Справа № 740/1720/26
Провадження № 2/740/1623/26
іменем України
25 травня 2026 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П., при секретарі судового засідання Пучка М.С.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
У квітні 2026 року ТОВ «Деал фінанс груп» звернулось до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 29104 грн 20 коп заборгованості за договором №74275543 від 27 січня 2022 року, з якої 18000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 11104 грн 20 коп- заборгованість за процентами. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74275543, сума кредиту - 18000 грн, строк кредитування - 30 днів, дата повернення позики - 26 лютого 2022 року, процентна ставка (базова) - 1,99%, знижена процентна ставка - 0,995% в день. 29 вересня 2022 року між позикодавцем та ТОВ «Сіроко фінанс» укладено договір факторингу №028-090922, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Сіроко фінанс» право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко фінанс» та позивачем ТОВ «Деал фінанс груп» укладено договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до якого ТОВ «Сіроко фінанс» відступило ТОВ «Деал фінанс груп» право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 .. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 29104 грн 20 коп. Представник позивача Ткаченко Ю.О. позов підтримує, просить стягнути 2662,40 грн судового збору та 4500 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно з ст.ст.19, 274 ЦПК України дана справа, яка є малозначною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до відзиву від 21 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 просить застосувати строк позовної давності, оскільки вважає, що 3-х річний строк закінчився у вересні-жовтні 2025 року, тому просить в позові відмовити, а також вказує про надмірність процентної ставки та те, що позивачем не доведено первину видачу коштів, правильність нарахувань та повний ланцюжок переуступок прав вимоги, жодних платежів вона не сплачувала, витрати на правничу допомогу є необґрунтованими.
Відповідно до відповіді на відзив від 27 квітня 2026 року представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. вказує, що позивачем надано всі необхідні докази, що підтверджують факт перерахування коштів на платіжну картку відповідача, що останньою не спростовано, відповідачем було погоджено умови укладення договору, строк та процентна ставка за користування позикою, строки позовної давності не порушені, розмір витрат на правничу допомогу є розумним із врахуванням складності справи, тому просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до заперечення на відповідь на відзив від 07 травня 2026 року відповідач ОСОБА_1 вказує, що позивачем не спростовано пропуск позовної давності, не повідомлено про зміну кредитора та завищена процентна ставка, просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Інші заяви, клопотання сторін станом на час розгляду справи відсутні.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.
Фактичні обставини та мотиви, з яких виходить суд, із застосованими нормами права.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до ч.3 ст.11 якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В судовому засіданні встановлено, що 27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74275543, сума кредиту - 18000 грн, строк кредитування - 30 днів, дата повернення позики - 26 лютого 2022 року, процентна ставка (базова) - 1,99%, знижена процентна ставка - 0,995% в день, вказані грошові кошти перераховані на платіжну картку відповідача, що підтверджується також і повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 01 травня 2026 року щодо належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та відповідним рухом коштів по ній, зокрема зарахування 27 січня 2022 року 18000 грн.
29 вересня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як клієнтом, та ТОВ «Сіроко фінанс», як фактором, укладено договір факторингу №028-090922, предметом якого є зобов'язання клієнта відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити обумовлені грошові кошти.
05 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» укладено договір факторингу №05/12/25-01 з позивачем ТОВ «Деал фінанс груп», відповідно до якого ТОВ «Сіроко фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджується Реєстром прав вимоги 30/01/26 до даного договору факторингу (зазначена загальна сума боргу 29104 грн 20 коп, з якої 18000 грн заборгованість за основним боргом, 11104 грн 20 коп заборгованість за відсотками.
Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами 1, 2 ст.1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Докази на підтвердження недійсності договору №74275543 від 27 січня 2022 року та договорів факторингу від 29 вересня 2022 року, 05 грудня 2025 року,- станом на час розгляду справи відсутні.
За таких обставин позивач відповідно до ст.514 ЦК України набув прав кредитора по вищезазначеному кредитному договору, укладеному із позичальником ОСОБА_1 ..
Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за договором позики від 27 січня 2022 року за період з 29 вересня 2022 року по 10 лютого 2026 року становить: 18000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 11104 грн 20 коп - заборгованість за відсотками, всього 29104 грн 20 коп.
Докази на спростування даного розрахунку заборгованості, на підтвердження виконання зобов'язань по кредитному договору відсутні, тобто відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання не виконала, кредит та платежі відповідно до договору не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для застосування до даних відносин правил згідно ст.1049 ЦК України щодо зобов'язання відповідача повернути грошові кошти відповідно до умов кредитного договору.
За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також судом враховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідачем не доведено, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, суд вважає, що вимога про стягнення нарахованих процентів в межах строку дії договору в розмірі 11104 грн 20 коп, що не перевищує основну суму боргу у розмірі 18000 грн, за період з 27 січня 2022 року по 24 лютого 2022 року, з 24 квітня 2022 року по 27 травня 2022 року, в період з 24 лютого 2022 року до 27 травня 2022 року нарахування не відбувалось, підлягає задоволенню.
Що стосується заявленої відповідачем застосування позовної давності, суд зазначає, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентами).
Позивач звернувся до суду з даним позовом 03 квітня 2026 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який тривав до 30 червня 2023 року.
Відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, 17 лютого 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким внесені зміни до Цивільного кодексу України.
Так, у п.19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025року, виключено п.19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.
Отже, з 04 вересня 2025 року було поновлено перебіг позовної давності.
Враховуючи, що 27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідачем не внесено жодних платежів, зважаючи про призупинення перебігу позовної давності з 12 березня 2020 по 03 вересня 2025 року, позивач звернувся з даним позовом до суду 03 квітня 2026 року, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк для звернення з даним позовом до суду (три роки, коли тривав перебіг позовної давності), тобто позивачем заявлено вимоги в межах строків позовної давності, у зв'язку з чим заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача підлягають стягненню із відповідача 29104 грн 20 коп заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові-на позивача, у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із врахуванням задоволення позову повністю та сплати позивачем 2662 грн 40 коп судового збору відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», вказана сума судового збору підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.
ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представництво ТОВ «Деал фінанс груп» здійснюється адвокатом Ткаченко Ю.О. на підставі договору №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року та ордеру, що відповідає приписам ч.4 ст.62 ЦПК України, відповідно до якої повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно витягу з Акту №9-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 25 лютого 2026 року адвокатом Ткаченко Ю.О. надані послуги щодо вивчення документів, проведення їх аналізу, складання та направлення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, представництво інтересів клієнта в суді (вартість 4500 грн).
Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи малозначність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 4500 грн, який є завищеним, в даному випадку розумним та співмірним розміром є 3000 грн витрат на правничу допомогу.
При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 247, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», місцезнаходження-08205, Київська область, Бучанський район, м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33, офіс 40/3, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України- 44280974, заборгованість за договором позики №74275543 від 27 січня 2022 року: 18000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 11104 грн 20 коп - заборгованість за відсотками, а всього стягнути 29104 (двадцять дев'ять тисяч сто чотири) грн 20 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», місцезнаходження-08205, Київська область, Бучанський район, м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33, офіс 40/3, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України- 44280974, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп судового збору, 3000 (три тисячі) грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Олійник.