Справа № 541/429/26
Номер провадження 2/541/843/2026
іменем України
08 травня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Дністрян О.М.,
при секретарі Докуніній А.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Пугача С.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ «Славутич» про розірвання договору оренди земельної ділянки. Свої позовні вимоги мотивував тим, що є власником земельної ділянки площею 4,04 га, кадастровий номер 5323288200:00:008:0086, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю та Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 11.10.2017 він уклав з відповідачем договір оренди землі на строк 10 років за орендну плату, яка визначена та встановлена п.9 вказаної угоди, та з іншими умовами, зазначеними в цьому договорі. Відповідно до п.13 даного договору, розмір орендної плати переглядається один раз у рік у випадках, передбачених цією угодою. В даному випадку мається на увазі випадок, що стосується зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у випадку проведення нормативно-грошової оцінки землі. Відповідач за 2023 рік платив йому орендну плату в сумі 19000 грн, в 2024 році в розмірі 21000 грн, що підтверджую фінансовими документами і ці факти визнаються відповідачем. В 2025 році відповідач заплатив йому орендну плату у сумі 11195 грн, а це майже вдвічі менше від попереднього 2024 року і при цьому він нічим не обґрунтував суттєве зменшення орендної плати. При тому, що іншим орендодавцям-фізичним особам, громадянам, односельчанам аналогічного розміру землі, відповідач платив орендну плату за 2025 рік у відповідності до умов договору в сумі 2100 грн, а йому всупереч угоді - вдвічі менше. Тим більше, цей випадок зменшення суми орендної плати не відповідає умовам п.13 договору оренди землі, зокрема, що стосується зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у випадку проведення нормативно-грошової оцінки землі. Таким чином, відповідач порушив умови угоди та його права. Позивач також зазначив, що намагався в досудовому порядку врегулювати цей спір, але безрезультатно. Просив суд розірвати достроково договір оренди землі від 11 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Славутич», по предмету оренди - земельної ділянки площею 4,04 га, кадастровий номер 5323288200:00:008:0086, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області; стягнути з відповідача на його користь судові витрати зі сплати судового збору.
17 березня 2026 року на адресу суду надійшов відзив СТОВ «Славутич» на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому заначили, що не погоджуються із позовними вимогами та викладеними обґрунтуваннями позову в повному обсязі. Відповідно до змісту довідки №11 від 06.03.2026, виданої ТОВ «Славутич» про нараховану та сплачену орендну плату за земельну ділянку площею 4,0400 га, кадастровий номер 5323288200:00:008:0086, орендодавець ОСОБА_1 за 2017-2025 роки, орендар за 2025 рік: нарахував орендну плату - 13462,50 грн; нарахував індексацію - 1077,00 грн; нарахував з індексацією - 14539,50 грн; нарахував і сплатив ПДФО - 2617,11 грн; нарахував і сплатив військовий збір - 726,98 грн; сума до виплати - 11195,41 грн. Позивач стверджує, що в 2025 році відповідач чомусь заплатив позивачеві орендну плату у сумі 11195 грн, а це майже вдвічі менше від попереднього 2024 року і при цьому він нічим не обґрунтував суттєве зменшення орендної плати. Позивач також зазначає, що цей випадок зменшення суми орендної плати не відповідає умовам п.13 договору оренди землі, зокрема, що стосується зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у випадку проведення нормативно-грошової оцінки землі. Позивач стверджує, що таким чином відповідач порушив умови угоди і його права. Відповідач не погоджується із такими твердженнями, оскільки нарахована орендна плата за 2025 рік у розмірі 13462,50 грн перевищує 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазначена у договорі оренди в розмірі 125785,54 грн, а позивач не надав суду розрахунок, яким на його думку, повинен бути розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нарахованої індексації, суми до виплати орендної плати за 2025 рік. Крім того, вказали, що позивач не врахував тієї обставини, що орендар є податковим агентом платника податку і зобов'язаний сплачувати обов'язкові платежі. Таким чином, у будь-якому випадку саме відповідач, як податковий агент, зобов'язаний з дотриманням норм Податкового кодексу України, сплатити податки з нарахованого або нарахованого та виплаченого на користь позивача розміру орендної плати. Вважають, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення відповідачем зобов'язань по договору оренди землі № 265/12-17 від 11 жовтня 2017 року. Просили у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що є власником земельної ділянки площею 4,04 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку здає в оренду відповідачу. У червні 2025 року відповідач запропонував укласти новий договір, хоча строк дії старого договору закінчується лише у грудні 2027 році. Пунктом 38 договору передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається у разі невиконання умов договору однією зі сторін, за умови письмового попередження не менше ніж за 30 днів. 06.01.2026 він офіційно звернувся до відповідача з листом про розірвання договору у зв'язку з невиконанням останнім умов договору, проте відповіді не отримав. Вказав, що змінилася нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 125785,54 грн на 131845,36 грн. У 2025 році орендар виплатив йому 11195,00 грн., хоча іншим орендодавцям по 26500,00 грн, на його думку це через те, що він відмовився укласти договір на наступні 10 років. Просив розірвати достроково договір оренди № 265/12 -17 від 11.10.2017, у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем.
Представник відповідача - адвокат Пугач С.В. не визнав позовні вимоги ОСОБА_1 .. Зазначив, що умови договору оренди землі № 265/12-17 від 11.10.2017 відповідачем виконуються належним чином. За умовами договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки в грошовому вигляді. Позивачу нараховано орендну плату за 2025 рік у розмірі 13462,50 грн, що перевищує 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної п.5 Договору. Оскільки орендар є податковим агентом платника податку і зобов'язаний сплачувати обов'язкові платежі, після відрахувань всіх платежів та зборів сума до виплати становила 11195,41 грн. Коли була можливість орендну плату позивачу платити в більшому розмірі, а зараз - фінансова скрута, проте умови договору ними, як орендарем, не порушуються.Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 510690 від 30.03.2001, належить земельна ділянка з кадастровим номером 5323288200:00:008:0086, площею 4,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.8-9).
11 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Славутич» було укладено договір оренди землі № 265/12 -17, згідно з яким позивач надав у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою вирощування сільськогосподарської продукції, кадастровий номер 5323288200:00:008:0086, яка знаходиться на території Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с.5-6).
У пунктах 9-14 договору визначено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, порядок її обчислення, строк виплати, санкції за порушення строків виплати орендної плати та інше.
Зокрема, пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки в грошовому вигляді.
Договір підписаний сторонами, тобто між ними досягнуто згоди за всіма істотними умовами вказаного договору.
Відповідно до п. 37 дія договору припиняється шляхом його розірвання за, зокрема, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 40 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Право оренди згаданої вище земельної ділянки зареєстровано про що маються відповідні відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 332217055 від 15.05.2023 (а.с.9).
Згідно довідки №11 від 06.03.2026, виданої ТОВ «Славутич» про нараховану та сплачену орендну плату за земельну ділянку площею 4,0400 га, кадастровий номер 5323288200:00:008:0086, орендодавець ОСОБА_1 за 2017-2025 роки, орендар нарахував, зокрема за 2025 рік: нарахував орендну плату - 13462,50 грн; нарахував індексацію - 1077,00 грн; нарахував з індексацією - 14539,50 грн; нарахував і сплатив ПДФО - 2617,11 грн; нарахував і сплатив військовий збір - 726,98 грн; сума до виплати - 11195,41 грн (а.с.28).
Згідно Виписки АТ «Райффайзен Банк» від 11.02.2026 про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2023-11.02.2026, долученої позивачем до позовної заяви, на рахунок позивача 25 грудня 2025 року відбулося зарахування грошових коштів у розмірі 11195,41 грн, тип та деталі операції: зарахування пайової виплати (а.с.12).
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Статею 11 ЦК України визначено перелік підстав виникнення юридичних прав та обов'язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з таких підстав є відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частинами 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Положеннями ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
У відповідності зі ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням п. «д» ч. 1 статті 141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається зі змісту довідки №11 від 06.03.2026, виданої ТОВ «Славутич», про нараховану та сплачену орендну плату позивачу за 2017-2025 роки, орендар нарахував за 2025 рік орендну плату у розмірі 13462,50 грн. (без врахування індексації) Отже, розмір орендної плати нарахованої позивачу у 2025 році перевищує розмір орендної плати визначений п.9 Договору, а саме 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазначена у п.5 Договору - 125785,54 грн.
Зазначене вище свідчить, що СТОВ «Славутич» сплачувало позивачу орендну плату за договором оренди землі № 265/12-17 від 11.10.2017 у розмірі, передбаченому умовами договору.
Позивачем на підтвердження доводів щодо неповної сплати орендної плати не надано суду належних та допустимих доказами.
Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави для висновку, що СТОВ «Славутич» було порушено умови договору оренди землі №265/12-17 від 11.10.2017, укладеного з ОСОБА_1 , щодо неповної сплати орендної плати, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки необгрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич», місцезнаходження: вул. Хомутецька, 45, с.Малі Сорочинці, Миргородський р-н, Полтавська обл., код ЄДРПОУ 13953262.
Суддя: О. М. Дністрян