ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4224/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)
секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;
за участю представників сторін:
від Південнівської міської ради Одеського району Одеської області - не з'явився;
від Приватного підприємства "Ресурс Югстрой - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ресурс Югстрой"
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 (суддя Бездоля Ю.С.)
по справі №916/4224/25
за позовом Південнівської міської ради Одеського району Одеської області
до Приватного підприємства "Ресурс Югстрой"
про стягнення 337 401,61 грн,
(суддя першої інстанції Бездоля Ю.С., дата та місце ухвалення рішення: 09.02.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)
У жовтні 2025 року Південнівська міська рада Одеського району Одеської області (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" (далі - Відповідач) про стягнення 337401,61 грн, з яких: 2711 18, 40 грн основного боргу, 38929,37 грн пені, 20983,26 грн інфляційних втрат та 6370,58 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на обставину порушення Відповідачем укладеного між сторонами Договору №19/14-01-41 від 01.06.2017 про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 у даній справі позовні вимоги Південнівської міської ради Одеського району Одеської області задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" на користь Південнівської міської ради Одеського району Одеської області 250 174,56 грн основного боргу, 35956,84 грн пені, 5857, 95 грн 3% річних, 18823,23 грн інфляційних втрат та 3729,75 грн судового збору; в решті позовних вимог - відмовлено.
Місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні відомості про розірвання чи визнання недійсним укладеного між сторонами Договору №19/14-01-41 від 01.06.2017.
З огляду на положення пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №132-IX, якими визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними суд першої інстанції вказав, що укладений між сторонами договір є дійсним до моменту його повного виконання. Виконанням договору в даному випадку має бути сплата Відповідачем коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного (нині - місто Південне Одеської області) у розмірі 250174,56 грн., при цьому попередній розрахунок величини пайової участі було проведено відповідно до наданих замовником укрупнених показників вартості будівництва, і такий розрахунок підлягав уточненню з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва.
Також суд першої інстанції зауважив, що в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені зміни і доповнення до Договору щодо розрахунку змін величини пайової участі, з урахуванням отримання Відповідачем нових МБУО у зв'язку з коригуванням проектної документації, про які вказував Відповідач у листі від 21.05.2024 №21/05. Окрім того, в матеріалах справи відсутній уточнений розмір величини пайової участі з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва, розрахунок якого повинен був бути здійснений на підставі наданих Відповідачем даних, проте докази надання Відповідачем таких даних для здійснення такого уточнення в матеріалах справи відсутні. Замість надання уточнених даних для розрахунку змін величини пайової участі до спірного Договору після коригуванням проектної документації, Відповідачем було подано Лист від 21.05.2024 №21/05 про розірвання договору із посиланням на скасування оплати пайової участі, прийняття та введення в дію Закону №132-ІХ від 20.09.2019, натомість Відповідачем не враховано, що вказаним Законом визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Господарський суд Одеської області наголосив, що навіть у разі початку будівництва у 2022 році зазначена обставина не звільняє Відповідача від обов'язку виконання своїх зобов'язань за укладеним та чинним Договором № 19/14-01-41 від 01.06.2017 щодо сплати пайового внеску.
У своєму рішенні суд встановив, що початком виникнення зобов'язання у Відповідача по оплаті за Договором є дата отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а саме - 13.04.2022, а строк остаточного виконання зобов'язання пов'язаний з датою введення об'єкту в експлуатацію. тобто до 20.11.2024, а тому починаючи з 21.11.2024 у Відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання.
Водночас, суд першої інстанції вказав, що Позивачем розраховано суму пайового внеску у розмірі 271118, 40 грн. (ПУ = (9537280 - 0 - 0 - 500000) х 3%, при цьому, за величину ЗКВБ (загальної кошторисної вартості будівництва) взято дані, які вказані в Акті готовності об??єкта до експлуатації від 20.11.2024 щодо вартості основних фондів, які приймаються в експлуатацію (9537,28 тис. грн), натомість суд вважає, що вказана сума не може бути визнана як загальна кошторисна вартість будівництва та бути обрахована в якості визначення суми пайового внеску, оскільки вказана сума є вартістю основних фондів, які приймаються в експлуатацію, а не ЗКВБ, а також у зв?язку з тим, що Відповідачем не було подано, а сторонами належними чином не було узгоджено нові показники вартості будівництва та не було здійснено уточнений розрахунок.
У зв?язку із зазначеним, господарський суд дійшов висновку, що за спірним договором підлягають сплаті Відповідачем кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного (нині - місто Південне Одеської області) у розмірі 250174, 56 грн, які були узгоджені сторонами у договорі.
Також, суд зазначив, що при визначенні початку перебігу строку прострочення сплати заборгованості Позивачем не враховано, що таке зобов'язання повинно було виконане до введення об'єкта в експлуатацію, тобто до 20.11.2024, отже починаючи з 21.11.2024, з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України, почалось прострочення виконання грошового зобов'язання.
Окрім того, оскільки судом встановлено, що вірною до стягнення сумою заборгованості є 250174,56 грн, то саме на цю суму необхідно здійснювати нарахування пені 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим господарський суд, здійснивши розрахунок, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 35956, 84 грн пені за період з 21.11.2024 по 20.05.2025, 5857,95 грн 3% річних за період з 21.11.2024 по 01.09.2025 та 18823,23 грн інфляційних втрат за період з 21.11.2024 по 01.09.2025.
Не погоджуючись з таким рішенням, Приватне підприємство "Ресурс Югстрой" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Південнівської міської ради Одеського району Одеської області до Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" у повному обсязі.
Апелянт вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки, суд помилково ототожнив фактично збудований об'єкт із предметом договору пайової участі. Договір № 19/14-01-41 від 01.06.2017 укладений щодо конкретного об'єкта містобудування: "Будівництво двосекційного триповерхового корпусу №31 з апартаментами", із визначеними термінами та показниками, на підставі яких зроблено розрахунок пайового внеску. Натомість дозвіл на виконання будівельних робіт від 13.04.2022 №ОД012220405286 та акт готовності підтверджують зовсім інший об?єкт: "Нове будівництво, односекційний чотири/п?ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31 із іншими техніко-економічними показниками (поверховість 4/5, площі, об'єм тощо).
Суд першої інстанції визнав «тотожність» об'єкта фактично лише за ознаками адреси та номера корпусу, та зробив висновок, що «відмінність секцій і поверхів не впливає на обов'язок».
На переконання Відповідача, зазначені висновки місцевого господарського суду є помилковими, оскільки предмет Договору про пайову участь с істотною умовою і визначається параметрами об'єкта, які й формують базу розрахунку (вартість/показники/зона/призначення); за відсутності додаткової угоди щодо зміни предмета (об'єкта) та перерахунку - суд не мав права «підміняти» домовленість сторін і фактично поширювати договір на інший об'єкт, а відтак висновок суду про наявність у Відповідача обов'язку саме за Договором № 19/14-01-41 щодо фактично збудованого об'єкта є необґрунтованим.
Крім того, Апелянт вважає, що суд неправильно застосував п.2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX без встановлення правової підстави для застосування старого договору до "нового" будівництва, суд спирався на тезу: «договір укладений до 01.01.2020 - чинний до повного виконання», і на цій підставі стягнув кошти, однак суд не встановив ключове: який саме об'єкт підпадає під "виконання" цього договору після того, як: будівництво фактично розпочато у квітні 2022 року, після вилучення ст. 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності"; замовник отримав нові МБУО 27.08.2021, а дозвіл у 2022 році - на об'єкт з іншими характеристиками. Чинність правочину не означає, що він автоматично "покриває" змінений/інший об'єкт без волевиявлення сторін та без узгодження істотних умов.
Також Скаржник зазначає, що Позивач заявляв "остаточний розмір" 271 118,40 грн, використовуючи як базу показник "вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію", але суд сам визнав, що це не с "ЗКВБ" та що нові показники не узгоджені. Після цього суд замість висновку "Позивач не довів належний розмір/підставу стягнення" суд стягнув "стару" суму 250 174,56 грн лише тому, що вона колись була в договорі, але сам договір передбачає, що попередній розрахунок підлягає уточненню (п.2.2), тобто первісна сума є похідною від показників і не є безумовною при зміні проекту/ параметрів, Позивач мав довести, що стягувана сума відповідає умовам договору і фактичному об'єкту та що с належні підстави застосовувати саме ці цифри. Фактично, як вважає Апелянт, суд стягнув кошти за недоведеністю розрахунку і за відсутності погодженого предмета/показників щодо фактично збудованого об'єкта.
Господарський суд Одеської області не надав належної оцінки офіційним документам введення в експлуатацію, де прямо зазначено, що пайова участь за Законом №132-1X "не сплачується". В акті готовності об'єкта до експлуатації від 20.11.2024 (п.12) зазначено: що пайова участь відповідно до п.13 розділу ? Закону № 132-1X не сплачується. Це є офіційний документ у сфері будівництва, який суд мав оцінити як доказ відсутності підстав для нарахування пайової участі за механізмом, застосованим судом. Натомість суд обмежився фразою, що "це не свідчить про відсутність зобов'язань", без належного мотивування, чому офіційний акт містить таку відмітку і чому вона не має значення для спору. Таке мотивування не відповідає вимогам ст. 86 ГПК України.
Також Апелянт вважає, що суд безпідставно відхилив доводи про вибіркове розірвання і принцип правомірних очікувань, відкинув аргумент Відповідача про те, що інші договори пайової участі, укладені того ж дня щодо того ж комплексу, були розірвані рішенням ради № 1702 VIII від 29.03.2024, а саме цей - ні, назвавши це "не предметом спору". Однак це безпосередньо стосується: добросовісності (стандарти цивільного обороту), заборони суперечливої поведінки органу влади, оцінки того, чи є штучне збереження зобов'язання після скасування пайової участі. Відтак, суд необґрунтовано звузив предмет доказування і не дослідив суттєві для справи обставини.
Крім того, на переконання Апелянта, суд поклав в основу рішення неналежні та недопустимі докази, які не підтверджують наявність та розмір спірного зобов'язання. Більше того, Апелянт заперечує проти доказів, використаних судом першої інстанції, оскільки суд поклав в основу рішення документи, які не підтверджують наявність та розмір спірного зобов'язання саме за Договором №19/14-01-41 від 01.06.2017.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 по справі № 916/4224/25; призначено розгляд справи № 916/4224/25 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 на 06.04.2026 року о 12-30 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/4224/25.
25.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/4224/25.
31.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Південнівської міської ради Одеського району Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 по справі 916/4224/25 до 18.05.2026 року об 11-30 год.
07.05.2026 від Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" клопотання про розгляд справи без участі представника.
Південнівська міська рада Одеського району Одеської області своїм правом на подання відзиву не скористалось, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
18.05.2026 у судове засідання представники Сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Судова колегія також зауважує, що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також, зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017 між Южненською міською радою (нині - Південнівська міська рада Одеського району Одеської області) та Приватним підприємством "Ресурс Югстрой" було укладено Договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного (нині - місто Південне) №19/14-01-41 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1-1.4 Договору предметом даного договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного при здійсненні будівництва об'єкта містобудування на умовах, визначених цим договором; назва та місце розташування об'єкта містобудування - Будівництво двосекційного триповерхового корпусу №31 з апартаментами, за адресою: м. Южне Одеської області, вул. Іванова (Новобілярська); цільове призначення об'єкта містобудування - об'єкт рекреації; початок будівництва - IV квартал 2019 року, завершення будівництва - IV квартал 2020 року.
Згідно з п. 2.1 Договору замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного у розмірі 250174,56 грн. на рахунок міської ради відповідно до розрахунку (згідно з додатком №1) згідно з графіком (додатком №2).
П. 2.2 Договору сторони передбачили, що так як попередній розрахунок величини пайової участі було проведено відповідно до наданих замовником укрупнених показників вартості будівництва, такий розрахунок підлягає уточненню з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва.
Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору Южненська міська рада проводить розрахунок пайового внеску та контролює виконання умов договору; Южненська міська рада зобов'язується прийняти у комунальну власність інженерні мережі та/або об'єкти інженерної інфраструктури, збудовані замовником відповідно до проектної документації та технічних умов наданих комунальними підприємствами м. Южного поза межами земельної ділянки, відведеної замовнику під забудову та відшкодувати замовнику вартість їх будівництва за рахунок зменшення величини пайової участі.
Відповідно до п. 4.3 Договору у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі в розвитку інфраструктури замовник сплачує пеню в розмірі двух ставок НБУ від суми пайової участі, визначеної п.2.1 розділу 2 цього договору, за кожний день прострочення платежу, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання.
Зміни і доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідних угод, які є невід'ємною частиною цього договору, або в судовому порядку; одностороння зміна умов або одностороння відмова від цього договору не допускається (п. 5.1, 5.2 Договору).
П. 5.5 Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання.
Відповідно до Додатку №1 Договору №19/14-01-41 було визначено розрахунок величини пайової участі (внеску) замовників (юридичних, фізичних осіб) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного на підставі затвердженої в установленому порядку проектної документації, відповідно до якого:
- земельна ділянка, на якій планується здійснити будівництво об'єкта, розташована у рекреаційній зоні згідно з умовним поділом зон забудови міста Южного; розрахунок здійснено на підставі укрупнених показників вартості будівництва, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №102 від 03.05.2017; згідно із попереднім розрахунком загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 8839152 грн. 00 коп.; витрати на виділення або придбання земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж, споруд та транспортних комунікацій згідно з наданою замовником документацією становить 500000 гривень 00 коп.;
- розмір пайового внеску замовників під час будівництва об'єктів, кошторисна вартість яких визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, здійснюється за формулою: ПУ = (ЗКВБ - Вз - Вбм - Вім ) х 3%, де: ПУ - розмір пайової участі, ЗКВБ - загальна кошторисна вартість будівництва, Вз - витрати, пов'язані з придбанням та виділенням земельної ділянки - 0 грн., Вбм - витрати, пов'язані зі звільненням будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, що включають також вартість придбання знесеного майна, Вім - витрати на влаштування позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, 3% - величина пайової участі від загальної вартості будівництва, визначена згідно з Порядком; ПУ = (8839152 - 0 - 0 - 500000) х 3% = 250174 грн. 56 коп.
Додаток №2 до Договору №19/14-01-41 визначає графік оплати коштів пайової участі (внеску) замовників (юридичних, фізичних осіб) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, відповідно до якого: оплату за договором буде здійснено щоквартальними платежами, рівними долями з дати отримання дозволу на виконання будівельних робіт та до введення об'єкту в експлуатацію.
Рішенням Южненської міської ради №1194-VII від 22.11.2018 було вирішено внести зміни до Договору пайової участі (внеску) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного №19/14-01-41 від 01.06.2017, в частині термінів будівництва.
03.12.2018 між Южненською міською радою та Приватним підприємством "Ресурс Югстрой" була укладена Додаткова угода до Договору №19/14-01-41, в якій сторони домовились змінити термін будівництва в п.1.4 Договору №19/14-01-41 від 01.06.2017, а саме: початок будівництва - IV квартал 2020 року, завершення будівництва - IV квартал 2021 року.
В матеріалах справи міститься Дозвіл на виконання будівельних робіт від 13.04.2022 №ОД012220405286, наданий Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради замовнику - Приватному підприємству "Ресурс Югстрой", генеральному підряднику Приватному підприємству "Будівельний департамент "Південна Пальмира":
- найменування об'єкта будівництва: Нове будівництво, односекційний чотири/п'ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31, за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Іванова;
- місце розташування об'єкта будівництва: 65481, Одеська обл., Одеський район, Южненська територіальна громада, м. Южне, вул. Іванова;
- вид будівництва: Нове будівництво;
- код об'єкта: 1212.9 Інші будівлі для тимчасового проживання;
- клас наслідків відповідальності СС2.
У листі від 21.05.2024 №21/05 ПП "Ресурс Югстрой" просило Позивача, зокрема, розірвати Договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного №19/14-01-41 від 01.06.2017, у зв'язку з тим, що розпочато фактично будівництво та отримано дозвільний документ на будівництво 13.04.2022 (№ОД012220405286), тобто після скасування оплати пайової участі, прийняття та введення в дію Закону №132-ІХ від 20.09.2019, а також отримані нові МБУО від 27.08.2021 (№31-М) у зв'язку з коригуванням проектної документації по вищезазначеному об'єкту.
Рішенням Южненської міської ради Одесьокого району Одеської області №1916-VIIІ від 14.11.2024 перейменовано Южненську міську раду Одеського району Одеської області у Південнівську міську раду Одеського району Одеської області.
В матеріалах справи наявний Акт готовності об'єкта до експлуатації від 20.11.2024, відповідно до змісту якого, найменування закінченого будівництвом обєкта згідно з проектом: Нове будівництво, односекційний чотири/пятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31, за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Іванова. Черги, пускові комплекси: без черг та пускових комплексів; вид будівництва: Нове будівництво; клас наслідків відповідальності СС2. Місце розташування обєкта будівництва: 65481, Одеська обл., Одеський район, Южненська територіальна громада, м. Южне, вул. Іванова. Документ, що дає право на виконання будівельних робіт: від 13.04.2022 №ОД012220405286, від 16.08.2023 №ОД012220405286-1. Будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - квітень 2022 року; закінчення робіт - листопад 2024 року. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво становить 0 тис. гривень, у тому числі витрати на будівельні роботи 0 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 0 тис. гривень; вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію: 9537,28 тис. гривень, у тому числі витрати на будівельні роботи 0 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 0 тис. гривень.
У п. 12 зазначено Акту визначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного; пункт 13 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні №132-ІХ від 20.09.2019 не сплачується. Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: кадастровий номер 5111700000:02:006:0237.
У листі від 21.02.2025 №233/20-06-02 Позивач, у відповідь на лист Відповідача від 21.05.2024 №21/05 повідомив, зокрема, що в кінці 2024 року Южненська міська рада не змогла прийняти рішення при голосуванні по проекту рішення, підготовленого відповідно до листа від 21.05.2024, у зв'язку з чим договори пайової участі, зокрема, №19/14-01-41 від 01.06.2017, залишився чинним та повинен виконуватись.
Відповідно до Довідки начальника фінансового управління Південнівської міської ради від 03.09.2025 №773/13-04, за договором пайової участі №19/14-01-41 від 01.06.2017 до бюджету Южненської міської територіальної громади кошти не надходили.
Листом від 05.09.2025 №395/07-01-04 Позивач запропонував Відповідачу в 10-ти денний термін (з дня отримання листа) вжити заходів та добровільно погасити заборгованість по сплаті пайового внеску за договором №19/14-01-41 від 01.06.2017 у загальному розмірі 337401,61 грн, в тому числі нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.
В матеріалах справи наявна заява ПП "Ресурс Югстрой" від 24.03.2023 до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Южненської міської ради про внесення змін до Договору №19/14-01-41 від 01.06.2017 про пайову участь;
Листом начальника управління архітектури та містобудування Южненської міської ради від 11.05.2023 було повідомлено ПП "Ресурс Югстро", зокрема, про відсутність зобов'язання щодо сплати пайової участі по об'єктам індивідуальним дачним будинкам, що будувалися та будуються на земельних ділянках за кадастровими номерами: 5111700000:02:006:0243, 5111700000:02:006:0241, 5111700000:02:006:0245, 5111700000:02:006:0238, 5111700000:02:006:0233;
Рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області №1702-VIIІ від 29.03.2024, розглянувши лист директора Приватного підприємства "РЕСУРС Югстрой" Клішина О.І. №96 від 27.02.2024, беручи до уваги, що дозвіл на будівництво апартаментів відповідно до перелічених договорів на час скасування пайової участі не було оформлено, окрім того земельну ділянку, на якій були оформленні об'єкти будівництва, було поділено Южненською міською радою й відповідно вихідні дані, оформленні відповідно до договорів пайової участі, було анульовано та оформлено замовником нові вихідні дані після скасування пайової участі, враховуючи ст. 509, 530, 598 Господарського кодексу України, підпункт 3 пункту 2 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, частину першу ст. 606 Цивільного кодексу України та ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Южненська міська рада розірвала Договори пайової участі (внеску) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного №21/14-01-41 від 06.06.2017, №23/14-01-41 від 06.06.2017, №24/14-01-41 від 06.06.2017, №25/14-01-41 від 06.06.2017, №27/14-01-41 від 06.06.2017, №26/14-01-41 від 06.06.2017;
В матеріалах справи містить заява ПП "Ресурс Югстрой" №107 від 09.09.2024 до начальника управління архітектури та містобудування Южненської міської ради, в якій Відповідач просив надати лист-підтвердження щодо відсутності договору та обов'язків зі сплати про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного у ПП "Ресурс Югстрой" щодо об'єкту: "Нове будівництво, односекційний/п'ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31, за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Іванова, кадастровий номер 5111700000:02:006:0237, договір оренди землі № б/н від 07.07.2021".
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання ) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження Позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено Відповідачем.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
За приписами ст. 1 зазначеного Закону замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.
Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Як було встановлено судовою колегією, 01.06.2017 між Южненською міською радою (нині - Південнівська міська рада Одеського району Одеської області) та Приватним підприємством "Ресурс Югстрой" було укладено Договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного (нині - місто Південне) №19/14-01-41 (далі - Договір).
Судова колегія зазначає, що на момент укладання зазначеного Договору була чинною стаття 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції до 31.12.2019), відповідно до частини другої якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина третя статті 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції до 31.12.2019).
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (норми частини п'ятої статті 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції до 31.12.2019).
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (норми частини дев'ятої статті 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції до 31.12.2019).
Зі змісту статті 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції до 31.12.2019) вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.
З наведеного вбачається, що саме на виконання зазначених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції до 31.12.2019) між Позивачем та Відповідачем було укладено відповідний Договір, про який йшлося вище.
В той же час, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX статтю 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" було виключено з 1 січня 2020 року.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Разом з тим, абзацом першим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що законодавцем під час внесення змін до Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:
- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;
- якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов'язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX. Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.
Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно абзацу першого вказаного пункту Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Судова колегія зауважує, що зазначеним законодавець чітко визначив, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Як було вже зазначено, Договір між Южненською міською радою та Приватним підприємством "Ресурс Югстрой" було укладено 01.06.2017, а тому після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 він фактично не втратив своєї сили.
Апеляційним господарським судом було встановлено, що предметом Договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного при здійсненні будівництва об'єкта містобудування на умовах, визначених цим договором; назва та місце розташування об'єкта містобудування - Будівництво двосекційного триповерхового корпусу №31 з апартаментами, за адресою: м. Южне Одеської області, вул. Іванова (Новобілярська); цільове призначення об'єкта містобудування - об'єкт рекреації; початок будівництва - IV квартал 2019 року, завершення будівництва - IV квартал 2020 року.
Також колегією суддів було встановлено, що 13.04.2022 Відповідачем було отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт від 13.04.2022 № ОД012220405286 надано, щодо об'єкта будівництва: "Нове будівництво односекційного чотири-/п'ятиповерхового корпусу з апартаментами та громадськими приміщеннями № 31" за адресою: вул. Іванова, м. Южне, Одеський район, Одеська область, 65481. Вид будівництва - нове будівництво, код об'єкта - 1212.9 "Інші будівлі для тимчасового проживання", клас наслідків (відповідальності) - СС2.
Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 20.11.2024 завершено будівництво об'єкта "Нове будівництво односекційного чотири-/п'ятиповерхового корпусу з апартаментами та громадськими приміщеннями № 31" за адресою: м. Южне, вул. Іванова, клас наслідків - СС2. Будівельні роботи виконувались на підставі дозволів від 13.04.2022 № ОД012220405286 та від 16.08.2023 № ОД012220405286-1 у період з квітня 2022 року по листопад 2024 року. В Акті також зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту не сплачуються відповідно до пункту 13 розділу І Закону України № 132-ІХ від 20.09.2019.
Як вбачається, у Договорі № 19/14-01-41 від 01.06.2017 об'єкт містобудування визначено як "Будівництво двосекційного триповерхового корпусу № 31 з апартаментами" за адресою: м. Южне Одеської області, вул. Іванова (Новобілярська), тоді як в Акті готовності об'єкта до експлуатації від 20.11.2024 зазначено об'єкт як "Нове будівництво односекційного чотири-/п'ятиповерхового корпусу з апартаментами та громадськими приміщеннями № 31" за тією ж адресою: м. Южне, вул. Іванова.
При цьому судова колегія зауважує, що зміна окремих характеристик об'єкта будівництва, зокрема його поверховості та кількості секцій, сама по собі не свідчить про зміну предмета будівництва як такого, оскільки в даному випадку ключовими ідентифікуючими ознаками об'єкта є його місцезнаходження та номер - № 31, які є ідентичними в обох документах.
Апеляційний господарський суд зазначає, що наведене свідчить про реалізацію одного й того ж інвестиційно-будівельного проєкту, передбаченого як Договором, так і Актом готовності об'єкта до експлуатації. Факт того, що у процесі його виконання проєкт зазнав окремих змін, не змінює ідентичності самого об'єкта будівництва саме в межах застосування статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 31.12.2019) щодо обов'язку перерахування коштів пайової участі у зв'язку з будівництвом відповідного об'єкта.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, судова колегія доходить висновку, що об'єкт, зазначений в Акті готовності об'єкта до експлуатації від 20.11.2024, є тим самим об'єктом, який був передбачений Договором № 19/14-01-41 від 01.06.2017. Отже, підстав вважати, що йдеться про інший об'єкт будівництва у суду відсутні.
У зв'язку з чим, доводи Апелянта в цій частині є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, які є правильними та такими, що відповідають встановленим у справі обставинам.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Договір № 19/14-01-41 від 01.06.2017 недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, а матеріали справи не містять доказів його розірвання чи припинення сторонами.
Більше того, Позивач у відповідях від 11.05.2023 та 21.02.2025 на листи Відповідача не заперечував чинність зазначеного Договору та не вказував на припинення його дії. Навпаки, у листі від 21.02.2025 Південнівська міська рада прямо зазначила, що Договір № 19/14-01-41 від 01.06.2017 є чинним та підлягає виконанню.
У Договорі сторони визначили, що Відповідач перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного у розмірі 250174,56 грн на рахунок міської ради відповідно до розрахунку (згідно з додатком №1) згідно з графіком (Додатком №2).
Додатком № 1 до Договору № 19/14-01-41 визначено розрахунок пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Южного з урахуванням розташування об'єкта в рекреаційній зоні. Розрахунок здійснено відповідно до Наказу Мінрегіону № 102 від 03.05.2017 за встановленою формулою, згідно з якою при загальній кошторисній вартості будівництва у розмірі 8 839 152,00 грн та витратах на інженерно-транспортні комунікації у сумі 500 000,00 грн розмір пайового внеску визначено у сумі 250 174,56 грн.
Крім того, у Додатку № 2 до Договору № 19/14-01-41 сторони погодили графік сплати коштів пайової участі (внеску) замовників (юридичних та фізичних осіб) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, відповідно до якого оплата за договором здійснюється щоквартальними платежами рівними частинами з дати отримання дозволу на виконання будівельних робіт до моменту введення об'єкта в експлуатацію.
З аналізу наведених положень вбачається, що кошти пайової участі підлягають перерахуванню до моменту введення об'єкта в експлуатацію. Відтак, оскільки акт готовності об'єкта до експлуатації видано 20.11.2024, у Відповідача виник обов'язок зі сплати коштів пайової участі не пізніше 20.11.2024.
Як було зазначено статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позаяк судовою колегією встановлено, що перерахування зазначених коштів Відповідачем здійснено не було, що підтверджується Довідкою від 03.09.2025 № 773/13-04, виданою Фінансовим управлінням Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, і не заперечується самим Відповідачем, а відтак у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем зі сплати коштів пайової участі за Договором № 19/14-01-41 від 01.06.2017 у розмірі 250 174,56 грн.
Щодо суми заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення з Відповідача підлягає сума у розмірі 250 174,56 грн, виходячи з умов Договору № 19/14-01-41 від 01.06.2017 та первісно погоджених сторонами показників вартості будівництва, оскільки належним чином погодженого уточненого розрахунку сторонами не надано.
Доводи Скаржника в апеляційній скарзі щодо недоведеності розрахунку і за відсутності погодженого предмета/показників щодо фактично збудованого об'єкта судова колегія відхиляє з огляду на наступне.
Умовами Договору було передбачено, що так як попередній розрахунок величини пайової участі було проведено відповідно до наданих замовником укрупнених показників вартості будівництва, такий розрахунок підлягає уточненню з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва.
Зміни і доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідних угод, які є невід'ємною частиною цього договору, або в судовому порядку.
Враховуючи, що сторони не внесли жодних змін щодо розміру розрахунку з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва, а також не погодили новий порядок чи уточнений розрахунок пайової участі, то застосуванню підлягає саме той розмір внеску, який був первісно визначений та узгоджений сторонами у Договорі та його додатках. Відтак, саме погоджена сторонами сума є обов'язковою для виконання та підлягає застосуванню при визначенні розміру заборгованості.
А отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки зазначений розмір пайової участі був визначений та погоджений сторонами у Договорі та його додатках, а будь-які зміни чи доповнення до них у встановленому порядку не вносилися, у зв'язку з чим підстави для його перегляду відсутні.
Щодо посилань Скаржника на те, що умовами Акту готовності об?єкта до експлуатації від 20.11.2024 зазначено, зокрема, що пайова участь відповідно до п.13 розділу ? Закону № 132-1X не сплачується, судова колегія зазначає наступне.
Умовами Договору № 19/14-01-41 від 01.06.2017 чітко передбачено обов'язок замовника перерахувати кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного у розмірі 250 174,56 грн на рахунок міської ради відповідно до погодженого сторонами розрахунку.
Зазначене є обов'язком замовника, а не його правом, у зв'язку з чим підлягає обов'язковому виконанню. Крім того, враховуючи, що вказаний Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, обов'язок Відповідача, щодо сплати пайової участі не припинився.
При цьому сам по собі факт незазначення відомостей про сплату пайової участі в Акті готовності об'єкта до експлуатації не спростовує наявності у Відповідача обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання за Договором та сплатити відповідну суму на користь Позивача.
У контексті наведеного судова колегія відхиляє зазначені доводи Апелянта як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності у Відповідача обов'язку зі сплати коштів пайової участі.
За нормами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата пені.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі в розвитку інфраструктури замовник сплачує пеню в розмірі двух ставок НБУ від суми пайової участі, визначеної п.2.1 розділу 2 цього договору, за кожний день прострочення платежу, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок за період з 21.11.2024 по 01.09.2025 на суму 250 174,56 грн, судова колегія вважає його арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим у справі обставинам, у зв'язку з чим погоджується з ним.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції в частині стягнення 35 956,84 грн пені за період з 21.11.2024 по 20.05.2025, 5 857,95 грн 3% річних та 18 823,23 грн інфляційних втрат за період з 21.11.2024 по 01.09.2025, нарахованих на суму боргу 250174,56 грн, а також про правомірність відмови в задоволенні решти позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи Апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи; обставини, які мають значення по справі, судом установлені правильно. Порушень норм матеріального та процесуального права апеляційним господарським судом не встановлено.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 по справі №916/4224/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 по справі №916/4224/25- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 по справі №916/4224/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2026.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош