20.05.2026 Справа №607/11119/26 Провадження №1-кс/607/3809/2026
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурораОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025210000000585 від 15.07.2025, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, працюючого експедитором в ТОВ «Торговий дім «Опілля», одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України (із змінами , внесеними згідно із Законами №3826-VI від 06.10.2011, №2617-VIII від 22.11.2018),
19 травня 2026 року старший слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025210000000585 від 15.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст.15 ч.2 ст.305 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що СУ ГУНП в Тернопільській області за процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025210000000585 від 15.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що за невстановлених слідством обставин часу та місця у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995.
З метою реалізації свого злочинного умислу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин часу та місця, ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, незаконно придбав полімерне упакування з написами на поверхні «Suboxone 8 mg/2 mg … Lot C24PB802 EXP 12-2025», що містить фрагмент речовини прямокутної форми світло-коричневого кольору з написами «…N8…», який містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «бупренорфін», маса якого в перерахунку на діючу речовину становить 0,0074 грама, після чого почав зберігати його з метою збуту за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 .
В подальшому 31.12.2025 у період часу з 08:32 год. по 08:42 год. у квартирі АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено вищезазначене полімерне упакування з написами на поверхні «Suboxone 8 mg/2 mg … Lot C24PB802 EXP 12-2025», що містить фрагмент речовини прямокутної форми світло-коричневого кольору з написами «…N8…», який містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «бупренорфін», маса якого в перерахунку на діючу речовину становить 0,0074 грама, яке ОСОБА_4 зберігав з метою збуту.
Згідно ст. 2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року та Списку №1, Таблиці №ІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, «бупренорфін», віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.
ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу.
Підставами для повідомлення про підозру є зібрані під час досудового розслідування докази, зокрема: протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.01.2026; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступного місця, а саме житла особи з метою виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування від 05.01.2026; висновок експерта № СЕ-19/120-26/40-НЗПРАП від 16.01.2026; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 02.03.2026.
Із урахуванням здобутих в ході досудового розслідування даних, особи підозрюваного, в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні стосовно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної його поведінки та виконання ним процесуальних рішень.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, у зв'язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховувати або спотворити докази; незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення. З урахуванням викладеного, зокрема, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , на думку слідчого, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім на переконання слідчого, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків визначених КПК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.
В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, вказавши на те, що ризики на які вказує сторона кримінального провадження не доведені належними доказами, а тому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт у певний період доби. Крім цього, при вирішенні клопотання просить врахувати дані, що характеризують особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_4 хворіє на хронічний гепатит С.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника при цьому вказав, що свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочині визнає.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до вимог ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст.5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, згідно з положеннями ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Слідчим суддею встановлено, що СУГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025210000000585 від 15.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК України.
У даному провадженні 18 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України (із змінами , внесеними згідно із Законами №3826-VI від 06.10.2011, №2617-VIII від 22.11.2018), тобто незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику а ризикам, зазначеним у поданні.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість його вчинення підозрюваним ОСОБА_4 .
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, підозрюваним ОСОБА_4 не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України (із змінами , внесеними згідно із Законами №3826-VI від 06.10.2011, №2617-VIII від 22.11.2018), яке у відповідності до положень ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Підставою застосування запобіжного заходу є ризики, що дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні №12025210000000585 від 15.07.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_4 , оцінивши наведені у клопотанні доводи, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховувати або спотворити докази; незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Наявність ризику того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, підтверджується тяжкістю злочину у вчиненні якого підозрюється останній, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.
Крім цього на даному етапі досудового розслідування проведено лише першочергові слідчі дії, спрямовані на встановлення обставин, що підлягають доказуванню. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 зберігав наркотичний засіб з метою збуту, що свідчить про наявність у нього можливих зв'язків із постачальниками наркотичних засобів та потенційними споживачами. Відтак, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема: засоби зв'язку (мобільні телефони), переписку з постачальниками наркотичних засобів, а також інші докази, які підтверджують обставини придбання та зберігання наркотичного засобу. Вказані дії можуть негативно вплинути на хід досудового розслідування та унеможливити в повному обсязі виконання завдань, визначених ст. 2 КПК України.
Також, при встановленні наявності ризику впливу на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із того що органом досудового розслідування встановлено осіб, яким відомі обставини зберігання ОСОБА_4 наркотичного засобу, а тому підозрюваний самостійно або через третіх осіб може здійснювати незаконний вплив на них, схиляти до дачі завідомо неправдивих показань, погрожувати їм, а також вживати заходів, спрямованих на дискредитацію зібраних доказів. Вказане може суттєво перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні та унеможливити повне і всебічне розслідування.
Окрім цього, на переконання слідчого судді, також підтверджений ризик вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень, адже ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів - зберіганні наркотичного засобу «бупренорфін» з метою збуту. Характер вчиненого злочину, а саме наявність мети збуту, свідчить про те, що підозрюваний розглядав незаконну діяльність, як спосіб отримання доходу, а тому підозрюваний, перебуваючи на волі, може продовжити незаконну діяльність у сфері обігу наркотичних засобів, також підозрюваний не є офіційно працевлаштованим та не маючи джерела доходу, зможе продовжувати свою злочинну діяльність з метою заробітку.
Так, в клопотанні слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави, зазначивши, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти існуючим ризикам.
Разом з тим, вивченням особи підозрюваного, під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчається можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які слідчий суддя вважає доведеними. Так, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також хворіє хронічним гепатитом С, що підтверджується рядом медичних висновків долучених стороною захисту до клопотання.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , беручи до уваги недоведення стороною обвинувачення недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, відсутність належного обґрунтування підстав для втручання у право ОСОБА_4 на свободу, шляхом застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також те, що Європейський суд з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначають, що існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, тобто, утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом і, коли відсутні конкретні дані, які б дозволяли дійти ґрунтованого висновку, що особа з великою ймовірністю вчинить дії, передбачені ст.177 КПК України, слід вважати, що такі ризики взагалі відсутні, або є настільки мінімальними, що не дають виключних підстав для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання слідчого погодженого прокурором, слід відмовити.
При цьому, слід також зазначити, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу.
Отже, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням вищевикладеного, встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, можливо дієво запобігти шляхом застосування іншого запобіжного заходу, який не є виключним за своєю суворістю.
Відповідно ч. ч.1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 р. зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою ( 104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 р. та п. 212 рішення у справі Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії від 19.11.2019 р.).
Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам і буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Окрім цього слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, зокрема: - з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі м. Тернополя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання в УДМС в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Разом з тим, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, про застосування якого клопоче сторона захисту, на думку слідчого судді, буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам, тому в задоволенні заявленого стороною захисту клопотання слід відмовити.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Разом з тим з урахуванням положень ст. 219 КПК України строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом, а також виконання обов'язків належить визначити в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби - відмовити.
В задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України (із змінами , внесеними згідно із Законами №3826-VI від 06.10.2011, №2617-VIII від 22.11.2018), запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , (за виключенням випадків увімкнення сигналу повітряної тривоги з метою прибуття до укриття та перебування на стаціонарному лікуванні у медичних закладах або ж відвідування медичних закладів за необхідності).
У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі м. Тернополя без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання в УДМС в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків визначити до 23 год. 59 хв. 16 липня 2026 року.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати у ГУНП в Тернопільській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1