справа № 361/4140/24
провадження № 2/361/3700/24
12.05.2026
Іменем України
12 травня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.,
за участю секретаряГриценко А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2024 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Коллект центр». В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 10 листопада 2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 на підставі Заявки-анкети № 3332799 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача. За умовами договору № 0669367060/1, позичальнику надано кредит у розмірі 3000 гривень, строк кредитування - 16 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитними коштами.
16 грудня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 16-12/21, згідно якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників за договорами, зокрема, й право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 0669367060/1 від 10.11.2020.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, зокрема, й право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 0669367060/1 від 10.11.2020. Загальний розмір заборгованості відповідача станом на 08.04.2024 становить 85 267,50 грн., що складається з: 3000 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 82 267,50 грн. - сума заборгованості за відсотками на дату відступлення права грошової вимоги.
Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, ТОВ «Коллект центр» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики № 0669367060/1 від 10.11.2020 у розмірі 44 317,50 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 41 317,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 17 000 грн.
Заперечення відповідача
05 лютого 2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Струць Т.І., в якому представник зазначала, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи й чинному законодавству, у зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що позивачем не доведено факт перерахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача. Відповідача не повідомлено про перехід права вимоги за договором позики № 0669367060/1 від 10.11.2020. Також відповідач наголошує на те, що стягуваний розмір відсотків у розмірі 41 317,50 гривень є явно завищеним та необґрунтованим, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Такі проценти нараховані позивачем поза межами строку кредитування й позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, де б було відображено спосіб обчислення кожної із складових боргу. Відповідач вважає, що строк позовної давності пропущено, оскільки першою датою виникнення простроченої заборгованості за кредитом є 27.11.2020, відповідно строк позовної давності настав 27.11.2023, а позивач звернувся до суду з позовом у 2024 році. Відповідач заперечує про стягнення з нього судових витрат на правову допомогу, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та незначну складність справи.
Заяви, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2024 року відкрито провадження в справі, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав заяву про проведення судового засідання без участі представника ТОВ «Коллект центр», позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Струць Т.І. заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Обставини справи, що встановлені судом
Відповідно до копії Договору позики № 0669367060/1 від 10.11.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 3000 гривень, строком на 16 днів, строк дії договору - 3 роки, з відсотковою ставкою - 1,75 % за один день користування кредитом.
Вищевказаний договір укладено на підставі Заявки-анкети № 3332799 відповідача ОСОБА_1 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - «8f2n3d», надісланого на номер «380669367060».
Згідно квитанції за сплату № 71920300 від 10.11.2020 відповідачу перераховано суму кредиту на картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 3000 гривень, транзакція № 71920300.
Картка № 5168742602295937 належить відповідачу ОСОБА_1 . Факт надходження на картку 10.11.2020 суми кредиту у розмірі 3000 гривень підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 02.04.2025 № 20.1.0.0.0/7-250326/92940-БТ.
Відповідно до Договору факторингу 16-12/21, згідно якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників за договорами, зокрема, й право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 0669367060/1 від 10.11.2020, про що свідчить Витяг з Додатку № 3 до договору - Реєстр боржників.
Згідно Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» належні ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, визначених у Додатках № 1 та № 3 до даного договору.
З Витягу з Додатку № 3 до Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить у загальному розмірі 85 267,50 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 82 267,50 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 0669367060/1 від 10.11.2020 станом на 08.04.2024 становить 85 267,50 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 82 267,50 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права грошової вимоги (а.с. 24).
Посилаючись на принципи розумності, співмірності та пропорційності, ТОВ «Коллект центр» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним договором позики у загальному розмірі 44 317,50 грн., що складається з: 3000 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 41 317,50 грн. - заборгованості за відсотками.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклав вищезазначений Договір позики № 0669367060/1 від 10.11.2020, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.
Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вищевказаний Договір позики № 0669367060/1 від 10.11.2020 прирівнюється до укладеного у письмовій формі.
За приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
У частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За правилами ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Доказів того, що відповідач погасив заборгованість, суду не надано й судом не встановлено.
Доводи сторони відповідача щодо пропуску строків позовної давності, з урахуванням положень закону щодо зупинення перебігу строку позовної давності на період карантину та строку дії воєнного стану в Україні, який відновлено лише 04.09.2025, є безпідставними.
З огляду на викладене, дослідивши наявні докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_1 сума заборгованості за Договір позики № 0669367060/1 від 10.11.2020 не сплачена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу за тіла позики у розмірі 3 000 гривень.
Щодо заявлених вимог позивача про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам, то суд дійшов такого висновку
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної вище постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Так, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Коллект Центр» заявляло вимогу щодо стягнення з ОСОБА_1 відсотків у розмірі 41 317,50 гривень, нарахованих за Договором позики № 0669367060/1 від 10.11.2020.
Згідно умов вищевказаного договору, тіло кредиту складає всього 3 000 гривень.
Відтак, розмір заявлених до стягнення відсотків у тринадцять разів більший, ніж тіло позики.
З огляду на викладене, суд погоджується з аргументами відповідача щодо несправедливих умов нарахування відсотків за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення.
Суд вважає, що заявлена до стягнення сума боргу за процентами не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.
За наведених обставин, враховуючи вищевказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також те, що відповідач протягом тривалого часу не погашав наявну заборгованість, суд вважає за доцільне зменшити загальний розмір процентів за користування кредитними коштами за Договором позики № 0669367060/1 від 10.11.2020 до суми 6000 гривень.
Суд вважає такий розмір відсотків обґрунтованим, достатнім, справедливим та таким, що відповідатиме принципам розумності, справедливості й пропорційності.
Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, беручи до уваги доводи сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за Договором позики № 0669367060/1 від 10.11.2020 у розмірі 9 000 гривень, з яких: 3 000 гривень - тіло кредиту, 9 000 гривень - відсотки.
Щодо судових витрат
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0427960234 від 19.04.2024, при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі
3 028 грн. 00 коп.
Згідно Договору № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, позивачу надавалася правова допомога Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістант». Вартість наданих послуг склала 17 000 гривень, про що свідчить Заявка про надання юридичної допомоги № 505 від 01.03.2024.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 615 гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 451 гривню.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 514, 526, 536, 611, 625, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, 13, 76, 81, 89, 141, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0669367060/1 від 10 листопада 2020 року у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень, з яких: 3 000 грн. - борг за тілом позики, 6 000 грн. - борг за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір у розмірі 615 (шістсот п'ятнадцять) гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 451 (три тисячі чотириста п'ятдесят одну) гривню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ - 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса останнього зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ПЕТРИШИН