21 травня 2026 року
м. Київ
справа №640/11686/20
адміністративне провадження № К/990/20296/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року
у справі №640/11686/20
за позовом Державного підприємства «Арсенал»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
04 травня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №640/11686/20.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2026 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
14 травня 2026 року до суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому позивачем уточнено підстави касаційного оскарження та наведено обґрунтування підстав пропуску строку звернення до суду з цією касаційною скаргою.
Щодо визначених відповідачем підстав касаційного оскарження.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається одночасно на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 109 та пункту 126.1 статті 126 ПК України, а також про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21.
Водночас наведене скаржником обґрунтування є суперечливим та не узгоджується із змістом визначених законом підстав касаційного оскарження.
Так, пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає можливість касаційного оскарження у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Натомість скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу, прямо посилається на наявність такого висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, та фактично стверджує про його неврахування судом апеляційної інстанції.
Отже, доводи касаційної скарги в цій частині виключають можливість посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Водночас і посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатися належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Обов'язковими умовами оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є зазначення норми права, яку суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, а також обґрунтування подібності правовідносин у справі, в якій викладено відповідний висновок Верховного Суду, та у справі, що переглядається.
Проте скаржник формально послався на постанову Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, однак не навів належного обґрунтування подібності правовідносин у вказаній справі та у справі, що розглядається, не зазначив, які саме висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам Верховного Суду, а також не врахував установлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини цієї справи.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив не лише із загального тлумачення положень статей 109, 111, 126 Податкового кодексу України, а насамперед із конкретних встановлених обставин справи.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що податковий борг позивача перебував у процедурі примусового погашення, а майно платника податків перебувало у податковій заставі ще з 2014 року. При цьому дозвіл на реалізацію майна було надано судом у 2015 році, однак фактичний продаж майна контролюючим органом відбувся лише у 2019 році. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що платник податків не мав впливу на строки та процедуру реалізації майна, а несвоєчасна сплата податкового зобов'язання була зумовлена діями самого контролюючого органу щодо тривалого невжиття заходів з реалізації майна, яке перебувало у податковій заставі.
Також суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2018 року у справі №815/2745/17 та від 02 лютого 2022 року у справі №814/1098/16, щодо необхідності дослідження обставин вчинення податкового правопорушення та встановлення причинного зв'язку між діями платника податків і порушенням податкового законодавства.
Натомість касаційна скарга фактично не містить доводів щодо помилковості наведених висновків суду апеляційної інстанції та зводиться до викладення власного тлумачення скаржником положень податкового законодавства і незгоди з оцінкою встановлених судами обставин справи.
При цьому саме лише посилання на окремі висновки Верховного Суду без належного аналізу подібності правовідносин, фактичних обставин справи та мотивів оскаржуваного судового рішення не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні статті 328 КАС України.
Крім того, доводи касаційної скарги спрямовані фактично на переоцінку встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та доказів, зокрема щодо причин несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, наявності чи відсутності вини позивача та впливу дій контролюючого органу на строки погашення податкового боргу, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України.
За таких обставин касаційна скарга не містить належного викладення передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень.
Щодо поновлення строку звернення до Суду з касаційною скаргою.
Суд зазначає, що первинну касаційну скаргу Головне управління ДПС у м. Києві подало у межах строку, встановленого статтею 329 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2026 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику. При цьому повторну касаційну скаргу подано після усунення недоліків у найкоротший строк після отримання копії зазначеної ухвали суду.
Отже, звернення скаржника до суду касаційної інстанції мало послідовний характер, а пропуск строку на касаційне оскарження є незначним та становить лише п'ять днів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Оцінюючи наведені у клопотанні доводи, Суд враховує, що скаржник реалізував своє право на касаційне оскарження у межах установленого процесуального строку, а повторне звернення з касаційною скаргою здійснив без невиправданих зволікань після її повернення.
Також Суд бере до уваги, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду після усунення недоліків, а надмірно формальне застосування процесуальних норм не повинно призводити до необґрунтованого обмеження права на доступ до суду та права на касаційне оскарження судового рішення.
За таких обставин Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення Головному управлінню ДПС у м. Києві строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року.
Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наведення підстав касаційної скарги.
Згідно частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суд повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Отже, враховуючи, положення частини 2 статті 332 КАС України, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС, та беручи до уваги, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, така підлягаю поверненню.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд
Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку звернення до суду з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №640/11686/20 задовольнити та поновити такий строк.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №640/11686/20 за позовом Державного підприємства «Арсенал» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Р.Ф. Ханова
Л.І. Бившева В.В. Хохуляк