21 травня 2026 рокусправа № 380/3420/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Яцишина А.В. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) із вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
- зобов'язати відповідачів внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до свідоцтва про хворобу від 25.06.2025 № 210/642;
- зобов'язати відповідачів внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в частині зазначення причини інвалідності, замінивши «захворювання, отримані під час проходження військової служби/ліквідації аварії на ЧАЕС» на «захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини».
Позов обґрунтований тим, що позивач є колишнім військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, звільненим з військової служби у відставку за станом здоров'я на підставі підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Підставою звільнення стало свідоцтво про хворобу від 25.06.2025 № 210/642, видане госпітальною військово-лікарською комісією Одеського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, якою позивача визнано непридатним до військової служби. Незважаючи на наявність належного висновку ВЛК та особисте звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 01.08.2025 з метою виключення з військового обліку, відповідачі необґрунтовано відмовляють у виключенні позивача з військового обліку, мотивуючи це нібито невідповідністю висновку ВЛК ДПС України вимогам наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402. Крім того, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (відображеному у застосунку «Резерв+») міститься некоректна інформація щодо причини інвалідності позивача, а саме: «захворювання, отримані під час проходження військової служби/ліквідації аварії на ЧАЕС», тоді як позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто після аварії на ЧАЕС. Позивач також зазначає, що неодноразово звертався із заявами та скаргами до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , Офісу Президента України, проте порушення усунуто не було. Тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 02.03.2026 в справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачам встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзивів на позовну заяву.
На адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. ІНФОРМАЦІЯ_3 вказав, що позовні вимоги до нього є необґрунтованими, оскільки відповідно до частин 5, 6 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» обласний територіальний центр є органом адміністрування Реєстру, а не органом ведення Реєстру; внесення (актуалізація) відомостей до Реєстру здійснюється виключно районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. По суті ІНФОРМАЦІЯ_3 також зазначив, що свідоцтво про хворобу від 25.06.2025 № 210/642 винесене відповідно до Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС України від 25.06.2024 № 441, тоді як відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 № 270 «Деякі питання проведення військово-лікарської експертизи» висновки ВЛК на період дії правового режиму воєнного стану повинні базуватися на Розкладі хвороб, наведеному в додатках 1- 3 до Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, у формулюваннях, передбачених пунктами 20.3, 21.5, 21.6 цього Положення. Просив у задоволенні позову відмовити.
На адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 (правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_6 ) також надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відповідач послався на ті ж аргументи щодо невідповідності свідоцтва про хворобу вимогам наказу МОУ № 402, а також зазначив, що держателем (розпорядником, адміністратором) Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, що містить відомості про інвалідність особи, є Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України, а не Міністерство оборони України, у зв'язку з чим вимога про виправлення причини інвалідності повинна заявлятися до іншого органу. Просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позов, відзиви відповідачів, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Згідно з копією витягу з наказу командира НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 28.07.2025 № 555-ОС, з капітан-лейтенантом ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено його з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку. Підставою звільнення зазначено свідоцтво про хворобу госпітальної військово-лікарської комісії Одеського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України від 25.06.2025 № 210/642.
Відповідно до витягу з наказу командира НОМЕР_1 загону морської охорони ДПС України від 29.07.2025 № 557-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для зняття з військового обліку. Остаточною датою закінчення проходження військової служби визначено 29.07.2025.
Згідно з приписом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2025 позивачу запропоновано 29 липня 2025 року прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для зняття з військового обліку; терміном прибуття визначено 31 липня 2025 року. На приписі міститься відмітка «Взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , 01.08.2025».
Свідоцтвом про хворобу від 25.06.2025 № 210/642, виданим госпітальною військово-лікарською комісією Одеського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, позивача визнано непридатним до військової служби. Висновок винесений на підставі статей 75-а, 31-а, 23-в, 39-в, 43-в, 52-в, 54-в, 64-г, 68-г графи ІІІ додатку 5 до Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС України від 25.06.2024 № 441. У свідоцтві встановлено експертний діагноз: «Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - травматична офтальмопатія лівого ока у фазі нестійкої ремісії, що супроводжується аніридією, силіконовою тампонадою сітківки лівого ока, наявністю кератобіоімплантата, артифакією, ангіопатією, субтотальною субатрофією лівого очного яблука з гостротою зору при істотній корекції правого ока 1,0 та практичною сліпотою лівого ока. Також встановлено супутні захворювання («ТАК, пов'язані з проходженням військової служби»).
Згідно з довідкою до акту медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 504310 від 15.09.2023 позивачу встановлено інвалідність другої групи, причина інвалідності - інвалідність внаслідок війни (безтерміново). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням соціального захисту населення Білгород-Дністровської міської ради 04 листопада 2022 року, позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру ветеранів війни від 02.01.2026 № 20260102-00131361 позивач має статус «Учасник бойових дій» на підставі статті 6 пункту 19 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; статус надано 04.05.2015 органом ДПС, строк дії - безтерміново.
Як слідує з розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованих 14.11.2025, позивач значиться як « ОСОБА_2 » з категорією обліку « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_9 ; дата взяття на облік - 01.08.2025; тип відстрочки - «Відстрочка від мобілізації до (02.02.2026), ОСОБА_3 з інвалідністю». У розділі «Відомості про інвалідність» зазначено: «Інвалідність 2-ої групи; причина - Захворювання, отримані під час проходження військової служби/ліквідації аварії на ЧАЕС».
26.09.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виключення з військового обліку на підставі свідоцтва про хворобу від 25.06.2025 № 210/642, внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та виправлення некоректних даних щодо причини інвалідності. Згідно з даними трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта» (номер відправлення 7905100177178) заява отримана адресатом 01.10.2025.
У встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк відповідь позивачу надано не було, що зумовило подання позивачем 07.11.2025 скарги на бездіяльність до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , командувача Сухопутних військ ЗС України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Офісу Президента України.
Листом Офісу Президента України від 21.11.2025 № 22/057445-13 звернення позивача надіслано за належністю до Міністерства оборони України. Листом ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_4 ) від 26.12.2025 позивача поінформовано про надання обґрунтованої відповіді начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.12.2025 № 1159/9/17660 позивачу повідомлено, що виключення з військового обліку на підставі висновку військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України є неможливим, оскільки зазначений висновок не належить до компетенції органів військового управління Міністерства оборони України; ІНФОРМАЦІЯ_4 при вирішенні питань військово-лікарської експертизи та визначення придатності до військової служби керується виключно Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру - Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно з частиною 5 статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління СБУ; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
У свою чергу, частиною 8 статті 3 Закону № 1951-VIII визначено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Аналогічний розподіл повноважень закріплений в Положенні про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154. Зокрема, відповідно до пункту 10 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя здійснюють аналітичну обробку даних Реєстру, забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту та відповідність інформації, поданої державними органами, контролюють виконання рішень володільця та розпорядника Реєстру, мають доступ до статистичних відомостей Реєстру. Натомість, згідно з пунктом 11 Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
Отже, наведене правове регулювання чітко розмежовує функції органів адміністрування Реєстру (до яких належить ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і органів ведення Реєстру (до яких належить ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Безпосереднє внесення відомостей про конкретного військовозобов'язаного, у тому числі про його виключення з військового обліку, до повноважень обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не належить.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про виключення позивача з військового обліку та виправити дані про причину інвалідності є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки заявлені до неналежного відповідача.
Щодо позовних вимог, заявлених до ІНФОРМАЦІЯ_2 (правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, визначає, що після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби про звільнення військовослужбовця останній виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання (абзац 2 пункту 292 Положення).
Як встановлено судом, позивача звільнено з військової служби в Державній прикордонній службі України за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу від 25.06.2025 № 210/642 з направленням до ІНФОРМАЦІЯ_6 для зняття з військового обліку. Зазначене свідоцтво про хворобу містить чіткий висновок ВЛК: «Непридатний до військової служби».
Доводи відповідача про те, що свідоцтво про хворобу від 25.06.2025 № 210/642 не може бути підставою для виключення позивача з військового обліку, оскільки винесене не відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, а на підставі Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС України від 25.06.2024 № 441, суд оцінює критично з огляду на таке.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проведення медичного огляду та військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України та інших військових формуваннях визначається положеннями, які затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво цими військовими формуваннями. Тобто чинне законодавство допускає існування власних відомчих положень про військово-лікарську експертизу як у Збройних Силах України, так і в інших військових формуваннях (зокрема, у Державній прикордонній службі України).
Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затверджене наказом МВС України від 25.06.2024 № 441, прийнято відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-XII, статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», частини 3 статті 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV. Зазначене Положення є чинним нормативно-правовим актом, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України у встановленому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 № 270 «Деякі питання проведення військово-лікарської експертизи» (далі - Постанова № 270) у редакції, чинній на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 04.06.2025 № 644), установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану на території України медичний огляд військовослужбовців Державної прикордонної служби, Національної гвардії проводиться військово-лікарськими, медичними (військово-лікарськими) комісіями, утвореними в закладах охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби, закладах охорони здоров'я, що входять до складу Національної гвардії, та військово-лікарськими комісіями, які створені при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, за результатами якого на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, наведених у додатках 1- 3 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 № 402, такими комісіями приймаються постанови (рішення) у формулюваннях, передбачених пунктами 20.3, 21.5, 21.6 цього Положення.
Отже, Постанова № 270 не скасовує компетенцію військово-лікарських комісій Державної прикордонної служби України щодо проведення медичного огляду військовослужбовців ДПС України та не позбавляє юридичної сили виданих ними свідоцтв про хворобу. Постановою № 270 встановлено лише уніфіковану матеріально-правову основу для висновків ВЛК (Розклад хвороб з додатків 1- 3 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 402) та формулювання рішень (пункти 20.3, 21.5, 21.6 зазначеного Положення). У свою чергу, відповідно до пункту 2 Постанови № 270 Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади доручено протягом трьох місяців з дня набрання нею чинності здійснити перегляд і приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цією постановою; такий перегляд є завданням відповідних відомств, у тому числі Міністерства внутрішніх справ України, а не обов'язком позивача чи самої ВЛК Державної прикордонної служби.
Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затверджене наказом МВС України від 25.06.2024 № 441, є чинним нормативно-правовим актом, що визначає порядок проведення військово-лікарської експертизи у ДПС України, у тому числі визначає правила застосування Розкладу хвороб та формулювання висновків ВЛК; на дату винесення свідоцтва про хворобу № 210/642 від 25.06.2025 цей нормативно-правовий акт мав юридичну силу.
За таких обставин висновок ВЛК ДПС України про непридатність позивача до військової служби, оформлений свідоцтвом про хворобу від 25.06.2025 № 210/642, винесений правомочним органом військово-лікарської експертизи у межах своєї компетенції, відповідає вимогам закону та є належним і достатнім підтвердженням наявності у позивача підстави, передбаченої пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII, для виключення з військового обліку.
Окремо суд звертає увагу, що питання правильності висновку військово-лікарської експертизи з медичної точки зору (відповідність діагнозу певній статті Розкладу хвороб, ступінь придатності тощо) виходять за межі компетенції суду адміністративної юрисдикції. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18, постанові від 12.06.2022 у справі № 810/5009/18, надання оцінки діагнозу з точки зору правильності застосування статей Розкладу хвороб виходить за межі судового розгляду, оскільки суддя не має спеціальних знань у галузі медицини; встановлення придатності чи непридатності за станом здоров'я віднесено виключно до повноважень військово-лікарських комісій.
Аналогічно, оцінка дотримання ВЛК процедурних вимог відповідного відомчого Положення (як те, на яке посилається відповідач) також не входить до компетенції територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У межах ведення військового обліку районний (міський) ТЦК та СП оцінює лише наявність належно оформленого висновку ВЛК уповноваженого органу як юридичного факту. Жодним нормативно-правовим актом ТЦК та СП не уповноважено перевіряти законність висновків ВЛК іншого військового формування (у даному випадку - Державної прикордонної служби України) на предмет їх відповідності відомчим актам Міністерства оборони України. Така перевірка може здійснюватися виключно у досудовому або судовому порядку шляхом оскарження самого висновку ВЛК.
Суд враховує, що свідоцтво про хворобу від 25.06.2025 № 210/642 жодним чином не скасовано і не визнано недійсним; на його підставі позивача звільнено з військової служби у Державній прикордонній службі України (наказ командира НОМЕР_1 загону морської охорони ДПС України від 28.07.2025 № 555-ОС), яке є чинним. За таких обставин відмова ІНФОРМАЦІЯ_6 в реалізації передбачених законом наслідків непридатності позивача до військової служби (виключення з військового обліку) фактично нівелює юридичні наслідки правомочного висновку ВЛК ДПС України та чинного наказу про звільнення з військової служби.
При вирішенні спору суд також враховує, що принцип належного врядування («good governance»), сформульований Європейським судом з прав людини, зокрема у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), у рішенні від 20.05.2010 у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08), полягає у тому, що ризики, пов'язані з помилками державних органів, у тому числі несвоєчасним, несповна або неналежним приведенням відомчих нормативно-правових актів у відповідність до постанов Кабінету Міністрів України, повинні нести самі державні органи, а не приватні особи. Перекладання на позивача негативних наслідків відсутності єдиних формулювань у нормативних актах різних відомств, нехай навіть теоретично обґрунтоване, є порушенням принципу правової визначеності як складової верховенства права.
Як зазначено у пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 (справа № 1-25/2010), одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм. У свою чергу, право позивача на виключення з військового обліку у зв'язку з визнанням його непридатним до військової служби не може бути поставлене в залежність від відомчих суперечностей у нормативному регулюванні діяльності різних військових формувань.
За викладеного, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі свідоцтва про хворобу від 25.06.2025 № 210/642 є протиправною.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Згідно з Рекомендацією R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
У спірних правовідносинах бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, оскільки алгоритм дій органу ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів при отриманні від військовозобов'язаного, який звільнений з військової служби за висновком ВЛК про непридатність, відповідних документів є чітко визначеним законом. У зв'язку з цим зобов'язання відповідача внести до Реєстру відповідні відомості не є втручанням у дискреційні повноваження та становить ефективний спосіб захисту порушеного права позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо позивача в частині зазначення причини інвалідності, замінивши «захворювання, отримані під час проходження військової служби/ліквідації аварії на ЧАЕС» на «захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини», суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону. Пунктом 17 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII визначено, що до персональних даних військовозобов'язаного належать відомості про встановлення, зміну групи інвалідності.
Як обґрунтовано зазначено відповідачем у відзиві, держателем (розпорядником, адміністратором) Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, що містить відомості про інвалідність особи, її групу та причину інвалідності, є Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України, а не Міністерство оборони України. Відомості про інвалідність позивача надходять до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії з відповідною інформаційно-комунікаційною системою Міністерства соціальної політики.
Водночас суд зауважує, що зазначення в Єдиному державному реєстрі причини інвалідності позивача як «захворювання, отримані під час проходження військової служби/ліквідації аварії на ЧАЕС» є об'єктивно недостовірним, оскільки згідно з довідкою до акту медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 504310 від 15.09.2023 та посвідченням серії НОМЕР_3 позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни. У свідоцтві про хворобу від 25.06.2025 № 210/642 експертний діагноз сформульовано як «Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Однак, оскільки відомості про причину інвалідності формуються та підтримуються в актуальному стані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю (Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України та органами медико-соціальної експертизи), і саме з цих систем такі відомості автоматично передаються до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ІНФОРМАЦІЯ_4 як орган ведення Реєстру об'єктивно не має правової та технічної можливості самостійно змінити причину інвалідності позивача. Для виправлення відповідних даних позивачу необхідно звернутися до компетентного органу медико-соціальної експертизи (МСЕК) та/або до територіального органу Пенсійного фонду України / Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України, після чого відповідні зміни автоматично будуть відображені в Реєстрі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
За таких обставин позовна вимога про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_6 внести зміни до Реєстру в частині зазначення причини інвалідності позивача задоволенню не підлягає, оскільки заявлена до неналежного відповідача та виходить за межі компетенції органу ведення Реєстру, тому у її задоволенні слід відмовити.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 8- 10, 14, 72- 79, 90, 139, 241- 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі свідоцтва про хворобу від 25.06.2025 № 210/642, виданого госпітальною військово-лікарською комісією Одеського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ), непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до свідоцтва про хворобу від 25.06.2025 № 210/642, виданого госпітальною військово-лікарською комісією Одеського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.