21 травня 2026 рокусправа № 380/22590/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить:
- визнати протиправними дії уповноваженої особи підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме начальника відділення контролю другої лінії відділу прикордонної служби майора ОСОБА_2 щодо заборони перетину державного кордону України;
- визнати незаконним та скасувати рішення від 23.10.2025, винесене начальником відділення контролю другої лінії відділу прикордонної служби майором ОСОБА_3 про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України;
- зобов'язати начальника відділення контролю другої лінії відділу прикордонної служби майора ОСОБА_2 зняти з контролю - заборони виїзду за кордон ОСОБА_1 .
Ухвалою від 19.11.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.10.2025 у зв'язку з наміром перетнути державний кордон України у пункті пропуску «Угринів - Долгобичув» позивач пред'явив для проведення паспортного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного контролю наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; витяг з наказу № 117/от від 06.10.2025 про щорічну основну відпустку часткову за відпрацьований період; довідку №588-ОК від 14.10.2205 про те, що позивач дійсно працює в ТОВ «АТБ- Маркет»; заяву у вільній формі від керівника магазину «Продукти-903» ТОВ «АТБ-Маркет» про згоду на виїзд підлеглого за кордон у період відпустки; підтвердження бронювання із застосунку «Резерв+» у форматі PDF. мобілізації мають право перетинати державний кордон. Попри наявність всіх документів, уповноважена особа підрозділу 7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме начальник відділення контролю другої лінії відділу прикордонної служби майор ОСОБА_4 відмовив позивачу у перетинанні державного кордону, про що було складено рішення від 23.10.2025, в якому вказана відмова у виїзді з причини «відсутності підстави, що надають право для виїзду за кордон (а саме в наказі про відпустку не надано право виїзду за кордон)» в період дії воєнного стану.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.
Неподання відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов кваліфікується судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою від 14.10.2025 № 588-ОК ОСОБА_1 працює в ТОВ «АТБ» на посаді товарознавець з 29.05.2019 (наказ № 94-к від 29.05.2019) по теперішній час.
Позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має військово-облікову спеціальність 900025.
Згідно з електронним військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+», станом на 22.10.2025 позивач має тип відстрочки «бронювання», термін дії якої встановлено до 16.12.2025.
На підставі наказу ТОВ «АТБ-маркет» від 06.10.2025 № 177/от ОСОБА_1 надана щорічна основна відпустка тривалістю 14 календарних днів з 15.10.2025 по 28.10.2025 включно.
ОСОБА_1 прибув до пункту пропуску через державний кордон «Угринів - Долгобичув» з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд з України.
Позивач зазначає, що під час здійснення прикордонного контролю позивач надав наступні документи: : паспорт громадянина України для виїзду за кордон; витяг з наказу № 117/от від 06.10.2025 про щорічну основну відпустку; довідку від 14.10.2205 № 588-ОК про те, що позивач дійсно працює в ТОВ «АТБ- Маркет»; заяву у вільній формі від керівника магазину «Продукти-903» ТОВ «АТБ-Маркет» про згоду на виїзд підлеглого за кордон у період відпустки; підтвердження бронювання із застосунку «Резерв+».
За наслідками проведеного паспортного контролю, згідно з рішенням заступника начальника відділу - начальника відділення контролю другої лінії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » майора ОСОБА_2 від 23.10.2025 “Про відмову в перетинанні державного кордону України» громадянину України ОСОБА_5 відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв'язку з відсутністю підстав, що дають право для виїзду за кордон (а саме в наказі про відпустку не надано право виїзду за кордон) в період дії на території України воєнного стану відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України про правовий режим воєнного стану» Постанови КМУ від 27.01.1995 № 57.
Не погоджуючись вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі статтею 106 частини 1 пункту 20 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Статтею 64 Конституції України визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 14 частини 1 Закону України “Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 р № 1710-VI (далі - Закон України № 1710-VI), іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено та на час виникнення спірних відносин припинений не був.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин; далі Правила) передбачено, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Згідно з пунктом 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в пунктах 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункті 2-14 цих Правил, а також осіб, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол та припинили дипломатичну службу.
Пунктом 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку (заброньовані особи).
Суд установив, що позивач станом на 22.10.2025 мав статус заброньованої особи з відстрочкою від призову на військову службу до 16.12.2025, що підтверджується електронним військово-обліковим документом «Резерв+», та на нього не поширюються виключення, встановлені пунктом 2-6 Правил № 57. Позивач не належить до осіб, перелічених у пункті 2-14 Правил № 57 (керівники державних органів, депутати, дипломатичні працівники тощо), а отже, має право перетинати державний кордон як з метою службового відрядження, так і з метою відпустки.
Суд зазначає, що Правила № 57 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не містять прямої вимоги щодо обов'язкового зазначення в наказі (витягу з наказу) про надання відпустки право виїзду за кордон.
Більше того, типова форма наказу про надання відпустки № П-3, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, не передбачає такого реквізиту, як «право виїзду за кордон».
При цьому, позивач надав посадовим особам Державної прикордонної служби повний пакет документів, необхідний для перетину державного кордону, серед яких: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; витяг з наказу № 117/от від 06.10.2025 про щорічну основну відпустку часткову за відпрацьований період; довідку від 14.10.2205 № 588-ОК про те, що позивач дійсно працює в ТОВ «АТБ- Маркет»; заяву у вільній формі від керівника магазину «Продукти-903» ТОВ «АТБ-Маркет» про згоду на виїзд підлеглого за кордон у період відпустки; підтвердження бронювання із застосунку «Резерв+».
Таким чином, оскільки позивач надав документи, що підтверджують його право на відстрочку через бронювання, у відповідача не було правових підстав для висновку про відсутність підстав, що надають право для виїзду за кордон.
Суд враховує, що дії відповідача щодо відмови позивачу у перетинанні державного кордону України 23.10.2025, як такі, що ґрунтуються на протиправному рішенні та з висуненням до позивача додаткових вимог щодо подання документів, не передбачених законодавством, виразились у прийнятті спірного рішення, а тому саме таке рішення підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зняття з контролю заборони виїзду за кордон, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що перетин громадянами України державного кордону здійснюється виключно у разі проходження ними, зокрема, прикордонного контролю, який полягає у пред'явленні особами, які перетинають кордон паспортних та інших документів, їх перевірку уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України.
Разом із цим варто зазначити, що прийняття рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на перетин кордону України приймається працівниками прикордонного контролю в кожному конкретному випадку за наслідками вивчення наданих особою до перевірки документів з урахуванням чинних на момент прийняття такого рішення правил перетину кордону.
Суд зауважує, що оскаржене рішення, вичерпало свою дію фактом його виконання, але позивач мав право на свій розсуд оскаржити його до суду.
При цьому, нові правовідносини стосовно виїзду позивача за межі України ще не виникли. Тому у задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тому, надавши оцінку на предмет законності оскарженого рішення, критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що оскаржене рішення не може вважатись обґрунтованим та таким, яке прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділення контролю другої лінії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » майора ОСОБА_2 від 23.10.2025 «Про відмову в перетинанні державного кордону України» громадянину України ОСОБА_5 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211,20 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 21.05.2026.
Суддя Кедик М.В.