Справа № 355/418/26
Провадження № 1-кп/355/113/26
"21" травня 2026 р. селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
учасників кримінального провадження:
-прокурора ОСОБА_3
-обвинуваченого ОСОБА_4
-захисника ОСОБА_5 - у режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка кримінальне провадження № 12026116080000011, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2026 року, відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Баришівка Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працює, з повною середньою освітою, не одружений, неповнолітніх (непрацездатних) осіб на утриманні не має, не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Судом визнано доведеним, що статтею 12 Закону України Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (надалі також Закон) передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці № 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 (надалі також Перелік), зокрема психотропної речовини РVР, включеного до таблиці 2, допускається лише в цілях, передбачених ст. 19, 20, 23 Закону.
Таким чином, Закон допускає наступні випадки законного обігу наркотичних засобів, включених до таблиці 1 Переліку: використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону); діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях (ст. 20 Закону); використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветеринарній медицині (ст. 23 Закону).
Однак, ОСОБА_4 , в невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, за допомогою месенджеру «Telegram» в чаті з невідомою назвою придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «РVР». В подальшому, 26 січня 2026 року, близько 13 години 00 хвилин, перебував за адресою: Київська область Броварський район село Селичівка, поруч із залізничною станцією «Селичівка», де біля колій знайшов прозору пластикову колбу з вмістом кристалоподібної речовини білого кольору.
В цей час у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та подальше зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «РVР», для власного вживання, без мети збуту.
Відразу реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 підібрав прозору пластикову колбу з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якого заборонено - «РVР» та почав зберігати при собі, а саме в лівій кишені куртки, чим вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту.
В подальшому, 26.01.2026 близько 13 години 20 хвилин, перебуваючи за адресою Київська область Броварський район село Селичівка, поруч із залізничною станцією «Селичівка», працівниками поліції у ОСОБА_4 виявлено та вилучено прозору пластикову колбу з вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, особливо небезпечною психотропною речовиною - «РVР», яку останній всупереч передбаченому Законом порядку незаконно придбав та зберігав за вищевказаних обставин.
Згідно висновку експерта у наданій на дослідження речовині виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР. Загальна маса РVР в наданій речовині становить 0,292 г.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Суд дійшов висновку щодо доведеності обвинувачення, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, зважаючи на таке.
Так, будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України визнав повністю, кваліфікацію своїх дій не оспорював, надав показання, а саме те, що він у січні 2026 року замовив «закладку» із психотропною речовиною «РVР»за допомогою месенджеру «Telegram». Замовляв для особистого вживання, без мети збуту.
26.01.2026 близько 13:00 год, біля перону поблизу залізничної станції «Селичівка» Броварського району Київської області, він підібрав «закладку» із психотропною речовиною «РVР» та пішов у сторону села Селичівка.
Невдовзі його зупинили працівники поліції та оскільки ОСОБА_4 помітно нервував, провели поверхневий огляд. Працівниками поліції у ОСОБА_4 виявили та вилучили «закладку» із психотропною речовиною «РVР».
У судовому засіданні ОСОБА_4 зазначив, що більше не вживає психотропних речовин та/або наркотичних засобів, свою поведінку осуджує, відповідні висновки для себе зробив.
У вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаюється та просить суд суворо не карати, виразив готовність понести покарання у вигляді штрафу, зазначив про наявність коштів для його сплати.
Відтак, суд констатує, що обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення (проступку), які за змістом аналогічні обставинам, що зазначені в обвинувальному акті.
Також, крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального проступку, обвинувачений ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального проступку, оскільки обвинувачений повністю погоджується із встановленими обставинами.
Показання обвинуваченого, надані в судовому засіданні, є послідовними та логічними, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності погодження з ними та істинності позиції обвинуваченого.
Прокурор під час судового розгляду просив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до вимог статті 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відтак, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального проступку, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, з огляду на що суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних органом досудового розслідування матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
2.Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох визначальних обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.
За таких обставин, відповідно до положень Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
3. Обставини, які пом'якшують та/або обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, у розумінні ст. 67 КК України, судом не встановлено.
4. Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено за ч. 1 ст. 309 КК України до кримінальних проступків; особу ОСОБА_4 та його вік (18 років); соціальне положення (у шлюбі не перебуває, має зареєстроване та постійне місце проживання, працездатний); стан здоров'я (особа осудна, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності чи тяжких захворювань не має); те, що ОСОБА_4 не судимий; поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального проступку, повне визнання ним вини у вчиненому правопорушенні, а також готовність нести за це відповідальність; наявність обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального проступку) та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Крім того, згідно із ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При ухваленні вироку суд також враховує положення статті 8 Конституції України, згідно із якої в Україні діє принцип верховенства права, і як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;
З врахуванням вище наведеного, суд доходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, не пов'язане з його ізоляцією від суспільства, на чому наголошували і учасники процесу. Зокрема прокурор просив призначити покарання у виді штрафу, сторона захисту погодилась із позицією прокурора.
Відтак, суд доходить висновку про можливість призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним і достатнім та сприятиме попередженню вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, формуватиме у нього звичку законослухняної поведінки у житті, громадських місцях.
5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.
У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів згідно із довідкою №СЕ-19/111- 26/4184-НЗПРАП від 03.02.2026 в сумі 3565,60 грн, які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави, у зв'язку з постановленням вироку щодо нього, як обвинуваченого.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 100, 124, 349, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 копійок з перерахуванням на рахунок (населений пункт: Баришівська селищна ТГ, Отримувач: ГУК у Київ.обл/ Баришівська сел/21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) МФО 899998, Номер рахунку (IBAN) UA648999980313060106000010742, Код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Вирішити питання щодо речових доказів, а саме: кристалоподібну речовину білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - PVP - масою 0,292 г, поміщену до спец.пакету №6618315 та здану на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліції № 1 Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області, - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави (UA138999980313080115000010742; Отримувач коштів - ГУК у Київ.обл/Баришівська сел/24060300; Код отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989; Код класифікації доходів бюджету 24060300; Назва платежу: «Інші надходження» за проведення експертизи по кримінальному провадженню) судові витрати за проведення експертизи в сумі 3565,60 грн (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області.
Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.
Обмеження права оскарження цього вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а також не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області ОСОБА_6