Справа № 539/4737/25
Провадження № 2/539/117/2026
14 травня 2026 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді - Даценка В.М.,
з участю секретаря - Шрейтер С.О.
представника позивачки - ОСОБА_1
позивачки - ОСОБА_2 ,
та представниці відповідачок - ОСОБА_3
відповідачки - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання договору поділу майна дійсним та визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_5 про визнання недійсним договору добровільного поділу майна, що придбане подружжям, визнання права власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки в порядку поділу спільного майна подружжя, -
Позивачка ОСОБА_2 звернулася в суд з вищевказаним позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
У позові вказала, що 05.03.2022 уклала шлюб з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 5322886601:01:003:0625, що розташована за даною адресою.
Спадкову справу на майно померлого ОСОБА_5 було відкрито за її заявою та заявою дочки померлого ОСОБА_5 . Також з заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на спадкове майно померлого, звернулася колишня дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_4 .
Позивачка вказує, що 28.12.2020 між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір добровільного поділу майна, що придбане подружжям в зареєстрованому шлюбі, відповідно до якого ОСОБА_5 виділяється у особисту приватну власність вищевказаний житловий будинок та вищевказана земельна ділянка, автомобіль марки PEUGEOT реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також інше рухоме майно, що знаходиться у житловому будинку, а ОСОБА_7 виділяється у особисту приватну власність автомобіль марки Renault реєстраційний номер НОМЕР_2 , чотири металеві контейнери з торгівельними місцями на території підприємства «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки», товар в обороті, який знаходиться у цих контейнерах, інше рухоме майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 .
В рахунок компенсації рівності часток, в момент підписання договору ОСОБА_5 було передано ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 17 000 доларів США, що підтверджується відміткою про отримання коштів у договорі добровільного поділу майна, що придбано подружжям у зареєстрованому шлюбі.
Разом з тим, вказаний договір не був посвідчений нотаріально, хоча між сторонами цього договору досягнуто всіх істотних умов договору та договір фактично було виконано ними.
Позивачка стверджує, що дії ОСОБА_4 порушують її права на користування спадковим майном, оскільки у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено через неможливість встановити склад спадкового майна, що саме становить спадкову масу: цілий будинок та земельна ділянка чи частки у праві на них.
На підставі вищевикладеного позивачка прохає визнати дійсним договір добровільного поділу майна, що придбано подружжям в зареєстрованому шлюбі, укладений 28.12.2020 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та визнати за нею ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також 1/2 земельної ділянки з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, кадастровий номер 5322886601:01:003:0625, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
У поданому представницею відповідачок - адвокатом Кузьмич Н.О. відзиві на позов, остання прохає у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 23.10.1999 по 13.11.2020. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу ними було придбано житловий будинок з господарськими будівлями, а також земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, кадастровий номер 5322886601:01:003:0625, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Спадкову справу на майно померлого було відкрито нотаріусом за заявою дочки померлого ОСОБА_5 та дружини померлого ОСОБА_2 . Разом з тим усі правовстановлюючі документи на спадкове майно перебувають у володінні останньої і надати їх для оформлення спадщини вона не бажає. Щодо договору добровільного поділу майна що придбано подружжям у зареєстрованому шлюбі нібито укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 28.12.2020 зазначає, що обумовлених коштів остання не отримала, у зв'язку з чим відмовилася реєструвати даний договір у нотаріальному порядку. На цьому ґрунті між колишнім подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_7 постійно виникати суперечки та непорозуміння, тому під тиском ОСОБА_5 ОСОБА_9 підписала договір. Факт того, що вона та її донька неодноразово піддавались домашньому психологічному та економічному насильству, підтверджуються чисельними зверненнями до правоохоронних органів з відповідними заявами. Отже вищевказане свідчить про те, що згоди на добровільний поділ спірного майна між сторонами так і не було досягнуто, договір нотаріально не був посвідчений.
В наступному ОСОБА_4 звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_5 про визнання недійсним договору добровільного поділу майна, що придбане подружжям, визнання права власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки в порядку поділу спільного майна подружжя. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її колишній чоловік ОСОБА_5 . Під час шлюбу з останнім вони придбали майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 5322886601:01:003:0625 площею 0,15 га. Відповідно до ст.60 СК України вказане майно було їхньою спільною власністю. Після смерті колишнього чоловіка позивачка має на мір успадкувати частину вказаного майна, але позбавлена такої можливості через те, що неможливо визначити склад майна подружжя. Відтак, вважає за необхідне звернутися до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Також заперечила щодо доводів первісного позивача про укладення договору розподілу майна від 28.12.2020 року. Підтвердила, що дійсно з чоловіком мали намір укласти таку угоду, однак не змогли остаточно дійти згоди щодо всіх умов договору, зокрема, 17 000 дол. США відшкодування. Внаслідок цього сторони так і не завершили його нотаріального оформлення.
З урахуванням викладеного прохала: визнати недійсним договір добровільного поділу майна від 28.12.2020 року, визнати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , визнати за ОСОБА_4 право власності на частку цього житлового будинку, визнати за ОСОБА_4 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5322886601:01:003:0625 площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні позивачка за первісним позовом та його представник свої вимоги підтримали, проти задоволення зустрічного позову заперечили.
У судовому засіданні позивачка за зустрічним позовом та її представник прохали задовольнити їхні позовні вимоги, проти задоволення первісного позову заперечили.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 23.10.1999 року по 14.12.2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі (а.с.123-124).
Під час шлюбу, 10.12.2009 року, ОСОБА_5 придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, під час цього шлюбу ОСОБА_5 набув у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5322886601:003:0625, площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 04.08.2014 року). Право власності одержано на підставі рішенням Засульської сільської ради від 20.08.2012 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5 площею 0,15 га по АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, передано безоплатно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,15 га.
Після розірвання шлюбу, 28.12.2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підписали договір добровільного поділу майна подружжям в зареєстрованому шлюбі.
В договорі сторони визначили перелік майна, яке вони набули в шлюбі: автомобіль марки Peugeot модель Partner, 2011 року випуску, автомобіль Renoult Megane, 2012 року випуску, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 5322886601:003:0625 за цією ж адресою, металеві контейнери з торговими місцями на території підприємства «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки» за № 151, 137/138, 901, 902, інше рухоме майно. Сторони визначили вартість такого майна.
Відповідно до п.п.6, 7, 8 договору сторони дійшли згоди про виділ ОСОБА_5 в особисту власність автомобіля марки Peugeot модель Partner, 2011 року випуску, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки кадастровий номер 5322886601:003:0625 за цією ж адресою, частини рухомого майна. В свою чергу ОСОБА_7 у власність виділяється автомобіль Renoult Megane, 2012 року випуску, металеві контейнери, товар в обороті, частину рухомого майна. ОСОБА_5 зобов'язався передати ОСОБА_7 в рахунок компенсації рівності часток 17 000 дол. США.
Вказаний договір не був посвідчений нотаріально.
05.03.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб (актовий запис № 49, свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 від 05.03.2022 року).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 суду повідомили, що після укладення договору від 28.12.2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 користувалися автомобілем Peugeot модель Partner, 2011 року випуску, натомість ОСОБА_4 - автомобілем Renoult Megane, 2012 року випуску, який потім продала. Також вказали, що ОСОБА_4 продовжила користуватися контейнерами на ринку, натомість ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживали в спірному будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , помер.
Після смерті ОСОБА_5 до нотаріуса з питання оформлення спадкового майна звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Постановою приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області від 17.09.2025 року заявникам відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через неможливість безспірно встановити склад спадкового майна.
З метою вирішення спору сторони звернулися до суду.
Позивачка ОСОБА_4 вважає, що житловий будинок та земельна ділянка, набуті з ОСОБА_5 під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, та відповідно до ст. 70 СК України її частка в такому майні складає . В свою чергу договір від 28.12.2020 року вважає недійсним та таким, що не породжує жодних наслідків. Так, сторони тривалий час не могли вирішити питання поділу майна, набутого під час шлюбу, з цього приводу періодично виникали сварки та навіть зафіксовані випадки домашнього насильства, вчиненого ОСОБА_5 . Врешті решт ОСОБА_5 запропонував укласти договір від 28.12.2020 року. Однак, передбачені в ньому умови щодо передачі коштів в розмірі 17 000 дол. США не виконав. Крім того, самі пункти договору були суперечливими. Під тиском ОСОБА_5 вона підписала таку угоду, однак в наступному учасники не вживали заходів щодо його нотаріального посвідчення.
На думку ж первісної позивачки ОСОБА_2 сторони договору від 28.12.2020 року дійшли згоди щодо всіх умов договору та договір фактично було виконано, що відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України є підставою для визнання його дійсним. З урахуванням цього ОСОБА_5 набув у власність зазначені житловий будинок та земельну ділянку, що дає їй право на спадкування частини цього майна після смерті ОСОБА_5 .
Вирішуючи поставлене питання, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Враховуючи наведені норми законодавства суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею право власності на частину житлового будинку, яку вони з ОСОБА_5 набули під час шлюбу.
Що стосується спірної земельної ділянки кадастровий номер 5322886601:003:0625, то відповідно до п.5 ч.1 ст.57 СК України (в редакції на час одержання земельної ділянки у власність) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Враховуючи викладене, така земельна ділянка була приватною власністю ОСОБА_5 .
Разом із тим, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (позиція ВП ВС, викладена в постанові від 08.12.2018 року у справі № 910/18560/16).
Відтак, вимога про визнання за ОСОБА_4 права власності на спірної земельної ділянки також підлягає задоволенню.
Щодо доводів сторін про дійсність/недійсність договору добровільного поділу майна подружжям у зареєстрованому шлюбі від 28.12.2020 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 68,69 СК а також ст. 372 Цивільного кодексу України, які кореспондуються між собою та визначають право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними; договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
За правилами частини другої статті 220 ЦК України у випадку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Зазначена частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони вчинили правочин у встановленій законом письмовій формі, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю чи частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї сторони договору.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У порушення наведеної норми закону ОСОБА_2 не надала суду переконливих доказів того, що під час укладання спірного договору сторони: 1) дійшли згоди щодо усіх істотних умов; 2) його положення відповідали волі сторін; 3) одна із сторін всупереч домовленості сторін свідомо ухилилася від нотаріального посвідчення.
Посилання ОСОБА_2 на фактичний порядок користування спільним майном співвласників (автомобілем Peugeot модель Partner, 2011 року випуску, автомобілем Renoult Megane, 2012 року випуску, контейнерами на ринку, будинком) не є таким доказом, оскільки не може беззаперечно вказувати про виконання саме умов спірного договору.
Крім того, відповідно до позиції ОСОБА_2 саме ОСОБА_5 (спадкоємцем якого є позивачка) ухилився від нотаріального посвідчення договору. Тобто ОСОБА_4 не вчиняла протиправні дії у спірних відносинах, відтак пред'явлений до неї позов через конструкцію ч.2 ст.220 ЦК України є безпідставним.
Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання вказаного договору дійсним.
Вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на частини житлового будинку та земельної ділянки є похідними від первісної вимоги, а тому також не підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічного позову в частині визнання недійсним договору від 28.12.2020 року, то в цій частині позов також не підлягає задоволенню.
Так, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (Постанова ВП ВС від 4 червня 2019 року, справа №916/3156/17).
В іншій частині зустрічний позов підлягає задоволенню з підстав, зазначених в рішенні суду.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати щодо сплати 5 185 грн 91 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , НОМЕР_5 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про визнання договору поділу майна дійсним та визнання права власності в порядку спадкування залишити без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним договору добровільного поділу майна, що придбане подружжям, визнання права власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки в порядку поділу спільного майна подружжя -задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно - 11409205.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на частку земельної ділянки з кадастровим номером 5322886601:01:003:0625, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5 185 грн 91 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 20 травня 2026 року.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М. Даценко