майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
25 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/580/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
секретар судового засідання: Бугайов І. В.
за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" про розстрочення виконання судового рішення (вх.№01-19/57/26 від 28.04.2026) у справі
за позовом Служби безпеки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія
"Крок"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 932 210,80 грн
за участю представників сторін:
від стягувача: Малик С. О. (у порядку самопредставництва)
від боржника: адвокат Українець Ю. О.
У провадженні судді Господарського суду Житомирської області Нестерчук С. С. перебувала справа за позовом Служби безпеки України (далі - стягувач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія "Крок" (далі - боржник) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 932 210,80 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.01.2026 позов Служби безпеки України задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія "Крок" на користь Служби безпеки України:
- 496 860,22 грн - штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання;
- 690 060,24 грн - штраф за поставку неякісного товару;
- 23 186,53 грн - судові витрати зі сплати судового збору.
В частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 745 290,34 грн за прострочення виконання зобов'язання відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 рішення Господарського суду Житомирської області від 22.01.2026 залишено без змін.
28.04.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав заяву (вх.№01-19/57/26) про розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Житомирської області від 22.01.2026 строком на один рік з дня ухвалення рішення суду.
В обґрунтування заяви боржник зазначає, що товариство здійснює господарську діяльність в умовах дії правового воєнного стану в Україні, що суттєво вплинуло на фінансово-господарський стан. Крім того, як зазначає боржник, він є стороною (постачальником) у низці державних контрактів. Станом на дату подання цієї заяви боржник має обмежені обігові кошти та не має можливості одноразово сплатити суму стягнення без істотного негативного впливу на свою діяльність. Водночас боржник не ухиляється від виконання рішення суду, визнає обов'язок його виконання та вживає заходів для поступового погашення заборгованості. За твердженнями боржника, розстрочення виконання судового рішення забезпечить реальне виконання судового рішення, збереження платоспроможності та дотримання балансу інтересів сторін.
Ухвалою суду від 29.04.2026 призначено розгляд заяви боржника у судовому засіданні на 18.05.2026, цією ж ухвалою стягувачу запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення ухвали, подати до суду заперечення (за наявності) щодо розтрочення виконання судового рішення.
У судовому засіданні 18.05.2026 представник боржника підтримав подану заяву, а стягувач заперечив проти її задоволення.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.05.2026 для постановлення ухвали.
Суд, заслухавши доводи учасників справи та дослідивши подані докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська промислова компанія “Крок» про розстрочення виконання судового рішення з огляду на таке.
Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, за змістом статті 331 ГПК України розстрочення виконання судового рішення пов'язується з наявністю об'єктивних, виняткових обставин, які істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому ГПК України не містить вичерпного переліку таких обставин, тому суд оцінює надані на їх підтвердження докази за правилами статті 86 ГПК України.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У той же час, слід зважити на таке:
1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);
2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);
3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);
4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Надаючи оцінку доводам заявника, Суд враховує, що боржник просить розстрочити виконання судового рішення, посилаючись на здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, участь у виконанні державних контрактів, обмеженість обігових коштів та неможливість одноразової сплати присуджених сум без негативного впливу на господарську діяльність.
Разом з тим наведені боржником доводи самі по собі не свідчать про наявність виняткових обставин у розумінні статті 331 ГПК України, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Запровадження воєнного стану в Україні є загальновідомою обставиною, однак вона впливає на діяльність усіх суб'єктів господарювання та державних органів, у тому числі стягувача, а тому не може автоматично визнаватися достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Посилання боржника на обмеженість обігових коштів та неможливість одноразової сплати присуджених сум без негативного впливу на господарську діяльність Суд оцінює критично, оскільки недостатність коштів чи необхідність забезпечення поточної господарської діяльності юридичної особи не є самостійними та безумовними підставами для розстрочення виконання рішення. Юридична особа самостійно здійснює господарську діяльність, несе відповідні ризики та відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй майном.
Водночас надані заявником докази не підтверджують такого фінансово-господарського стану боржника, який істотно ускладнює або унеможливлює виконання рішення суду. Навпаки, з поданих доказів убачається наявність станом на 23.04.2026 залишку на банківському рахунку в АТ "ПУМБ" у сумі 794 299,36 грн, кредитного ліміту в АБ "УКРГАЗБАНК" у сумі 4 000 000 грн, відсутність простроченої заборгованості за кредитами, а також можливість отримання коштів від виконання державних контрактів.
За таких обставин доводи боржника про неможливість одноразового виконання рішення не підтверджені належними доказами. Крім того, боржник не надав доказів наявності реальної загрози припинення господарської діяльності саме у зв'язку з одноразовим виконанням судового рішення. Водночас матеріали справи не містять доказів вжиття боржником заходів, спрямованих на добровільне виконання рішення, зокрема доказів часткового погашення присудженої до стягнення суми.
Суд також враховує, що рішенням суду з боржника стягнуто штрафні санкції, зокрема за прострочення виконання зобов'язання та за поставку неякісного товару. Отже, спір виник унаслідок неналежного виконання боржником договірних зобов'язань, що свідчить про наявність його вини у виникненні спору та підлягає врахуванню судом відповідно до частини четвертої статті 331 ГПК України.
Отже, дослідивши надані заявником докази, Суд не встановив наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду у цій справі.
За таких обставин заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 22.01.2026 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 233-235, 331 ГПК України, Суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" про розстрочення виконання судового рішення (вх.№01-19/57/26 від 28.04.2026) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. НЕСТЕРЧУК