22 травня 2026 року справа №320/8092/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач, ОГП), в якому позивач просить суд стягнути з ОГП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у сумі 793 068,36 грн.
Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що відповідачем у період з 29.04.2021 по 24.11.2022 (включно) затримано виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 640/1652/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, водночас визначений ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) середній заробіток за час затримки виконання вказаного рішення суду ОГП позивачу не виплачено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
06.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній наполягає на відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
ОГП стверджує, що виплата незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі можлива за умови добросовісного користування таким працівником наданими законом правами, зокрема щодо вчинення ним необхідних дій, спрямованих на примусове виконання належним органом судового рішення про поновлення на посаді. Водночас ОСОБА_1 не подавав жодної заяви про поновлення на посаді, що слугувало б підтвердженням його волевиявлення продовжувати фактичну службу на відповідній посаді прокурора, а виконавчий лист щодо його поновлення до ОГП не надходив.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що постановою Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 640/1652/20 скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За таких обставин наразі відсутні будь-які судові рішення, що набрали законної сили, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання (вручення) ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку.
У подальшому ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Водночас постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.11.2024 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 скасовано, а справу № 320/8092/23 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 прийнято справу № 320/8092/23 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О., а також вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин 5, 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Сторони з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не зверталися.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 640/1652/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОГП про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 21.12.2019 № 2168ц про звільнення позивача з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Поновлено позивача на вказаній посаді та в органах прокуратури з 25.12.2019.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 28.04.2021 у розмірі 663 871,76 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 42 734,26 грн допущено до негайного виконання.
На виконання вказаного вище судового рішення наказом Генерального прокурора від 25.11.2022 № 2203ц скасовано наказ Генерального прокурора України від 21.12.2019 № 2168ц про звільнення позивача з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та органів прокуратури та його поновлено на цій посаді та в органах прокуратури з 25.12.2019.
Вважаючи, що ОГП допущена затримка виконання судового рішення у справі №640/1652/20 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, позивач, керуючись статтею 236 КЗпП України, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 КЗпП України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно із статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Аналіз наведених правових норм вказує, що законодавством передбачено обов'язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.
Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Наведена правова позиція підтверджується також висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18, від 20.10.2022 у справі № 160/12318/21 та від 07.05.2025 у справі № 280/5282/23.
Як встановлено судом вище, позивача звільнено з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та органів прокуратури. Водночас рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 640/1652/20 визнано протиправним і скасовано наказ про звільнення позивача, а також поновлено його на вказаній посаді та в органах прокуратури з 25.12.2019.
Отже, у Офісу Генерального прокурора, як роботодавця, виник обов'язок добровільно та негайно виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 640/1652/20 у частині поновлення позивача на роботі.
Суд звертає увагу на те, що спосіб відновлення порушеного права в адміністративному судочинстві має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як свідчать матеріали справи, право позивача на поновлення на роботі порушено внаслідок затримки виконання рішення суду, а тому в межах цього спору необхідно вжити заходів стосовно ефективного поновлення прав позивача.
Ураховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов'язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, згідно із статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
При цьому положення КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 280/5052/23.
Оскільки судом встановлено факт затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 640/1652/20 у період з 29.04.2021 (наступний день після ухвалення рішення про поновлення на роботі) по 24.11.2022 (останній день до дня видання наказу про поновлення позивача на посаді), то суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час такої затримки.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 29.04.2021 по 24.11.2022.
При цьому суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що скасування в подальшому рішення суду про поновлення на роботі позбавляє особу вимагати виплату їй середнього заробітку за період, коли таке рішення не виконувалося, виходячи з такого.
Так, дійсно постановою Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 640/1652/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Станом на час ухвалення цього рішення відомості про прийняття судового рішення в справі № 640/1652/20 відсутні.
Разом з тим незастосування статті 236 КЗпП України у подібних випадках здатне сприяти невиконанню судових рішень. Також подібне правозастосування сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки касаційний / апеляційний суд не перегляне справу. Інше застосування статті 236 КЗпП України може посягати на порушення принципу обов'язковості судового рішення та здатне підважити процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.
Суд зважає на те, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості подальшого скасування рішення, допущеного до негайного виконання, проте має надавати перевагу інтересам працівника.
Зрештою, стаття 236 КЗпП України не містить застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов'язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання.
На основі цих обставин і міркувань суд констатує, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному (касаційному) порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 280/5052/23.
Що стосується розміру суми, що підлягає стягненню, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).
Згідно з абзацом «з» пункту 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.
За змістом пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Сторонами не заперечується, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 987,64 грн, що також підтверджується наданою відповідачем довідкою від 14.04.2023 № 21-160зп та встановлено в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 640/1652/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021.
Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 29.04.2021 по 24.11.2022 становить 795 056,00 грн (1 987,64 грн х 400 робочих днів) та належить стягненню з Офісу Генерального прокурора на користь позивача.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 у позові просить стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у меншому розмірі (793 068,36 грн), водночас згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ураховуючи вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОГП на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у сумі 795 056,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7 930,69 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.12.2022 № 9NI1-875U-4O2DRKZ9.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору у розмірі 7 930,69 грн підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ОГП.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у сумі 795 056,00 грн (сімсот дев'яносто п'ять тисяч п'ятдесят шість грн 00 коп).
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 7 930,69 грн (сім тисяч дев'ятсот тридцять грн 69 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.