Справа № 420/14820/26
22 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення,
21.05.2026 ОСОБА_1 , через представника, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вчиняти будь-які дії щодо переміщення (переведення) солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з навчального центру НОМЕР_3 батальйону безпілотних систем НОМЕР_4 окремого штурмового полку ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до іншого місця служби або іншої військової частини для проходження військової служби.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника зазначає, що предметом позову, який готується до подачі, є визнання протиправним призову ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаного ОСОБА_1 із застосуванням наслідків незаконної мобілізації через звільнення від проходження військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Позивач приймає участь у кримінальному провадженні №12024163510000863 від 12.11.2024 в якості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Відповідно до відомостей автоматизованого документообігу суду "КП-ДЗ" 25.03.2025 постановлено ухвалу, якою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави. Станом на 07.05.2026р. визначену судом заставу внесено на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, відповідно до ОСОБА_1 звільнено з ДУ "Одеський слідчий ізолятор" під заставу. Згідно відповіді Приморського районного суду м. Одеси на адвокатський запит, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави відносно позивача, продовжує діяти, і як наслідок, продовжують діяти покладені на останнього обов'язки. Представник позивача зазначає, що переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду за позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, призведе до втрати зв'язку, і як наслідок - до порушення обов'язків обвинуваченого, передбачених кримінально-процесуальним законом, звернення застави в дохід держави з усіма негативними наслідками.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Суд розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Так, представник позивача зазначає, що предметом позову, який готується до подачі, є визнання протиправним призову ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаного ОСОБА_1 із застосуванням наслідків незаконної мобілізації через звільнення від проходження військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, у заяві про забезпечення позову представник позивача просить заборонити командуванню військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення (переведення) солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з навчального центру НОМЕР_3 батальйону безпілотних систем НОМЕР_4 окремого штурмового полку ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до іншого місця служби або іншої військової частини для проходження військової служби.
При цьому, позивач не оскаржує у позові дії військової частини НОМЕР_1 щодо його зарахування до списків військової частини або ж переміщення позивача до інших військових частин. Такі дії Військової частини НОМЕР_1 не є предметом заявленого спору.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення (переведення) солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з навчального центру НОМЕР_3 батальйону безпілотних систем НОМЕР_4 окремого штурмового полку ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до іншого місця служби або іншої військової частини для проходження військової служби не відповідає порушеному праву позивача за захистом якого він планує звернувся до суду та не може бути застосований судом.
Крім того, у заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Також заявник не навів докази того, що військовою частиною НОМЕР_1 в обов'язковому порядку будуть вчинені дії, спрямовані на переведення ОСОБА_1 до будь-якої іншої військової частини до моменту набрання законної сили рішенням суду.
Тому, посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому та незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Суд зауважує, що представником позивача до заяви про забезпечення позову не надано жодних документів, які б свідчили про проходження ОСОБА_1 навчання у 24-му батальйоні безпілотних систем НОМЕР_4 окремого штурмового полку Військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у точу числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що частину третю статті 151 КАС України доповнено пунктом 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» № 2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
На переконання суду, обрані заявником види забезпечення позову, за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром військової частини в майбутньому, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Будь-яких інших фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову, в даному випадку може, ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача - суду не надано.
З огляду на викладене, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не належить до задоволення.
Керуючись статтями 150,151, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статті 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.