21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 240/30923/23
адміністративне провадження № К/990/34812/24, К/990/34804/24, К/990/39534/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 240/30923/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерскаліт УА» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (суддя Єфіменко О. В.) від 01 травня 2024 року, додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду (суддя Єфіменко О. В.) від 17 травня 2024 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сапальова Т. В., Ватаманюк Р. В., Капустинський М. М.) від 13 серпня 2024 року та додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сапальова Т. В., Ватаманюк Р. В., Капустинський М. М.) від 08 жовтня 2024 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерскаліт УА» (далі - ТОВ «Інтерскаліт УА») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 000140860707 від 02 серпня 2023 року.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним не було допущено порушення граничних строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту, з огляду на те, що станом на 05 вересня 2022 року зобов'язання UAB «Interscalit» (Литва) перед ТОВ «Інтерскаліт УА» в частині оплати 1 356 008,16 євро за контрактом № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року було припинено у зв'язку із зарахування зустрічних вимог, і таке виконання було здійснене до настання граничних строків проведення розрахунків, а отже пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності до нього застосовано протиправно.
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 000140860707 від 02 серпня 2023 року.
Стягнуто на користь ТОВ «Інтерскаліт УА» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 840 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.
4. 06 травня 2024 року представник ТОВ «Інтерскаліт УА» подав до суду клопотання про розподіл судових витрат, де просив ухвалити додаткове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ТОВ «Інтерскаліт УА» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 150 000 грн.
5. Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року заяву представника ТОВ «Інтерскаліт УА» про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнутно на користь ТОВ «Інтерскаліт УА» понесені витрати у розмірі 5 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.
6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року - без змін.
7. Іншою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишено без задоволення, а додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року - без змін.
8. 19 серпня 2024 року представником ТОВ «Інтерскаліт УА» подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ТОВ «Інтерскаліт УА» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 130 000 грн.
9. Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року вказану заяву задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Житомирській області судові на користь ТОВ «Інтерскаліт УА» витрати понесенні на професійну правничу допомогу, в сумі 5 000 грн.
10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 вересня 2024 року та 17 жовтня 2024 року Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (щодо вирішення справи по суті позовних вимог), і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Інтерскаліт УА» в задоволенні заяв про стягнення витрат на правничу допомогу.
11. Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року та 17 жовтня 2024 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалами Верховного Суду від 20 вересня 2024 року та від 04 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
13. 18 листопада 2024 року до Верховного Суду від ТОВ «Інтерскаліт УА» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (якими вирішено спір по суті позовних вимог) залишити без змін.
14. 19 травня 2026 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 551 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обранням судді Дашутіна І.В. до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, який перебуває у складі колегії суддів, що унеможливлює його участь у розгляді справи.
15. Згідно протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2026 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Васильєва І. А., Шишов О. О.
16. Ухвалою Верховного Суду касаційні скарги Головного управління ДПС у Житомирській області об'єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Інтерскаліт УА» є юридичною особою - відомості включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код 33321122.
18. Національний банк України на адресу Державної податкової служби України надіслав інформацію банку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про встановлення факту порушення граничних строків розрахунків у ТОВ «Інтерскаліт УА» по зовнішньоекономічному контракту № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року (дата здійснення операцій - 27 жовтня 2021 року, 28 жовтня 2021 року, 01 листопада 2021 року, 03 листопада 2021 року, 04 листопада 2021 року, 09 листопада 2021 року, 11 листопада 2021 року, 23 листопада 2021 року, 24 листопада 2021 року, 26 листопада 2021 року, 02 грудня 2021 року, 03 грудня 2021 року, 09 грудня 2021 року, 10 грудня 2021 року, 13 грудня 2021 року, 10 січня 2022 року, 11 січня 2022 року, 12 січня 2022 року, 14 січня 2022 року, 17 січня 2022 року, 18 січня 2022 року, 31 січня 2022 року, 01 лютого 2022 року, 02 лютого 2022 року, 03 лютого 2022 року, 11 лютого 2022 року, 14 лютого 2022 року, 18 лютого 2022 року, 21 лютого 2022 року, 18 березня 2022 року, 24 березня 2022 року, 29 березня 2022 року, 31 березня 2022 року).
19. У період з 22 червня 2023 року по 27 червня 2023 року посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтерскаліт УА» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 11 травня 2018 року № 2018/05-11 за період з 01 січня 2021 року по 22 червня 2023 року.
20. За результатами проведеної перевірки складено акт від 04 липня 2023 року № 11666/06-30-07-07/33321122, яким встановлено порушення ТОВ «Інтерскаліт УА» пункту 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту та валютні операції» (далі - Закон № 2473) при виконанні зовнішньоекономічного контракту № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року, укладеного з нерезидентом UAB «Interscalit» (Литва), оскільки валютна виручка в сумі 1 118 099,90 євро надійшла з порушенням термінів розрахунків.
21. Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки обставинами, ТОВ «Інтерскаліт УА» 18 липня 2023 року подало до Головного управління ДПС у Житомирській області заперечення на акт перевірки.
22. За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, Головне управління ДПС у Житомирській області листом за вих. № 16937/6/06-30-07-07 від 01 серпня 2023 року повідомило ТОВ «Інтерскаліт УА» про залишення акту перевірки без змін, а заперечення позивача без задоволення.
23. 02 серпня 2023 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 000140860707, яким ТОВ «Інтерскаліт УА» нарахована пеня за порушення вимог валютного законодавства в частині порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 12 206 985,76 грн.
24. 11 серпня 2023 року ТОВ «Інтерскаліт УА» подало до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2023 року № 000140860707.
25. За результатами розгляду скарги ТОВ «Інтерскаліт УА» ДПС України ухвалила рішення від 09 жовтня 2023 року № 30088/6/99-00-06-01-02-06, яким залишила скаргу без задоволення, а податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 02 серпня 2023 року № 000140860707 - без змін.
26. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
27. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки зобов'язання на суму 1 356 008,16 євро були належним чином припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Зокрема, на момент проведення зарахування у позивача та нерезидента одночасно існували взаємні грошові вимоги, виражені в одній валюті, строк виконання яких настав. Таке припинення зобов'язань відповідає положенням статті 601 Цивільного кодексу України, яка допускає припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
28. При цьому судами зауважено, що вирішальним для вирішення справи є надання оцінки про зарахування зустрічних вимог в мотивувальній частині рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1293/23, яке набрало законної сили, і відповідно суди дійшли висновку, що не відбулося порушення ТОВ «Інтерскаліт УА» граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року.
29. Водночас ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлена до відшкодування сума витрат на правову допомогу у розмірі 150 000 грн не є співмірною з наданими послугами на правничу допомогу, а їх розмір обґрунтованим та розумним. Суд дійшов висновку, що співмірними витратами на відшкодування витрат на правову допомогу зі складання адміністративного позову, щодо витраченого часу, складністю справи та розгляду справи судом, будуть витрати у розмірі 5 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
30. Суд апеляційної інстанції ухвалюючи додаткову постанову часткове задоволення заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені під час апеляційного розгляду справи, виходив з того, що хоча згідно додаткової угоди до договору про надання правової допомоги сторони погодили розмір гонорару у фіксованому розмірі 130 000 грн, однак, у цій справі відбулось лише два судових засідання, від представника позивача було надано лише відзив на апеляційну скаргу, і справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика, а відтак заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним.
31. Водночас апеляційний суд оцінюючи співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги та наявних доказів на підтвердження понесених витрат, дійшов висновку, що розмір витрат, які можуть бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 5 000 грн.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
1) Касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (щодо вирішення справи по суті позовних вимог).
32. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
33. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
34. В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування апеляційним судом Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» стосовно необхідності засвідчення форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України та статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо обов'язку надання платником податків документів для перевірки, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року по справі № 817/139/18, від 05 травня 2020 року по справі № 826/678/16, від 16 квітня 2020 року по справі № 826/7760/15, від 06 серпня 2019 року по справі № 160/8441/18, від 29 травня 2020 року по справі № 826/27811/15, від 13 листопада 2020 року по справі № 813/6362/13-а).
35. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження припинення зобов'язань за операціями з експорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро.
36. На переконання скаржника, наданий позивачем лист нерезидента UAB «Interscalit» від 05 вересня 2022 року б/н, за підписом Лаіміс Скрідіала, не може розцінюватися як доказ на підтвердження зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ «Інтерскаліт УА» з нерезидентом UAB «Interscalit» на суму 1 356 008,16 євро, оскільки Лаіміс Скрідіала не являється директором нерезидента UAB «Interscalit», а тому зазначений лист не вважається заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, позивачем жодних документів, що підтверджують повноваження Лаіміс Скрідіала до перевірки надано не було.
37. Крім того скаржник звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам контролюючого органу, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро не відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Інтерскаліт УА».
38. Окремо скаржник також зауважує, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином всі наявні матеріали справи та не надано жодної оцінки доводам контролюючого органу щодо існування форс-мажорних обставин, з настанням яких мали бути зупинені строки розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом на весь період дії таких обставин.
2) Касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року (про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу).
39. Головне управління ДПС у Житомирській області не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
40. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
41. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21 березня 2018 року по справі № 815/4300/17, 11 квітня 2018 року по справі № 814/698/16, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі № 160/3114/19 щодо співмірності понесених позивачем витрат на оплату кожного із зазначених видів послуг адвоката та щодо розумності гонорару адвоката.
42. Скаржник наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку співмірності витрат на правову допомогу та складності справи, а також не оцінено розумність понесених витрат на правову допомогу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
43. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
44. Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
45. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон № 2473, який встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
46. Частиною першою статті 3 Закону № 2473 встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
47. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473 органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
48. Частинами п'ятою, шостою цієї статті Закону № 2473 передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
49. Згідно з частиною дев'ятою статті 11 Закону № 2473 органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
50. За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473 у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473 Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
52. Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
53. Зокрема частинами першою та другою статті 13 Закону № 2473 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
54. За правилами частини третьої статті 13 Закону № 2473 у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
55. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п'ята статті 13 Закону № 2473).
56. Згідно з частиною восьмою статті 13 Закону № 2473 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
57. Положеннями частини восьмої статті 16 Закону № 2473 визначено, що рішення про застосування до уповноважених установ, суб'єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п'ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.
58. Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).
59. Це Положення, відповідно до пункту 1 розділу І, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
60. Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
61. Пункт 23 розділу ІІ Положення № 5 визначає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
62. 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Національний банк України прийняв Постанову № 18, яку постановою Правління Національного банку України від 04 квітня 2022 № 68 було доповнено, зокрема, пунктами « 14-2. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року»; «14-4. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».
63. В подальшому до пункту 14-2 Постанови № 18 постановами Правління Національного банку України від 7 червня 2022 року № 113, від 07 липня 2022 року № 142 вносились зміни та з 7 червня 2022 року цифру « 90» було замінено цифрою « 120», а з 7 липня 2022 - цифру « 120» замінено цифрою « 180» відповідно.
64. Отже, законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, установлювало чіткі граничні строки розрахунків за операціями з іноземним елементом, визначені Національним банком України, а у разі їх порушення передбачало нарахування пені як заходу відповідальності.
65. Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі також - Інструкція № 7) граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
66. Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції № 7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов'язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:
- вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
- вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.
67. Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов'язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.
68. Згідно із положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
69. Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
70. Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
71. Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов'язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних наведених вище умов.
72. При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки.
73. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
74. Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень (постанова від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц) дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
75. Аналогічні висновки відображено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15, від 07 грудня 2023 року у справі № 420/21182/21.
76. Також, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 сформував правову позицію, відповідно до якої резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону № 185/94-ВР. Припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.
77. У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 вказаної Інструкції № 136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов'язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.
78. Також Верховний Суд у постанові від 22 січня 2025 року по справі № 420/12562/23 зробив висновок відповідно до якого та обставина, що у заліку однорідних зустрічних вимог одночасно приймало участь більше, ніж дві сторони у зобов'язаннях, де кредитори за одними зобов'язаннями по відношенню до позивача та один до одного виступали боржниками в іншому і навпаки, не змінює сутності заліку як способу припинення зобов'язання за зовнішньоекономічними договорами.
79. Відтак, наразі існує усталена практика Верховного Суду щодо питання запровадження нормативно-правовими актами Національного банку України обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті.
80. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в зазначеній вище постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 також вказав наступне: «Практика обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті вперше була запроваджена Постановою Правління НБУ від 20 серпня 2014 року №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».
Метою такого обмеження було недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України та контролю валютних операцій. Їх норми адресовані уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Саме у контексті мети введено в дію обов'язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України частини надходжень у визначеному розмірі.
В подальшому, дія таких обмежень пролонгувалась Правлінням НБУ шляхом прийняття типових постанов, в т. ч. і постанов Правління НБУ № 386 та № 410, у пунктах 4 яких встановлено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції).
Водночас вказані обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені Постановами Правління НБУ № 386 та № 410, адресовані виключно уповноваженим банкам. Обов'язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не є обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.
Крім того, вказані положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, положення яких судом наведено вище, та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків.»
81. Колегія суддів враховує, що викладені вище правові висновки Верховного Суду були сформульовані у контексті застосування положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який станом на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність.
82. Разом з тим, хоча зазначений Закон втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції», наведені вище висновки та підходи Верховного Суду залишаються актуальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Це пояснюється тим, що Закон України «Про валюту і валютні операції» не запровадив нових концептуальних підходів до вирішення питання припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або відступлення права вимоги, не змінив засад свободи вибору способу розрахунків у межах законодавчо дозволених форм, а також не заперечив можливості припинення валютних зобов'язань способами, передбаченими цивільним законодавством.
83. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 420/12562/23.
84. Отже, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у наведених вище постановах, зберігають свою правову значущість і можуть бути враховані при вирішенні цієї справи.
85. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що суперечності щодо можливості завершення здійснення банками валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наявні в пункті 14-6 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 та підпункт 5 пункту 10 розділу III Постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 повинні трактуватися на користь позивача.
86. Аналогічний за змістом підхід підтверджується і правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 320/29423/23, від 12 серпня 2025 року у справі № 420/29813/23, від 23 жовтня 2025 року у справі № 260/4525/24, від 20 січня 2026 року у справі № 320/8245/23.
87. Так, у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 травня 2018 року між ТОВ «Інтерскаліт УА» (продавець) та UAB «Interscalit» (Литва) укладено контракт № 2018/05-11 (далі - контракт № 2018/05-11), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати покупцю текстильні вироби, відповідно до узгоджених сторонами специфікацій на кожну поставку.
88. Ціни на товар встановлені в євро. Ціни на кожен вид товару зазначаються в специфікації до контракту на кожну поставку. Загальна вартість контракту складає до 700 000,00 євро (пункти 2.1., 2.2. контракту).
89. Відповідно до пункту 3.1. контракту № 2018/05-11 умови оплати: 100% передплата, відповідно до рахунку-фактури. Покупець сплачує товари банківським переказом на рахунок Продавця, вказаний в пункті 9 контракту.
90. Згідно з пунктом 3.3. контракту № 2018/05-11 поставка товару здійснюється за рахунок покупця на умовах FCA м. Бердичів Інкотермс-2010 транспортом на склад покупця на території Литовської Республіки.
91. Додатком № 3 від 31 січня 2021 року до цього контракту сторони доповнили контракт таким пунктом: « 3.2.1 Сторони можуть провести розрахунок за поставлені товари згідно із специфікаціями, які є невід'ємною частиною контракту шляхом взаємозаліку».
92. Додатком № 4 від 16 вересня 2021 року до контракту сторони виклали пункт 2.2 контракту в такій редакції: «Загальна сума контракту складає 10 000 000 євро».
93. Водночас, 02 січня 2019 року ТОВ «Інтерскаліт УА» (покупець) та UAB «Interscalit» (Литва) (продавець) уклали контракт № 2019/01-02 (далі контракт № 2019/01-02), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити покупцю матеріали, вироби та обладнання, відповідно до узгоджених сторонами специфікацій на кожну поставку. Загальна сума контракту складає до 500 000 євро.
94. Ціни на вироби встановлені в євро. Ціни на кожен вид товару та строки поставки зазначаються в специфікаціях до контракту на кожну поставку (пункти 2.1., 2.2. контракту № 2019/01-02).
93. Відповідно до пункту 2.3. контракту № 2019/01-02, оплату за поставлений товар покупець проводить після поставки товару на склад покупця. Оплата проводиться в євро, переказом на розрахунковий рахунок продавця.
94. Згідно з пунктом 3.1. контракту № 2019/01-02, поставка товару здійснюється за рахунок продавця на умовах DDU Інкотермс-2010 транспортом продавця на склад покупця в строки, погоджені в специфікаціях.
95. Додатком № 2021/01 від 31 січня 2021 року до цього контракту сторони доповнили контракт таким пунктом: «2.4 Сторони можуть провести розрахунок за поставлені товари згідно із специфікаціями, які є невід'ємною частиною контракту шляхом взаємозаліку».
96. Додатком № 5/1 від 01 червня 2021 року до контракту № 2019/01-02 сторони виклали пункт 2.1 контракту в такій редакції: «Загальна сума контракту складає 3 000 000 євро».
97. Додатком № 4 від 22 березня 2021 року до контракту № 2019/01-02 сторони провели взаємозалік на суму 306 858,55 євро за імпортним контрактом № 2019/01-02 від 02 січня 2019 року та 306 858,55 євро за експортним контрактом № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року.
98. 22 серпня 2022 року ТОВ «Інтерскаліт УА» звернулось до UAB «Interscalit» (Литва) з листом № 18, в якому зазначило, що станом на 22 серпня 2022 року заборгованість UAB «Interscalit» (Литва) за контрактом № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року складає 1 356 008,16 євро та просило погасити наявну заборгованість.
99. У відповідь UAB «Interscalit» (Литва) листом від 05 вересня 2022 року повідомило, що свою заборгованість за контрактом № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року підтверджує та разом з цим повідомило, що заборгованість ТОВ «Інтерскаліт УА» перед UAB «Interscalit» (Литва) за контрактом № 2019/01-02 від 02 січня 2019 року, станом на 22 серпня 2022 року, складає 2 559 442,83 євро, що на 1 203 434,67 євро перевищує заборгованість UAB «Interscalit» (Литва). Враховуючи той факт, що UAB «Interscalit» (Литва) є 100 % власником ТОВ «Інтерскаліт УА» та враховуючи той факт, що в Україні з 24 лютого 2022 року у зв'язку з агресією рф введено військовий стан і що ТОВ «Інтерскаліт УА» з 24 лютого 2022 року перебуває в стані простою просило провести розрахунки за контрактом № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро.
100. Сторони підписали акти звірки взаємних розрахунків за період 2021 рік - 05 вересня 2022 року по контрактам № 2019/01-02 від 02 січня 2019 року та № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року.
101. Суди першої та апеляційної інстанцій оцінивши наведені договори та правове регулювання дійшли висновку, що у межах спірних правовідносин контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки зобов'язання на суму 1 356 008,16 євро були належним чином припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
102. При цьому висновки судів попередніх інстанцій про припинення зобов'язань між ТОВ «Інтерскаліт УА» та UAB «Interscalit» (Литва) на суму 1 356 008,16 євро внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог по контрактам № 2019/01-02 від 02 січня 2019 року та № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року ґрунтуються на наявному в матеріалах справи листі UAB «Interscalit» (Литва) від 05 вересня 2022 року, а також висновках Господарського суду Житомирської області, які містяться мотивувальній частині рішення по справі № 906/1293/23, згідно з якими станом на 05 вересня 2022 року відбулося зарахування зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином, а саме листом UAB «Interscalit» від 05 вересня 2022 року, який суд розцінив як заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та визнав зобов'язання позивача за контрактом № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року в сумі 1 356 008,16 євро припиненими.
103. Разом з тим, суд звертає увагу, що за встановленими у справі обставинами відповідач стверджував, що позивачем не надано документального підтвердження припинення зобов'язань за операціями з експорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро. При цьому, наданий позивачем лист нерезидента UAB «Interscalit» від 05 вересня 2022 року б/н, за підписом Лаіміс Скрідіала, не може розцінюватися як доказ на підтвердження зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ «Інтерскаліт УА» з нерезидентом UAB «Interscalit», оскільки Лаіміс Скрідіала не являється директором нерезидента UAB «Interscalit», а тому зазначений лист не вважається заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, позивачем жодних документів, що підтверджують повноваження Лаіміс Скрідіала до перевірки надано не було.
104. Також відповідач вказував, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро не відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Інтерскаліт УА».
105. За таких обставин для правильного вирішення спору вирішального значення набуває встановлення обставин щодо зарахування зустрічних вимог, їх однорідність та документальне підтвердження.
106. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, у випадку зарахування однорідних зустрічних вимог за зовнішньоекономічним контрактом, з'ясуванню також підлягають усі обставини виникнення такої заборгованості.
107. Ці обставини входили до предмету доказування для цілей вирішення спору з огляду на доводи відповідача про те, що позивачем не надано документального підтвердження припинення зобов'язань за операціями з експорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро. А лист нерезидента UAB «Interscalit» від 05 вересня 2022 року не можна розцінювати як доказ зарахуванням зустрічних однорідних вимог ТОВ «Інтерскаліт УА» з нерезидентом UAB «Interscalit», оскільки він підписаний особою, повноваження якої не підтверджені.
108. Однак як свідчить зміст рішень судів попередніх інстанцій вказані обставини судами не перевірялися та не досліджувалися.
109. Водночас за змістом ухвалених у справі судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, погоджуючись із доводами позивача, суди обмежилися фактичним переліком доказів, наявних у матеріалах справи, проте не надали належної оцінки їх змісту та не перевірили їх у сукупності й взаємозв'язку з фактичними обставинами, що мають значення для вирішення питання щодо дотримання строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.
110. Суди попередніх інстанцій визнали цю обставину доведеною лише на підставі листа UAB «Interscalit» (Литва) від 05 вересня 2022 року. Однак, вказаний лист про зарахуванням зустрічних вимог як правочин не є достатнім доказом наявності заборгованості. Встановлення факту заборгованості, крім правової підстави виникнення зобов'язання, якою є правочин, вимагає також встановлення обставин щодо здійснення господарської операції, вчиненої на виконання зобов'язання за правочином, як фактичної підстави виникнення заборгованості (постачання товару (надання послуги) тощо), відображення цих операцій у бухгалтерському та податковому обліку.
111. Крім того, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивовано тим, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2023 року у справі № 906/1293/23 встановлено припинення 05 вересня 2022 року зобов'язань UAB «Interscalit» за контрактом № 2018/05-11 від 11 травня 2018 року в частині сплати грошових коштів в сумі 1 356 008,16 євро на користь ТОВ «Інтерскаліт УА».
112. Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є передчасним з огляду на те, що вказане судове рішення не містить оцінки щодо обставин зарахування зустрічних вимог ТОВ «Інтерскаліт УА» з нерезидентом UAB «Interscalit», та доказів на їх підтвердження.
113. До того ж, вказане судове рішення ухвалено вже після проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
114. Судами також не були встановлені й інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: чи настав строк виконання за зустрічними вимогами; не перевірили чи були зустрічні вимоги однорідними.
115. За визначенням в статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
116. Відповідно до положень статей 3, 4 цього Закону інформація про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій повинна відображатися підприємством у фінансовій звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, як обов'язкового виду обліку для підприємства. У свою чергу, як встановлено частиною першою статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
117. Частиною другою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
118. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
119. Отже, встановлення факту заборгованості Товариства перед нерезидентом UAB «Interscalit» в розмірі 1 356 008,16 євро вимагає дослідження первинних документів, які відображають господарські операції, за якими виникла заборгованість, зобов'язаною стороною за якою, як стверджує позивач, він став. Дослідження такого роду документів повинно враховувати також доводи контролюючого органу щодо можливості господарських операцій.
120. Крім того, у судових рішеннях відсутнє обґрунтування щодо доводів контролюючого органу про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро не відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Інтерскаліт УА».
121. Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, колегія суддів касаційної інстанції не може погодити або спростувати висновки судів попередніх інстанцій щодо неравомірності застосування до позивача фінансових санкцій за порушення граничних строків розрахунку за зовнішньо-економічними операціями на підставі податкового повідомлення-рішення № 000140860707 від 02 серпня 2023 року, оскільки ненадання правової оцінки таким, що мають істотне значення для вирішення справи, обставинам та входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи у відповідній частині та, відповідно, вимагає скасування прийнятих у справі судових рішень з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.
122. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
123. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
124. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
125. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
126. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з'ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
127. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, зокрема, встановити і перевірити висновки контролюючого органу, висловлені в акті перевірки, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ на підтвердження висновків контролюючого органу, висловлених в акті перевірки, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.
128. При цьому враховуючи, що за результатами розгляду цієї справи Суд дійшов висновку, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (щодо вирішення справи по суті позовних вимог) підлягають скасуванню, то з урахуванням приписів статей 139, 252 КАС України додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та додаткова постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року (якими вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) також мають бути скасовані як невід'ємна частина рішення про вирішення справи по суті позовних вимог.
129. Водночас з огляду на те, що Суд дійшов висновку про скасування додаткового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року (якими вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) з мотивів скасування рішень, якими справу вирішено по суті позовні вимоги, доводи Головного управління ДПС у Житомирській області, наведені ним в касаційній скарзі на підтвердження протиправності вказаних рішень, оцінці не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційні скарги Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року, додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 240/30923/23 скасувати, а справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. А. Васильєва
О. О. Шишов