Справа № 752/4748/26
Провадження №: 2-а/752/176/26
Іменем України
25.05.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І.А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,
У лютому 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 як керівника КП «Харківські теплові мережі», за яким зареєстровано транспортний засіб Кобальт АС-3253/3-8 FKM1 державний номерний знак НОМЕР_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП, як такого, що допустив рух зазначеного транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів визначених у пункті 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 25,116% (4,772 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон. За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення 10 грудня 2025 року Державною службою України з безпеки на транспорті відносно позивача було винесено постанову серії АВ № 00009291 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі та накладено штраф в розмірі 34 000,00 грн.
Згідно зі статтею 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи
Про винесення постанови серії АВ № 00009291 від 10 грудня 2025 року, ОСОБА_1 дізнався лише 02 лютого 2026 року, після блокування виконавчою службою його заробітної картки.
Позивач зазначає, що перевезення вантажу з використанням транспортного засобу Кобальт АС-3253/3-8 FKM1 державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинено в стані крайньої необхідності на виконання розпорядження командира тактичної групи «Слобода» з метою забезпечення виконання фортифікаційних заходів в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода».
Посилаючись на викладене, просив суд скасувати постанову серії АВ №00009291 від 10 грудня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспортні, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладення штрафу в розмірі 34 000,00 грн та закрити провадження у справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне порушення серії АВ №00009291 від 10 грудня 2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам роз'яснено їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
17 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Чернова Валерія Володимирівна направила відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що при зверненні з адміністративним позовом позивачем пропущено десятиденний строк, встановлений законом на оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначила, що рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила № 30). Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством. У той же час, відповідно до пункту 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
За порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, згідно статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 зі змінами від 23 лютого 2024 року (надалі - Порядок № 1174).
Технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України, на підтвердження чого до відзиву надано копії сертифікатів.
Все обладнання, яке встановлено і працює, проходить обов'язкову сертифікацію згідно ДСТУ OIML R 134-1:2010, який повністю транслює вимоги Європейського стандарту OIML R 134-1:2006 для зважування транспортних засобів у русі.
Як зазначалось вище ДСТУ OIML R 134-1:2010, якій встановлює вимоги до обладнання для зважування в русі, не має обмежень щодо типу вантажу. Більше того рекомендації і вимоги, щодо облаштування майданчиків WIM, вказують на те, що обрана ділянка не повинна мати поворотів, смуг розгону, або гальмування, не менше 250 м від перехресть і 300 м від залізничних переїздів, повздовжній похил не повинен перевищувати 10 проміле. Тобто майданчики WIM облаштовуються там, де рух транспортних засобів рівномірний і навіть рідкий вантаж, не кажучи про сипучий, знаходиться у відносному спокої.
А тому, просила залишити позов без розгляду або відмовити в його задоволенні.
Крім того, клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.
Судом установлено, що 10 грудня 2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з питань безпеки на транспорті Головня Тетяною Сергіївною, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00009291, відповідно до якої 11 жовтня 2025 року о 13 год 15 хв, за адресою М-03, км 534+863, Харківська обл., відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу Кобальт АС-3253/3-8 FKM1 державний номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 27,904% (7,255 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 25,116% (4,772 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3 м до 1,8 м при спарених колесах, за що передбачена відповідальність за частиною другою статті 132-1 КУпАП, внаслідок чого позивача притягнуто до адміністративної і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
Автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM1, номерний знак НОМЕР_1 , з 07 червня 2022 року належить на праві власності КП «Харківські теплові мережі», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Згідно з витягом з наказу Міністерства енергетики України від 15 липня 2024 року № 259 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 30)» КП «Харківські теплові мережі» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
30 квітня 2025 року Харківською міською радою прийняте рішення №813/25, згідно з яким реорганізовано КП «Харківводоканал» шляхом приєднання до КП «Харківські теплові мережі».
Відповідно до листа командира тактичної групи «Слобода» за підписом полковника Уніятова С. від 30 вересня 2025 року № 275 адресованого генеральному директору Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», з метою своєчасної підготовки рубежів до оборони відповідно до затвердженого Плану підготовки до оборони та оборони Харків, останні прохали надавати з 01 жовтня по 20 грудня 2025 року автомобілі для перевезення великогабаритного вантажу (залізобетонні конструкції, блоки, щебінь, тощо), екскаватори (в тому числі на гусеничній базі) для виконання фортифікаційних заходів в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода».
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є постанова Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 11 лютого 2015 року №103 зі змінами, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною другою статті 19 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 22.5 Правил дорожнього руху встановлено параметри транспортних засобів та їх составів за умови дотримання яких допускається їх рух. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах критичної інфраструктури, а також на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, залучені до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах критичної інфраструктури, які здійснюють рух у межах території області, в якій розташовано такі об'єкти, за рішенням начальника відповідної обласної військової адміністрації. Рух таких транспортних засобів штучними спорудами з перевищенням допустимої фактичної маси або таких, габаритна висота яких (з вантажем чи без нього) перевищує параметри, визначені дорожнім знаком 3.18, без відповідного дозволу забороняється.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Частиною другою статті 132-1 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Судом установлено, що розпорядженням керівника транспортної філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» від 11 жовтня 2025 року № 188 зобов'язано водія ОСОБА_2 невідкладно виїхати на автомобілі Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1, номерний знак НОМЕР_1 , в супроводі відповідальної особи тактичної групи «Слобода» для доставлення залізобетонних конструкцій, блоків, щебеню, тощо, які необхідні для виконання фортифікаційних заходів.
Відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля № 994548 від 11 жовтня 2025 року, самоскид Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1, номерний знак НОМЕР_1 , здійснював перевезення блоків, в тому числі за маршрутом Кочеток - ЖБК. Час виїзду з гаражу 07.30 год час повернення 16.30 год.
Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
За приписами статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Частиною першою статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами частини другої статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Суб'єкт відповідальності за правопорушення, передбачене частиною другою статті 132-1 КУпАП, визначений приписами статті 14-3 КУпАП, за змістом якої адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є керівником Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», за яким зареєстрований автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM1 державний номерний знак НОМЕР_1 , то позивач є відповідальною особою за вказане правопорушення в розумінні статті 14-3 КУпАП.
За змістом статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, д - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі -16 т, строєні -22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
02 листопада 2022 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1217 від 28 жовтня 2022 року, якою, у тому числі, пункт 22.5 Правил дорожнього руху було доповнено абзацом наступного змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення».
Таким чином, підставою для виключення відповідальності особи за порушення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, є наявність таких умов: 1) транспортні засоби здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави; 2) наявність рішення військового командування про таке перевезення, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Судом встановлено, що автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 KMF1 державний номерний знак НОМЕР_1 , 11 жовтня 2025 року здійснював перевезення залізобетонних блоків, на виконання розпорядження керівника Транспортної філії Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» № 188 від 11 жовтня 2025 року, що видане на виконання листа керівника Тактичної групи «Слобода». Перевезення вантажу здійснювалось з метою виконання фортифікаційних заходів в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода».
В свою чергу, КП «Харківські теплові мережі» в установленому законодавством порядку було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Відтак, суд вважає, що позивач у спірних правовідносинах виступав як виконувач перевезень з метою забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, на підставі чого його відповідальність у даній справі виключена положеннями абзацом 7 пункту 22.5 ПДР України, тобто його дії є законні та обґрунтовуються «нагальною соціальною потребою» в розумінні практики Європейського суду з прав людини.
Суд зауважує, згідно підпункту 7 пункту 4 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512 під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з'ясовує наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, відповідач при прийнятті спірної постанови не з'ясовував наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Отже, для попередження ліквідацій руйнувань та укріплення рубежів до оборони та для виконання фортифікаційних заходів в умовах постійних оголошених повітряних тривог на території Харківської області в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода» автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM1, державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою забезпечення обороноздатності держави та за наявності рішення військового командування про таке перевезення, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, тобто здійснював відповідні перевезення в стані крайньої необхідності.
Суд зауважує, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки діяння, вчинене в стані крайньої необхідності, не просто є підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності. Воно позбавляє сам вчинок ознаки протиправності, перетворюючи його на суспільно корисний акт, адже збережене благо є вагомішим за заподіяну шкоду. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що допущене позивачем перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу було вимушеним і вчиненим виключно в стані крайньої необхідності з метою оперативного доставлення матеріалів для фортифікаційних споруд та забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану. Зважаючи на те, що шкода від допущеного порушення Правил дорожнього руху є значно меншою за відвернену небезпеку та збережене суспільне благо.
На думку суду, вчинене порушення є менш значним, ніж відвернена шкода.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії в стані крайньої необхідності.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності скасуванню, із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що позивач підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, оскільки адміністративне правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності за ч.астиною другою статті 132-1 КУпАП на підставі постанови АВ №00009291 від 10 грудня 2025 року було вчинене в станій крайньої необхідності.
Пунктом 4 частини першої статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували висновки суду щодо протиправності спірної постанови.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Виходячи з наведеного, з урахуванням пункту 3 частини третьої статті 286 КУпАП суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що має наслідком скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із вчиненням позивачем дій в стані крайньої необхідності.
Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки позові вимоги задоволені повністю.
Керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 122, 245, 251, 280, 283, 284, 293 КУпАП, 5-7, 9, 77, 241-246, 268, 271, 280, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, - задовольнити.
Скасувати постанову серія АВ № 00009291 від 10 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною другої статті 132-1 КУпАП, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головня Т.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП закрити.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державна Служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: вул. Антоновича, буд. 51, Голосіївський р-н, м. Київ, 03150.
Повне рішення суду виготовлено 25 травня 2026 року.
Суддя І.А. Кирильчук