25.05.2026 року м.Дніпро Справа № 905/113/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025р. у справі № 905/113/25 (суддя Бєлік В.Г.)
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ», Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Тернівка
про стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в сумі 198 885, 00 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» про стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в сумі 198 885,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у липні 2024 року від ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» по накладній № 49547623 зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці було прийнято до перевезення вагон № 56348428 з вантажем «Вугілля кам'яне». При контрольному зважуванні на станції Чаплине Придніпровської залізниці 10.07.2024 року встановлено, що маса вантажу, вказана відправником у залізничній накладній, не відповідає масі вантажу, встановленій при контрольному зважуванні, -різниця складає +1800 кг. На підставі комерційного акту № 454201/25 від 10.07.2024 року позивач нарахував штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (51500, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Тернівка, вул. Героїв України, буд. 33; код ЄДРПОУ 33959754) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) штраф у розмірі 198 885,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами укладений Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-33959754/2020-0001 від 30.06.2020 року, який не оспорений та не визнаний недійсним. Залізнична накладна № 49547623 оформлена у встановленому законом порядку та підтверджує виконання договору перевезення вантажу залізничним транспортом. Суд встановив, що завантаження вагону № 56348428 та визначення маси вантажу здійснено вантажовідправником, правильність відомостей підтверджена електронним цифровим підписом представника відправника. Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України позивач скористався правом перевірити правильність відомостей, зазначених відправником у накладній. При контрольному зважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах станції Чаплине встановлено перевищення маси на 1800 кг, що зафіксовано комерційним актом № 454201/25 від 10.07.2024 року, складеним відповідно до вимог ст. 129 Статуту залізниць України та Правил складання актів. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній. Згідно з п. 122 Статуту за неправильно зазначену масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту -у п'ятикратному розмірі провізної плати. Суд визнав розрахунок штрафу арифметично вірним (39 777,00 грн Ч 5 = 198 885,00 грн) та дійшов висновку про більшу вірогідність доказів позивача. Заперечення відповідача суд визнав такими, що не спростовують фактичних обставин, встановлених поданими у справу доказами.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (далі -апелянт, відповідач) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» відмовити, а також стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів та без надання їм всебічної оцінки, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування відповідно до ст. 277 ГПК України, а саме: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
ТОВ “ДТЕК Курахівська ЦЗФ», зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 86 ГПК України, оскільки взагалі не розглянув і не надав оцінки доказам та фактам, зазначеним відповідачем у відзиві з наданими документами. Зокрема, суд не врахував, що при прибутті вагону № 56348428 на станцію призначення було складено акт форми ГУ-23 № 1610 від 29.07.2024 року, а також комерційний акт № 454201/25/43 від 10.07.2024 року, згідно з яким виявлена недостача на станції призначення -300 кг, тобто вже після того, як з вагону було відібрано вантаж позивачем.
Крім того, Відповідач звертає увагу, що у комерційному акті № 454201/25/43 від 10.07.2024 року по вагону № 56348428, на який посилається позивач, зазначені ознаки втручання сторонніх осіб -наявність виїмок, порушення маркування тощо, що, на думку апелянта, свідчить про можливе стороннє втручання у вантаж під час перевезення.
Апелянт також зазначає, що 10.07.2024 року позивач на станції Чаплине здійснив переважування 16 вагонів відповідача, відібрав з них частку вантажу -так званий «надлишок» -і завантажив у вагон № 61514410 за накладною № 45942935, який сформував самостійно. При цьому при прибутті вагону № 61514410 на станцію призначення виявилася нестача у розмірі 6 200 кг: замість 27 150 кг було завантажено лише 20 950 кг. Нестача також виявлена на станції прибуття у 16 вагонах, з яких відбирався вантаж, що підтверджується комерційними актами, накладними та актами загальної форми ГУ-23, складеними саме позивачем. Апелянт стверджує, що ці факти свідчать про те, що саме позивач невірно зважував вантаж 10.07.2024 року, невірно відібрав вантаж з 16 вагонів та невірно сформував вагон № 61514410, куди завантажив «надлишок», якого фактично не було.
ТОВ “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» також вказує, що позивач не надав доказів того, скільки саме було відібрано як з вагону № 56348428, що розглядається у даній справі, так і з інших 15 вагонів, з яких відбиралося вугілля 10.07.2024 року та завантажувалося у вагон № 61514410, за умови наявності нестачі по даних вагонах на станції прибуття. Усі документи, що підтверджують зазначені факти, були надані відповідачем до суду першої інстанції, не спростовані позивачем, проте всупереч ст. 86 ГПК України судом першої інстанції не розглянуті.
Щодо правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції, апелянт зазначає, що суд послався на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі № 916/2450/15, а також у постановах від 21.08.2019 у справі № 905/2360/18, від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17. Однак, на думку апелянта, правовий висновок у зазначених постановах сформульовано за інших фактичних обставин, які не відповідають обставинам справи № 905/113/25, оскільки у тих справах відсутній факт невірного зазначення маси у вагоні, куди завантажувався «надлишок» вантажу представниками залізниці, відсутній факт недостачі у вагонах після переважування на станції призначення, а також відсутні ознаки втручання у вантаж. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі № 343/1786/19, згідно з якою для визначення подібності правовідносин необхідно оцінювати на предмет подібності відносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, встановлювати учасників, об'єкт спору і зміст цих відносин.
Апелянт наголошує, що судом першої інстанції було проігноровано і не розглянуто те, що у сукупності документів по справі -невірна маса, вказана робітниками позивача щодо вагону № 61514410 (комерційний акт № 388103/45 від 26.07.2024 року, ознаки розкрадання відсутні -маркування не порушено, вагон справний), який формували робітники позивача, недостача/невідповідність розміру вантажу, виявлена самим позивачем у спірних вагонах на станції призначення, похибки ваг у зважуванні, ознаки розкрадання (виїмки, порушення маркування тощо) -все це свідчить про відсутність факту неправильного зазначення маси вантажу відповідачем саме у вагоні № 56348428 і ставить питання щодо невірного переважування вантажу, яке здійснювалось робітниками позивача 10.07.2024 року на станції Чаплине.
ТОВ “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на приписах статей 73, 76- 79 ГПК України, є штучними та свідчать про суб'єктивізм і обмеженість суду першої інстанції в установленні необхідних обставин. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції щодо стягнення п'ятикратного штрафу у розмірі 198 885,00 грн є необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки неправильно здійснено дослідження та оцінку наданих доказів, не з'ясовані усі обставини справи, не надана оцінка усім доказам, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін, посилаючись на наступне:
Позивач вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025 у справі № 905/113/25 є обґрунтованим, законним та справедливим, винесеним з додержанням норм матеріального та процесуального права, ухваленим на підставі повного і всебічного дослідження матеріалів справи та відповідає вимогам ст. 236 ГПК України.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» зазначає, що накладна є основним перевізним документом відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України. У липні 2024 року від ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» по накладній № 49547623 зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці було прийнято до перевезення вагони з вантажем «Вугілля кам'яне». Маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т) заводський № 04071036, правильність внесених відомостей підтверджена електронним цифровим підписом прийомоздавальника вантажу відправника. Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу, приймаються залізницею без перевірки маси та кількості вантажу.
Позивач вказує, що 10.07.2024 року при проходженні вагону по станції Чаплине на підставі акту загальної форми № 40 від 10.07.2024 було проведено контрольне зважування вагону № 56348428 на справних 150-тонних вагонних вагах станції Чаплине (заводський номер № 1465, державна повірка 02.07.2024), в результаті чого встановлено, що маса вантажу на 1800 кг більше, ніж зазначено в накладній, та більше вантажопідйомності вагона. Було складено комерційний акт № 454201/25 від 10.07.2024. Вагон відчеплений для відвантаження надлишку, після усунення порушення відправлений до станції призначення за накладною № 45800695, а надлишок вантажу відвантажено у вагон № 61514410 за досильною накладною № 45942935.
Щодо доводів апелянта про нестачу вантажу 300 кг на станції призначення, позивач зазначає, що відповідач намагається відвернути увагу суду від підставності предмету спору. По станції Чаплине у вагоні № 56348428 встановлено різницю більше на 1800 кг від зазначеної відповідачем у накладній, після усунення комерційної несправності шляхом відвантаження надлишків вантажу вагон відправлено за досильною накладною та видано одержувачу без заперечень. Заперечень щодо нестачі вантажу у одержувача до залізниці не було, як і не було претензій зі сторони відповідача, тому висловлювання щодо нестачі вантажу у даній справі є недоречними.
Щодо доводів апелянта про невірне відвантаження надлишків з 16 вагонів у вагон № 61514410, Акціонерне товариство «Українська залізниця» вказує, що за наслідками контрольного зважування станцією Чаплине було повідомлено на станцію відправлення Курахівка телеграмою № 179 від 10.07.2024 року про можливість прибуття представників відправника для усунення комерційної несправності, проте представника відповідач не направив. При цьому за час знаходження вагону на станції Чаплине під час усунення комерційної несправності відповідачу були нараховані додаткові збори (плата за користування, маневрова робота, збір за зважування та ін.), які були сплачені відповідачем шляхом відображення на рахунку по ЄРЦ. Позивач стверджує, що тим самим відповідач фактично визнав факт встановленої комерційної несправності у 16 вагонах, в тому числі у вагоні № 56348428, що свідчить про безпідставність зазначеного у скарзі.
Позивач наголошує, що виявлений факт невідповідності маси вантажу підтверджується визначеними Правилами перевезень вантажів документами (акти загальної форми, комерційний акт тощо), судом першої інстанції надана оцінка усім доказам, наданим обома сторонами, з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи. Також позивач зазначає, що Центральним апеляційним господарським судом розглянуті тотожні справи з однаковим предметом спору, за якими ухвалено постанови, якими визнані підстави застосування штрафу вірними, а саме у справі № 905/121/25 від 25.06.2025 та у справі № 905/112/25 від 01.08.2025.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., судді Іванов О.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі 3633,60 грн., докази чого надати суду.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025р. у справі № 905/113/25.(Суддя Бєлік В.Г.), для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
07.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: між сторонами укладений Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-33959754/2020-0001 від 30.06.2020 року, який є чинним, не оспорений та не визнаний недійсним; у липні 2024 року від ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» по накладній № 49547623 зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці було прийнято до перевезення вагон № 56348428 з вантажем «Вугілля кам'яне»; маса вантажу у вагоні № 56348428 визначена відправником на вагонних вагах (150 т) заводський № 04071036 та зазначена у накладній як 69 500 кг нетто; правильність відомостей щодо навантаження вагону підтверджена у розділі 55 накладної електронним цифровим підписом представника відправника -прийомоздавальника Сеник С.Г. 13.07.2024 року; 10.07.2024 року на станції Чаплине Придніпровської залізниці проведено контрольне зважування вагону № 56348428 на 150-тонних вагонних вагах (заводський номер № 1465, державна повірка 02.07.2024), за результатами якого маса нетто вантажу становила 71 300 кг, різниця з даними накладної складає +1800 кг; за наслідками контрольного зважування складено комерційний акт № 454201/25 від 10.07.2024 року і станцією Чаплине повідомлено станцію відправлення Курахівка телеграмою від 10.07.2024 року; вагон № 56348428 відчеплений на станції Чаплине для відвантаження надлишку; після усунення порушення відправлений до станції призначення за накладною № 45800695; надлишок вантажу відвантажено засобами залізниці у вагон № 61514410 та відправлено на станцію призначення за досильною накладною № 45942935.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Також, пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (із змінами та доповненнями) передбачено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
З урахуванням вищенаведеного, залізнична накладна № 49547623 є належним підтвердженням виникнення договірних правовідносин з перевезення вантажу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
За приписами частин 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
У відповідності до статті 37 Статуту залізниць України та розділом V Правил оформлення перевізних документів передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Відповідно до накладної № 49547623, маса вантажу визначена відправником, за відомістю вагонів маса вантажу у вагоні № 56348428 складає 69 450 кг (нетто).
За умовами пункту 2.6 розділу ІІ Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як зазначено вище, за наслідками контрольного зважування вагону № 5634842 вагон відчеплений на станції Чаплине для відвантаження надлишку і після усунення порушення відправлений до станції призначення за накладною № 45800695; надлишок вантажу відвантажено засобами залізниці у вагон № 61514410 та відправлено на станцію призначення за досильною накладною № 45942935.
По прибуттю вагону №56348428 на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці, який прибув з комерційним актом попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/25 від 10.07.2024 року, вантаж було видано згідно комерційного акту та актів загальної форми ст. Чаплине №110 від 17.07.2024, ст. Бурштин №1621 від 29.07.2024 року, за участю представника одержувача, про що зроблена відмітка в розділі “Є» комерційного акту №454201/26 від 10.07.2024 року, як то передбачено п.12 “Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.
Комерційний акт попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/25 від 10.07.2024 року було зареєстровано на станції призначення Бурштин Львівської залізниці під №454201/25/43 від 10.07.2024 року, відповідно до п. 62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц (арк.с.33).
Акт підписаний уповноваженими представниками позивача. Матеріали справи містять відповідні посадові інструкції працівників позивача.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що Комерційний комерційний акт №454201/25 від 10.07.2024 року, складений за наслідком контрольного зважування вантажу, у відповідності до пункту 10 Правил складання актів, є допустимим доказом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення у розумінні частини 1 статті 77 Господарсько процесуального кодексу України.
Разом з тим, пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
У даному випадку, у графі 55 залізничною накладною №49547623 здійснено вантажовідправником, правильність відомостей щодо навантаження вагону підтвердив у розділі 55 відповідної накладної своїм підписом представник відправника - прийомоздавальник ОСОБА_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису 13.07.2024 року.
Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, що за своїм змістом кореспондується зі ст. 37 Статуту залізниць України.
Згідно з пунктами 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Щодо досліджуваної справи, то як зазначалось раніше, з метою засвідчення обставин щодо невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу за залізничною накладною №49547623 у вагоні № 56348428 на станції Чаплине Придніпровської залізниці складено комерційний акт №454201/25 від 10.07.2024 року, яким встановлено наступне : “Розділ д (опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку): на підставі акта загальної форми станції Чаплине № 6570 від 09.07.2024 вагон було подано на контрольне зважування. При зважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине зав. № 1465(держ. повірка 02.07.2024) виявилось: брутто 95900 кг, тара з документа 24600 кг, нетто 71300 кг, що більше документа та вантажопідйомності на 1800 кг. Згідно документа значиться: вугілля кам'яне марки г-газовий, вантаж у твердому стані, маркований 5 поздовжніми смугами і ущільнений у вигляді трапецивидної шапки за допомогою катка ущільнювача, вага визначена відправником на вагонних вагах (150т) заводський №04071036. Брутто не вказано, тара 24600 кг, нетто 69500 кг. Фактично виявлено: навантаження у вагоні на рівні бортів, марковано повздовжніми борознами, виїмка праворуч над 6 люком довжиною 1,5 м, шириною 1,0 м., глибиною 0.3 м. над 7 люком довжиною 1,5 м., на ширину вагону, глибиною 0,3 м. В місцях виїмок маркування відсутнє, люка зачинені течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага вагону підтвердилася. Зав. вантажним двором по штатному розкладу відсутній, зважування здійснювала пр. п-в ОСОБА_2 , в присутності ДСЗ ОСОБА_3 пр п-в Цебенко Ю.Ю.».
Комерційний акт підписали: ДСЗ (заступник начальника станції) Усік А.О., приймальники поїзда ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .. На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт від залізниці, повноважень на вчинення таких дій позивач надав відповідні дока
Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, що ставили б під сумнів достовірність показників зазначених засобів ваговимірювальної техніки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що місцевий господарський суд правильно встановив доведення позивачем належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, невідповідність фактичної маси вантажу у спірному вагоні тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній.
Відповідно до статті 105 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Статтею 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених статтею 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
При цьому колегія суддів враховує, що сторони, укладаючи договір перевезення вантажу, погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.
З урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 67 800 грн 00 коп. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній.
Доводи скаржника про те, що суд не розглянув і не надав оцінки доказам відповідача, зокрема: « … при прибутті вагону 56348428 на станцію призначення, складено акт форми ГУ-23 № 1610 від 29.07.2024 року, це зазначено і в комерційному акті 454201/25/43 від 10.07.2024 року, згідно якого виявлена недостача на станції призначення - 300 кг, вже після того як з нього відібрав вантаж Позивач…
… 10.07.2024 року Позивач на станції Чаплине зробив переважування 16 вагонів відповідача, відібрав з них частку вантажу т.н. «надлишок» і завантажив у вагон 61514410 накладна 45942935, який сформував самостійно. При цьому при прибутті даного вагону 61514410 виявилася нестача у розмірі 6200 кг.
Замість 27150 кг, завантажено у даний вагон було 20950 кг.
Нестача виявлена на станції прибуття у 16 вагонах з яких відбирався вантаж (на підтвердження даного факту надані комерційні акти, накладні, акти загальної форми ГУ-23 складені саме Позивачем)…» відхиляються колегією суддів як такі, що не входять до предмету доказування у даній справі і можуть бути предметом доказування в іншому спорі щодо нестачі частини вантажу належного відповідачу.
Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції у справі № 905/113/25 ухвалене місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 11.05.2023 року у справі № 910/17047/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.02.2023 року у справі № 343/1786/19, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025р. у справі № 905/113/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025р. у справі № 905/113/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025р. у справі № 905/113/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов