визначено п. 8.3. Правил, За користування Кредитом/Траншем Клієнт сплачує проценти. Процентна ставка для Строкової суми Кредиту/Траншу встановлюється відповідно до Договору кредитування.
Пунктом 8.3.1. Правил визначено, що нарахування процентів за строковою сумою кредиту/траншу, а також комісії за управління лімітом кредитування (за невикористаний ліміт), якщо вона передбачена договором кредитування, здійснюється в останній робочий день кожного місяця та в день повного погашення кредиту/траншу за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) на суму кредитних коштів, що надані Клієнту і які ще не повернуті останнім у власність Банку, за період з дня фактичного надання кредиту/траншу, а в подальшому - з першого календарного дня поточного місяця, до останнього календарного дня поточного місяця або до дати повного погашення кредиту/траншу, якщо таке погашення здійснюється у поточному місяці.
Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту/траншу вважається одним днем.
Клієнт зобов'язується сплачувати нараховані проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, та з день повернення кредиту/траншу, якщо інше не передбачено договором кредитування.
Якщо останній день строку/термін сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
Як передбачено п. 8.6. Правил, за користування Кредитом понад встановлений Договором кредитування строк/термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для Строкової суми Кредиту/Траншу на дату виникнення такого прострочення або ставка у розмірі визначеному відповідним Договором. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї Простроченої суми Кредиту/Траншу. Нарахування подвійної процентної ставки на Прострочену суму Кредиту/Траншу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого Договором кредитування, до дати повного погашення такої заборгованості.
Таким чином, відповідно до п. 8.3, 8.6. Правил, проценти нараховуються за весь період користування кредитом до дати повного погашення такої заборгованості.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач 1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором перед позивачем, яка становить 5 997 602,92 грн з яких: 4 375 001,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 245 644,55 грн. - за процентами у розмірі 10.9% річних за користування строковим кредитом за період з 11.07.2022 по 08.11.2023 та 1 376 957,37 грн - за процентами у розмірі 10.9% річних за користування простроченим кредитом за період з 12.07.2022 по 30.11.2025.
Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем 1 виконано зобов'язання по сплаті кредиту та процентах за кредитним договором в повному обсязі не подано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 997 602,92 грн з яких: 4 375 001,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 245 644,55 грн. - за процентами у розмірі 10.9% річних за користування строковим кредитом за період з 11.07.2022 по 08.11.2023 та 1 376 957,37 грн - за процентами у розмірі 10.9% річних за користування простроченим кредитом за період з 12.07.2022 по 30.11.2025 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору виконання зобов'язань Клієнта за договором забезпечується наступним чином, а саме порукою ОСОБА_2 .
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09.11.2021 між Акціонерним товариством "Уксиббанк" (далі також - кредитор) та ОСОБА_1 (далі також - поручитель, відповідач 2) укладено договір поруки №287063 (основний борг) від 09.11.2021 року та договір поруки №287064 (проценти та інші платежі) (далі - договори поруки).
Відповідно до п. 1.1.-1.3 договорів поруки, поручитель зобов'язується відповідати за виконання позичальником зобов'язань перед кредитором щодо повернення кредиту, у межах сум, встановлених п.1.3. договору поруки №287063 - 5 000 000,00 грн, та зобов'язань щодо сплати процентів, комісій у межах сум, встановлених п.1.3. договору поруки №287064 - 2 500 000,00 грн, що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. ( п.1.4 договорів поруки).
Строк дії договору поруки становить 12 років з дати укладення цього договору. (п.3.1. договорів поруки).
Підписанням договору поруки поручитель підтвердив, що йому добре відомі усі умови вищевказаного кредитного договору. (п.1.2 договорів поруки).
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відтак, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором позичальника (боржника за основним зобов'язанням) з кожним із поручителів кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
У даній справі позивач заявив однакову вимогу до кожного з відповідачів про стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та поручителів.
Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачена у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов'язання. Спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов'язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов'язку для останніх.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у відповідачів виник обов'язок виконання зобов'язання перед позивачем як солідарних боржників.
Отже, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 997 602,92 грн, з яких: 4 375 001,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 245 644,55 грн. - за процентами у розмірі 10.9% річних за користування строковим кредитом за період з 11.07.2022 по 08.11.2023 та 1 376 957,37 грн - за процентами у розмірі 10.9% річних за користування простроченим кредитом за період з 12.07.2022 по 30.11.2025 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпак" (вул. Костянтинівська, буд. 36, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 39759667) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 09807750) заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 997 602 (п'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто сім тисяч шістсот дві) грн 92 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпак" (вул. Костянтинівська, буд. 36, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 39759667) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 09807750) судовий збір у розмірі 35 985 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 62 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 09807750) судовий збір у розмірі 35 985 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 62 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.05.2026.
Суддя О.В. Мандриченко