282/97/26
1-кп/290/228/26
21 травня 2026 рокуселище Романів
Суддя Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 від 30 березня 2026 року № 81/03, подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 22 січня 2026 року у справі № 282/1390/25
1. Обставини справи та підстави клопотання.
Ухвалою слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 22 січня 2026 року у кримінальному провадженні № 42025062000000024 накладено арешт (позбавлення права на відчуження та розпорядження) на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельну ділянку за кадастровим номером 1823182100:04:001:0004, площею 2 га, розташовану за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Веселка. Арешт накладено з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчиненого кримінального правопорушення (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Кримінальне провадження розпочато 10.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. ОСОБА_4 повідомлено про підозру 16.01.2026.
Захисник ОСОБА_5 просить скасувати арешт, посилаючись на: відсутність зв'язку земельної ділянки з предметом кримінального правопорушення; відсутність повноцінного цивільного позову у провадженні; порушення принципу пропорційності втручання у право власності; шаблонний характер ухвали про арешт.
2. Позиції сторін.
Захисник підтримав клопотання, зазначивши, що станом на момент накладення арешту цивільного позову заявлено не було, земельна ділянка не є речовим доказом, а ухвала про арешт не містить конкретного мотивованого обґрунтування. Обвинувачений підтримав свого захисника.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що цивільний позов заявлено у судовому засіданні 21.05.2026, підозрюваний є службовою особою, якій інкримінується заподіяння майнової шкоди Любарській селищній раді на суму 279 143,57 грн, а арешт є необхідним для забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення в частині відшкодування збитків.
3. Правова оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт скасовується, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Отже, суд зобов'язаний перевірити: чи зберігаються підстави, що були покладені в основу арешту; чи є арешт пропорційним на момент його перегляду.
Арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 1823182100:04:001:0004 накладено на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК - для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК, у таких випадках арешт накладається на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову. При цьому вартість арештованого майна має бути співмірною розміру позовних вимог.
Судом встановлено, що в судовому засіданні заявлено цивільний позов щодо відшкодування майнової шкоди, завданої Любарській селищній раді. Розмір інкримінованої шкоди, відповідно до матеріалів провадження, становить 279 143,57 грн.
Таким чином, підстава для арешту, визначена п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК, є наявною: у провадженні існує обґрунтований розмір шкоди, заподіяної підозрюваним, та заявлено цивільний позов.
Захисник посилається на те, що земельна ділянка не є знаряддям або предметом злочину, не містить його слідів. Суд враховує ці доводи, однак зазначає, що вони стосуються лише підстави арешту за п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (збереження речових доказів). Арешт у цій справі накладено на іншій підставі - за п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК. У цьому випадку прямий зв'язок конкретного майна з предметом злочину не є обов'язковою умовою - достатньо, щоб це майно належало підозрюваному/обвинуваченому і могло бути використане для виконання судового рішення щодо відшкодування шкоди.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду: арешт майна як спосіб забезпечення позову передбачає накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанова ВС від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22, постанова ВС від 04 вересня 2024 року у справі № 404/839/24).
Захисник зазначає, що цивільний позов поданий, але ще не прийнятий судом. Суд вважає цей аргумент таким, що не спростовує наявності підстав для арешту. За змістом ч. 6 ст. 170 КПК, умовою для арешту є наявність «обґрунтованого розміру цивільного позову у провадженні», а не формальне прийняття позову судом. Розмір заподіяної шкоди у провадженні встановлений висновками ревізії та експертизи, відповідна сума відображена в обвинувальному акті. Факт подання позову в судовому засіданні є додатковим підтвердженням наявності майнових вимог до обвинуваченого.
Суд також зважає на те, що арешт з метою забезпечення цивільного позову може накладатися і до формального пред'явлення позову, якщо в провадженні встановлено обґрунтований розмір шкоди (ч. 6 ст. 170 КПК). Тому сам факт, що при первісному накладенні арешту позов ще не був заявлений, не є підставою для його скасування, якщо підстава для арешту існує на момент розгляду клопотання.
Апеляційна практика судів виходить з того, що при розслідуванні кримінального правопорушення з матеріальним складом можливість підозрюваного в будь-який момент відчужити майно є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення в частині цивільного позову. За таких умов вимога щодо надання доказів щодо очевидних речей - доведення нічим не обмеженого права підозрюваного розпорядитися своїм майном - свідчила б про застосування завищеного стандарту доказування, що порушує баланс між приватними інтересами особи та завданнями кримінального провадження.
ОСОБА_4 є обвинуваченим у вчиненні умисного службового правопорушення, усвідомлює факт кримінального переслідування та потенційну необхідність відшкодування збитків. За таких обставин ризик відчуження майна є обґрунтованим і підтвердження конкретних дій з боку обвинуваченого не вимагається.
Суд перевірив співмірність арешту розміру заявленої шкоди. Відповідно до реєстрової довідки № 460827443 від 20.01.2026, земельна ділянка площею 2 га призначена для ведення особистого селянського господарства. Нормативна грошова оцінка або ринкова вартість ділянки у матеріалах клопотання не зазначена. Водночас суд виходить з того, що земельна ділянка площею 2 га є активом, вартість якого цілком може співвідноситися з розміром встановленої шкоди (279 143,57 грн). Захистом жодних доказів на підтвердження явної диспропорції між вартістю арештованого майна та розміром позовних вимог не надано.
Арешт обмежує лише право відчуження та розпорядження майном, але не позбавляє підозрюваного права користуватися земельною ділянкою за цільовим призначенням. Таке обмеження є пропорційним завданням кримінального провадження та відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка допускає втручання держави у право власності в інтересах суспільства та за умов, передбачених законом.
Суд, оцінивши матеріали провадження в сукупності, встановив, що підстави для арешту, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, на момент розгляду клопотання зберігаються: наявна обґрунтована підозра у вчиненні злочину; встановлено розмір заподіяної шкоди; у провадженні заявлено цивільний позов; існує реальний ризик відчуження майна підозрюваним; вартість арештованого майна є співмірною розміру позовних вимог; арешт обмежує лише право розпорядження, не позбавляючи права користування.
Потреба у подальшому застосуванні арешту не відпала. Арешт не є необґрунтованим у розумінні ст. 174 КПК України.
Клопотання захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 94, 131-132, 170, 173, 174, 369-372 КПК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 від 30 березня 2026 року № 81/03 про скасування арешту майна підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 22 січня 2026 року у справі № 282/1390/25 на земельну ділянку за кадастровим номером 1823182100:04:001:0004, площею 2 га, розташовану за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Веселка, - залишити в силі.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_6