Справа № 158/1543/26
Провадження № 3/0158/366/26
22 травня 2026 року м. Ківерці
Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Корецька В.В., розглянувши матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
в с т а но в и в :
До Ківерцівського районного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Встановлено, що 31.03.2026 року о 14 год. 13 хв. у с-щі Цумань, по вул. Вербова, Луцького району Волинської області, ОСОБА_1 керував електроскутером марки «Crosser», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння останній відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, повторно протягом року, за що передбачена відповідальність встановлена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Захисник останнього - адвокат Тратніков Я.В. у судовому засідання просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення захисника, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
Так, зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №572680 від 31.03.2026 року відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки протокол містить відомості, передбачені вказаною нормою закону, підписаний особою, яка його склала, а також зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 прав та обов'язків, повідомлено про розгляд справи у Ківерцівському районному суді Волинської області, надано право надати письмові пояснення, яким останній не скористався, зазначивши, що наддасть в суді.
Згідно п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачено ст. 130 КУпАП.
Так, частиною 2 статті 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах; об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння; суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результату такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 08.11.2015 року (далі Інструкція).
Відповідно до п. 2 Розділу І вищевказаної Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд не бере до уваги пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Тратнікова Я.В., оскільки вони є суперечливими та не узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи і розцінює їх як спосіб уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, з відеозапису із боді-камер працівників поліції, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 пропонувалося працівниками поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки, так і у медичному закладі, на що останній категорично відмовлявся. При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 зазначив, що попередньо вживав спиртні напої та керував електроскутером в напрямку місця проживання матері.
Наданий відеозапис відображає подію адміністративного правопорушення, а тому суд враховує ці відеозаписи при прийнятті судового рішення.
Щодо доводів захисника ОСОБА_1 - адвоката Тратнікова Я.В. про те, що електроскутер, який керував ОСОБА_1 є велосипедом з електричним приводом, а тому не вважається транспортним засобом, відтак його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 127 КУпАП, а не ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду від 19.12.2008 №18, при розгляді адміністративних справ суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху.
Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином законодавством розмежоване поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб». Поняття «електровелосипед» Правила дорожнього руху не містять.
Однак, положення ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Водночас Верховний Суд у постанові від 15 березня 2023 року у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22) зазначає, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Крім того, Законом України від 24 лютого 2023 року №2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначено поняття:
- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;
- легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1 000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Вказаними термінами доповнено і Закон України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином електроскутери, електросамокати, гіброскутери, електровелосипеди та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме «легкий персональний електричний транспортний засіб» та «низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб».
За вказаних обставин, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 приводиться в рух не лише за допомогою педалей, але й за допомогою двигуна, є електричним транспортним засобом, яке охоплюється поняттям «транспортний засіб».
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 використовував електроскутер, як транспортний засіб, останній повинен був керувати транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування, з додержанням вимог ПДР України, а тому його дії вірно кваліфіковані працівниками поліції.
Поряд з цим, інші доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Тратнікова Я.В. зазначені у клопотанні про закриття провадження та у судовому засіданні про порушення працівниками поліції вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, також не можуть бути законними підставами для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
З врахуванням наведеного, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №572680 від 31.03.2026 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- направленням на огляд водія з метаю встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 31.03.2026 року;
- копією постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.04.2025 року (судова справа №158/3125/24), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- довідкою ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області про повторність вчинення адміністративного правопорушення №42296-2026 від 01.04.2026 року.
- відеозаписом з боді-камер працівників поліції.
Отже, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, враховуючи обставини вчиненого правопорушення та його характер, особу порушника, його майновий стан та ступінь вини, вважаю що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу, що буде згідно ст. 23 КУпАП, достатньою мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушниці в дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
Разом з тим, відповідно до постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.04.2025 (судова справа №158/3125/24), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Згідно із ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
На підставі ст. 30 КУпАП до призначеного строку позбавлення спеціального права слід приєднати невідбутий строк позбавлення права керування транспортними засобами, призначений постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.04.2026 року становить 2 (два) дні. Відтак, загальний строк позбавлення права керування транспортними засобами слід обчислювати терміном 3 (три) роки 2 (два) дні.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 19.12.2017 року, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, а тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки 2 (два) дні, приєднавши невідбуту частину стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, згідно постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.04.2025, на підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП, без оплатного вилучення транспортного засобу.
(Реквізити для оплати: отримувач - ГУК у Волин.обл/Волинська обл. 21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 38009371, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA588999980313050149000003001, Код класифікації доходів бюджету 21081300).
У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька