вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа№ 914/2291/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Віктюк Р.О.;
від відповідача 1: Онищак М.П.;
від відповідача 2: Климчук Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтек Інвест"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025
у справі № 914/2291/25 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Invest OU (Товариство з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест»)
до 1. Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові
2. Державної казначейської служби України
про відшкодування шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп
Veltec Invest OU (Товариство з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Державної казначейської служби України шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп., у зв'язку з неповерненням майна, вилученого Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові в межах кримінального провадження.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.07.2025 року матеріали позовної заяви Veltec Invest OU до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп. передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 по справі № 914/2291/25 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням від Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест» надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 по справі № 914/2291/25 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. За твердженням апелянта, Державним бюро розслідувань до теперішнього часу не повернуто позивачу, як власнику, товар, вилучений в межах кримінального провадження №42019000000001865. У зв'язку із чим просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь Veltec Invest OU (Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») 319 513,77 Євро, що еквівалентно 15 291 609, 50 гривень в рахунок відшкодування шкоди завданої Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові.
11.02.2026 через систему «Електронний суд» Державне бюро розслідувань розташоване у місті Львові подало відзив на апеляційну скаргу у якому відповідач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 914/2291/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 розгляд справи призначено на 25.03.2026. У судовому засіданні 25.03.2026 оголошено перерву до 15.04.2026.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів встановила, що Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Хаак Трейдінг» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок фактуру №17/34 від 11.07.2019 року за товари: термоштани довгі у кількості 1,85, загальна ціна 9324 євро, термосорочки з довгим рукавом у кількості 2,00, загальна ціна 10080 євро (упаковка 168 коробок) на суму 23 090,76 євро.
Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок фактуру 17/34 від 11.07.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Хаак Трейдінг» грошові кошти у загальному розмірі 23 090,76 євро.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Г.Д. Імпорт-експорт» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок фактуру №2019/210 від 17.09.2019 року за товари: змішані речі 85 мішків і 1 коробка, ціна за одиницю 8,07 євро, загальна вага 3,873 кг на суму 31 255,11 євро.
Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок фактуру №2019/210 від 17.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Г.Д. Імпорт-експорт» грошові кошти у загальному розмірі 31 255,11 євро.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Ван Емпель Оверсток» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок фактуру №2-79 від 15.07.2019 року за товари: основи D-truzzed у кількості 500, ціна за одиницю 1,95 євро, загальна сума 975 євро; мікс брендів ORG високий мікс блок 1 у кількості 5312, ціна за одиницю 7,50 євро, загальна сума 40290 євро; мікс брендів ORG високий мікс блок 2 у кількості 5427, ціна за одиницю 7,50 євро, загальна сума 40777,50 євро; мікс брендів ORG високий мікс блок 3 у кількості 5364, ціна за одиницю 7,50 євро, загальна сума 40230 євро; мікс брендів ORG низька ціна (3 палети) у кількості 2892, ціна за одиницю 5,75 євро, сума 18829 євро на загальну суму 138 901,50 євро.
Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок фактуру №2079 від 15.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Емпель Оверсток» грошові кошти у загальному розмірі 138 901,50 євро.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Постскріптум» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок фактуру №8145-0919 від 09.09.2019 року за товари: одяг (костюми, комбінезони, жакети, плаття, спідниці, штани) із хімічних волокон, залишкові партії у кількості 13,49 кг вартістю 85 661,50 євро; одяг (костюми, комбінезони, жакети, плаття, спідниці, штани) із хімічних волокон, залишкові партії у кількості 13,49 кг вартістю 40 604,90 євро на загальну суму 126 266,40 євро.
Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок фактуру №8145-0919 від 09.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Постскріптум» грошові кошти у загальному розмірі 126 266,40 євро.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року у справі №757/53080/19-к надано дозвіл слідчому першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань Байжанову Олегу Альбертовичу та слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні № 42019000000001865, а також прокурору другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України Мартяну Ігорю Володимировичу та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42019000000001865 на проведення обшуку сідлового тягача MAN TGX 18.440 4X2 LLS-U (VIN - НОМЕР_1 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - PGS30893, який належить громадянину Польщі Manczak Wlodzimierz Maciej, з метою відшукання та вилучення:
- документів і відомостей, які посвідчують підстави придбання товару (одягу), його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування: митні декларації, попередні митні декларації, документи контролю за доставкою товарів (ДКД), товаросупровідні документи які до них додаються (контракти, інвойси, CMR); рішення про проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, контрольні талони для проходження «по червоному коридору», акти про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, акт довільної форми у разі відмови власника товарів або уповноваженої ним особи від виконання вимог щодо розділення товарної партії на окремі товари який додається до Акта огляду та є його невід'ємною частиною, картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, ТЗ комерційного призначення; речей, документів стосовно незаконного переміщення на митну територію України, з приховуванням від митного контролю, високоліквідного товару з ЄС, шляхом надання до митного органу документів, що містять неправдиві відомості, а саме розписок, доручень, печаток суб'єктів господарювання, документів на відкриття банківських рахунків та банківських карток, самих банківських карток, чекових книжок, грошових чеків, документів та інформації щодо отримання незаконної матеріальної винагороди, матеріальних носіїв, на яких може знаходитися така інформація й відомості: комп'ютерна техніка, магнітні та електронні, цифрові носії інформації, засоби мобільного та Інтернет зв'язку, чорнові записи, записні книги, в яких можуть міститись відомості про фактичних організаторів та виконавців злочинних дій.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі № 757/54971/19-к надано дозвіл прокурору другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Генеральної прокуратури України Мартяну Ігорю Володимировичу на проведення обшуку та вилучення автомобіля сідлового тягача марки MAN з напівпричепом Wielton NS34 з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL), який знаходився під керуванням громадянина Республіки Польща в с. Рата Жовківського району Львівської області, які є знаряддями вчинення злочину та мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також мають значення речових доказів.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі № 757/54975/19-к накладено арешт на майно, яке вилучено в ході обшуку проведеного у період з 08.10.2019 по 11.10.2019 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В., полупричіпу Wielton NS34 (VIN - НОМЕР_2 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - НОМЕР_3, який належить громадянину Польщі ОСОБА_1 , вантаж (товар), який містився в ньому та імпортувався на митну територію України, а саме 172 коробки з термобілизною, 1 коробка із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку; 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів, переважно з одягом, а також взуттям та товарами домашнього вжитку з пломбами, перелік яких міститься у матеріалах справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року у справі №761/7538/20 відмовлено у задоволенні скарги представника фірми «ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство» - адвоката Нікітіна Ю.І. на бездіяльність слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя ДБР Вакарова Д.В. та прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату ДБР ОГП Мартяна І.В., яка полягає у неповерненні майна в рамках кримінального провадження №42019000000001865 від 27.08.2019.
Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією в м. Львові), Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, від 27 серпня 2021 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019000000001865 від 27.08.2019 - закрито на підставі п.2 ч.1 абз.2 п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з тим, що строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього кодексу, закінчився та жодній особі не повідомлено про підозру та на час закінчення строку досудового розслідування відсутній склад кримінального правопорушення.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6003/20 повернуто «ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство» (Республіка Польща, вул. Старозамоська,44, м. Томашів Любельський,22-600) сідловий тягач МАN TGX 18.440 4Х2 LLS-U реєстраційний номер PGS 30893 та полупричіп Wielton NS34 з реєстраційним номером НОМЕР_3 та вантаж 172 коробки з термобілизною, 1 коробку із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку та 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів з одягом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією в м. Львові), Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, від 27 серпня 2021 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019000000001865 від 27.08.2019 - закрито на підставі п.2 ч.1 абз.2 п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з тим, що строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього кодексу, закінчився та жодній особі не повідомлено про підозру та на час закінчення строку досудового розслідування відсутній склад кримінального правопорушення.
Як вказано вище, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6003/20 повернуто «ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство» (Республіка Польща, вул. Старозамоська,44, м. Томашів Любельський,22-600) сідловий тягач марки МАN TGX 18.440 4Х2 LLS-U реєстраційний номер PGS 30893 та полупричіп Wielton NS34 з реєстраційним номером НОМЕР_3 та вантаж 172 коробки з термобілизною, 1 коробку із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку та 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів з одягом.
Апелянт стверджує, що Державним бюро розслідувань до теперішнього часу не повернуто Позивачу, як власнику, товар, вилучений в межах кримінального провадження №42019000000001865, а тому останньому завдано збитків на суму в розмірі 319 513,77 Євро, що еквівалентно 15 291 609, 50 гривень.
На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Тобто, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.
Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Водночас спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Обов'язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 чи 1174 ЦК України.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Отже, керуючись вищенаведеним правовим регулюванням спірних правовідносин, суд зазначає, що для стягнення шкоди завданої позивачу бездіяльністю відповідача-1, необхідним є встановлення трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірної бездіяльності, наявності шкоди, причинного зв'язку між бездіяльністю та заподіяною шкодою, а для покладення відповідальності за такі збитки на відповідача-2 - повного складу цивільного правопорушення (окрім зазначених умов, також наявність вини заподіювача шкоди).
Вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій (бездіяльності) органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Особою, відповідальною перед потерпілими за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Позивач повинен належними, допустимими та достовірними доказами довести неправомірність дій державного органу/його посадової чи службової особи, факт спричинення такими діями збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями та заподіянням збитків і розмір відшкодування.
Суд зазначає, що основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у даній справі, є саме протиправність дій (бездіяльності) відповідача-1, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди позивачу, оскільки відсутність такого елемента делікту як протиправна поведінка свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
За твердженням апелянта, протиправна бездіяльність Відповідача-1 полягає у неповерненні йому майна, на яке було накладено арешт на підставі ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі № 757/54975/19-к.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166,170 - 174 цього Кодексу.
Згідно з ч.9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
За змістом частини третьої статті 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення, зокрема, про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Відповідно до частини 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 закріпила правовий висновок, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.
Так, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі № 757/54971/19-к надано дозвіл прокурору другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Генеральної прокуратури України Мартяну Ігорю Володимировичу на проведення обшуку та вилучення автомобіля - сідлового тягача марки MAN TGX 18.440 X2 LLS-U (VIN - НОМЕР_4 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - НОМЕР_5 з напівпричепом Wielton NS34 (VIN - НОМЕР_6 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - НОМЕР_3, який знаходився під керуванням громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рата Жовківського району Львівської області, які є знаряддями вчинення злочину та мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також мають значення речових доказів.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі № 757/54975/19-к накладено арешт на майно, яке вилучено в ході обшуку проведеного у період з 08.10.2019 по 11.10.2019 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В., полупричіпу Wielton NS34 (VIN - НОМЕР_2 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - НОМЕР_3, який належить громадянину Польщі ОСОБА_1 , вантаж (товар), який містився в ньому та імпортувався на митну територію України, а саме 172 коробки з термобілизною, 1 коробка із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку; 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів, переважно з одягом, а також взуттям та товарами домашнього вжитку.
Дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові з вилучення вантажу (товару), який містився в полупричіпі Wielton NS34 (VIN - НОМЕР_2 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - НОМЕР_3 , який належить громадянину Польщі ОСОБА_1 , та імпортувався на митну територію України, а саме 172 коробки з термобілизною, 1 коробка із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку; 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів, переважно з одягом, а також взуттям та товарами домашнього вжитку були наслідком ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі № 757/54971/19-к.
Вказані обставини були встановлені Територіальним управлінням ДБР, розташоване у місті Львові, під час досудового розслідування кримінального провадження №42019000000001865 від 27.08.2019 року, за результатом якого постановою від 27.08.2021 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019000000001865 від 27.08.2019 - закрито на підставі п.2 ч.1 абз.2 п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з тим, що строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього кодексу, закінчився та жодній особі не повідомлено про підозру та на час закінчення строку досудового розслідування відсутній склад кримінального правопорушення.
Отже, вилучення слідчим майна, а саме 172 коробки з термобілизною, 1 коробка із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку; 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів, переважно з одягом, а також взуттям та товарами домашнього вжитку, а також накладення арешту на вказане майно відбулось відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6003/20 повернуто "ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство" (Республіка Польща, вул. Старозамоська,44, м. Томашів Любельський,22-600) сідловий тягач марки МАN TGX 18.440 4Х2 LLS-U реєстраційний номер PGS 30893 та полупричіп Wielton NS34 з реєстраційним номером НОМЕР_3 та вантаж 172 коробки з термобілизною, 1 коробку із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку та 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів з одягом.
На підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6003/20 спірний товар було повернуто саме «ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство», а не Позивачу у даній справі. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оскарження Позивачем вказаної ухвали суду у випадку, якщо останній заперечував щодо повернення вказаного товару не йому, як власнику, про що останній зазначав у даній справі.
Відповідно до ч.2 статті 21 Кримінального процесуального кодексу України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6003/20 набрала законної сили та підлягає безумовному виконанню на всій території України, а отже твердження апелянта щодо неповернення саме Veltec Invest OU вилученого майна є необґрунтованими.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності відповідної посадової/службової особи є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб органів державної влади.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про неправомірність вилучення майна Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, під час проведення обшуку та неправомірність накладення арешту на спірне майно.
Верховний Суд у постанові 10.11.2021 у справі №346/5428/17 зауважив, що суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
При цьому слід ураховувати, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Тобто, якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Отже, за наявності ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6003/20 щодо повернення «ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство» вантажу 172 коробки з термобілизною, 1 коробку із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку та 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів з одягом, вимоги позивача у даній справі є безпідставними.
Так, у даній справі Позивач просить суд стягнути 319 513,77 Євро, що еквівалентно 15 291 609, 50 гривень в рахунок відшкодування шкоди завданої Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові.
Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Хаак Трейдінг» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок фактуру №17/34 від 11.07.2019 року за товари: термоштани довгі у кількості 1,85, загальна ціна 9324 євро, термосорочки з довгим рукавом у кількості 2,00, загальна ціна 10080 євро (упаковка 168 коробок) на суму 23 090,76 євро.
Як зазначає Позивач, Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок фактуру 17/34 від 11.07.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Хаак Трейдінг» грошові кошти у загальному розмірі 23 090,76 євро.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Г.Д. Імпорт-експорт» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок фактуру №2019/210 від 17.09.2019 року за товари: змішані речі 85 мішків і 1 коробка, ціна за одиницю 8,07 євро, загальна вага 3,873 кг на суму 31 255,11 євро.
Як зазначає Позивач, Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок фактуру №2019/210 від 17.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Г.Д. Імпорт-експорт» грошові кошти у загальному розмірі 31 255,11 євро.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Ван Емпель Оверсток» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок фактуру №2-79 від 15.07.2019 року за товари: основи D-truzzed у кількості 500, ціна за одиницю 1,95 євро, загальна сума 975 євро; мікс брендів ORG високий мікс блок 1 у кількості 5312, ціна за одиницю 7,50 євро, загальна сума 40290 євро; мікс брендів ORG високий мікс блок 2 у кількості 5427, ціна за одиницю 7,50 євро, загальна сума 40777,50 євро; мікс брендів ORG високий мікс блок 3 у кількості 5364, ціна за одиницю 7,50 євро, загальна сума 40230 євро; мікс брендів ORG низька ціна (3 палети) у кількості 2892, ціна за одиницю 5,75 євро, сума 18829 євро на загальну суму 138 901,50 євро.
Як зазначає Позивач, Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок фактуру №2079 від 15.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Емпель Оверсток» грошові кошти у загальному розмірі 138 901,50 євро.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Постскріптум» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок фактуру №8145-0919 від 09.09.2019 року за товари: одяг (костюми, комбінезони, жакети, плаття, спідниці, штани) із хімічних волокон, залишкові партії у кількості 13,49 кг вартістю 85 661,50 євро; одяг (костюми, комбінезони, жакети, плаття, спідниці, штани) із хімічних волокон, залишкові партії у кількості 13,49 кг вартістю 40 604,90 євро на загальну суму 126 266,40 євро.
Як зазначає Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок фактуру №8145-0919 від 09.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Постскріптум» грошові кошти у загальному розмірі 126 266,40 євро.
Колегія суддів відзначає, що надані Позивачем доказів оплати рахунків фактур №17/34 від 11.07.2019 року, №2019/210 від 17.09.2019 року, №2-79 від 15.07.2019 року, №8145-0919 від 09.09.2019 року не містять доказів проведення банком операцій з перерахування грошових коштів з рахунку Veltec Invest OU на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Постскріптум».
Також, як вбачається з Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, ТЗ, ручної поклажі та багажу Митного поста «Рава-Руська», в автомобілі, який прямував у м. Житомир на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діліжан» переміщувався наступний товар: одяг новий різних торгових марок, наплечники нові, тапки дитячі нові, рушники нові, сумки чоловічі нові, гаманці нові, взуття різних марок, постільна білизна, посуд та декор, лак для ногтей, біжутерія.
Отже, Позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами придбання товару, який прибув на Митний пост «Рава-Руська», на підставі інвойсів від 15.07.2019 № 2079, від 11.07.2019 № 17/34, від 09.09.2019 № 8145-0919 та від 17.09.2019 № 2019/210.
Також, за даними митної декларації №UA209140/2019/182305 вартість товару була визначена у розмірі 14395 євро. Доказів оформлення митних декларацій на загальну суму 319 513,77 Євро, як зазначено Позивачем, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження завдання шкоди саме у розмірі 319 513,77 Євро. Так само Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 319 513,77 Євро, вини Відповідача у заподіянні збитків.
За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Veltec Invest OU до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп. є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 914/2291/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтек Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 914/2291/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 914/2291/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтек Інвест".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В. та Буравльова С.І. у відпустці з 11.05.2026 по 24.05.2026 повний текст постанови підписано 25.05.2026.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран