щодо зупинення провадження у справі
22 травня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/4213/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині відмови ОСОБА_1 у видачі довідки (за формою визначеною органами Пенсійного Фонду України) про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, станом на 01.01.2026 року з урахуванням доплат за вислугу років та з зазначенням регіонального коефіцієнту у відповідності до винагороди діючого судді, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» із розрахунку прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб, який складає 3328 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області видати ОСОБА_1 довідку (за формою визначеною органами Пенсійного Фонду України) про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, станом на 01.01.2026 року з урахуванням доплат за вислугу років та з зазначенням регіонального коефіцієнту у відповідності до винагороди діючого судді, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» із розрахунку прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб, який складає 3328 гривні.
Ухвалою суду від 15.04.2026 у цій справі прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4213/26, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи відмовлено.
11.05.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить зупинити провадження у справі № 440/4213/26 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №520/26972/24 (адміністративне провадження № К/990/47083/25).
У ході підготовки до розгляду справи по суті суд встановив, що предметом спору у справі №520/26972/24 є визнання протиправним проведення перерахунку суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в сумі 2102,00 грн.
Ухвалою від 20 березня 2026 року Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду передав справу № 520/26972/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 346 КАС України. Постановляючи ухвалу про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про необхідність відступу від правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, в частині застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, установленого законами про Державний бюджет України. Обґрунтовуючи свою позицію, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2025 року в справі № 240/9028/24 надала оцінку виключно питанню застосування встановленого законами про Державний бюджет України розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Однак предметом безпосереднього аналізу в цій постанові не було питання про те, чи можуть норми законів про Державний бюджет України змінювати або впливати на механізм визначення суддівської винагороди, установлений статтею 135 Закону № 1402-VIII. Тобто Велика Палата Верховного Суду не досліджувала питання співвідношення загального та спеціального правового регулювання в цій сфері, не ставила під сумнів правову самостійність Закону № 1402-VIII у визначенні розміру суддівської винагороди та не оцінювала, чи може застосування «спеціального» показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України, змінювати або модифікувати порядок її визначення, передбачений спеціальним законом.
Ухвалою Велика Палата Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 520/26972/24 постановлено Прийняти до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу № 520/26972/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
У своїй постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив такі висновки:
"68. Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантної до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
72. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:
у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці".
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Суд зазначає, що зупинення провадження у справі до розгляду подібної справи Великою Палатою Верховного Суду є правом, а не обов'язком суду.
Визначаючи зміст поняття "подібність правовідносин", Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16). Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, відповідачем у клопотанні не зазначена кореляція подібності справи №520/26972/24 за суб'єктним, об'єктним та змістовним критеріями щодо змісту спірних правовідносин у цій справі.
Відповідач також у клопотанні не наводить жодних доводів щодо подібності чи неподібності справи №520/26972/24, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, до правового висновку, викладеного у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, для цієї справи.
За таких обставин, зважаючи на викладене вище, суд вважає клопотання відповідача про зупинення провадження необґрунтованим, що є наслідком відмови у зупиненні провадження.
Керуючись статтями 236, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 440/4213/26 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає окремому оскарженню від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.І. Бевза