вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" квітня 2026 р. Справа№ 925/1342/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради Хутіної О.О.,
представника Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради Василенко С.П.,
представника АТ "Міжнародний резервний банк" Рибкіної Н.В.,
розглянувши апеляційні скарги Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради, Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області
від 09.12.2025 (повний текст складено 25.02.2026, суддя Хабазня Ю.А.)
у справі № 925/1342/14
за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
до Приватного виробничого підприємства "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління"
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.12.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.02.2026) частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 27.08.2025 №02-11/1912.
Затверджено Звіт арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 27.08.2025 №02-11/1912 про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора банкрута за період з 05.01.2015 до 30.04.2021 в частині періоду з 05.01.2015 до 18.01.2018 на суму 440417,81 грн, з якої сплачено 6725,19 грн (залишок не сплаченої суми 433 692,62 грн).
Затверджено повністю звіт арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 27.08.2025 №02-11/1912 про здійснення та відшкодування витрат за період з 05.01.2015 до 30.04.2021 на суму 8 325,36 грн, які за рахунок майна боржника не відшкодовано.
Вирішено стягнути з кредиторів пропорційно розміру задоволених вимог, грошову винагороду та витрати, зокрема:
- з Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради на користь арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича грошову винагороду у сумі 19 776,38 грн, витрати в сумі 379,97 грн;
- з Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради на користь арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича грошову винагороду в сумі 102 785,15 грн, витрати в сумі 1 973,51 грн;
- з Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на користь арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича грошову винагороду в сумі 73 641 грн, витрати в сумі 1 413,51 грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 09 березня 2026 року Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.12.2025 в частині стягнення з Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради на користь арбітражного керуючого Звєздічева М.О. грошової винагороди у сумі 19 776,38 грн та витрат у сумі 379,97 грн за період виконання повноважень ліквідатора банкрута та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 27.08.2025 № 02-11/1912 в частині Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради. Здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема статей 28, 30 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).
Апелянт наголошує, що арбітражний керуючий Звєздічев М.О. протягом усього періоду ліквідаційної процедури (яка триває понад 10 років замість визначеного законом одного року) діяв неефективно, пасивно та формально, обмежуючись лише епізодичним направленням запитів без вжиття реальних заходів для повернення боргів підприємству. За 7 років процедури ним вчинено лише 17 дій, що є неспівмірним із заявленою сумою винагороди. Крім того, ліквідатор припускався умисного зволікання із судовим захистом прав боржника та приховував від суду наявність чинних судових рішень в інших справах.
Судом першої інстанції не враховано, що ухвалами Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 та від 09.09.2021 у цій же справі вже було офіційно встановлено факти неналежного виконання обов'язків ліквідатором Звєздічевим М.О., а самого арбітражного керуючого було відсторонено від виконання повноважень саме у зв'язку з їх неналежним виконанням. Порушення вимог закону та бездіяльність ліквідатора зафіксовані в судових рішеннях, що є самостійною підставою для відмови у затвердженні його звітів про витрати та винагороду.
Скаржник зазначає, що відповідно до положень ст. 30 КУзПБ та сталої правової позиції Верховного Суду право на отримання грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого виключно у зв'язку із належним здійсненням ним своїх повноважень. Оскільки ліквідатор діяв неналежним чином і за час його діяльності кредитори не отримали жодного грошового відшкодування, нарахування винагороди та її пропорційне стягнення з кредиторів є безпідставним.
Департамент ставить під сумнів достовірність протоколу комітету кредиторів від 01.06.2021, оскільки він був поданий ліквідатором до суду із безпідставною затримкою лише у серпні 2025 року. До того ж рішення приймалося одноособово лише одним кредитором (Головним управлінням ДПС у Черкаській області), який при цьому у своїй письмовій заяві суду просив відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора про стягнення винагороди.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради; розгляд справи призначено на 28.04.2026.
Також 09 березня 2026 року Департамент фінансової політики Черкаської міської ради звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.12.2025 в частині стягнення з Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради на користь арбітражного керуючого Звєздічева М.О. грошової винагороди у сумі 102 785,15 грн та витрат у сумі 1973,51 грн за період виконання повноважень ліквідатора банкрута, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 27.08.2025 № 02-11/1912 в частині стягнення з Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради. Здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Департамент фінансової політики Черкаської міської ради посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи , невідповідність висновків суду обставинам справи , а також на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апелянт наголошує, що арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. протягом усього періоду ліквідаційної процедури (починаючи з 2015 року) не вчинювалися активні та дієві заходи для повернення боргів підприємству-банкруту. Уся його діяльність зводилася переважно до епізодичного направлення формальних запитів без реального досягнення результату. За 7 років процедури ліквідатором вчинено лише 17 дій , що, на переконання скаржника, є абсолютно неспівмірним із нарахованою сумою грошової винагороди (яка становить майже 1 500 000 грн) , оскільки вказаний обсяг роботи за належної організації процесу міг бути виконаний протягом одного місяця. У 2016, 2017, 2019 та 2020 роках ліквідатором не було вчинено взагалі жодної дії.
Скаржник зазначає, що ліквідатор безпідставно зволікав із судовим захистом майнових прав банкрута. Зокрема, маючи законодавчу можливість звернутися до суду із позовом про стягнення коштів з ТОВ «Укр євро трейд» ще після постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2015 , арбітражний керуючий подав відповідний позов лише 15.04.2021. Крім того, подаючи у 2018 році позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги , ліквідатор приховав від суду факт наявності чинного судового рішення у справі № 925/31/16 щодо того самого предмета і з тих самих підстав , що призвело до ухвалення судом першої інстанції завідомо незаконного рішення, яке згодом скасував суд апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції не враховано, що ухвалами Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 та від 09.09.2021 у цій же справі вже було офіційно встановлено факти неналежного виконання повноважень ліквідатора арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. , а самого арбітражного керуючого за скаргою кредитора та з ініціативи суду було відсторонено від виконання обов'язків саме у зв'язку з їх неналежним виконанням. Вказані обставини, на думку апелянта, є самостійною та безумовною підставою для відмови у затвердженні звітів ліквідатора про витрати та винагороду за цей період.
Скаржник зазначає, що право на отримання винагороди виникає в арбітражного керуючого виключно за умови належного та добросовісного здійснення ним своїх повноважень. Оскільки ліквідатор діяв неефективно, а кредитори за час його діяльності не отримали жодного грошового відшкодування своїх вимог, стягнення грошової винагороди та витрат з кредиторів пропорційно розміру їхніх вимог є неправомірним.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради; розгляд справи призначено на 28.04.2026.
09 березня 2026 року Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.12.2025 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на користь арбітражного керуючого Звєздічева М.О. грошової винагороди у сумі 73641 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 27.08.2025 № 02-11/1912 в оскаржуваній частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» (як правонаступник ПАТ «Сбербанк») посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема статей 28, 30, 61, 64 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що діяльність арбітражного керуючого Звєздічева М.О. у період з 05.01.2015 до 18.01.2018 була належною. Банк наголошує, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021, якою ліквідатора було відсторонено від посади за неналежне виконання обов'язків, встановлено системні факти бездіяльності та умисного затягування процедури, які мали місце із самого початку ліквідаційної процедури, тобто з 2015 року. Ці порушення призвели до необґрунтованого тривання ліквідаційної процедури понад 10 років (замість встановленого законом одного року) та спричинили втрату майбутніх активів боржника.
Скаржник зауважує, що судове рішення від 09.08.2021 містить чіткі висновки про те, що дії ліквідатора з подання позовів були умисною імітацією роботи, яка не мала на меті повернення активів у ліквідаційну масу. Зокрема, арбітражний керуючий роками зволікав із розшуком транспортних засобів та стягненням коштів з ТОВ «Укр євро трейд», а при поданні позовів приховував від суду наявність преюдиційних рішень у справі № 925/31/16, що призводило до ухвалення завідомо незаконних рішень та скасування їх апеляційним судом. За наявності таких встановлених судом фактів у затвердженні звітів про витрати та винагороду арбітражного керуючого за будь-який період ліквідації мало бути відмовлено повністю.
Апелянт вказує на неправильне застосування судом статті 30 КУзПБ. Положеннями цієї статті визначено виключний перелік джерел оплати грошової винагороди та витрат ліквідатора (авансовані заявником кошти, кошти від господарської діяльності боржника або від продажу його майна, чи кошти спеціального створеного кредиторами фонду). Законодавство про банкрутство нормативно не передбачає можливості примусового пропорційного стягнення з кредиторів грошової винагороди на користь арбітражного керуючого за рішенням суду, тим паче на користь особи, яку було відсторонено від повноважень через неналежне їх виконання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»; розгляд справи призначено на 28.04.2026.
Арбітражний керуючий Звєздічев М.О. подав заяву, у якій просив суд розглянути апеляційні скарги у справі № 925/1342/14 без його участі. Проти вимог та доводів апеляційних скарг заперечив повністю та просив суд залишити їх без задоволення.
В судовому засіданні 24.02.2026 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2014 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.
Постановою суду від 05.01.2015 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Звєздічева М.О.
У серпні 2025 року до суду від арбітражного керуючого Звєздічева М.О. надійшло клопотання про затвердження звітів про нарахування основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого, а також стягнення цих нарахувань з кредиторів.
Так, арбітражний керуючий просить затвердити звіти про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, відповідно до яких грошова винагорода арбітражного керуючого за період з 05.01.2015 по 31.04.2021 становить 1 483 781,03 грн, з яких невиплачена становить 1 477 055,84 грн, а витрати за цей же період - 8325,36 грн.
Частково задовольняючи клопотання арбітражного керуючого Звєздічева М.О. про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора, а також стягнення відповідних сум з кредиторів, суд першої інстанції виходив з таких мотивів.
Суд встановив, що у цій справі питання належності виконання ліквідатором своїх обов'язків неодноразово ініціювалося кредитором АТ «Сбербанк» та вирішувалося судом.
За результатами розгляду попередньої скарги АТ «Сбербанк» від 18.01.2018 на бездіяльність ліквідатора та затягування процедури, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 (залишеною в цій частині без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018) у задоволенні скарги було відмовлено повністю. Суди дійшли висновку, що доводи кредитора спростовувалися матеріалами справи, тим самим визнавши діяльність арбітражного керуючого належною станом на дату подання цієї скарги - 18.01.2018.
Надалі, ухвалою суду від 09.08.2021 арбітражного керуючого Звєздічева М.О. було відсторонено від виконання обов'язків ліквідатора банкрута (як з ініціативи суду, так і за скаргами ПАТ «Сбербанк») у зв'язку з неналежним виконанням повноважень.
З огляду на це, суд першої інстанції зазначив, що період діяльності ліквідатора, який оцінено судом як неналежний, обчислюється саме з 18.01.2018.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що грошова винагорода арбітражному керуючому підлягає нарахуванню та виплаті виключно за період його належної діяльності - з 05.01.2015 до 18.01.2018 (а не до 30.04.2021, як просив ліквідатор). За вирахуванням раніше сплаченої суми (6 725,19 грн), розмір належної до виплати винагороди становить 433 692,62 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення винагороди поза межами вказаного періоду судом відмовлено у зв'язку з доведеним фактом неналежного виконання обов'язків.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованим та затвердив у повному обсязі звіт ліквідатора про здійснення та відшкодування витрат за період з 05.01.2015 до 30.04.2021 на суму 8 325,36 грн, які не були відшкодовані за рахунок майна боржника.
Вказаний висновок суду вмотивований тим, що понесені ліквідатором витрати повністю підтверджуються належними первинними документами, наявними в матеріалах справи, та не були спростовані кредиторами.
Таким чином, за висновком суду першої інстанції, загальна сума, на отримання якої арбітражний керуючий Звєздічев М.О. має законне право, становить 442 017,98 грн (з яких 433 692,62 грн - грошова винагорода та 8 325,36 грн - понесені витрати), що підлягає пропорційному стягненню з кредиторів боржника.
Частиною 1 статті 30 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
У відповідності до ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
Тобто, не виявлення ліквідатором в ліквідаційній процедурі майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.
Арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов'язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі, а необгрунтована відмова арбітражному керуючому в можливості отримання гарантованої законом винагороди і тим самим примушення його виконувати повноваження з відсутності оплати праці суперечить ст. 43 Конституції України та ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 5011-50/438-2012 від 17.05.2018.
При цьому відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, або взагалі відсутні, арбітражний керуючий не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012).
Таким чином, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п'ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам грошових вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011).
Згідно з викладеним у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 12/23-Б висновком про застосування норм права, які регулюють питання нарахування, оплати та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) і оплати його послуг (п. 44 вказаної постанови), не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника чи інших його активів та грошових коштів жодним чином не впливає на оплату його послуг. А відмова судом у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів за умови потенційної можливості виявлення майнових активів банкрута у майбутньому, а також за умови попереднього затвердження звітів про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого нівелює стадію виконання судових рішень, якими встановлювалися і затверджувалися розміри послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Також, Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15 відзначив, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
За змістом постанови Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 908/1946/15-г, відхиляючи аргументи скаржника про відсутність підстав для вимог ліквідаторів щодо стягнення з кредиторів виплати грошової винагороди у заявлених розмірах через недоведення ліквідаторами часу, витраченого на вчинення ними окремих дій у ліквідаційній процедурі боржника, суд зауважує, що положення статті 30 КУзПБ імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом (частина друга статті 30 КУзПБ), що встановлюється ухвалою суду.
Кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, чого у цій справі не встановлено.
Крім того, пункт 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".
Відтак, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.
Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення клопотання арбітражного керуючого Звєздічева М.О. та вважає за необхідне відхилити доводи апеляційних скарг кредиторів, з огляду на таке.
З аналізу статті 30 КУзПБ належить дійти висновку, що право на отримання грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого за умови належного виконання ним своїх повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, оцінка ефективності та належності виконання арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. обов'язків ліквідатора боржника у певні періоди вже була предметом судового розгляду, за результатами якого ухвалено відповідні судові рішення, що мають преюдиційне значення.
Зокрема, за результатами розгляду скарги кредитора АТ «Сбербанк» від 18.01.2018 на бездіяльність ліквідатора, Господарський суд Черкаської області ухвалою від 21.03.2018 (яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018) відмовив у задоволенні скарги у повному обсязі. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що твердження кредитора про затягування ліквідаційної процедури та бездіяльність ліквідатора спростовуються наявними матеріалами справи. Таким чином, правомірна діяльність ліквідатора у період з 05.01.2015 по 18.01.2018 підтверджена чинними судовими рішеннями, які є обов'язковими до виконання на підставі статті 129-1 Конституції України та статті 326 Господарського процесуального кодексу України.
Надалі ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 арбітражного керуючого Звєздічева М.О. було відсторонено від виконання обов'язків ліквідатора за неналежне виконання повноважень. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що період, який оцінювався судом як «неналежне виконання обов'язків», бере свій початок саме з 18.01.2018 (дати подання попередньої скарги).
Скаржники в апеляційних скаргах наполягають на повному скасуванні грошової винагороди за весь час ліквідаційної процедури, посилаючись на ухвалу від 09.08.2021. Проте колегія суддів наголошує, що факт неналежного виконання повноважень ліквідатором після 18.01.2018 не може нівелювати правомірні очікування та законне право арбітражного керуючого на отримання винагороди за попередній трирічний період (з 05.01.2015 по 18.01.2018), у який його діяльність була визнана судом належною та правомірною.
Додатково колегія суддів зазначає, що згідно з протоколом засідання комітету кредиторів від 01.06.2021, кредитори схвалили звіт ліквідатора про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 05.01.2015 по 31.05.2021. За змістом положень КУзПБ, саме до компетенції комітету кредиторів належить право оцінювати роботу ліквідатора та погоджувати його звіти. Під час ухвалення зазначеного рішення комітет кредиторів не висловив жодних зауважень щодо якості роботи ліквідатора за спірний період та не встановив обставин, які б слугували підставою для відмови у затвердженні звіту.
З огляду на вищезазначене, висновок місцевого господарського суду про обмеження права арбітражного керуючого на отримання винагороди виключно періодом з 05.01.2015 по 18.01.2018 (у сумі 433 692,62 грн) є правомірним, збалансованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Доводи апелянтів про повну відсутність у ліквідатора права на винагороду базуються на помилковому тлумаченні норм законодавства про банкрутство та повністю спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають відхиленню.
Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 09.12.2025 у цій справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржників в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради, Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.12.2025 у справі № 925/1342/14 залишити без змін в частині затвердження та виплати грошової винагороди арбітражному керуючому Звєздічеву Максиму Олександровичу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 22.05.2026.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко