пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 травня 2026 року Справа № 903/1067/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича
про стягнення витрат на правову допомогу
по справі за позовом: Фізичної особи -підприємця Горборукова Артема Ігоровича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ДСВ Логістика»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Негабарит-Сервіс»
про стягнення 210 879, 46 грн.
Представники сторін:
від позивача: Білик Павло Богданович;
від відповідача: Коляда Дмитро Ігорович;
від третьої особи: не прибув;
Встановив:
Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2026 повідомив суд про намір подати на протязі 5 днів з моменту винесення рішення докази про понесенні витрати на правничу допомогу та просить покласти їх на відповідача.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.05.2026 у справі №903/129/26 позов задоволено та постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Негабарит-Сервіс» на користь Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича 210 879,46 грн. - збитків. Судове засідання про оплату витрат на послуги адвоката призначено на 20.05.2026 на 10:45 год.
18.05.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Горборукова Артема Ігоровича надійшла заява за вх. №01-87/2782/26 про стягнення судових витрат у розмірі 45 238,31 грн. в т.ч.: 39 000 грн. - витрат на правову допомогу, 2 288 грн. 31 коп. витрат на оплату судового збору, витрати у розмірі 1 500 грн. на оплату вартості перекладу іншомовних документів, а також витрати, пов'язані із нотаріально засвідченим перекладом документів, у розмірі 2 450 грн. 00 коп. та долучив докази в їх підтвердження.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про оплату судових витрат по справі та просить задоволити в повному об'ємі.
18.05.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання за вх.№01-87/2818/26 у якому звертає увагу суду на невідповідність наданих документів, а саме загальний час послуг із погодинною оплатою становить 31 годину, що за ставки 1 000 грн./год. дорівнює 31 000 грн. Участь у судових засіданнях 04.03.2026, 22.04.2026 та 13.05.2026 становить 6 000 грн., а відтак фактична сума всіх зазначених позицій складає: 31 000 + 6 000 = 37 000 грн., а відтак адвокат безпідставно просить суд стягнути 39 000 грн. а тому просить суд відмовити у стягненні витрат на правову допомогу та послуг перекладача, оскільки фактично здійснював переклад Коваль Лілія Василівна, а не ФОП Шаповал Олеся Любомирівна, у зв'язку з чим заявлена сума до стягнення.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив у стягненні судових витрат по справі та просив суд зменшити їх до 2000 грн.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об'єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання професійної правничої допомоги від 22.09.2025, актом за №1/14/15/26 виконання робіт/приймання наданих послуг від 14.05.2026 на суму 39 000грн., детальним описом виконаних робіт та наданих послуг адвокатом Біликом П.Б. в межах надання професійної правничої допомоги по справі №903/1067/25 розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу від 06.05.2026.
Отже, суд встановив, що між адвокатом Біликом Павлом Богдановичем та ФОП Горборуков А.І. (замовник) укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 22.09.2025.
Згідно умов п. 1.1. договору визначено, що виконавець зобов'язується представляти інтереси клієнта в усіх: державних органах, органах місцевого самоврядування; правоохоронних органах ( у тому числі прокуратурі); в органах державної виконавчої служби, інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування у всіх судових органах (у т.ч. в судах першої інстанції, судах апеляційної інстанції, суді касаційної інстанції) та у всіх судочинства (у т.ч.: але виключно у господарському, цивільному, адміністративному, кримінальному тощо), у наказному, окремому та будь-яких інших провадженнях.
Пунктом 7 договору сторонами погоджено, що клієнт зобов'язується відшкодувати виконавцю витрати, пов'язані з виконанням договору, оплата виконаних робіт/наданих послуг за договором проводиться на підставі актів виконаних робіт/ приймання наданих послуг. Вартість виконаних робіт/ наданих послуг встановлюється у актах приймання виконаних робіт/ наданих послуг залежно від фактичних обсягів виконаних робіт/ наданих послуг. Вартість послуг/робіт , що надаються згідно з договором становить 1000 грн. за годину надання/виконання виконавцем клієнту послуг/робіт та 2000 грн. за участь у судовому засіданні (в тому числі у режимі відеоконференції) незалежно від його тривалості.
Відповідно до п. 8 договору сторонами визначено, що оплата виконаних робіт/послуг по договору здійснюється клієнтом не пізніше спливу одного місяця з моменту набрання законної сили судовим рішенням прийнятим у справі.
Пунктом 9 договору встановлено, що строк дії договору становить три роки.
Згідно свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №637 від 25.04.2012 видане Волинською обласною КДКА від 11.04.2012 за №61216) Білик Павло Богданович має право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно акту виконаних робіт / приймання наданих послуг від 14.05.2026 та детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги по судовій справі №903/1067/26 адвокат надав клієнтові професійну правничу допомогу на 33 години та детальним описом виконаних робіт та наданих послуг адвокатом Біликом П.Б. в межах надання професійної правничої допомоги по справі №903/1067/25 розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу від 06.05.2026 на загальну суму 39 000 грн.
Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Як зазначалось вище, суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.
Відповідно до Постанови Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Водночас відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).
В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником відповідача у клопотанні за вх. №01-87/2818/26 від 18.05.2026 клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов'язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
В даному випадку позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та який підтверджується матеріалами справи. Проте, аналізуючи розмір заявлених до стягнення з позивача витрат, суд враховує, що відносини між сторонами, на підставі яких подано позовну заяву, виникли на підставі договору перевезення. Тобто, на переконання суду, справа №903/1067/25 є нескладною з огляду на встановленні обставини справи.
Отже, покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони, а відтак розмір витрат за здійснення представництва клієнта в суді у сумі 39 000 грн. на думку суду, є завищеним та не відповідає зазначеним вище критеріям.
Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов'язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані із залученням перекладача в сумі 2450 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з п. 5-7 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат, пов'язаних із залученням перекладача, позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2026, рахунок на оплату №4/26 від 18.03.2026 на суму 2 4500 гр. виставлений ФОП Шаповал Олесю Любомирівну, платіжну інструкцію №1564 від 20.03.2026 з призначенням платежу «за послуги з перекладу згідно рах. № 4/26 від 18.03.2026 на суму 2450,00 грн.
Так, в матеріалах справи №903/1067/25 містяться нотаріально засвідчені переклади з англійської на українську мову. Зазначені документи надані позивачем у якості доказів для судового розгляду спору, прийняті судом, а відтак понесені ним витрати на залучення перекладача є пов'язаними з цією справою.
Однак, з матеріалів справи слідує, що в документах в яких здійснено переклад з англійської мови на українську мову (а.с.172-175) Коваль Лілією Василівною та Маляренко С.М. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу засвідчила підпис перекладача Коваль Лілії Василівни, особу перекладача встановлено його дієздатність та кваліфікацію перевірено, між тим рахунок на оплату №1564 від 20.03.2026 виставлено на ФОП Шаповал О.Л., яка не здійснювала переклад документів, а відтак у суду відсутні правові підстави для стягнення витрат на перекладача - ФОП Шаповал О.Л. у розмірі 2 450,00 грн.
Враховуючи вище зазначене та клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу та оцінкою співмірності суми витрат зі складністю та об'ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги обсяг наданих правових послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 50% та стягнення з позивача 19 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірні з наданими адвокатом послугами.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича про стягнення витрат на правову допомогу задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Негабарит-Сервіс» (45034, Волинська обл., Ковельський р-н., смт. Люблинець, вул. Заводська, буд. 7А, код ЄДРПОУ 37707423) на користь Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 19 500 грн. - витрат на правову допомогу та судовий збір - 2287,31 грн.
3. У стягненні витрат на послуги перекладача в сумі 2450 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 19 500 грн. відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст додаткового рішення складено 25.05.2026.
Суддя Дем'як В.М.