Справа № 420/36236/25
19 травня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сидоренко Ю.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні в приміщенні суду клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , щодо неподання до Секретаріату Вищої ради правосуддя у встановлений ч. 7 ст. 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та п. 14.12. Регламенту ВРП місячний строк матеріалів по скарзі від 13.02.2025 зареєстрованої ВРП 13.02.2025 за № 695/0/6-25 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025 для призначення до розгляду на пленарному засіданні Вищої ради правосуддя;
- зобов'язати члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 подати до Секретаріату Вищої ради правосуддя матеріали по скарзі від 13.02.2025 зареєстрованої ВРП 13.02.2025 за № 695/0/6-25 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025 для призначення до розгляду на пленарному засіданні Вищої ради правосуддя;
- стягнути з члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 75000 грн матеріальної шкоди заподіяної у зв'язку із очевидною протиправною бездіяльністю, щодо неподання до Секретаріату Вищої ради правосуддя матеріалів по скарзі від 13.02.2025 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025;
- стягнути з члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 350000 грн заподіяну очевидною протиправною бездіяльністю, щодо неподання матеріалів до Секретаріату Вищої ради правосуддя по скарзі від 13.02.2025 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025.
В підготовче засідання учасники справи не з'явилися. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у підготовчому засіданні за його відсутності.
Фіксування підготовчого засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в обгрунтування якого зазначає, що подання до Секретаріату Вищої ради правосуддя матеріалів по скаргам на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя для призначення до розгляду на пленарному засіданні Вищої ради правосуддя не є остаточним рішенням за результатами розгляду таких скарг, а є процедурними діями, а тому дії щодо вчинення процедурних дій не можуть бути оскарженні самі по собі до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Згідно пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Пунктом 3 частини першої статті 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Частиною першою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.
Відповідно до статті 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
В силу вимог статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Висновок доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати (частина друга статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно з частиною першою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Частиною сьомою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя розглядає скарги на рішення Дисциплінарної палати не пізніше тридцяти днів із дня їх надходження.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до суду може бути оскаржене рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.
Отже, статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя стосовно розгляду скарг та здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
З матеріалів справи слідує, що предметом позову є протиправна бездіяльність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 щодо неподання до Секретаріату Вищої ради правосуддя у місячний строк матеріалів по скарзі від 13.02.2025 зареєстрованої ВРП 13.02.2025 за № 695/0/6-25 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025 для призначення до розгляду на пленарному засіданні Вищої ради правосуддя.
Відповідно до підпункту 14.5 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17, для розгляду Радою висновків дисциплінарного інспектора Ради - доповідача за скаргою на рішення у дисциплінарних справах автоматизованою системою розподілу справ визначається член Ради - доповідач.
Член Ради - доповідач, визначений для розгляду Радою висновку, проєкту ухвали із пропозицією дисциплінарного інспектора Ради - доповідача, що надійшов вперше під час здійснення Радою дисциплінарного провадження щодо судді, визначається для розгляду усіх подальших висновків, проєктів ухвал із пропозиціями дисциплінарного інспектора Ради - доповідача в межах цього провадження та є незмінним.
З аналізу викладених норм слідує, що дії члена Вищої ради правосуддя під час здійснення ним повноважень щодо подання до Секретаріату Вищої ради правосуддя матеріалів по скарзі на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не породжують жодних відносин управлінського характеру, а відноситься до внутрішнього документообігу Вищої ради правосуддя.
Відтак оскарження вказаних вище дій в адміністративному суді не може забезпечити ефективного захисту прав особи, яка подала скаргу, а судове рішення у такій справі не призводить до змін у правовому становищі позивача.
Додатково суд звертає увагу, що правові наслідки для позивача, які впливають на його права, виникають після ухвалення рішення Вищою радою правосуддя за наслідками розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У постанові від 13.03.2019 у справі № 820/3713/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» зазначено, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог, які стосуються бездіяльності відповідача, підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Також, враховуючи, що вимога про відшкодування моральної та матеріальної шкоди є похідною від основної вимоги, відносно якої встановлено відсутність порушеного права, тому позов в цій частині також підлягає закриттю.
Аналогічно правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/118/24, та постанові від 11.02.2026 у справі № 990/571/25.
Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.05.2026
Суддя Олександр ХУРСА