Справа № 420/17886/25
22 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пл. Театральна, буд.5; код ЄДРПОУ 37425507) до Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» до Одеської митниці за результатом якого позивач просить:
визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000017/1 від 28.02.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час декларування товарів, ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. Разом із тим, не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених МК України документів, відповідачем прийняте спірне рішення відповідно до якого митна вартість товарів була визначена за резервним методом. У той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи №420/17886/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку з довготривалою відсутністю головуючого судді Каравана Р.В., на підставі рішенням зборів суддів Одеського окружного адміністративного суду №6 від 09.12.2025 року, з метою дотримання передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку розгляду адміністративної справи, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №42017886/25.
На підставі розпорядження керівника апарату суду №715 від 16.12.2025 року, та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа №420/17886/25 передана на розгляд головуючому судді Єфіменку К.С.
Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №420/17886/25 та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500080001974U4 від 27.02.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000017/1 від 28.02.2025 року.
Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта».
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що 18 вересня 2023 року між позивачем ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» (Україна, «Покупець») та компанією «Reijnders Trading B.V.» (Нідерданди, «Продавець») укладений Контракт №18092023NL (надалі - «Контракт»), за умовами якого Продавець зобов'язаний відвантажити (продати) Товар, а Покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах Контракту.
За даним контрактом Продавцем був відвантажений товар, який надійшов на митну територію України: «Кран самохідний на колісному ходу, бувший у використанні, призначений для вантажно-розвантажувальних, монтажно-демонтажних робіт, обладнаний одним крюком, однією лебідкою та поворотною стрілою (без подовжувача стріл), не містить в своєму складі передавачі та приймачі, приводиться в рух двигуном, який є частиною підіймального пристрою, 1 шт. Марка ТEREX - Модель:-АС40-2L - Ідентифікаційний номер (номер шасі) - VHX2FH1R208251516- Номер двигуна - немає даних; Загальна кількість місць, включаючи місце водія 2; Призначення: для вантажно-розвантажувальних, монтажно-демонтажних та інших робіт; Тип двигуна -дизельний, об'ємом 3670 см3; Потужність двигуна 205 кВт; вантажопідйомність 40 тон; виліт стріли 37 м; висота гачка 45 м.; колісна формула 4х4; календарний рік виготовлення 2008; Модельний рік виготовлення 2008; Власна маса 24000 кг. - Колір синій; не підлягає реєстрації в органах МРЕО; Виробник РРМ; торгівельна марка -TEREX, країна виробництва FR; місць 1 VN.»
З метою митного оформлення даного товару декларантом позивача ТОВ «Скай Трейдинг Компані» (код ЄДРПОУ 40692208, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 19) 27 лютого 2025 р. була подана електронна митна декларація №25UA500080001974U4.
До митної декларації декларантом позивачем були надані на підтвердження заявленої митної вартості товару наступні документи:
- Контракт на поставку №18092023NL від 18.09.2023 р.
- Додаток до Контракту №4 від 22.10.2024 р.,
- Рахунок (proforma-invoice) PF1425-2024 від 22.10.2024 р.
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 42636752936 від 19.09.2024 р.,
- Автотранспортна накладна 0000047 від 18.11.2024 р.,
- Платіжна інструкція в іноземній валюті (оплата за товар) №606 від 23.10.2024 р.,
- Платіжна інструкція в національній валюті (оплата за перевезення) №10510 від 25.11.2024 р.,
- Копія митної декларації країни відправлення 24NLCU960ZK96N3DA9 від 19.11.2024 р.
- Та інші документи на підтвердження відомостей, наведених в митній декларації.
Перелік доданих документів зазначений в графі 44 Митної декларації №25UA500080001974U4.
Відповідачем Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000017/1 від 28.02.2025 року.
В зазначеному рішенні відповідача загальна митна вартість товару була скоригована шляхом збільшення з заявленої декларантом загальної митної вартості товару в розмірі 59691,97 євро (графа 28 Рішення) до 100000,00 євро (графа 30 Рішення «коригування»).
На підставі рішення про коригування митної вартості видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2025/000069.
З метою випуску товару у вільний обіг декларант позивача подала до Одеської митниці митну декларацію з уточненою митною вартістю товарів No25UA500080001996U1, що прийнята митницею до оформлення 04.03.2025 року. В зазначеній митній декларації було вказана вартість товару, визначена в оскаржуваному Рішенні Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500080/2025/000017/1 від 28.02.2025 року.
Підставою для прийняття вказаного вище рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, яким додаткові документи не надані та виявлені розбіжності не усунуто, а саме:
- Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України. Наразі, в пакеті поданих документів відсутній договір на перевезення.
- У рахунку на перевезення відсутня інформація щодо витрат на завантаження на наземний транспорт у пункті Haelen Нідерланди (NL). Інформація щодо ваги товару в СМР та копії митної декларації країни відправлення 27000кг, не відповідає інформації, зазначеній на шильді та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу 24000кг.
- У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товару покупцем до кордону України не надано.
Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
Щодо зауважень митниці про зазначення пункту відправки товару (Угорщина), суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товару, крім тих, що безпосередньо стосуються ціни контракту, являються також транспортні (перевізні) документи, якщо з умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
На підтвердження витрат на транспортні послуги декларантом позивача до Митної декларації №25UA500080001974U4 було долучено:
Рахунок на оплату № 783 від 22 листопада 2024 р. від постачальника послуг (перевізника) ТОВ «Дедушка», м.Ковель, код ЄДРПОУ 37598208, на оплату щодо вантажного перевезення з міста Haelen Нідерланди (NL) до м.Ковель, Україна в розмірі 95625,00 грн.,
Платіжна інструкція в національній валюті від 25 листопада 2024 р. №10510 на суму 95625,00 грн.
З наданих документів чітко вбачається, що вартість вантажного перевезення (транспортні витрати) крану з міста Haelen Нідерланди (NL) до місця призначення м.Ковель, Україна, становить 95625,00 грн. Відомості щодо розміру транспортних витрат, понесених позивачем за доставку товару, підтверджені належними документами, які не містять числових розбіжностей.
Таким чином, зауваження відповідача щодо розбіжностей в документах та вимога про надання додатково Договору на перевезення є необґрунтованими та такими, що не базується на фактичних обставинах справи, оскільки наданими належними документами повністю підтверджується вартість витрат, понесених позивачем на перевезення товару.
Об'єктом поставки на територію України на адресу позивача за МД №24UA500080011839U4 являється транспортний засіб кран самохідний на колісному ходу.
Основною ідентифікаційною ознакою будь-якого транспортного засобу в усьому світі являється ідентифікаційний код, який присвоюється засобу згідно вимог, встановлених Міжнародною Організацією зі Стандартизації International Organization for Standardization - ISO).
Ідентифікаційний номер транспортного засобу (Vehicle identification number VIN), або VIN-код - це унікальний серійний номер, що застосовується в автомобільній промисловості для індивідуального розпізнавання кожного механічного транспортного засобу, причіпного транспортного засобу, мотоцикла та мопеда, визначення яких подані в міжнародному стандарті ISO 3833.
Ідентифікаційний номер транспортного засобу наноситься на транспортному засобі у місцях та у відповідності із вимогами міжнародного стандарту ISO 4030 та заноситься у паспорт транспортного засобу (свідоцтво про реєстрацію ТЗ) разом з іншими якісними та кількісними характеристиками транспортного засобу, серед яких і вага ТЗ.
Таким чином, саме свідоцтво про реєстрацію ТЗ є первинним документом, який містить всі якісні та кількісні характеристики ТЗ і являється достовірним та належним джерелом відомостей щодо ТЗ.
Відповідно до вищезазначеного декларантом позивача саме на підставі відомостей, що наявні в Свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу 4263 675 2936 від 19.09.2024 р., була вказана вага товару в митній імпортній декларації No25UA500080001974U4, - 24000,00 кг.
Відповідачем не наведені спростовуючи доводи, оскільки у відповідача відсутні докази того, що фактична вага товару являється іншою, ніж та, що вказана позивачем в митній декларації №25UA500080001974U4.
A посилання відповідача в Рішенні про коригування товару №UA500080/2025/000017/1 від 28.02.2025 року на наявність інших відомостей щодо ваги товару в експортній МД країни відправника товару та CMR (автотранспортна накладна, що складається та завіряється перевізником) являються неспроможними, оскільки ці документи заповнюються не позивачем і не являються первинними документами, які в розумінні статті 53 МК України підтверджують складові митної вартості товару.
Таким чином, доводи митного органу щодо невідповідності відомостей про вагу транспортного засобу в митній декларації являються необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
В Рахунку (proforma-invoice) PF1425-2024 від 22.10.2024 р. зазначено, що ціна Продавцем за товар надана на умовах поставки ЕEXW Haelen Нідерланди (NL).
Згідно ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) в редакції 2000 року термін "франко-завод" EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Абзац 1 Пункту 9.3 стверджує, що тільки за умовами термінів CIF і СІР продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування.
Відповідно до положень абзацу 12 пункту 9.3. існують тільки два терміни, пов'язані із страхуванням, як-от терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов'язаний
забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Тобто на умовах поставки EXW відсутній обов'язок сторін застрахувати товар згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000.
Страхування товару є правом, а не обов'язком сторін міжнародних контрактів щодо купівлі/поставки товарів.
Це повністю узгоджується з нормами чинного законодавства України. Відповідно до положень п.8 ч.2 ст.53, п.7 ч.10 ст.58 МК України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, які містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.
В даному випадку страхування товару позивачем не здійснювалося, тому до митної вартості товару не надавалася така складова, як витрати на страхування, і відповідно до митної декларації №25UA500080001974U4 позивачем не було долучено документів про страхування товару.
Оскільки умовами Контракту №18092023NL від 18.09.2023 р. та умовами поставки EXW не передбачено обов'язку страхування вантажу, а сторонами страхування вантажу не здійснювалося, митниця безпідставно зазначила дану обставину в якості причин для зміни методу визначення митної вартості товару та подальшого коригування митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в практиці Верховного Суду. Зокрема, в пункті 16 мотивувальної частини Постанови Верховного Суду від 05 травня 2021 року у справі №825/1900/17 зазначено, що оскільки «умовами контракту не передбачено страхування товару, тому такі витрати та документи обґрунтовано відсутні».
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч.2 ст.53 МК України та не містять розбіжностей.
Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.
Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.
При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч.3 ст.53 МК України підставами).
При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.
Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Частиною 1 ст.57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об'єктивній можливості їх застосування.
В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.
Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.
Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Представником відповідача 06 січня 2026 року надано до суду клопотання, в якому просить проводити розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до положень п.20 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до ч.3 ст.12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Проте, представником відповідача не наведено жодних достатніх та обґрунтованих підстав для доцільності розгляду вказаної справи в порядку загального позовного провадження та не зазначено в чому саме полягає складність даної справи, суспільний резонанс чи інших обставин, що свідчать про необхідність розгляду справи №420/17886/25 за правилами загального позовного провадження.
Разом з тим, учасники справи не позбавлені права надавати до суду письмові пояснення та додаткові докази при розгляді адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, визначеному ст. 262 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип, 21-А, м.Одеса, 65078) про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін - відмовити.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пл. Театральна, буд.5; код ЄДРПОУ 37425507) до Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000017/1 від 28.02.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А; код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пл. Театральна, буд.5; код ЄДРПОУ 37425507) суму сплаченого судового збору в розмірі 8413,82 грн.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко