Справа № 158/2196/26
Провадження № 3/0158/481/26
21 травня 2026 року м. Ківерці
Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Корецька В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, -
До Ківерцівського районного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, які об'єднано в одне провадження.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №428438, 07.05.2026 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №428439, 07.05.2026 року о 23 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання виражався нецензурною лайкою в бік своєї матері ОСОБА_2 , чим порушив тимчасовий припис №378201 від 07.05.2026 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав, зазначив, що домашнього насильства не вчиняв, навпаки його матір завжди створює конфліктні ситуації в сім'ї.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала суду, що дійсно матір ОСОБА_1 - ОСОБА_2 завжди створює у сім'ї конфліктні ситуації, провокує сварки.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.
Домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Із наведеного слідує, що домашнім насильством є будь-які із вищеперелічених дій кривдника.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, було надано протокол про адміністративне правопорушення, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.05.2026 року та письмові пояснення ОСОБА_2 від 07.05.2026 року.
Однак, жоден з вищевказаних доказів, поза розумним сумнівом, не може бути покладений в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що конфлікт, який виник 07.05.2026 року о 21 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та його матір'ю ОСОБА_2 , мав ознаки домашнього насильства.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, поліцейськими Луцького РУП ГУНП у Волинській області не було відібрано пояснень у ОСОБА_1 , як в особи яка притягається до відповідальності, свідка ОСОБА_2 , а також не було зазначено про їх відмову від надання пояснень.
Суддя звертає увагу на те, що за відсутності об'єктивних доказів, в тому числі пояснень безсторонніх свідків, фото- або відеодоказів, суд взагалі позбавлений можливості встановити подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
Крім того, частина 2 статті 173-8 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» одним із спеціальних заходів протидії домашньому насильству є терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Згідно з п. 16 частини першої статті першої Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. Зміст та строк дії такого припису визначаються безпосередньо у приписі.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно своєї матері ОСОБА_2 , а також доказів, що після 22 год 00 хв 07.05.2026 року, тобто з моменту, визначеного приписом як початок строку його дії, ОСОБА_1 вчиняв дії спрямовані на спілкування з нею всупереч встановленим обмеженням.
Слід звернути увагу на те, що суд не наділений повноваженнями збирати додаткові докази винуватості особи, оскільки це суперечило б принципам змагальності сторін та рівності учасників процесу. Як зазначено у практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Malofeyeva v. Russia» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), суд не вправі самостійно змінювати фабулу обвинувачення або відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це порушує право особи на захист.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька