Справа № 369/9440/26
Провадження №1-кс/369/1403/26
20.05.2026 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 перевіривши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання про проведення допиту потерпілої та вручення пам'ятки потерпілого від 13.04.2026 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 . 20 травня 2026 року надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання про проведення допиту потерпілої та вручення пам'ятки потерпілого від 13.04.2026 року та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зобов'язати прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 вжити заходів процесуального керівництва та направити доручення в порядку ч. 5 ст. 218 КПК України до органу досудового розслідування у м. Черкаси Черкаської області для організації та проведення допиту ОСОБА_4 як потерпілої за місцем її фактичного проживання та зобов'язати прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 забезпечити через уповноважену службову особу органу досудового розслідування у м. Черкаси вручення ОСОБА_2 пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого безпосередньо перед початком проведення її допиту у м. Черкаси Черкаської області.
Скарга обґрунтована тим, що 13.04.2026 року ОСОБА_2 звернулась до прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 із клопотанням про проведення допиту потерпілої та вручення пам'ятки потерпілого в рамках кримінального провадження №12025111380000771 від 08.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
14.04.2026 року ОСОБА_2 отримала повідомлення №53-73-4121ВИХ-26 про переадресацію даного звернення до ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
Проте, станом на день звернення зі скаргою, ОСОБА_2 не отримано жодної відповіді на заявлене клопотання.
Разом із скаргою, заявником подано клопотання про поновлення строку на подання скарги, у зв'язку із правовою невизначеністю щодо моменту бездіяльності.
Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
У роз'ясненнях, що містяться в Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 року № 9-49/0/4-17, зазначається про те, що 10-денний строк, передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України, на звернення особи зі скаргою на бездіяльність слідчого починається з моменту вчинення такої бездіяльності, за виключенням триваючої бездіяльності, до якої відноситься неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні.
Початок обчислення строку на оскарження рішень, дій чи бездіяльності починає спливати з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності, на противагу тому, що строк подання скарги на постанову слідчого, дізнавача, прокурора починається з дня отримання особою її копії.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
Стала практика Касаційного кримінального суду Верховного Суду у питанні поважності пропуску процесуальних строків (зокрема, постанови від 27.03.2019 у справі №127/17092/18 (провадження №51-8813км18), від 21.12.2022 у справі №376/2712/21 (провадження №51-1690км22) та інші) свідчить про те, що виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
Недотримання встановлених законом процесуальних строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №127/17092/18 (провадження №51-8813км18) зазначає, що хоча ст. 117 КПК України передбачено норму щодо поновлення пропущеного строку, однак це можливо лише у разі наявності поважних причин пропуску такого строку. При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку судом мають враховуватися такі обставини, як тривалість процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (рішення, дії чи бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
На вказані критерії визначення причин поважності пропуску процесуальних строків також неодноразово звертала увагу у своїх постановах і Велика Палата Верховного Суду (зокрема, постанови від 28.04.2022 у справі №9901/480/21, від 08.09.2022 у справі №99/84/22, від 08.09.2022 у справі №990/11/22).
У постанові від 06.03.2021 у справі №1640/2594/18 Верховний Суд зазначав, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого скаржником клопотання про поновлення строку на звернення до суду із скаргою суд виходить з наступного.
14.04.2026 року ОСОБА_2 отримала повідомлення №53-73-4121ВИХ-26 про переадресацію даного звернення до ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
З огляду на це, заявнику було достовірно відомо про переадресацію її клопотання до ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ще 14 квітня 2026 року, що підтверджується наявними у матеріалах скарги відомостями. Водночас, враховуючи положення статті 220 КПК України щодо обов'язку розгляду клопотання у строк не більше трьох днів з моменту його подання, заявник, не отримавши відповіді у передбачений законом строк, мала об'єктивну можливість звернутися до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи у межах строку, встановленого кримінальним процесуальним законом.
Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що скаржником не наведено жодних поважних причин пропуску строку для подання скарги, тоді, як і останнім також необґрунтовано клопотання про його поновлення, оскільки наведені причини не перешкоджали їй звернутися зі скаргою до слідчого судді у межах встановленого законом проміжку часу.
А тому, клопотання про поновлення строку є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, відповідно скарга на бездіяльність прокурора та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст.ст. 303, 304 КПК У країни, слідчий суддя,
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання скарги - залишити без задоволення.
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання про проведення допиту потерпілої та вручення пам'ятки потерпілого від 13.04.2026 року та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя ОСОБА_5