пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 травня 2026 року Справа № 903/1157/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Рабчун Оксани Анатоліївни
до відповідача Турійської селищної ради Ковельського району
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Ліси України», Головне управління ДПС у Волинській області , Волинська обласна державна адміністрація.
про визнання недійсними договорів оренди та стягнення 205 523,91 грн.
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.
Представники сторін:
від позивача: Ярошенко Д.В.
від відповідача: н/з
від Головного управління ДПС у Волинській області: Сахарчук А.А.
встановив:
19.12.2025 Фізична особа - підприємець Рабчун Оксана Анатоліївна звернулася до суду з позовом до Турійської селищної ради Ковельського району в якому просить:
- визнати недійсним договір оренди землі №157 від 31.10.2023 укладений між Рабчун Оксаною Анатоліївною та Турійською селищною радою земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 площею 15,0000 га;
- визнати недійсним договір оренди землі №158 від 31.10.2023 укладений між Рабчун Оксаною Анатоліївною та Турійською селищною радою земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0677 площею 15,0000 га;
- визнати недійсним договір оренди землі №159 від 31.10.2023 укладений між Рабчун Оксаною Анатоліївною та Турійською селищною радою земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0678 площею 13,0319 га;
- стягнути з відповідача на користь ФОП Рабчун О.А. 205 523,91 грн. збитків .
Ухвалою суду від 24.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 січня 2026 року на 12:00 год.
06.01.2026 на адресу суду від Турійської селищної ради Ковельського району надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в позовних вимогах повністю у звязку з їх безпідставністю та додатково зазначає, що Турійська селищна рада не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820, а тому не має повноважень на розірвання договору оренди землі №159 від 31.10.2023, а договори оренди за №157 та №158 від 31.10.2023 укладенні законно без істотних порушень від відповідача.
08.01.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату та час. Просить суд здійснювати розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами примішення суду з використанням власних технічних засобів.
13.01.2026 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
19.01.2026 на адресу суду від Головного управління ДПС у Волинській області надійшли пояснення у справі.
Ухвалою суду від 20.01.2026 розгляд справи в підготовчому засіданні відкласти на 19 лютого 2026 року на 11:40 год
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 19.02.2026 не направив, додаткових пояснень,заяв суду не надав.
Господарський суд протокольною ухвалою від 19.02.2026 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 24.03.2026 на 11:00 год.
19.03.2024 від Турійської селищної ради Ковельського району на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
24.03.2026 на адресу суду від Державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Ліси України» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника підприємства.
24.03.2026 на адресу суду від представника Фізичної особи - підприємця Рабчун Оксани Анатоліївни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.
Ухвалою суду від 24.03.2026 розгляд справи по суті відкласти на 28 квітня 2026 року на 11:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2026 зазначив, що у зв'язку з тим, що земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, Турійська селищна рада не була наділена законними повноваженнями передавати їх у користування Позивачу.
У судовому засіданні 28.04.2026 оголошено перерву до 05.05.2026 для проголошення скороченого рішення суду.
У судовому засіданні 05.05.2026 проголошене скорочене рішення суду.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника Головного управління ДПС у Волинській області, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
Відповідно до розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 12.03.2011 №109 Державному підприємству «Турійське лісове господарство» надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 1851,4 га (п. 14 Додатку 2 до розпорядження), в тому числі на землі розташовані на території Мокрецької сільської ради площею 80 га .
Згідно з додатку №2 до вказаного розпорядження підставою для передачі вказаної площі слугувало самозаліснення земель природним шляхом.
Відповідно до витягу з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування з нанесеними межами кварталів 40, 41, 43 і межами його таксаційних виділів Мокрецького лісництва ДП «Турійський лісгосп».
Згідно таксаційного опису плану лісонасаджень Мокрецького лісництва, у 43 кварталі (де була розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820) наявні лісові насадження природного походження віком 15 років (станом на 2013 рік) та діаметром 6 см куб
Дані обставини також підтверджуються листом з викопіюванням ВО «Укрдержліспроект» №03/990-24 та листами Філії «Володимир-Волинське ЛГ» ДП «Ліси України» 656/26.1.9-2023 від 28.11.2023 та 670/26.1-2024 від 04.09.2024.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України №129948/10897-4-24/9.1.2 від 19.09.2024 спірна земельна ділянка (0725583100:05:001:1820) відноситься до земель лісогосподарського призначення та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходиться в межах 43 кварталу Мокрецького лісництва. Крім цього, вказана земельна ділянка перебуває фактично у постійному користуванні ДП «Ліси України»
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО “Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб'єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об'єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.
Вказані висновки також застосовано і у постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 911/3685/17.
З матеріалів справи встановлено, що 25.10.2013 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області на підставі матеріалів інвентаризації земель із землеустрою до Державного земельного кадастру внесено відомості про утворення земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:1557 площею 57,0439 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру НВ-0700476032013 від 25.10.2013.
04.07.2018 у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:1557 площею 57,0439 га до Державного земельного кадастру внесено відомості про новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820 площею 43,0319 га, розташовану за межами населених пунктів Мокрецької сільської ради, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру НВ-0704234162018 від 04.07.2018.
01.06.2023 Турійська селищна рада зареєструвала за собою земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820 на виконання п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України .
11.08.2023 рішенням Турійської селищної ради № 45/15 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 0725583100:05:001:1820 площею 43,0319 га на такі земельні ділянки:
• кадастровий номер 0725583100:05:001:0679, площею 15,0000 га;
• кадастровий номер 0725583100:05:001:0677, площею 15,0000 га;
• кадастровий номер 0725583100:05:001:0678, площею 13,0319 га, а також прийнято рішення про продаж права оренди на зазначені ділянки окремими лотами на конкурентних засадах.
31.10.2023, за результатами проведених земельних торгів, між Рабчун Оксаною Анатоліївною (Позивач) та Турійською селищною радою (Відповідач) укладено три договори оренди землі:
• договір № 157 від 31.10.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 площею 15,0000 га;
• договір № 158 від 31.10.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0677 площею 15,0000 га;
• договір № 159 від 31.10.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0678 площею 13,0319 га.
Відповідно до актів приймання-передачі та на умовах зазначених договорів Позивач отримала в строкове платне користування (на 7 років) вказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .
Позивач зазначає, що 08.01.2025 керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Турійської селищної ради про витребування у власність держави земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0678 площею 13,0319 га, переданої Позивачу у користування на підставі договору оренди № 159 від 31.10.2023.
12.03.2025 у справі № 903/35/25 Господарським судом Волинської області ухвалено рішення, яким витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (м. Луцьк, Київський майдан, 9; код ЄДРПОУ 13366926) із незаконного володіння Турійської селищної ради (смт Турійськ, майдан Центральний, 1; код ЄДРПОУ 04333052) земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0678 площею 13,0319 га .
Позивач зазначає, що згідно встановлених фактів вбачається, що земельні ділянки, які передані Позивачу в користування, розташовані в лісовому масиві, який становить єдину екосистему.
Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам суд виходив із такого:
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою; рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Водночас, у ст. 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Згідно ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.
Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній і приватній власності.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт “б» частини першої статті 164 ЗК України).
За статтями 45, 47, 48, 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифруванні аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічнйх лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створенні, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Волинською обласною державною адміністрації №109 від 12.03.2011 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок") визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.01.2015 у справі № 6- 224цс14).
Таким чином, земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної власності є неправомірною.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 ЗК України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній до 27.05.2021) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Положеннями ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній до 27.05.2021) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п'ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 27.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.
Як вбачається зі змісту відповіді Секретаріату Кабінету Міністрів України від 19.09.2024 №129948/10897-4-24/9.1.2 згідно даних, що є у розпорядженні Кабінету Міністрів України земельна ділянка з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820 перебуває постійному користуванні ДП «Ліси України» .
Водночас, зі змісту наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-1130/15-19-СГ від 16.08.2019 «Про затвердження документацій із землеустрою» судом встановлено , що вказаний наказ не містить будь-яких посилань на рішення Кабінету Міністрів України, якими б вилучались земельні ділянки лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога Фізичної особи - підприємця Рабчун Оксани Анатоліївни про визнання недійсним договору оренди землі №157 від 31.10.2023 укладеного між Рабчун Оксаною Анатоліївною та Турійською селищною радою земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 площею 15,0000 га; визнання недійсним договору оренди землі №158 від 31.10.2023 укладеного між Рабчун Оксаною Анатоліївною та Турійською селищною радою земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0677 площею 15,0000 га та визнання недійсним договору оренди землі №159 від 31.10.2023 укладеного між Рабчун Оксаною Анатоліївною та Турійською селищною радою земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0678 площею 13,0319 га є підставною та підлягає до задоволення .
Щодо позовної вимоги ФОП Рабчун О.А. про стягнення з відповідача на користь позивача 205 523,91 грн. збитків суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Суд зауважує, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним (нікчемним) унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Адже позивач, де-факто отримав у користування орендоване майно і таке користування вже ним реалізоване, водночас відповідач отримав плату (яка у зазначений спосіб є насправді компенсацією вартості того, що одержав позивач за користування об'єктом оренди) за погодженою сторонами ціною, яка є дійсною на момент звернення орендаря з позовом про таке відшкодування, а законодавець не передбачив можливості здійснення односторонньої реституції.
Отже, специфіка правовідносин за договором оренди полягає в тому, що здійснити подвійну реституцію в разі недійсності (нікчемності) такого правочину, зважаючи на закладений у частині першій статті 216 ЦК України зміст, у спірних правовідносинах із дотриманням принципів рівноправності, пропорційності, справедливості неможливо.
Таким чином, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір є недійсним з моменту його вчинення, а зобов'язання (права та обов'язки) за цим недійсним (нікчемним) правочином - припиняються на майбутнє (що узгоджується зі змістом вимог статті 236 ЦК України).
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 17.04.2025 у справі №910/9652/23.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога ФОП Рабчун О.А. про стягнення з відповідача на користь позивача 205 523,91 грн. збитків не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати недійсним договір оренди землі №157 від 31.10.2023 укладений між Рабчун Оксаною Анатоліївною та Турійською селищною радою земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 площею 15,0000 га;
3. Визнати недійсним договір оренди землі №158 від 31.10.2023 укладений між Рабчун Оксаною Анатоліївною та Турійською селищною радою земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0677 площею 15,0000 га;
4. Визнати недійсним договір оренди землі №159 від 31.10.2023 укладений між Рабчун Оксаною Анатоліївною та Турійською селищною радою земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0678 площею 13,0319 га
5. В позові про стягнення 205 523,91 грн. збитків - відмовити.
6. Стягнути з Турійської селищної ради Ковельського району (44801, Волинська обл., Ковельський р-он, селище Турійськ, Центральний майдан,1, код ЄДРПОУ 04333052) на користь Фізичної особи - підприємця Рабчун Оксани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 9 744,46 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено
18.05.2026
Суддя Микола ШУМ