Справа № 727/4707/26
Провадження № 2/727/1955/26
21 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого - судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Зінич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Посилався на те, що 24.05.2023 року між власником ОСОБА_2 та ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна Іншуранс груп» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом ЕР-214767821, забезпечений транспортний засіб «Mercedes 312d», номер кузова: НОМЕР_1 , д.н. НОМЕР_2 .
05.07.2023 року о 09 год. 57 хв. на автодорозі М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Телеблече», 508 км., 100м. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mercedes 312d», номер кузова: НОМЕР_1 , д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Volkswagen» д.н. НОМЕР_3 .
Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24.07.2023 року у справі №715/2213/23 відповідача було визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.07.2023 року.
Також встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
У результаті ДТП автомобіль марки «Volkswagen» д.н. НОМЕР_3 .отримав пошкодження, а його власник зазнав матеріальних збитків. Потерпіла особа звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши усі необхідні документи.
Згідно з умовами полісу на підставі страхового акту ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 79823 грн. 13 коп.
Оскільки водій забезпеченого транспортного засобу перебував у стані алкогольного сп'яніння, а тому у страховика виникло право регрегсної вимоги до винуватця ДТП.
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 79823 грн. 13 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 21.04.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Так, підстави та умови відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст.22 та Главою 82 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як було встановлено судом, постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24.07.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та на підставі ч.2 ст.36 Кодексу накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. (а.с.10-12).
Постановою суду у справі №715/2213/23 від 24.07.2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 05.07.2023 року о 09 год. 57 хв. на а/д М-19, 508 км. в с.Чагор Глибоцького району, керуючи автомобілем марки «Mercedes 312d» д.н. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen» д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок ДТП т/з отримали механічні пошкодження.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
На час розгляду справи в суді дана постанова є чинною, не скасовувався, а тому суд вважає встановленим факт вини водія ОСОБА_1 в настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.07.2023 року.
Окрім того, постановою суду від 24.07.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з тим, що останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (а.с.10).
Судом також встановлено та з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Mercedes 312d», номер кузова: НОМЕР_1 , д.н. НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується страховим полісом №ЕР-214767821 (а.с.25).
Сторони визначилися, що договір набирає чинності з 26.05.2023 року по 25.05.2024 року включно. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 160000 гривень, розмір франшизи - 3200 гривень.
Потерпілий (власник автомобіля марки «Volkswagen» д.н. НОМЕР_3 ) звернувся до відповідача із відповідним повідомленням про вчинення ДТП та із заявою про виплату страхового відшкодування та 10 серпня 2023 року отримав від позивача страхове відшкодування в розмірі 79823 грн. 13 коп. (а.с.15-24, 26-28).
Правовідносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт них засобів» (надалі Закон), що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пунктом 9 частини першої цієї статті віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Відповідно до статті 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст.9 Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особою виплаченої суми страхового відшкодування в порядку регресу.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана не правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція завдавача шкоди.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно підпункту "а" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, у п.п. 72-74 постанови від 22 жовтня 2020 року у справі №910/18279/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при перегляду аналогічної вимоги МТСБУ про стягнення шкоди в порядку регресу у контексті тлумачення статті 1191 ЦК України та ст. Статті 38 Закону України "Прообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надав таке визначення поняття регресу.
Регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою (див. Пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17).
Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Таким чином, якщо відповідач не оспорив розмір чи підстави страхової виплати, то він за вищевказаним змістом поняття регресу після сплати страхового відшкодування позивачем у даному випадку може спростовувати лише цей факт та розмір здійсненного платежу.
У зв'язку з настанням події, у відповідності до вимог Закону, позивачем здійснено регламентну виплату потерпілій особі.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як страховик, що здійснив регламентну виплату потерпілій особі, має право регресу до нього, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.
При цьому, суд зауважує, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що ним оскаржувалася постанова про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому його вина призюмується. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що розмір страхового відшкодування є іншим.
На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється назасадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав таобов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1)керує ходомсудового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповіднодо цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихцим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У позасудовому порядку питання про відшкодування шкоди в порядку регресу між сторонами вирішено не було, у зв'язку з чим наявне оспорене право позивача на відшкодування шкоди в порядку регресу, за захистом якого він змушений був звернутися до суду.
У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового розгляду в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають.
Відповідно до ст. 141 ч. 1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 80, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,
Позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - не відомий), який проживає в АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (Код ЄДРПОУ - 24175269), яке розташоване в м.Київ вул.Глибочицька, 44, в порядку регресу кошти у розмірі 79823 грн. 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - не відомий), який проживає в АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (Код ЄДРПОУ - 24175269), яке розташоване в м.Київ вул.Глибочицька, 44, судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Одовічен Я. В.