Справа № 357/7635/26
1-кс/357/1044/26
21 травня 2026 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо незаконного затримання ( в порядку ст. 206 КПК України),
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
адвокат ОСОБА_3 ,
підозрюваний ОСОБА_4 ,
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 щодо незаконного затримання 19 травня 2026 року ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що затримання ОСОБА_4 є незаконним, здійсненим з грубим порушенням вимог Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм КПК України.
З протоколу про затримання вбачається, що фактичне затримання ОСОБА_4 відбулося 19.05.2026 року о 18 год 45 хв. за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Сошенка, 2/13 без відповідного судового рішення. Підставою затримання у протоколі зазначено «особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення».
Вважає вказане формулювання декларативним та не підтверджується конкретними фактичними даними.
В протоколі затримання не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про намір ОСОБА_4 переховуватись, не зазначено фактів підготовки до втечі, не вказано жодних дій, спрямованих на уникнення слідства, не наведено жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, відсутні будь які рапорти чи інші документи, які б підтверджували існування таких ризиків.
Слідчим формально процитовано норму закону без її належного фактичного обгрунтування, таким чином підстави передбачені ст. 208 КПК України, відсутні.
Зазначив, що на момент затримання відсутнє повідомлення про підозру ОСОБА_4 , відсутні відкриті матеріали стороні захисту, які б підтверджували існування підстав для затримання без ухвали слідчого судді.
Проведені слідчі дії, а саме обшук, не підтвердили ті обставини, які були використані як формальні підставі для затримання особи.
Просить визнати затримання ОСОБА_4 , за протоколом затримання, незаконним.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 своє клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні. Пояснив, що про затримання його підзахисного відбулося незакнно, без відповідного рішення. При затриманні ОСОБА_4 було безпідставно застосовано кайданки. Крім того зазначив, що слідчий не був наділений належними правами та обов'язками, зокрема відсутні його повноваження. Зазначив, що безпідставно було проведено 3 обшуки. Що стосується вилученої в ОСОБА_4 зброї, пояснив, що це травматична зброя, на неї є відповідний дозвіл. Даний дозвіл є в застосунку «Дія», однак ОСОБА_4 не міг його показати, оскільки в останнього було вилучено належний йому мобільний телефон.
ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника Пояснив, що перед затриманням до нього приїхала людина з дозволом від слідчого на отримання автомобіля. Він здійснює господарську діяльність, томузбув виставлений відповідний рахунок та він вказав про суму коштів, які необхідно сплатити за перебування автомобіля на штрафмайданчику.
Прокурор в судовому засіданні вказав на законність затримання. Надав постанову про зміну призначеної групи слідчих у кримінальному провадженні від 19.05.2026 року. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі. Повідомив, що затримання здійснено безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. що підтвердив і сам ОСОБА_4 у судовому засіданні. Також, в ході затримання було вилучено пістолет з набоями, невідомого походження.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши в судовому засіданні матеріали клопотання, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, дійшов наступного висновку.
Положеннями ст.3,8 Конституції України встановлено засади верховенства права. Так, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання. Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 4 ст. 208, п. 6 ч. 3 ст.42 КПК України, підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Положеннями ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Відповідно до ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Аналіз наведених норм свідчить, що слідчий суддя повинен перевірити законність фактичних підстав затримання. Крім того, за приписами ст. 206 КПК України слідчий суддя може прийняти рішення лише про звільнення особи у разі його незаконного затримання.
Відповідно до ст. 211 КПК України затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026112030000132 від 19.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
В межах здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 19.05.2026 року о 18 год 45 хв ОСОБА_4 затримано в порядку передбаченого ст. 208 КПК України.
20.05.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Згідно наявних матеріалів, пояснень учасників в судовому засіданні, досліджених письмових доказів вбачається, що затримання ОСОБА_4 відбулось у спосіб та в порядку, встановленим чинним кримінально процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, зокрема у випадках, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Саме такі підстави для затримання було вказано у протоколі затримання ОСОБА_4 , від 19.05.2026 року - особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Вказані обставини знайшли своє підтвердження і в судовому засіданні під час розгляду клопотання.
Водночас положення КПК України містять вимоги не лише щодо порядку затримання певної особи, а й щодо його оформлення.
Так, ч. 5 ст. 209 КПК передбачає, зокрема те, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 КПК, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
З протоколу затримання ОСОБА_4 вбачається, що у ньому детально відображено підстави затримання, роз'яснено права та обов'язки, передбачені КПК України.Крім того, при затриманні не було порушено права на захист, був присутній захисник ОСОБА_3 .
З наведеного вище слідує, що органом досудового розслідування не були порушені норми статей КПК України, які регулюють порядок затримання особи та його оформлення.
Крім того, будь яких скарг та заяв від ОСОБА_4 та його захисника на застосування до ОСОБА_4 насильства під час затримання або утримання у спеціальній установі, слідчому судді не надходило. Зовнішній вигляд та стан ОСОБА_4 під час судового засідання не вказували на те, що до останнього могло бути застосовано насильство.
Таким чином, ОСОБА_4 було затримано в порядку ч. 1ст. 208 КПК України, що підтверджується відповідним протоколом, складеним уповноваженою на те особою, з підстав, визначених процесуальним законом, затримання відбулось у спосіб та в порядку, встановленим чинним кримінальним процесуальним законодавством, а тому відсутні підстави вважати, що підозрюваний був незаконно затриманий.
Отже, оскільки стороною захисту не було наведено переконливих та достатніх доказів на обґрунтування незаконності затримання підозрюваного ОСОБА_4 за таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Керуючись ст. 206, 208 КПК України,
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо незаконного затримання ( в порядку ст. 206 КПК України), - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддяОСОБА_6