ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
25 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/30/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Павленко Н.А.
суддів - Лічмана Л.В., Філінюка І.Г.
дослідивши матеріали апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства «Руслан»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2026, ухвалене суддею Ковалєм С.М., м. Миколаїв
по справі №915/30/25
за позовом Селянського (фермерського) господарства «Руслан»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг»
про стягнення основного боргу у сумі 7126897,13 грн,
Селянське (фермерське) господарство «Руслан» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» про стягнення грошових коштів у сумі 7126897,13 грн, з яких: 4714033,50 грн - сума попередньої оплати за договором поставки товару; 397542,40 грн - 3 % річних; 201321,23 грн - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, укладеним сторонами договором у спрощений спосіб.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/30/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, з проведенням розгляду справи №915/30/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням впровадження в Україні воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2025 провадження у справі №915/30/25 зупинено до отримання правового висновку Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №908/1162/23.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2025 провадження у справі №915/30/25 поновлено.
Позивач 11.04.2025 долучив до матеріалів справи заяву про зміну предмету позову у якій просив стягнути з відповідача 4714033,50 грн - з посиланням на те, що перераховану СФГ «Руслан» спірну суму коштів за платіжною інструкцією від 18.02.2022 №5120 на підставі рахунку на оплату по замовленню від 17.02.2022 №1634 відповідача, останній утримує без достатніх правових підстав, яка прийнята судом до розгляду.
Господарський суд Миколаївської області рішенням від 15.04.2026 у задоволенні позовної заяви Селянського (фермерського) господарства «Руслан» відмовив у повному обсязі.
20.05.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «Руслан» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2026 по справі №915/30/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026, апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Руслан» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2026 по справі №915/30/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Лічмана Л.В., Філінюка І.Г.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Селянське (фермерське) господарство «Руслан» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення апеляційного перегляду справи, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2026 у справі №915/30/25 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» на користь Селянського (фермерського) господарства «Руслан» 4714033,50 грн - основного боргу, 2015321,23 грн - втрат від інфляції, 397542,40 грн - 3% річних. Також в апеляційній скарзі апелянтом було заявлено клопотання про здійснення апеляційного розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
Судова колегія зазначає, що клопотання апелянта про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін судовою колегією залишається на розгляді та буде розглянуто на стадії прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів встановила, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам, які визначені ст. 258 ГПК України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Нормами ч. 2 п. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами пп. 6 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Предметом апеляційного перегляду є вимога майнового характеру - про стягнення 7126897,13 грн.
Таким чином, за подання позовної заяви у даній справі підлягав сплаті судовий збір у сумі 106903,46 грн (7126897,13 х 1,5 %).
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Руслан» було подано до Південно-західного апеляційного господарського суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС.
Таким чином, оскаржуючи рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2026, апелянтом мав би сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 128284,15 грн (106903,46 грн х 150% х 0,8).
Однак апелянтом не надано доказів сплати судового збору, чим порушено вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
З огляду на означене, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги апелянту необхідно сплатити судовий збір у сумі 128284,15 грн.
Разом з цим, Селянським (фермерським) господарством «Руслан» було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2026 до закінчення апеляційного перегляду справи. Дане клопотання обґрунтовано тим, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України та окупації території України з незалежних від скаржника причин, не здійснює господарську діяльність, у зв'язку з чим перебуває у скрутному матеріальному становищі, що виклює можливість сплату судового збору на час подання апеляційної скарги.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Аналіз наведених положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для (1) відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір») або (2) розстрочення сплати судового збору, (3) зменшення його розміру чи (4) звільнення сторони від сплати такого (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення / розстрочення / зменшення сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Тобто право звільнення від сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов'язком, що випливає з вимог ГПК України та Закону України «Про судовий збір».
В той же час необхідно враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 910/14313/23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 зазначено, що: «сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала розгляд судом. Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено».
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
При цьому, норми ГПК України покладають на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зробила висновок щодо застосування норм частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», зазначивши, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору поширюються на осіб, які не зазначені в статті 5 Закону України «Про судовий збір» (якою визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у силу закону відповідно до їх статусу або виходячи із чітко визначеного предмета спору), або у справах із предметом спору, не охопленим цією статтею.
В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію (враховуючи майновий стан), але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Судова колегія зазначає, що за приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Суд звертає увагу на пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №925/1293/19, де зазначено: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист».
Зі статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що:
1) законодавець, застосував конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначивши, що питання, зокрема, щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення;
2) умови застосування диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Колегія суддів зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Саме лише посилання на скрутне матеріальне становище не може свідчити про відсутність у апелянта грошових коштів чи інших майнових активів для оплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Так, апелянтом до апеляційної скарги було додано Рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 05.03.2024 №9450/6/08-01-04-05-03 щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку.
При дослідженні матеріалів справи №915/30/25 за допомогою комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судовою колегією також враховуються ті обставини, що при зверненні до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 13.01.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» про стягнення грошових коштів у сумі 7126897,13 грн позивачем був сплачений судовий збір у сумі 85522,77 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.12.2024 №0154-9682-2215-0236 .
Крім того, апелянт в своєму клопотанні про відстрочення сплати судового збору посилається на те, що не здійснює господарську діяльність, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та перебуває у скрутному матеріальному становищі що виклює можливість сплату судового збору на час подання апеляційної скарги, а не на відсутність активів за рахунок, яких можливо було б сплати судовий збір.
Отже, апелянтом не надано даних на момент звернення з апеляційною скаргою щодо рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, інших активів, можливості розпоряджатися такими активами без значного погіршення фінансового становища, доказів відсутності/наявності грошових коштів на рахунку, достатніх для сплати судового збору в розмірі, встановленому законом, що в свою чергу не дає змоги суду визначити фінансовий стан Селянського (фермерського) господарства «Руслан».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у цій справі апелянт мав доступ до суду першої інстанції, а отже, не був позбавлений права на судовий розгляд як такого.
За таких обставин, оскільки за суб'єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні, а апелянтом не було доведено свого важкого майнового стану, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Селянського (фермерського) господарства «Руслан» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2026 по справі №915/30/25.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
З урахуванням означеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «Руслан» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2026 по справі №915/30/25 відповідно до ст. 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням апелянту строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 174, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Селянського (фермерського) господарства «Руслан» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2026 по справі №915/30/25.
2. Залишити без руху апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Руслан» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2026 по справі №915/30/25.
3. Встановити Селянському (фермерському) господарству «Руслан» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги, шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду докази сплати судового збору у сумі 128284,15 грн;- протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.А. Павленко
Судді: Л.В. Лічман
І.Г.Філінюк