22 травня 2026 року справа №320/18400/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач, МОН України), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність МОН України щодо вилучення запису «Ні, порушує», який проставлений в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (також далі - ЄДЕБО) в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення запису «Так, не порушує»;
- зобов'язати МОН України вилучити запис «Ні, порушує», що проставлений в ЄДЕБО в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести запис «Так, не порушує».
Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що незавершена освіта не є показником досягнення освіти певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. Звертає увагу, що таке положення закріплене у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий.
На думку позивача, закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тобто враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута.
ОСОБА_1 наголошує, що раніше не здобув освітнього рівня фаховий молодший бакалавр та не отримував відповідного диплома, водночас повторне його зарахування на навчання за вказаним освітньо-науковим рівнем після відрахування з іншого навчального закладу не є порушенням послідовності порядку отримання освіти.
На переконання позивача, при визначенні послідовності здобуття освіти слід враховувати фактично здобутий рівень освіти, тобто тільки ту освіту, яка була дійсно здобута з отриманням документа встановленого зразка на підтвердження здобуття відповідного освітнього рівня.
Наявність підстав для звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 обґрунтовував і тим, що вчинені у спірних відносинах протиправні дії щодо видання йому довідки, як і сама ця довідка, порушують законне право позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
05.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому останнє стверджує, що в межах спірних правовідносин МОН України діяло у відповідності до вимог законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач стверджує, що алгоритм встановлення послідовності рівнів здобуття освіти, який використовується під час формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, викладений у листі МОН України від 03.06.2024 № 1/9758, повністю відповідає нормам освітнього законодавства.
Так, норми законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту» у їх системному взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлюють таке правове регулювання спірних у цій справі правовідносин, відповідно до якого за результатами та за фактом завершення долучення особи до освітнього процесу у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь-якому обсязі (етапу освіти) у такої особи формуються знання, уміння та навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти.
На думку відповідача, це означає, що особа, яка долучається до таких заходів, вважається такою, що здобула освіту на відповідному рівні вищої освіти незалежно від форми та обсягів її долучення до освітнього процесу.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що для здобуття освіти на рівні, вищому за раніше здобутий, та для збереження послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу освіти особа повинна саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок та інших компетентностей на відповідному рівні вищої (фахової - передвищої) освіти (поновитися на навчанні у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття освіти на тому самому рівні.
Продовжуючи цю думку, відповідач зауважує, що повторне зарахування особи до закладу вищої освіти того ж рівня, на якому така особа вже здобула певний обсяг знань, означатиме, що особа знову формуватиме ті ж самі (раніше вже сформовані) знання, уміння, навички та загальні компетенції на тому ж самому рівні освіти.
Узагальнюючи таку позицію у світлі фактичних обставин цієї справи, МОН України стверджує, що у спірних правовідносинах позивач, який був відрахований та повторно зарахований до закладу вищої освіти одного і того ж самого рівня для здобуття освітнього ступеня фахового молодшого бакалавра, здобуває освіту в порядку, який не відповідає послідовності здобуття освіти, визначеній у ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».
Також відповідач звертає увагу суду на те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО не належить до його компетенції.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Сторони з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не зверталися.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з випискою з ЄДЕБО щодо документів про освіту та інформації про навчання особи ОСОБА_1 має атестат про повну загальну середню освіту від 31.05.2010 серії НОМЕР_1 та з 01.09.2010 навчався в Сімферопольському автотранспортному технікумі за освітнім рівнем «молодший спеціаліст» по спеціальності « 5.05010201 Обслуговування комп'ютерних систем і мереж» денної форми навчання за контрактом, з якого був відрахований 18.06.2013.
З 01.09.2024 позивач є студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти за освітнім рівнем «фаховий молодший бакалавр» по спеціальності « 143 Атомна енергетика» в Київському енергетичному фаховому коледжі, що підтверджується наказом вказаного коледжу від 08.08.2024 № 98.
З метою збору документів для отримання відстрочки від призову на військову службу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, позивач отримав довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 05.09.2024 № 279952.
У вказаній довідці зазначено про порушення послідовності здобуття освіти відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII.
У подальшому позивач звернувся до МОН України із заявою від 09.10.2024, в якій просив внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», при поточному здобутті такої в Київському енергетичному фаховому коледжі, а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Листом відповідача від 24.10.2024 № 3/7958-24 позивачу роз'яснено, що «Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти.
Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 31.05.2012 переведений з іншого закладу на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста до Сімферопольського автотранспортного технікуму, відрахований 18.06.2013.
08.08.2024 ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до Київського енергетичного фахового коледжу.
Звертаємо увагу, що відповідно до розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту» вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до вищої освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра (початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти).
Наголошуємо, що наступним освітнім рівнем після початкового рівня (короткого циклу) вищої освіти (освітньо-професійний ступінь молодшого бакалавра) є освітній рівень бакалавра, а не фахового молодшого бакалавра. Здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, вважається послідовним.
Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, а в довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності.».
Уважаючи протиправними дії МОН України щодо невнесення змін до даних, що містяться в ЄДЕБО відносно ОСОБА_1 про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Частиною 2 ст. 10 вказаного Закону встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
За приписами ч. 2 ст. 17 Закону України «Про освіту» вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII, згідно з п.п. 5, 19 ч. 1 ст. 1 якого:
- вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти;
- результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.
Частина 1 ст. 4 цього ж Закону передбачає, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.
Здобувачами вищої освіти у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 61 Закону України «Про вищу освіту» є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Рівні та ступені вищої освіти визначає ст. 5 Закону України «Про вищу освіту», частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра (ч.ч. 2, 5 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту»).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 6 наведеного Закону атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Норми ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.
Як вже встановлено вище судом на момент формування довідки про здобувача освіти від 05.09.2024 № 279952 позивач здобував вищу освіту за ступенем фаховий молодший бакалавр у Київському енергетичному фаховому коледжі за спеціальністю « 143 Атомна енергетика», до якого він був зарахований після його відрахування з іншого навчального закладу.
Позивач вважає, що такі обставини не свідчать про порушення ним визначеної у законі послідовності здобуття освіти.
З огляду на такі обставини справи та доводи сторін суд зазначає, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» розуміється, зокрема, що початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень базової середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.
При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти, у тому числі молодший бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом молодшого бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав атестат про повну загальну середню освіту й станом на дату формування довідки про здобувача освіти від 05.09.2024 № 279952 здобував початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти на денній формі навчання в Київському енергетичному фаховому коледжі за спеціальністю « 143 Атомна енергетика».
З'ясовані судовим розглядом цієї справи обставини підтверджують, що позивач раніше не отримував жодного документа про вищу освіту за ступенем вищої освіти - молодший спеціаліст (молодший бакалавр).
За таких обставин справи та наявного у спірних правовідносинах правового регулювання суд вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», оскільки ОСОБА_1 здобуває початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень базової середньої освіти.
На такий висновок суду не впливають обставини справи стосовно того, що позивач раніше вже навчався у професійно-технічному закладі за рівнем освіти «молодший спеціаліст» й був з нього відрахований, оскільки передбаченого законом документа про професійно-технічну освіту ОСОБА_1 не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня молодший спеціаліст (молодший бакалавр) й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому навчальному закладі за рівнем освіти молодший бакалавр, здобуває освіту того ж рівня, що раніше вже була здобута.
Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.10.2025 у справі №200/5372/24.
Суд критично оцінює посилання відповідача на лист МОН України від 03.06.2024 № 1/9758 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», оскільки такий документ не належить до нормативних актів, а отже має лише рекомендаційний характер для суб'єктів, яким він адресований (керівникам закладів професійної (професійнотехнічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та ДП «Інфоресурс»), й спірних у цій справі правовідносин не врегульовує.
Ураховуючи вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку, що установлені під час розгляду цієї справи обставини не вказують на існування як правових, так і фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти із зазначенням у ній відомостей про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».
Формування та видача позивачу такої довідки порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної та достовірної інформації в галузі освіти.
Крім того суд звертає увагу, що наказом МОН України від 08.06.2018 № 620 затверджено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (далі - Положення № 620).
Зазначене Положення розроблено відповідно до ст. 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Такі приписи містяться у абзаці першому пункту 1 розділу I вказаного Положення.
У абз. 4 п. 2 розділу I Положення № 620 наведений перелік уповноважених суб'єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб'єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.
Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (п. 5 розділу I Положення № 620).
Згідно зі змістом приписів пп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення № 620 ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб'єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти.
Уповноважений суб'єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено п. 12 розділу III Положення № 620.
Відповідно до норм, що містяться у пп.пп. 1, 3 та 6 п. 1 розділу IV Положення № 620 розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб'єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Суб'єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
З огляду на вищевказані норми Положення № 620 суд дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює МОН України як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб'єкт.
При цьому за змістом п. 2 розділу IV Положення № 620 забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.
Суб'єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.
Це означає, що заклад освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах, змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти.
Саме дії щодо формування довідки з ЄДЕБО й оскаржує позивач у справі, що розглядається. Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.10.2025 у справі №200/5372/24.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до МОН України.
При цьому, зважаючи на те, що порушеним у межах цього спору є право позивача на отримання довідки з ЄДЕБО із зазначенням відомостей про послідовність отримання ним освіти: «Ні, порушує», на переконання суду, належним і достатнім способом захисту такого права є:
- визнання протиправними дій МОН України щодо формування довідки з ЄДЕБО, яка видана ОСОБА_1 , із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Ні, порушує»;
- зобов'язання МОН України сформувати нову довідку з ЄДЕБО ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує».
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується квитанцією від 31.10.2024 № 0681-0267-5101-0469.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань МОН України.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка видана ОСОБА_1 , із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Ні, порушує».
3. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України сформувати нову довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує».
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження 01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 10, ідентифікаційний код 38621185) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.