Справа № 736/2369/25
Номер провадження 2/736/68/26
28 квітня 2026 рокум. Корюківка
Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Пархомчук Т.В.,
за участі секретаря - Крапивної Г.В.,
представника позивача - Огородника К.Я.,
представника відповідача - Терес О.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Корюківка у приміщенні суду, справу за позовом Кредитної Спілки «ЗаРаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і просить, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № КВ - 00019/05-13/0810 від 13.05.2013 в розмірі 281832 грн. 61 коп., яка складається з наступного: 21660,14 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням; 195973,01 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 39199,46 грн. - інфляційні витрати за основним зобов'язанням; 25000,00 грн. - заборгованість за пенею. Також позивач просить стягнути за рахунок відповідачів суму судових витрат.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № КВ - 0019/05-13/0810 від 13.05.2013, ОСОБА_1 отримав грошові кошти у кредит у сумі 25 000,00 грн. 13 травня 2013 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки. ОСОБА_2 відповідає як солідарний боржник в повному обсязі перед позивачем за порушення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору № КВ - 0019/05-13/0810 від 13.05.2013. Відповідачі своїх зобов'язання не виконують на контакт не виходять та заборгованість не сплатили. У зв'язку з цим позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою суду від 26.09.2025 у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено справу до слухання у відкритому підготовчому судовому засіданні. Цією ухвалою учасникам справи визначено строк для подачі заяв по суті справи.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Терес Оксана Володимирівна 24.12.2025 подала відзив в якому вважає позов не обґрунтованим та таким, що грубо порушує права відповідача в зв'язку зі спливом позовної давності, яка встановлюється терміном в три роки, який минув 13.06.2017. Також представник відповідача вказує на те, що відсотки за користування кредитом нараховані до 12.09.2025, що є за межами строку кредитування, що є порушенням ст. 1048 ЦК України. Розрахунок суми боргу, що був наданий позивачем не містить в собі деталей, з яких можна було б зробити висновки про нараховану заборгованість та механізм її нарахування. Крім того, позивачем не надано суду первинних документів на підтвердження отримання відповідачем суми кредиту. Також, розмір пені нарахований позивачем є надмірним та говорить про намір позивача до безпідставного збагачення.
Ухвалою суду від 16.02.2026 підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засідання не з'явився, надав до суду з заяву в якій просить проводити слухання справи у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини неявки до суду не повідомив.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час слухання справи повідомлена належним чином, шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Терес Оксана Володимирівна під час судового засідання просила відмовити в задоволенні позовних вимог «ЗаРаз», наполягала на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.05.2013 було подано заяву про прийняття його до кредитної спілки «ЗаРаз». Відповідно до цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений, повністю погоджується та зобов'язується виконувати Статут, внутрішні положення кредитної спілки, порядок сплати вступних та членських внесків, а також умови надання фінансових послуг.
Згідно протоколу засідання правління Кредитної спілки «ЗаРаз» від 13.05.2013 ОСОБА_1 було включено до складу Кредитної спілки «ЗаРаз».
Відповідно до прибуткових касових ордерів № 128, № 129 від 13.05.2013 ОСОБА_1 було сплачено обов'язків пайовий внесок до кредитної спілки.
Від Єременка М.І. 13.5.2013 до Кредитної спілки «ЗаРаз» надійшла заява, якою відповідач просив надати йому кредит в розмірі 25000,00 грн. терміном на 13 місяців.
Відповідно до протоколу засідання кредитного комітету Кредитної спілки «ЗаРаз» від 13.05.2013 дозволено надання кредиту члену Кредитної спілки «ЗаРаз» ОСОБА_1 .
Між Кредитною спілкою «ЗаРаз» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КВ - 00019/05-13/0810 від 13.05.2013. Відповідно до договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі та на умовах, визначених цим договором на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених цим договором, з урахуванням застосування взаємно погодженого сторонами механізму зміни відсоткової ставки, визначеного згідно положень розділу 5.1.
Кредит надається позичальнику на строк, який не перевищу 13 (тринадцять) календарних місяців і повинен бути повернений кредитодавцю в порядку, передбаченому графіком повернення разом із відсотками за його використання, але не пізніше 13.06.2014 (п. 2.2 Договором). Розмір кредиту, що надається кредитодавцем позичальнику за даним договором становить 25000,00 грн.
Згідно п. 3.1 Кредитного договору плата за користування кредитом (проценти) становить 54% річних. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту з урахуванням застосування взаємно погодженого сторонами механізму зміни відсоткової ставки, визначеного згідно положень розділу 5.1 цього Договору.
Згідно п. 3.3. договору, починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому наданий кредит, позичальник щомісячно не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного місяця зараховує на рахунок кредитодавця, визначені розділом 9 цього договору або в касу кредитодавця за її місцезнаходженням у відповідні робочі дні та години, суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом, заборгованість по сплаті процентів, у відповідності до графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. В місяці, на який припадає закінчення терміну користування кредитом, зазначено в п. 2.2. цього договору, платіж повинен бути сплачений позичальником не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. Графік платежів розраховується на дату підписання цього договору.
Відповідно до п. 6.1. договору, за будь - яких умов, у випадку порушення позичальником вимог п. 3.3. договору, а саме у разі ненадходження планового платежу повністю або частково, з наступного дня цей кредит визнаватиметься кредитором з підвищеним ризиком. Протягом цього строку визнання кредиту кредитором з підвищеним ризиком процентна ставка за цим кредитом встановлюється у подвійному розмірі ставки, визначеному у п. 3.1. даного договору. Окрім того згідно до п. 9.1 договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України. Порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Пунктом 10.3 Договору визначено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором установлюються сторонами тривалістю 10 років.
Також, судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № КВ-00019/05-13/0810 від 13.05.2013. За умовами цього договору ОСОБА_2 відповідає як солідарний боржник в повному обсязі перед позивачем за порушення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору № КВ - 0019/05-13/0810 від 13.05.2013.
Згідно п. 1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі та на умовах, визначених цим договором, за засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах встановлених цим договором, з урахуванням застосування взаємно погодженого сторонами механізму зміни відсоткової ставки, визначеного згідно Положень розділу 5.1 договору.
Згідно п. 1.2. договору, розмір кредиту, що надається кредитодавцем позичальнику за даним договором, становить 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Відповідно до п. 1.4. договору, загальна вартість кредиту включає проценти за користування кредитом, можливі штрафні санкції та збитки, що виникли внаслідок порушення позичальником умов даного договору, а також відшкодування втрат, що пов'язані з поверненням заборгованості позичальника, в тому числі вартість третіх осіб які надають послуги щодо забезпечення виконання боржниками своїх грошових зобов'язань.
Згідно п. 2.2. договору, кредит надається позичальнику на строк, який не перевищує 13 (тринадцять) календарних місяців, і повинен бути повернутий кредитодавцю в порядку, передбаченому графіком повернення, разом із відсотками за його використання, але не пізніше 13 червня 2014 року.
Згідно п. 10.3. договору, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором установлюються сторонами тривалістю 10 років.
КС «ЗаРаз» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та 13.05.2013 надало ОСОБА_1 25000,00 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер від 13.05.2013 (а.с. 18), в якому міститься підпис відповідача про отримання грошових коштів в сумі 25000,00 грн.
ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав. Відповідно до розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 12.09.2025 становить 579918,06 грн., яка складається з наступного: 21660,14 грн. заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту); 195973,01 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 39199,46 грн. - інфляційні витрати за основним зобов'язанням; 323085,45 грн. - заборгованість за пенею.
Враховуючи те, що розмір нарахованої пені за неналежне виконання умов кредитного договору значно перевищує розмір основного зобов'язання позивач вважає доцільним стягнути з відповідачів частину нарахованої пені, що дорівнює розміру основного зобов'язання, а саме 25000 грн.
Відповідачам неодноразово направлялися вимоги усунення порушень у виконанні грошового зобов'язання від 30.07.2025, 21.08.2025, які були залишені без задоволення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
КС «ЗаРаз» свої зобов'язання за кредитним договором виконала в повному обсязі, а саме надала відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором про надання коштів у позику на умовах кредиту.
Позивачем первинними бухгалтерськими документами підтверджено факт надання ОСОБА_1 грошових коштів в якості кредиту в сумі 25000,00 грн., а саме до матеріалів позовної заяви додано видатковий касовий ордер, а тому посилання представника відповідача на те, що факт надання кредиту не підтверджується жодними доказами є необґрунтованими.
Щодо посилань представника відповідача про неправомірність нарахування відсотків, після закінчення строку дії договору кредитування.
З приводу цього суд зазначає наступне, у постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала про таке:
«75. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
76. Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
77. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
78. Поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
80. Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України
81. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
82. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
83. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
84. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
85. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
86. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
87. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
91. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
92. Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
93. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
94. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.»
Отже, як вірно зазначає відповідач нарахування позичальнику процентів за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору, тобто як в даному випадку після 13.06.2014 на підставі ст. 1048 ЦК України є безпідставним.
Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, таке: «97. На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
103. Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
105. Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
106. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.»
При цьому у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що: «122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.»
Суд, розтлумачивши п.7.1.5 Кредитного договору № КВ-00019/05-13/0810 від 13.05.2013 приходить до висновку про те, що сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються будь-які витрати, пов'язані з поверненням заборгованості позивальника в тому числі вартість послуг сплачених кредитодавцем відповідно до п. 1.4 даного договору, при цьому загальна вартість кредиту, відповідно до п. 1.4 Договору включає проценти за користування кредитом, можливі штрафні санкції та збитки, що виникли внаслідок порушення позичальником умов договору. Отже сума процентів, нарахованих позивачем за період з 14.06.2013 по 23.02.2022, не є процентами за "користування кредитом", а є відповідальністю за порушення зобов'язання відповідно до ст.. 625 ЦК України. Суд вказує, що позивач у справі, як кредитодавець, не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України
Враховуючи наведене, суд не погоджується з позицією представника відповідача, щодо неправомірності нарахування позивачем суми процентів за неправомірне користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору та за умови прострочення ОСОБА_1 своїх кредитних зобов'язань. З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо нарахування позивачем пені за період з 14.06.2014 до 10.03.2020 в сумі 323 085,45 грн., суд зазначає наступне.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Як вбачається з позовної заяви Кредитна спілка «ЗаРаз» пред'явило до відповідачів позовні вимоги про стягнення пені за порушення умов кредитного договору відповідно до п. 9.2 цього Договору лише на суму 25000,00 грн. замість 323 085,45 грн, що загалом відповідає сумі наданого кредиту. Тому суд вважає, що позивачем у справі дотримано принципів справедливості, добросовісності і розумності при визначенні суми пені, що підлягає до стягнення, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Щодо договору поруки.
Так, відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником за останні три роки, які передували зверненню позивача з відповідним позовом до суду
У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки
За змістом ст.ст. 553, 554 ЦК України обсяг відповідальності поручителя встановлюється умовами договору поруки виходячи із умов основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, адже обсяг зобов'язань поручителя перед кредитором не може бути більшим ніж обсяг зобов'язань боржника
Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України)
Тобто, законодавцем надано право сторін на визначення чіткого обсягу відповідальності поручителя перед кредитором в умовах відповідного договору
В даному випадку, умовами п. 1.1. договору поруки, поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі
Враховуючи наведені норми, положення договору поруки, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред'явлення позовних вимог, як до ОСОБА_1 , як основного боржника так і до ОСОБА_2 , як поручителя за договором.
Щодо посилань представника відповідача про сплив загального строку давності три роки, який визначений статтею 257 ЦК України, суд приходить до висновку про наступне.
троком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Автономія волі при збільшенні позовної давності не обмежена. Можливість збільшення позовної давності стосується як загальних, так і спеціальних строків позовної давності.
Як зазначено в пункті 10.3. Договору, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором установлюються сторонами тривалістю 10 років.
Отже Кредитна спілка «За Раз» та ОСОБА_1 узгодили збільшення позовної давності, включивши цю умову до кредитного договору, отже строк позовної давності по вимогам за кредитним договором № КВ-00019/05-13/0810 від 13.05.2013, строк якого скінчився 13.06.2014 мав сплинути 13.06.2024.
Водночас відповідно до п. 12 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України було доповнено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 02.04.2020.
Так само відповідно до п. 19 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України, який діяв до 04.09.2025, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Аналіз наведених норм говорить, що строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв'язку з коронавірусною хворобою (COVID-19) та зупинено на час дії воєнного стану в Україні.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, Верховний суд у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Пункт 19 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України взагалі не визначала різновид строку позовної давності, що зупиняється та розповсюджував свою дію на всі строки позовної давності, а отже і на строки, визначені ст. 259 ЦК України.
Враховуючи все викладене, вище суд приходить до висновку про те, що оскільки відповідачі не надавали своєчасно КС «ЗаРаз» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачі зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконали.
Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог КС «ЗаРаз» в частині стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту в сумі 21660,14 грн., за відсотками за користування кредитом в сумі 195973,01 грн. , 39199 грн. - інфляційних витрат за основним зобов'язанням та за пенею в сумі 25000,00 грн.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Кредитної Спілки «ЗаРаз».
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне:
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Отже, суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Наведена позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем, КС «ЗаРаз» та Адвокатом Огородник Костянтином Ярославовичем було укладено договір про надання правової допомоги від 01.09.2025. Згідно із умовами договору клієнт сплачує адвокату гонорар згідно п.2 договору готівкою протягом 10 (десяти) календарних днів з відповідного моменту підписання сторонами двостороннього акту про надання професійної правничої (правової) допомоги згідно п. 5 цього договору. Згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 01.09.2025 КС «ЗаРаз» погодили надання юридичних послуг про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 адвокатом складено акт від 12.09.2025. Відповідно до видаткового касового ордеру від 12.09.2025 КС «ЗаРаз» перераховано суму адвокатського гонорару, що посвідчує їх фактичне понесення позивачем.
За час розгляду справи, представник відповідача отримувала позовну заяву та додані до неї документи, в тому числі докази понесених судових витрат, однак заяв про зменшення суми судових витрат від неї не надходили. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнути в рівних частинах із відповідачів, понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 16000,00 грн., як такі що підтверджені належним чином та не спростовані.
Крім того, згідно платіжної інструкції № 2180 від 11.09.2025 позивачем КС «ЗаРаз» сплачено судовий збір в сумі 4227,49 грн. за подання до суду позовної заяви, що також підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Кредитної Спілки «ЗаРаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної Спілки «ЗаРаз» (ЄДРПОУ 37716197 п/р № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Надра» м. Київ МФО №380764) заборгованість по кредитному договору № КВ - 00019/05-13/0810 від 13.05.2013 в розмірі 281 832 (двісті вісімдесят одну тисячу вісімсот тридцять дві) грн. 61 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної Спілки «ЗаРаз» по 8000 (вісім тисяч) грн. з кожного у відшкодування витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної Спілки «ЗаРаз» по 2113 (дві тисячі сто тринадцять) грн. 75 коп. з кожного у відшкодування судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Кредитна Спілка «ЗаРаз», 03039, Київська область, м. Київ, вул. Віктора Забіли, 5, офіс 122, код ЄДРПОУ 37716197 .
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 18.05.2026.
СуддяТ.В.Пархомчук