номер провадження справи 34/159/25
25.05.2026 Справа № 908/2734/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючого судді: Науменка Артура Олеговича, суддів: Азізбекян Тетяни Анатоліївни, Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши заяву представника позивачів за первісним позовом Погрібної С.О. про відвід головуючого судді у справі № 908/2734/25
за первісним позовом:
позивача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Сократ», ідентифікаційний код юридичної особи 32109383 (вул. Почайнинська, буд. 70, оф. 65, кімн. 2, 2А, 8,11, м. Київ, 04070)
позивача 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства “Український графіт», ідентифікаційний код юридичної особи 00196204 (вул. Північне шосе, буд. 20, м. Запоріжжя, 69600)
до відповідача 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )
про стягнення суми
та за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Приватне акціонерне товариство “Український графіт», ідентифікаційний код юридичної особи 00196204 (вул. Північне шосе, буд. 20, м. Запоріжжя, 69600)
до відповідачів за зустрічним позовом:
відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Сократ», ідентифікаційний код юридичної особи 32109383 (вул. Почайнинська, буд. 70, оф. 65, кімн. 2, 2А, 8,11, м. Київ, 04070)
відповідача 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсним правочинів та застосування наслідків недійсності (двосторонню реституцію)
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/2734/25 первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
13.05.2026 від ОСОБА_2 до системи «Електронний суд» надійшла заява про розподіл судових витрат, визначена колегії суддів, якою ухвалено рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
5. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
На підставі викладеного, 05.05.2026 суд прийняв заяву про розподіл судових витрат у справі № 908/2734/25 до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання та повідомив, що відповідно до ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Сторонам (крім заявника) - до 20.05.2026 судом запропоновано надати заперечення на заяву.
19.05.2026 у системі «Електронний суд» представником первісних позивачів Погрібною С.О. сформовано клопотання про продовження процесуального строку для надання заперечення на заяву про розподіл судових витрат у даній справі.
Згідно зі ст. 119 ГПК України, беручи до уваги строк виготовлення повного тексту рішення суду у даній справі, а також обставини, наведені у клопотанні, 20.05.2026 суд частково задовольнив клопотання заявника та продовжив строк для надання заперечення на заяву про розподіл судових витрат у даній справі до 25.05.2026 до 10 год. 00 хв.
При цьому, судом було враховано строк розгляду заяви про розподіл судових витрат.
25.05.2026 до системи «Електронний суд» від представника позивачів за первісним позовом Погрібної С.О. надійшла заява про відвід головуючого судді у справі № 908/2734/25, визначена для розгляду раніше призначеній колегії суддів.
За наслідками розгляду заяви про відвід головуючого судді у справі № 908/2734/25 колегія суддів визнала заяву про відвід головуючого судді у даній справі необгрунтованою.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини;4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов'язковість рішень суду. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України:
1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 36 ГПК України встановлена недопустимість повторної участі судді у розгляді справи:
1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
2. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
3. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.
4. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.
5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. 6. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Відповідно до ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
В обґрунтування заяви про відвід головуючого судді у справі № 908/2734/25 Науменка А.О., заявник зокрема вказує на те, що враховуючи наявні сумніви щодо неупередженості судді Господарського суду Запорізької області Науменка Артура Олеговича та його спроможності справедливо розглядати заяву про розподіл судових витрат, керуючись ст. 35 ГПК України, представник позивачів за первісним позовом заявляє у справі №908/2734/25 відвід судді Господарського суду Запорізької області Науменку А.О.
Відповідно до ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. 2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. 3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. 4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У заяві заявники посилаються на те, що рішення головуючого судді у цій справі з врахуванням попередніх рішень по цій справі, а також рішень у тотожній справі №908/1129/25 викликають у Позивачів сумніви щодо упередженості головуючого судді Науменко А.О., тому Позивачі заявляють відвід головуючому судді у цій справі. Свої сумніви заявники обґрунтовують наступним.
Не дивлячись на те, що і в цій справі і в тотожній справі № 908/2734/25 судові рішення були ухвалені на користь Позивачів (можливо оскільки суддя не міг відійти від сформованої судової практики), однак очевидним є упереджене ставлення судді до міноритарних акціонерів ПрАТ «Український графіт» та допомога Відповідачам затягнути відновлення порушених прав міноритарних акціонерів ПрАТ «Український графіт».
Про вказане свідчать наступні факти:
1. Так у справі № 908/2734/25 головуючий суддя Науменко А.О. з метою відкриття провадження у справі висував додаткові нелогічні умови, від яких в подалі відмовлявся, що затягувало момент відкриття провадження у справі.
2. В справі № 908/2734/25 головуючий суддя Науменко А.О. з однієї сторони визнав, що дійсно всі особи, які діяли спільно у процедурі сквіз-аут, суттєво порушили права власності міноритарних акціонерів, в той же час з міноритарних акціонерів на користь ПрАТ «Український графіт» були стягнуті судові витрати на професійну допомогу без врахування вимог ч.ч.5,9 ст.129 ГПК України.
3. У справі № 908/2734/25 попри наявність багатомільйоних грошових коштів на рахунках ПрАТ «Український графіт» а також в умовах нез'ясування наявності/ відсутності грошових коштів у гр. ОСОБА_2 , ухвалив рішення про розстрочення судового рішення на 4 місяці. Відповідачі зробивши вигляд, що мають намір виконувати розстрочене судове рішення, в останній термін подали касаційну скаргу. Тобто створили умови, коли позивачі у справі № 908/2734/25 пропустять строки на касаційне оскарження, сподіваючись на виконання судового рішення. В таких умовах відчувається вплив на судову гілку влади колишнього губернатора Запорізької області ОСОБА_2 , який був ставлеником старої проросійської влади, та який демонструє небажання відновити порушені права власності міноритарних акціонерів за будь-яких умов.
4. У цій справі головуючий суддя Науменко А.О. систематично «йшов на поводу» у представника Відповідачів, та то витребовував зайву інформацію у Позивачів, лише тому, що представнику Відповідачів така інформація була потрібна з метою затягування розгляду справи. Потім суддя відмовлявся від витребовування такої інформації, тому що представник Позивачів витребовувала у Відповідачів інформацію, яка викривала зловживання процесуальними правами Відповідачів. Позивачам у цій справі було відмовлено забезпечити позов в умовах очевидного небажання Відповідачів поновлювати порушені права власності Позивачів.
5. Що стосується додаткового рішення у цій справі, очевидним є бажання Відповідачів затягнути виконання судового рішення та ще якомога дешевше. Не має значення яке буде ухвалено додаткове рішення (якщо на користь Відповідачів, то Позивачі мають подати апеляцію, а якщо на користь Позивачів, то Відповідачі подадуть апеляцію), однак явним є те, що Відповідачі намагаються до 31.05.2026 подати апеляційну скаргу на додаткове рішення без сплати судового збору, тому головуючий суддя і надає такі скорочені терміни для складання відзиву на заяву про розподіл судових витрат та ще й і з визначенням часу. Тобто очевидним є те, що додаткове рішення вже готове, апеляційна скарга Відповідачів вже готова, і все для того щоб апеляційна судова інстанція встигла витребувати матеріали справи, та суд першої інстанції не встиг видати судові накази. Адже Відповідачі і в цій справі не збираються оперативно поновлювати порушені права міноритарних акціонерів. На нашу пропозицію розстрочити Позивачам судове рішення, нам відповіли відмовою.
З врахуванням вищепереліченого у Позивачів не має довіри до головуючого судді Науменко Артура Олеговича, тому вони йому заявлять відвід у розгляді справи ще на стадії відкриття провадження.
Зазначають, що відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.
При цьому, заявник посилається на практику ЄСПЛ.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилаються заявники.
Підстави для відводу судді у даній справі згідно зі ст. 35 ГПК України, і зокрема, передбачені п. 5 ч.1 ст. 35 ГПК України (є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді) судом не вбачаються.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу щодо недопустимості повторної участі судді у розгляді справи.
Судом не вбачається і наявність підстав для відводу судді, згідно зі ст. 36 ГПК України.
У заяві про відвід судді у даній справі заявниками фактично надається оцінка процесуальним діям судді при розгляді процесуальних питань.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
До того ж, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб'єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об'єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об'єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.
Закон не покладає на суддю обов'язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Подібна позиція висловлена Радою суддів України у рішенні від 7 вересня 2017 року № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Крім цього, як зазначено у пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року, професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
Доказів, які б свідчили про упередженість або необ'єктивність головуючого судді Науменка А.О., його особистої чи іншої заінтересованості у результаті розгляду справи № 908/2734/25 та у заяві про розподіл судових витрат у даній справі у цій заяві не наведено, та до заяви не надано.
Згідно зі ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявником не доведені, не обґрунтовані та не підтверджені підстави для відводу головуючого судді Науменка А.О. від розгляду заяви про розподіл судових витрат у даній справі.
Доводи заявників про відвід не ґрунтуються на положеннях ст.ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заяви первісних Позивачів про відвід головуючого судді Науменка А.О. від розгляду справи № 908/2734/25, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
У задоволенні заяви про відвід головуючого судді у даній справі відмовляється.
Згідно зі ст. 39 ГПК України:
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно.
Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
На підстаі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявленого відводу головуючому судді у даній справі.
Однак, враховуючи подання заявником клопотання про розгляд заяви про розподіл судових витрат у даній справі за участю сторін, тобто у судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне передати заяву про відвід на автоматизований розподіл справи між суддями з метою вирішення питання про відвід в іншому складі суду, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст.32 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32, 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Передати заяву про відвід головуючого судді у справі № 908/2734/25 на автоматизований розподіл справи між суддями з метою вирішення питання про відвід в іншому складі суду, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст.32 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 25.05.2025 та не піддягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.05.2026.
Головуючий суддя А.О. Науменко
Суддя Т.А. Азізбекян
Суддя С.С. Дроздова