Справа №567/571/26
Провадження №2/567/551/26
18 травня 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
секретар - Дем'янчук Н.В.
за участю
представника позивачки - адвоката Шминдрук О.Ф.
представника відповідача - адвоката Шаповала М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив :
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей : доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що з 12.07.2010 позивачка перебувала з відповідачем у шлюбі, який зареєстрований виконавчим комітетом Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (актовий запис № 01).
Рішенням Острозького районного суду від 11.01.2023 шлюб між сторонами було розірвано.
Від спільного подружнього життя у них народилися діти: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свідоцтві про народження яких позивачка записана матір'ю, а відповідач-батьком. У встановленому законом порядку відповідач своє батьківство не оспорював та на даний час не оспорює.
Вказала, що вони з відповідачем разом не проживають, жодних відносин не підтримують, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, а вона не має змоги самотужки утримувати неповнолітніх дітей.
Вказує, що відповідач є військовослужбовцем та отримує щомісячно грошове забезпечення у достатньому розмірі та має змогу сплачувати аліменти. Стан здоров'я має добрий, інших утриманців він не має, тому має можливість та зобов'язаний надавати матеріальну допомогу їхнім дітям. Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків як батька, в добровільному порядку аліменти не сплачує, хоча зобов'язаний це робити за приписами Сімейного кодексу України.
Вказує, що вона самостійно не має можливості надати для дітей належне матеріальне утримання, достатнє для їх віку так як її доходу не достатньо, інші джерела та грошові заощадження, дивіденди у неї відсутні, власного нерухомого, рухомого майна немає. Стан здоров'я у неї добрий.
Вказує, що домовленість між ними щодо утримання їх спільних дітей відсутня та відповідач свій обов'язок утримувати дітей до досягнення повноліття належним чином не виконує. Вважає, що заходи досудового врегулювання даного спору позитивного результату не дали, що й спонукало її звернутися до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 14.04.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, визначено учасникам справи строки для подання відповідних заяв по суті спору, роз'яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та право подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала з підстав та доводів викладених у позовній заяві та просить позов задоволити.
Представник відповідача позов визнав та не заперечив проти стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей в розмір 1/3 частки його заробітку.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.4 ЦПК України та ст.184 СК України право звернення до суду про стягнення аліментів має той із батьків, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Позивачка, звертаючись до суду, на власний розсуд обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинна переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених нею вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні встановлено, що сторони з 12.07.2010р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 11.01.2023р.
Під час спільного подружнього життя у позивачки та відповідача народилися діти: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.10.2015 року (актовий запис № 08) та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01.04.2015 року (актовий запис № 02).
У встановленому законом порядку відповідач своє батьківство не оспорював та в матеріалах справи відсутні докази про існування на даний час спору щодо батьківства відповідача відносно неповнолітніх дітей.
Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку від 03.11.2025р., довідки Острозької міської ради №16/16 від 26.02.2026р. встановлено, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26.04.2023 ОСОБА_5 вказана матір'ю малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідок відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Рівненській області від 27.02.2026 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує допомогу при народження дитини в розмірі 860 грн. щомісячно та допомогу для дітей, що виховуються в багатодітних сім'ях в розмірі 2100 грн. щомісячно.
Згідно відповіді №2599743 від 14.04.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів за період з липня 2025р. по лютий 2026р. встановлено, що ОСОБА_2 отримує грошове забезпечення як військовослужбовець.
З матеріалів справи та доводів позивачки судом встановлено, що позивачка та відповідач разом не проживають та між батьками дітей не було досягнуто домовленості щодо порядку, способу, форми та розміру участі відповідача в їх утриманні.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини (надалі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.180 СК України обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.
У відповідності до ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до Закону України №2475-VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» внесені зміни до ст.182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини та розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 років у розмірі 3512 грн., а отже, 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 років становить 1756 гривень.
При вирішенні спору суд також приймає до уваги, що відповідач не заперечив проти стягнення з нього аліментів та не надав доказів на спростування позовних вимог у заявленому позивачкою розмірі.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.12.2019р. у справі № 344/10971/16-ц, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів на утримання дітей суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і встановлюється законом про бюджет кожного року.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дітям рівень життя, необхідний і достатній для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дітей, встановленого прожиткового мінімуму, та враховуючи зростаючі потреби дітей, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.03.2026 р. та до досягнення старшою дитиною повноліття.
Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов'язку батька забезпечити умови життя та розвитку його дітей, а також визначеному законодавцем способу, який обрала позивачка.
В той же час, при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання дітей, суд виходить з того, що відповідач за віком та станом здоров'я є працездатним, не заперечив можливості утримувати дітей та доказів, які б спростовували вищевказані обставини суду не надав, а тому суд приходить до переконання про те, що відповідач може сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження перебування на утриманні відповідача інших осіб та відповідач таких доказів суду не надав.
Позов про стягнення аліментів був поданий 31.03.2026 року, а відтак за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відтак відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а тому з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей : доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.03.2026 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави 1331,20 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.05.2026.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.