Рішення від 25.05.2026 по справі 727/2862/26

Справа № 727/2862/26

Провадження № 2/727/1502/26

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

представника відповідачки - адвоката Явіца В.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулось до Шевченківського районного суду м. Чернівців із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договороми в розмірі 35715,66 грн та судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 06 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи вирішено проводити з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачці наданий строк для подання заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надання відзиву на позовну заяву.

Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідачки не надійшло.

Від представника відповідачки - адвоката Явіца В.Й. - надійшов відзив, відповідно до якого ОСОБА_1 заперечує щодо заявлених банком позовних вимог.

В судове засідання представник позивача не з'явився, разом із позовом подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідачки - адвокат Явіц В.Й. - підтримав поданий відзив на позов та просив взяти до уваги наведені у відзиві заперечення щодо позовних вимог.

У відповідності до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що її належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до частини 1 статті 244 ЦПК України судом в судовому засіданні 20 травня 2026 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 25 травня 2026 року.

Стислий виклад позицій учасників процесу

Позовні вимоги АТ «ПУМБ» обґрунтовані такими доводами.

08.11.2018 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2001165292201, відповідно до умов якого відповідачці видано кредит у сумі 16400,00 грн.

01.11.2019 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1001441823901, відповідно до умов якого відповідачці видано кредит у сумі 10000,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідачки утворилася заборгованість, яка станом на 05.01.2026 становить:

-по кредитному договору від 08.11.2018 № 2001165292201 - 25714,55 грн, з яких: 16070,61 грн - заборгованість за кредитом; 9643,94 грн - заборгованість за процентами.

- по кредитному договору від 01.11.2019 № 1001441823901 - 10001,11 грн, з яких: 5200,95 грн - заборгованість за кредитом; 2,31 грн - заборгованість за процентами та 4797,85 грн - заборгованість за комісією.

Таким чином, у зв'язку із порушенням ОСОБА_1 умов кредитних договорів, а також відповідно до статей 509, 526, 1054 ЦК України, АТ «ПУМБ» звернулось до суду із вказаним позовом.

У поданому відзиві представник відповідачки - адвокат Явіц В.Й. - в заперечення поданого позову вказав таке.

Так, відповідачка не погоджується із нарахованою Банком комісією в розмірі 4797,85 грн та вважає, що вона нарахована безпідставно, а також безпідставно спрямував на погашення заборгованості по комісії кошти в розмірі 4585,04 грн, які мали бути спрямовані на погашення тіла кредиту.

Також відповідачка не погоджується із нарахованими за договором від 01.11.2029 № 1001441823901 процентами, оскільки відповідно до Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування № 1001441823901 та Паспорта споживчого кредиту, строк кредитування становить 24 місці, а нарахування процентів Банк здійснив вже поза межами вказаного строку.

Крім того, відповідачка вважає, що надана позивачем роздруківка публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє з 12 червня 2019 року, не може бути належним доказом у справі, та не може бути прийнята до уваги, оскільки вказана публічна пропозиція не містить її підпису, при цьому, її зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови кредитування.

Відповідачка також вважає, що Паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 08.11.2018 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2001165292201 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Заява № 2001165292201), відповідно до умов якого відповідачці був відкритий поточний рахунок у гривнях та видана кредитна картка з установленим кредитним лімітом у розмірі 4300,00 грн, який в подальшому, відповідно до довідки про збільшення розміру кредитного ліміту, збільшувався: 15.03.2019 до суми 6800,00 грн; 11.07.2019 - 11600,00 грн та 20.11.2029 - 16400,00 грн.

Як зазначено у Заяві № 2001165292201, підписанням цієї Заяви відповідачка беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб послуги.

У Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою власноруч 08.11.2018, визначено основні умови кредитування: тип кредиту - кредитна лінія, ліміт кредиту - 4300,00 грн, строк кредитування - 12 місяців. Зі спливом вказаного строку дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої сторони договору; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача - стандартна ставка 47,88 % річних, тип процентної ставки - фіксована, порядок повернення кредиту - щомісячно не пізніше настання платіжної дати, протягом встановленого строку кредитування за наявності заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду.

01.11.2019 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1001441823901 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Заява № 1001441823901), відповідно до умов якого відповідачці був наданий споживчий кредит в розмірі 10000,00 грн; строк кредитування - 24 місяці, зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99%; розмір процентної ставки - 0,01% річних.

Відповідно до Графіку платежів, погодженого сторонами Заявою № 1001441823901, платіжні періоди становлять: з 01.11.2019 по 01.11.2021; щомісячний платіж становить - 815,71 грн (щомісяця) та 815,59 грн (останній платіж), який включає в себе погашення основної заборгованості, погашення процентів та погашення комісії; загальна вартість кредиту становить - 19576,92 грн, та включає в себе: 10000,00 грн - сума кредиту, 9576,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та - 0,92 грн проценти.

Як зазначено у Заяві № 1001441823901, підписанням цієї Заяви відповідачка беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб послуги.

У Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою власноруч 01.11.2019, визначено основні умови кредитування: тип кредиту - кредит, сума кредиту - 10000,00 грн, строк кредитування - 24 місяці; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процента ставка - 0,01 % річних, тип процентної ставки - фіксована; щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 3,99%; загальні витрати за кредитом - 9576,92 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом ( у тому числі тіло кредит, відсотки, комісії та інші платежі) - 19576,92 грн. Порядок повернення кредиту - встановлений Графіком платежів, який збігається із Графіком платежів, погодженим сторонами Заявою № 1001441823901.

Відповідно до платіжної інструкції № TR.38588266.111045.8810 від 01.11.2019, ОСОБА_1 були надані кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн.

До матеріалів справи позивач надав публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, яка діє з 12.06.2019.

05.01.2026 АТ «ПУМБ» звертався до ОСОБА_1 із письмовою вимогою про виконання зобов'язань за договорами № 2001165292201 та № 1001441823901, а саме: погашення заборгованості в сумі 35715,66 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001165292201 від 08.11.2018 вбачається, що заборгованість по кредиту боржниці ОСОБА_1 станом на 05.01.2026 становить 25714,55 грн, а саме: 16070,61 грн - заборгованість за кредитом та 9643,94 грн - заборгованість за процентами.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1001441823901 від 01.11.2019 вбачається, що заборгованість по кредиту боржниці ОСОБА_1 станом на 05.01.2026 становить 10001,11 грн, а саме: 5200,95 грн - заборгованість за кредитом, 2,31 грн - заборгованість за процентами та 4797,85 грн - заборгованість за комісіє.

З виписки з особових рахунків ОСОБА_1 про рух коштів вбачається, що у періоди з 08.11.2018 по 05.01.2026 та з 01.11.2019 по 05.01.2026 відповідачка активно користувалася кредитними коштами, оплачувала покупки, вносила кошти на погашення кредиту та відсотків за кредитом.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитними договорами, яка складається з основної суми кредиту (тіла кредиту), нарахованих процентів за користування кредитом та комісії.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Положеннями частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частина перша статті 639 ЦК України визначає, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що 08.11.2018 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2001165292201 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Заява), відповідно до умов якого відповідачці видано кредитну картку з установленим кредитним лімітом у розмірі 4300,00 грн, який в подальшому збільшувався: 15.03.2019 до суми 6800,00 грн; 11.07.2019 - 11600,00 грн та 20.11.2029 - 16400,00 грн.

Судом також встановлено, що 01.11.2019 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1001441823901 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Заява), відповідно до умов якого відповідачці був наданий кредит в розмірі 10000,00 грн.

Підписанню Заяви № 2001165292201 від 08.11.2018 та Заяви № 001441823901 від 01.11.2019 передувало підписання Сторонами Паспортів споживчого кредиту в яких були визначені істоті умови кредитних договорів. Підписання АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 . Паспортів споживчого кредиту суд розцінює як пропозицію однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З огляду на наведене суд доходить висновку, шо Паспорти споживчого кредиту, які підписні обома Сторонами кредитних правовідносин, є складовими кредитних договорів, які є предметом даного позову, та складаються з Паспорта споживчого кредиту та Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Разом з тим, суд звертає увагу на таке.

Так, в Заявах про приєднання до ДКБО зазначено, що відповідачка беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб послуги.

Однак, суд не може погодитися з тим, що до даних правовідносин слід застосовувати положення ДКБО з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Верховний Суд виснував, що згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Так, АТ «ПУМБ» надав публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, яка діє з 12.06.2019.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цією публічною пропозицією АТ «ПУМБ» відповідачка ознайомилася та погодилася з нею, підписуючи Заяви про приєднання до ДКБО, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо строку нарахування процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www. pumb.ua) могли бути зміненими в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому суд також звертає увагу на те, що надана позивачем публічна пропозиція вступила в силу 12.06.2019, вже після укладених між Сторонами кредитних договорів.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, суд вирішує питання про порядок повернення кредиту, нарахування процентів та комісії за користування кредитними коштами та порядок їх сплати в межах умовах, визначених Сторонами у Заявах від 08.11.2018 та 01.11.2019 та Паспортах споживчого кредиту.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Судом встановлено, що 08.11.2018 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2001165292201 відповідно до умов якого відповідачці був наданий кредит ліміт на суму 16400,00 грн зі строком кредитування - 12 місяців, який зі спливом продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої сторони договору, та зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 47,88 % річних.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001165292201 від 08.11.2018 вбачається, що заборгованість по кредиту боржниці ОСОБА_1 станом на 05.01.2026 становить 25714,55 грн, а саме: 16070,61 грн - заборгованість за кредитом та 9643,94 грн - заборгованість за процентами.

Суд вважає, що наданий розрахунок відповідає умова кредитного договору № 2001165292201 від 08.11.2018 та відповідачкою не спростований.

Судом також встановлено, що 01.11.2019 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1001441823901 відповідно до умов якого відповідачці був наданий кредит в розмірі 10000,00 грн зі строком кредитування - 24 місяці - та зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 0,01 % річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99%.

Відповідно до Графіку платежів за Заявою № 1001441823901, платіжні періоди становлять: з 01.11.2019 по 01.11.2021; щомісячний платіж становить - 815,71 грн (щомісяця) та 815,59 грн (останній платіж), який включає в себе погашення основної заборгованості, погашення процентів та погашення комісії; загальна вартість кредиту становить - 19576,92 грн - та включає в себе: 10000,00 грн - сума кредиту, 9576,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та - 0,92 грн проценти.

З наведеного суд доходить висновку, що оскільки умовами кредитного договору № 1001441823901 від 01.11.2019 не була передбачена пролонгація нарахування процентів за користування кредитними коштами, нарахування процентів припинилось згідно з умовами договору - 01.11.2021 - та проценти за користування кредитом становлять 0,92 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1001441823901 від 01.11.2019 вбачається, що ОСОБА_3 по даному кредитному договору в загальному сплатила АТ «ПУМБ» 9384,77 грн (4799,05 грн + 0,68 грн + 4585,04 грн).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією в розмірі 4797,85 грн, нарахованої за кредитним договором № 1001441823901 від 01.11.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

Судом встановлено, що кредитний договір № 1001441823901 від 01.11.2019 є договором споживчого кредитування, а тому на нього розповсюджується дія Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору № 1001441823901 від 01.11.2019 розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,99% щомісяця та загальна сума комісії за період дії договору становить 9576,00 грн.

В Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина 2 статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/ припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини 1 статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначено, що: «Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, в кредитному договорі № 1001441823901 від 01.11.2019 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності та переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту кредитного договору № 1001441823901 від 01.11.2019 про нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

Ураховуючи наведене, нарахування АТ «ПУМБ» комісії, пов'язаної з обслуговуванням кредитної заборгованості, є безпідставним.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 повинна була повернути АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001441823901 від 01.11.2019 грошові кошти у вигляді отриманого кредиту в розмірі 10000,00 грн та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 0,92 грн, загальна сума, яка мала бути сплачена ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001441823901 від 01.11.2019, становить 1000,92 грн.

Оскільки ОСОБА_1 в межах вказаного кредитного договору сплатила АТ «ПУМБ» кошти в розмірі 9384,77 грн, залишок заборгованості за кредитним договором № 1001441823901 від 01.11.2019 становить 616,15 грн - заборгованість за тілом кредиту.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що зобов'язання не виконуються з вини відповідачки та з урахуванням наведеного в мотивувальній частині обґрунтування позиції суду, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 26330,70 грн, яка складається з:

-по кредитному договору від 08.11.2018 № 2001165292201 - 25714,55 грн, з яких: 16070,61 грн - заборгованість за кредитом; 9643,94 грн - заборгованість за процентами;

- по кредитному договору від 01.11.2019 № 1001441823901 - 616,15 грн - заборгованість за кредитом.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд справи судом першої інстанції АТ «ПУМБ» сплатило судовий збір в розмірі 2662,40 грн. З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 задоволені частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 1916,93 грн (2662,40 * (25714,55 / 35715,66)).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 267, 268, 273, 351-355, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 26330,70 грн (двадцять шість тисяч триста тридцять грн 70 коп.), яка складається з:

- по кредитному договору від 08.11.2018 № 2001165292201 - 25714,55 грн, з яких: 16070,61 грн - заборгованість за кредитом; 9643,94 грн - заборгованість за процентами;

- по кредитному договору від 01.11.2019 № 1001441823901 - 616,15 грн - заборгованість за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1916,93 грн (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять грн 93 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складання повного судового рішення 25 травня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.

Попередній документ
136775003
Наступний документ
136775005
Інформація про рішення:
№ рішення: 136775004
№ справи: 727/2862/26
Дата рішення: 25.05.2026
Дата публікації: 26.05.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (25.05.2026)
Результат розгляду: заяву задоволено частково
Дата надходження: 26.02.2026
Предмет позову: Про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
03.04.2026 09:05 Шевченківський районний суд м. Чернівців
24.04.2026 10:05 Шевченківський районний суд м. Чернівців
20.05.2026 10:00 Шевченківський районний суд м. Чернівців
25.05.2026 09:20 Шевченківський районний суд м. Чернівців