22 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1506/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.08.2024 № 1347935-2408-1601-UA53000430000085474 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі 47035,37 грн, а також від 29.08.2024 № 1347935-2408-1601-UA53000430000085474 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі 48523,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки за приписами чинного законодавства будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа. Факт використання зазначених будівель у сільськогосподарській діяльності підтверджується довідкою Терешківської сільської ради від 03.02.2025 №39/02.11-17, з якої убачається, що позивач дійсно займається вирощуванням худоби (свиней, кіз) на належній йому земельній ділянці (з спорудами) за адресою АДРЕСА_1 , договором оренди земельної ділянки від 12.12.2020, що укладений ним з Терешківською сільською радою на земельну ділянку загальною площею 1.7000 га, цільове призначення якої згідно КВЕД - код 01.08 для сінокосіння/ випасання худоби, ставками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2022-2023 року, що затверджені рішеннями Терешківської сільської ради, та у пунктах 1271 цих документів ставки податку не визначені, а зазначено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільнені від оподаткування (пп.266.2.2ж), 266.2.ст. 266 ПКУ). Тобто навіть у ставках податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022, 2023 роки, які затверджені відповідно рішенням 8 сесії Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 02.07.2021, та рішенням сімнадцятої сесії восьмого скликання Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 08.07.2022 ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності не встановлені.
Відтак, вказані будівлі, на переконання позивача, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
12.02.2025 надійшли документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 10.02.2025.
Як наслідок, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1506/25. Вирішено проводити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
21.02.2025 від Головного управління ДПС у Полтавській області до суду надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.02.2025 у задоволенні заперечення Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відмовлено.
У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію мотивував посиланням на відповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства. Зауважував, що ОСОБА_1 станом на 27.02.2025 перебуває на обліку у м. Полтаві як платник податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, який є власником об'єктів житлової та нежитлової нерухомості: - нежитлове приміщення (заготівельний пункт) за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 82,5 кв. м; - нежитлова будiвля (комплекс будівель та споруд виробничого призначення) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2161,9 кв. м (у власності 67/100 частин = 1448,47 кв.м); - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 120,4 кв. м (у власності 1/2 частини з 05.06.2024).
На підставі інформації з ІКС «Податковий блок» - «Реєстрація ПП» - «Пошук платників податків» - «Дані податкового обліку та реєстрів» було встановлено, що ведення підприємницької діяльності по КВЕД 01.46 «Розведення свиней» та 01.45 «Розведення овець і кіз» внесені до Податкової декларації платника єдиного податку 16.09.2024. Крім того, відомості про експлуатацію в господарській діяльності об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано у відомостях про об'єкти оподаткування платника податків, які використовуються у господарській діяльності, 18.09.2024. До моменту формування ГУ ДПС у Полтавській області податкових повідомлень-рішень по нежитловій будiвлі (комплексу будівель та споруд виробничого призначення) за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 подавалися звіти по видам підприємницької діяльності: - за 2022 рік: КВЕД 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля»; - за 2023 рік: КВЕД 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля» та 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Після формування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2024 ОСОБА_1 було подано уточнюючу декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік, у якій було додано види діяльності за КВЕД 01.46 «Розведення свиней» та 01.45 «Розведення овець і кіз» /а.с.42-44/.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від системи оподаткування сільськогосподарської діяльності, а твердження відповідача про те, що пільга, передбачена пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, застосовується до сільськогосподарських виробників лише в разі їх реєстрації як платників єдиного податку за відповідними КВЕД є хибними. До реєстрації видів моєї діяльності по КВЕД, вирощування свиней, вирощування овець і кіз, я мав, і маю на теперішній час, у користуванні землі сільськогосподарського призначення (пасовища), договір оренди земельної ділянки від 12.12.2020. /а.с. 60-62/.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, комплекс будівель та споруд виробничого призначення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується наявними у матеріалах справи Технічним паспортом на комплекс будівель та споруд виробничого призначення /а.с. 83-92/ та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.08.2023 №343185279 /а.с. 51/.
За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець ОСОБА_1 має відкриті види економічної діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 01.29 Вирощування інших багаторічних культур; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та бойволів; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 01.49 Розведення інших тварин; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. /а.с. 13/.
29.08.2024 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1347935-2408-1601-UA53080430000085474, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 47075,37 грн.
Поряд з цим, 29.08.2024 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1347933-2408-1601-UA53080430000085474, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 48523,85 грн.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю визначення йому сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022, 2023 роки, звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2024 №1347935-2408-1601-UA53080430000085474 та №1347933-2408-1601-UA53080430000085474.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України - далі ПК України).
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
З метою уніфікації об'єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено та затверджено наказом від 17.08.2000 №507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - Класифікатор), який містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою - їх цільовим функціональним призначенням (далі - Методика).
Оскільки фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному Класифікатором, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення, то платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за отриманням необхідного висновку щодо ідентифікації об'єкта нерухомості доцільно звертатись до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду.
Відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ (в редакції станом на 2022 рік) не є об'єктом оподаткування:
а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;
д) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину;
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
з) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об'єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;
и) об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
ї) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
й) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
к) об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
л) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім'ям, у яких виховується п'ять та більше дітей.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє суду стверджувати, що застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 у справі №400/1245/23 та 01.04.2026 у справі № 320/36204/23.
З матеріалів справи вбачається, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за позивачем зареєстровано право власності часткою 67/100 на комплекс будівель та споруд виробничого призначення відповідно до ДК 018-2000 належить до класу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» /зв. а.с.69-72/, які знаходяться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Копили, вул. Триби 2-А.
Тобто, вказані будівлі є об'єктами нерухомості (будівля, споруда) призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Також, суд зазначає, що матеріалами справи не встановлено, а відповідачем не надано доказів (в межах ч.2 ст.77 КАС України), що вказані об'єкти здаються власником в оренду, лізинг, позичку.
Отже, в даному випадку спір стосується виключно того аспекту, чи являвся позивач як фізична особа у спірний період сільськогосподарським товаровиробником для цілей застосування пільги, передбаченої пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані ще у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року у справі №820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19, від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 31 грудня 2021 року), сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
1 січня 2022 року набрав чинності Закон від 30 листопада 2021 року №1914-IX, яким виключено у підпункті 14.1.235 слова та цифри "для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу".
Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно з статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункті 5.3 статті 5 ПК України.
Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у згаданій вище постанові від 21 травня 2024 року у справі №600/5153/23.
Вказане свідчить, що в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку в спірний період мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Таким чином, визначальним для вирішення цієї справи є встановлення обставин належності позивача до категорії сільськогосподарських товаровиробників. При цьому, як вже наголошувалось судом вище, до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять лише тих осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання тощо.
Тобто, у спірному випадку значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
У постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21 Верховний Суд вказав, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
При цьому, надані позивачем докази не містять належної інформації щодо предмета доказування, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. В даному випадку позивачем до позовної заяви надано договори оренди землі сільськогосподарського призначення /зв. а.с. 74-80/. Також, до суду надано податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи- підприємця за 2022, 2023 роки.
Суд зазначає, відповідно до податкової декларації за 2022 рік позивач отримав сукупний дохід від підприємницької діяльності за КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля у сумі 3232723,17 грн. інших доходів, в тому числі з діяльності, як сільськогосподарського виробника, податкова декларація не містить.
Відповідно до податкової декларації за 2023 рік позивач отримав сукупний дохід від підприємницької діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; у сумі 707974,00 грн., однак, з даного документа неможливо встановити чи отримані вказані доходи саме з діяльності, як сільськогосподарського товаровиробника.
З приводу наданих договорів оренди землі, суд зазначає, що надання таких договорів без додаткових доказів (актів, рахунків, накладних), які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, не можуть свідчити про достатність доказів наданих позивачем.
В свою чергу, наявність у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника (без надання доказів останнього).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Поряд з цим, свого процесуального обов'язку щодо доведення спірних обставин справи позивач не виконав та будь-яких доказів того, що він безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником матеріали справи не містять і таких судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 29.08.2024 №1347935-2408-1601-UA53080430000085474 та №1347933-2408-1601-UA53080430000085474 прийняті ГУ ДПС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г. Ясиновський