Дата документу 19.05.2026Справа № 528/760/19
Провадження № 1-кп/554/467/2026
19 травня 2026 року місто Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019170150000165 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
З 23 січня 2025 року на новому розгляді в суді першої інстанції після скасування ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2025 року вироку Октябрського (нині - Шевченківського) районного суду міста Полтави від 01 жовтня 2024 року перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187 КК України.
У судовому засіданні прокурор вчергове заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, без визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, оскільки обвинуваченому інкриміновано вчинення злочину із застосуванням насильства та погроз його застосування.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор покликається на обставини, зазначені в обвинувальному акті, згідно з якими сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 вчинення умисних дій, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло, з правовою кваліфікацією діяння за ч. 3 ст. 187 КК України. Зокрема, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, у разі доведеності вини, законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. Відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. Прокурор зазначає, що строк дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, та продовженого востаннє ухвалою суду від 01 квітня 2026 року, закінчується 29 травня 2026 року, що обумовлює необхідність продовження такого строку. При цьому прокурор вважає, що встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися і продовжують існувати. Зокрема, прокурор зазначає про наявність таких ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі доведення вини, може ухилятися від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень; обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений ознайомлений із матеріалами кримінального провадження та йому відомі їхні анкетні дані та адреси проживання, незаконний вплив може здійснювати у тому числі шляхом фізичного чи психологічного тиску на них, погроз спричинення шкоди як здоров'ю, так і майну вказаних осіб з метою зміни ними показань на користь обвинуваченого. На переконання прокурора, обрання до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, зазначені у ризиках, тим самим негативно вплинути на повне і всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні. Так, на думку прокурора, особисте зобов'язання неможливо обрати відносно обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід є найменш суворим -поміж інших заходів і є неспівмірним із інкримінованим діянням та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого протягом судового розгляду, а також може створити умови для настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; особисту поруку - не можна обрати відносно обвинуваченого у зв'язку з тим, що не надходили письмові звернення від осіб, готових поручитися за обвинуваченого та забезпечити його належну процесуальну поведінку, що негативно характеризує його особу; заставу неможливо обрати, оскільки злочин пов'язаний із застосуванням насильства та погроз його застосування; домашній арешт не можна обрати через те, що обвинувачений підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання настання вищевказаних ризиків, а його перебування на волі може створити для нього можливості впливати на свідків, потерпілих, експертів чи перешкоджати судового розгляду кримінального провадження іншим чином. Також прокурор звертає увагу на позицію потерпілих у кримінальному провадженні, які послідовно як під час досудового розслідування та під час судового розгляду категорично наполягали на триманні ОСОБА_6 під вартою через побоювання за власне життя і здоров'я у випадку застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, про що свідчать неодноразові заяви потерпілих, надіслані на адресу суду. При цьому інкримінований обвинуваченому злочин вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи. На підставі викладеного, прокурор просив задовольнити подане ним клопотання та продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник із клопотанням прокурора категорично не погодилися, заперечили наявність на теперішній час ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважають, що такі ризики прокурором не доведені.
Захисник зазначив, що ОСОБА_6 перебуває під вартою майже 7 років, водночас мінімальна міра покарання у виді позбавлення волі в законі про кримінальну відповідальність передбачена 7 років. Жодних нових ризиків прокурор у своєму клопотанні не навів та не обґрунтував. Стверджує, що обвинувачений своєю поведінкою не створює настання ризиків можливого ухилення від суду або незаконного впливу з його боку на свідків та потерпілих, які допитані судом. ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки із матір'ю, дружиною, дитиною. Тому, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження з приводу доцільності продовження строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, та можливості зміни цього запобіжного заходу на більш м'який, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За змістом обвинувального акта і пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 інкримінується те, що він і його співучасник 26 травня 2019 року приблизно о 02 годині 30 хвилин, діючи за попередньою змовою групою осіб між собою, з прямим умислом, із корисливих мотивів, для вчинення розбійного нападу проникли в житловий будинок по АДРЕСА_1 , де з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_8 , із якою знаходилось двоє дітей, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя, здоров'я, в ході якого скотчем зв'язали руки й заклеїли рот, а співучасник ОСОБА_6 завдав електрошокером приблизно 5 ударів розрядом електричного струму в голову й шию ОСОБА_8 , чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді: рубцево-зміненої тканини шкіри у верхній третині шиї зліва та двох подібних ділянок в середній третині шиї ззаду з правої сторони. Потім ОСОБА_6 та його співучасник заволоділи належними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошовими коштами в сумі приблизно 200000 гривень, талонами на пальне: 890 л газу та 260 л дизельного пального, мобільним телефоном “Samsung Galaxy J 5» вартістю 1 000 гривень.
Такі дії за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України як напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя, здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), із проникненням у житло, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
14 січня 2025 року згідно з ухвалою Полтавського апеляційного суду скасовано вирок Октябрського (нині - Шевченківського) районного суду міста Полтави від 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції; запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 продовжено до вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більше, ніж на 60 днів.
27 лютого 2025 року під час судового розгляду Октябрський районний суд міста Полтави (на теперішній час змінено назву суду на Шевченківський районний суд міста Полтави) постановив ухвалу, якою обрав обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Надалі суд неодноразово продовжував строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, і такий строк наразі закінчується 29 травня 2026 року.
Разом із тим Полтавський апеляційний суд своїми ухвалами від 15 травня, 24 вересня, 02 жовтня, 18 листопада 2025 року та 26 лютого 2026 року залишив без змін відповідні ухвали суду першої інстанції щодо обрання (продовження) запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Судове рішення про обрання запобіжного заходу обґрунтовувалося наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України. При цьому, на той час суд врахував, в тому числі, обставини та характер інкримінованого злочину, його тяжкість, вік та стан здоров'я обвинуваченого, відсутність в нього підтверджених джерел доходу, наявність судимості, реальну можливість впливу на потерпілого та свідків, репутацію та майновий стан обвинуваченого.
Натепер суд, вирішуючи питання про доцільність продовження або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, зазначає про таке.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за вчинення якого законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.
Аналізуючи чергове клопотання прокурора, суд вважає, що вказані ним ризики, а саме ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, є доведеними, вони не зникли та продовжують існувати й на теперішній час.
Оцінку вказаним ризикам суд надавав під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому та під час його продовження.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
На думку суду, враховуючи характер та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , фактор дії воєнного стану сам по собі свідчить про наявність ризиків, які зазначені прокурором, серед яких, ризик переховування обвинуваченого від суду.
Суд також враховує соціальні характеристики особи обвинуваченого й те, що ОСОБА_6 одружений, має дитину та певні соціальні зв'язки із сім'єю, однак це не спростовує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Проте встановлені ризики значно зменшилися з огляду на таке.
Суд констатує, що ОСОБА_6 утримується під вартою приблизно 7 років, що дорівнює нижній межі покарання, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, в разі визнання особи винуватою у вчиненні злочину.
На думку суду, це значно знижує ризик переховування від суду.
Під час судового розгляду допитано потерпілого ОСОБА_9 та основного свідка обвинувачення ОСОБА_10 .
Суд вважає, що зазначені обставини також значно знижують ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, є достатні підстави вважати, що продовження строку виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_6 на сьогодні буде невиправданим та непропорційним втручанням, необхідність якого з плином часу відпала.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
14 травня 2026 року Полтавський апеляційний суд змінив ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2026 року та визначив обвинуваченому ОСОБА_6 як альтернативний запобіжний захід заставу 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665600,00 грн.
Під час судового розгляду обвинувачений заявив, що не має грошових коштів для внесення розміру застави.
Крім цього, сторона захисту заявила, що обвинувачений має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у будинку, що є спільною сумісною власністю обвинуваченого та його дружини.
З цих підстав, суд вважає за необхідне змінити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово із покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України на строк два місяці, що буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.
Відповідно до ч.3 ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
На підставі вищенаведенрого, керуючись ст.ст.331, 370, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити частково.
Змінити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк до 18 липня 2026 року включно.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_6 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком необхідності з'являтись до суду.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі процесуальні обов'язки:
1) прибувати до суду за першим викликом;
2) утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні без дозволу суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, до 18 липня 2026 року включно.
Визначити строк дії ухвали суду до 18 липня 2026 року включно.
Контроль за виконанням запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
На підставі п.1 ч.3 ст.202 КПК України обвинуваченого ОСОБА_6 негайно звільнити з-під варти в залі суду та доставити до місця проживання.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій службовій особі Державної установи “Полтавська установа виконання покарань (№23)» для відома, а також направити до уповноваженого органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого, який відповідно до приписів ч.4 ст.181 КПК України повинен негайно поставити обвинуваченого на відповідний облік та повідомити про це суд у встановленому порядку.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на процесуального прокурора.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3