ЄУН 193/177/26
Провадження 2/193/284/26
іменем України
22 травня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Томинця О. В.,
за участі секретаря судового засідання Оселедець О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
09.02.2026 до Софіївського районного суду надійшов цивільний позов ТОВ «ФК ЕЙС» до відповідача ОСОБА_1 , згідно вимог якого просить ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача заборгованість за договором №422922594 від 25.09.2020 у розмірі 13459,58 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., та судовий збір у розмірі 2662, 40 грн..
В обґрунтування позову зазначив, що 25.09.2020 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 422922594, за яким отримала кредит в сумі 4 000 грн. зі сплатою відсотків за його користування. Проте в подальшому відповідач збільшила суму кредиту у зв'язку із чим загальна сума заборгованості становить 6 500 грн.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. За умовами договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передав ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до відповідача. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 за яким ТОВ «Таліон Плюс» передав ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги до відповідача.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, згідно умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується передати право вимоги за плату та на умовах договору.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передав ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу №11/07/25-Е позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 13459,58 грн., з яких 5 872,50 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7 587,08 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Однак, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання та після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснила погашення заборгованості. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №422922594 в сумі 13459,58 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою суду від 16.03.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно витребувано із АТ КБ «Приват Банк» інформацію, що містить банківську таємницю, яка містить відомості про факт перерахування коштів за кредитним договором, належність карткового рахунку відповідачеві тощо.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання не з'явилась, натомість надала заяву про розгляд справи без її участі, просить суд зменшити витрати на правову допомогу з 7 000 грн на 2 000 грн, вважає вказану суму співмірною та такою, що відповідає об'єму виконаній адвокатом роботи, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором визнала.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, суд доходить до наступного.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Судом було встановлено, що 25.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) було укладено договір за допомогою електронного підпису було укладено договір №422922594 згідно умов якого ОСОБА_1 надано кредит на суму 4000 грн, строком на 30 днів з дати отримання кредиту.
Згідно умов казаного договору сторони погодили також розмір відсотків за користування кредитом за дисконтною процентною ставкою ( на 30 днів) у розмірі 0,95 % від суми кредиту за кожний день користування (п. 1.3 договору).
У разі користування кредитом понад строк передбачений п. 1.2 договору умови щодо нарахування відсотків за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин застосовується базова процента ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.4 договору).
Окрім того п. 4 договору сторони обумовили ,що строк дії договору вказаний у п. 1.2 продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки за цим договором та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентною ставкою, компенсації, яка має бути виплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань передбачених договором.
Вказаний договір був підписаний одноразовим ідентифікатором MNV384 XN (а.с. 12-13).
Після чого 26.09.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 422922594 від 25.09.2020, відповідно до умов якого сторони домовились про збільшення суми кредиту на 2000 гривень з 26.09.2020 і на строк дії договору , на умовах платності, строковості, зворотності, а позичальник зобов'язаний повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування. У зв'язку із чим було внесено зміни до графіку розрахунків (додаток № 1), в іншій частині умови договору сторони залишили без змін (а.с.14).
28.09.2020 сторони уклали додаткову угоду до договору № 422922594 від 25.09.2020, відповідно до умов якої сторони знову дійшли згоди про збільшення суми кредиту на 500 грн з 28.09.2020 на строк дії договору до 25.10.2020 на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах договору. У зв'язку із чим було внесено відповідні зміни до графіка розрахунків. В іншій же частині умов договору сторони залишили без змін (а.с. 15).
Згідно платіжних доручень № e04c9761-ac23-4708-91c3-0efa5a434d20 від 28.09.2020, № 9d5e71af-4bec-4bfb-b441-d2d03cdbac69 від 25.09.2020, та № bbc75c0d-60ab-4441-b80e-d0048b6990dc від 25.09.2020 вбачається, що грошові кошти в загальній сумі 6500,00 грн. було перераховано на рахунок ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Також встановлено, що грошові кошти в сумі 6500,00 грн. були зараховані 25.09.2020, 26.09.2020 та 28.09.2020 на банківську карту ОСОБА_1 , №НОМЕР_2 , що підтверджується наданою інформацією АТ КБ «Приват Банк» від 16.03.2026 №20.1.0.0.0/7- 260401/62539-БТ (а.с. 85).
Отримавши кошти у кредит відповідач умови договору кредиту порушила, нею було частково внесено кошти в рахунок погашення 25.10.2020 у розмірі 315 грн та 29.10.2020 у сумі 4 010 грн, однак отримані у кредит кошти повністю у визначений договором строк не повернула, у зв'язку із чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 459,58 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 872,50 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 7 587,08 грн, що підтверджено розрахунком наданий позивачем отриманий від первісного кредитора (а.с. 28).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 50-52).
Відповідно до п.1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату та на умовах визначених цим договором (п.2 договору факторингу).
За п. 4. 1 договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с. 52).
31.12.2020 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №26, у якій виклали договір факторингу від 28.11.2018 у новій редакції (а.с. 53).
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 55).
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (а.с. 55).
31.12.2023 сторони уклали додаткову угоду № 32 від 31.12.2023, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 56)
Відповідно до реєстру прав вимоги №110 від 01.12.2020 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на суму 9166,89 грн.
05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 за яким ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
03.08.2021 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 2 згідно умов якої сторони домовились продовжити строк договору до 31.12.2022 (а.с. 45 на звороті).
Після чого 30.12.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 3, згідно якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 30.12.2024 (а.с. 46).
Відповідно до реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на суму 13459,58 грн.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників (а.с. 32-37).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е до ТОВ «ФК «ЕЙС» отримало право вимоги до відповідача на суму 13 459,58 грн..
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, права вимоги за договором №422922594 від 25.09.2020, укладеним ОСОБА_1 із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС».
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за таким кредитним договором та процентів за користування ним, розрахунок та розмір заборгованості відповідачем не спростований, власного контррозрахунку відповідачем не подано, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась, позовні вимоги нею визнано у повному обсязі, тому сума заборгованості по виконанню кредитного договору підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ЕЙС».
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення.
Так, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 23.10.2023 у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, суду було надано: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25770905949 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, протокол погодження вартості до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг на суму 7 000,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Соломко О. В., копію довіреності на представлення інтересів ТОВ «ФК «ЕЙС» адвокатом Соломко О. В..
Відповідно до п. п. 3.3, 3.4 договору про надання правничої допомоги, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору. Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, адвокатом Соломко О. В. надавалися такі послуги клієнту: складання позовної заяви - 5 000,00 грн.; вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту для отримання інформації - 500,00 грн., підготовка та направлення клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн. Всього витрачено часу 6 годин, сума 7000,00 грн. (а.с. 22).
Виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені представником ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп. є завищеними. Зокрема, суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13459,58 грн., тобто у справі незначної складності, яка розглядалась судом у спрощеному позовному провадженні. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція позивача була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи, правом на участь в судових засіданнях представник позивача не скористався.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 7 000 грн. 00 коп., є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, окрім того враховуючи, що вказана позовна заява не потребувала надскладних інтелектуальних зусиль адвоката, з урахуванням поданої заяви відповідачем про зменшення розміру правової допомоги, а тому стягненню на користь позивача з відповідача підлягають витрати в розмірі 2 000 грн. 00 коп., вказаний розмір буде відповідати співмірності та реальності витрат.
Оскільки позовні вимоги судом було задоволено, а позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., то з урахуванням того, що відповідачем позовні вимоги було визнано до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору в розмірі 1 331, 20 грн. (2 662,40 грн. х 50%), інші 50% судового збору підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором №422922594 від 25.09.2020 у розмірі 13 459 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 28 копійок, яка виникла станом на 26.12.2025 з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 872,50 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом - 7 587,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1311,20 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути «Фінансова компанія «ЕЙС» 50% сплаченого судового збору в розмірі 1311 (одна тисяча триста одинадцять) гривень 20 копійок, згідно платіжної інструкції в національній валюті № 36177 від 06.02.2026.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, вул.. Юрія Поправки, будинок 6, каб. 13, 02094.
Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 22.05.2026.
Суддя О. В. Томинець