Справа № 420/1023/26
22 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 за результатом якого позивач просить:
визнати рішення військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні механіка радіорелейної станції 1 взводу зв'язку роти зв'язку тилового командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язковий і військову службу" протиправною;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити механіка радіорелейної станції 1 взводу зв'язку роти зв'язку тилового командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з військової служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язковий і військову службу".
Позов обґрунтовував тим, що він, механік радіорелейної станції 1 взводу зв'язку роти зв'язку тилового командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 наразі проходить військову службу за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 .
Через сімейні обставини, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи та за висновком лікарської консультативної комісії (далі - ЛКК) потребує постійного стороннього догляду, на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» має право на звільнення з військової служби.
Зокрема, в грудні 2025р. солдат ОСОБА_3 звернувся через застосунок АРМІЯ + з рапортом про звільнення з військової служби (ID рапорту р2237163, дата створення 15.12.2025р.), в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». До рапорту додав підтверджуючі документи.
Проте відповідачем прийнято оскаржене рішення про відмову у звільненні механіка радіорелейної станції 1 взводу зв'язку роти зв'язку тилового командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язковий і військову службу".
Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що у рапорті фактичною підставою для звільнення з військової служби позивачем зазначено абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через сімейні обставини або з інших поважних причин, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
За результатами розгляду Рапорту та документів, позивача було повідомлено про відсутність правових підстав для його звільнення з військової служби, передбачених чинним законодавством України.
Відповідачем зазначено, що Позивачем не надано достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували відсутність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення у ОСОБА_4 , а отже, підстави для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що механік радіорелейної станції 1 взводу зв'язку роти зв'язку тилового командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 (далі - Позивач) наразі проходить військову службу за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою Форма 5 ВЧ НОМЕР_1 від 12.11.2025р. №4316.
Матір ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - « ОСОБА_7 »), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується рішенням ЛКК від 04.11.2025р. № 155, висновком форми 080-4/о про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 602 від 04.11.2025р., Довідкою до акта огляду медикосоціальною експертною комісією серія 12 ААГ №491676 від 29.05.2023р. (безстроково ІІ група інвалідності), пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 .
ОСОБА_6 має двох синів - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ). Та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 ).
Чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 про смерть НОМЕР_5 видане 03 травня 1991 року).
Син ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_6 , видане 07.05.2025).
Син ОСОБА_8 не проживає разом з матір'ю, що підтверджується відповіддю селищного голови Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області №№-686/25/4593 від 28.10.2025, Довідкою про не проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем реєстрації №13-30/25/4613 від 29.10.2025р. та Актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 29.10.2025р.
У заяві від 20.12.2025р., нотаріально засвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поліщук Г.П., зареєстровано в реєстрі №2123, ОСОБА_8 вказав, що відмовляється та не має фізичної змоги доглядати за своєю матір'ю ОСОБА_6 , особою з інвалідністю II групи, (довідка МСЕК 12ААГ №491676 від 29.05.2023 року, безстроково), так, як я є сам інвалідом IIІ групи (довідка МСЕК 12ААА №300214 від 29.03.2017 року, безстроково). Утримання, постійний догляд, матеріальну допомогу, буде надавати її син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інших працездатних осіб та військовозобов'язаних, в тому числі повнолітніх дітей, зобов?язаних відповідно до закону утримувати ОСОБА_6 , окрім її сина, ОСОБА_1 , який проживає разом, мамою у неї немає. Разом з тим повідомляю, що від надання матері догляду з боку будь-яких інших осіб на професійній та не професійній основі, таких, як соціальні послуги за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів відмовляємось.
Наявність інвалідності ОСОБА_8 ІІІ групи також підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_7 .
Окрім того, ОСОБА_8 має неприязні стосунки зі своєю матір'ю, щодо своєї матері неодноразово вчиняв домашнє насильство, лаявся, погрожував фізичною розправою, кидався у бійку, вживає алкогольні напої та є небезпечним для неї.
Факти домашнього насильства відносно матері, погроз, хуліганства, бійки, вживання алкогольних напоїв, лайки, вчинення адміністративних правопорушень та притягнення громадянина ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності підтверджуються відкритою інформацією в ЄДРСР (справи № 504/124/21, № 504/767/16-п, №522/266/22, №504/3448/23).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 видане відділом реєстрації актів громадянського стану Комінтернівського району, Одеської області, 16 липня 1984 року, паспорт Серія НОМЕР_8 виданий Комінтернівським РВУМВС України в Одеській області 26 липня 2000 року), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , разом з матір'ю, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відсутні інші особи, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю II групи безстроково ОСОБА_6 , крім його сина солдата ОСОБА_1 , що підтверджується висновком комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 та Актом обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 від 02.12.2025р.
В грудні 2025р. солдат ОСОБА_3 звернувся через застосунок АРМІЯ + з рапортом про звільнення з військової служби (ID рапорту р2237163, дата створення 15.12.2025р.) за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарськоконсультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», долучивши до рапорту документи, що в повному обсязі підтверджують підстави та обставини звільнення.
15.12.2025р. у застосунок АРМІЯ+ надійшло повідомлення про відхилення рапорту солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з причин: «Не відповідає вимогам ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Документально не підтверджено відсутність інших членів сім'ї І чи ІІ ступеня споріднення».
Позивач вважає відмову протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ч.ч.1,2,9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч.ч.1,2,6 ст.2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Видами військової служби, є, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Питання звільнення з військової служби врегульовано ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною 1 ст.26 цього Закону визначено, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби.
Відповідно до п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах: «через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)».
Абзацом 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, під час дії воєнного стану:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з ч.7 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Відповідно до п.п.2 п.225 розд.XII «Звільнення з військової служби» цього Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 розд.XII цього Положення визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п.241 розд.XII цього Положення).
Спірним питанням у межах цієї справи є оскаржене рішення, яким відмовлено у звільненні позивача з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через такі сімейні обставини як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
З рапорту позивача та доданих до нього підтверджуючих документів вбачається, що позивач мав право на звільнення з військової служби із зазначених ним підстав.
Посилання відповідача в оскарженому рішенні на таку підставу відмови у звільненні позивача як те, що до рапорту не додано документів, що підтверджуються необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, - є неприйнятними з огляду на наступне.
В підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків - своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, позивач додав копію рішенням ЛКК від 04.11.2025р. № 155, висновок форми 080-4/о про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 602 від 04.11.2025р., Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №491676 від 29.05.2023р., пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 , згідно з яким матір позивача ОСОБА_5 як особа з інвалідністю ІІ групи потребує постійного стороннього догляду - як особа з невиліковним захворюванням, що призвело до стійкого порушення функцій організму, у зв'язку з цим хворий не здатний до самостійного пересування та самообслуговування.
Правовий висновок Верховного Суду щодо питання допустимості рішення ЛКК на підтвердження необхідності здійснення особою постійного догляду за батьком та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами викладений в постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23, а також у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23, де Суд зазначив наступне:
« 40. Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
41. У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
42. У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
43. Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
44. Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
45. У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
46. Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
47. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
48. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
49. З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
50. Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначає таке.
51. Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
52. Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
53. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
54. У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
55. При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.
56. Отже, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
57. В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
58. За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
59. Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
60. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
61. Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
62. Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
63. У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).
64. Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
65. Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Верховний Суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
66. З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, Верховний Суд доходить висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
67. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Суд вважає, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23, від 13 червня 2024 року у справі № 520/21316/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд зобов'язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.ч.5 та 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» альтернативно визначає документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок медико-соціальної експертної комісії, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, доданий до рапорту позивача висновок ЛКК (лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) є документом, який підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за особою - матір'ю позивача.
Посилання відповідача в оскарженому рішенні на таку підставу відмови у звільненні позивача як те, що до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, - є також неприйнятними з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.263 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Проте, такі положення застосовуються для цілей розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України (застосовується до доходів, отриманих починаючи з 1 січня 2017 року платником податків у вигляді спадщини/дарунка).
Щодо членів сім'ї, то законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї, а лише визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є: спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з ч.1 ст.172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Статтею 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Згідно зі ст.203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Сімейним кодексом України також встановлено: обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (ст. 266); обов'язок по утриманню братів та сестер (ст. 267).
Посилання відповідача у відзиві на те, що Позивачем не надано достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували відсутність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення у ОСОБА_4 , а отже, підстави для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутні, суд зазначає наступне.
Так, утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Посилання відповідача в оскарженому рішенні на те, що до рапорту не були додані документи, що підтверджують відсутність у батька позивача інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення - є неприйнятними, оскільки законодавством такі документи (документи в підтвердження «відсутності») не передбачені.
З поданих позивачем доказі до рапорту та матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_6 має двох синів - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ). Та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 ).
Чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 про смерть НОМЕР_5 видане 03 травня 1991 року).
Син ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_6 , видане 07.05.2025).
Син ОСОБА_8 не проживає разом з матір'ю, що підтверджується відповіддю селищного голови Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області №№-686/25/4593 від 28.10.2025, Довідкою про не проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем реєстрації №13-30/25/4613 від 29.10.2025р. та Актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 29.10.2025р.
У заяві від 20.12.2025р., нотаріально засвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поліщук Г.П., зареєстровано в реєстрі №2123, ОСОБА_8 вказав, що відмовляється та не має фізичної змоги доглядати за своєю матір'ю ОСОБА_6 , особою з інвалідністю II групи, (довідка МСЕК 12ААГ №491676 від 29.05.2023 року, безстроково), так, як я є сам інвалідом IIІ групи (довідка МСЕК 12ААА №300214 від 29.03.2017 року, безстроково). Утримання, постійний догляд, матеріальну допомогу, буде надавати її син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інших працездатних осіб та військовозобов'язаних, в тому числі повнолітніх дітей, зобов'язаних відповідно до закону утримувати ОСОБА_6 , окрім її сина, ОСОБА_1 , який проживає разом, мамою у неї немає. Разом з тим повідомляю, що від надання матері догляду з боку будь-яких інших осіб на професійній та не професійній основі, таких, як соціальні послуги за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів відмовляємось.
Наявність інвалідності ОСОБА_8 ІІІ групи також підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_7 .
Окрім того, ОСОБА_8 має неприязні стосунки зі своєю матір'ю, щодо своєї матері неодноразово вчиняв домашнє насильство, лаявся, погрожував фізичною розправою, кидався у бійку, вживає алкогольні напої та є небезпечним для неї.
Факти домашнього насильства відносно матері, погроз, хуліганства, бійки, вживання алкогольних напоїв, лайки, вчинення адміністративних правопорушень та притягнення громадянина ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності підтверджуються відкритою інформацією в ЄДРСР (справи № 504/124/21, № 504/767/16-п, №522/266/22, №504/3448/23).
Вказані обставини та положення законодавства відповідачем враховані не були.
Отже, з рапорту та доданих до нього підтверджуючих документів вбачається, що позивач має право на звільнення з військової служби із зазначених ним підстав, проте таке право відповідачем було порушено.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», і доказів понесення ним інших судових витрат до суду не подано, тому виходячи з положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати рішення військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні механіка радіорелейної станції 1 взводу зв'язку роти зв'язку тилового командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язковий і військову службу" протиправною;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) звільнити механіка радіорелейної станції 1 взводу зв'язку роти зв'язку тилового командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язковий і військову службу".
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко