22 травня 2026 року справа № 320/16927/23
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Кушнової А.О., суддів Дудіна С.О, Щавінського В.Р., за участю секретаря судового засідання Франковської А.Р, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, Громадської організації "Молодіжний центр розвитку" до Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Департамент з питань виконання кримінальних покарань, про визнання протиправними та скасування окремих пунктів постанови,
за участю сторін:
від позивача-1 (Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України) - Компанієць А.В.,
від позивача-2 - (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") - Білак Н.І.,
від відповідача -1 (Кабінету Міністрів України) - Стремецька А.О.,
від відповідача - 2 (Міністерства економіки України) - не з'явився,
від відповідача - 3 (Міністерства фінансів України) - Наталич А.А.,
від третьої особи-1 (Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції) - не з'явився,
від третьої особи-2 (Департамент з питань виконання кримінальних покарань) - Джафаров Д.Є.,
До Київського окружного адміністративного суду звернулись Первинна профспілкова організація працівників територіальних органів Міністерства юстиції України (далі - позивач-1), Громадська організація "Молодіжний центр розвитку" (далі - позивач-2) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1252 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" (далі -Постанова №1252).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн кожним із позивачів окремим документом за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документа); надати уточнену позовну заяву, в якій виправити на стор. 10 в останньому абзаці останнього речення помилку при зазначенні реквізитів постанови відповідача, окремі пункти якої позивач просить суд визнати протиправними та скасувати, а саме: вказати правильний номер постанови 1252.
05.01.2024 канцелярією суду зареєстровано документи по справі від позивача-1 на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2023, направлені на адресу суду засобами поштового зв'язку, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем-1 вимог ухвали суду від 22.05.2023 та усунення недоліків позовної заяви в повному обсязі.
12.01.2024 через канцелярію суду представником позивача-2 Громадської організації "Молодіжний центр розвитку" подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії пунктів 1, 2 Постанови №1252.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відмовлено в задоволенні заяви Громадської організації "Молодіжний центр розвитку" про забезпечення позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 15.02.2024.
Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - третя особа-1); Департамент з питань виконання кримінальних покарань (далі - третя особа-2).
23.01.2024 представником позивача - адвокатом Компанієць Анастасією Вікторівною через підсистему "Електронний Суд" подано клопотання, в якому представник позивача просить суд задовольнити клопотання та надати можливість представнику Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України брати участь у судовому засіданні, призначеному на 15.02.2024 о 10.30 та в наступних судових засіданнях, по справі №320/16927/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС "ВКЗ".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Компанієць Анастасії Вікторівни від 23.01.2024 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначеного на 15.02.2024, відмовлено, оскільки технічна можливість проведення судового засідання саме 15.02.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у Київському окружному адміністративному суді відсутня (зал 1112 не обладнаний системою ВКЗ).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів. Відкладено підготовче судове засідання на 22.03.2024. Вирішено проводити судове засідання в режимі відеоконференції за участю представника позивача Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв'язку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 відкладено підготовче судове засідання на 10.05.2024, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача-1 Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв'язку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 відкладено підготовче судове засідання на 24.05.2024, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача-1 Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв'язку.
24.05.2024 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача-1 (Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України) надійшла заява від 23.05.2024 про зміну предмета позову, в якій позивач-1 просить суд здійснювати подальший розгляд справи №320/16927/23 з урахуванням цієї заяви та наступних позовних вимог:
- визнати протиправними дії Міністерства економіки України в частині надання погодження до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" та скасувати висновок від 08.12.2020 №2412-06/72719-03;
- визнати протиправними дії Міністерства фінансів України в частині надання погодження до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" та скасувати висновок від 10 грудня 2020 року №10040-18-5/38196;
- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1252 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції";
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України на користь Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України та Громадської організації "Молодіжний центр розвитку" понесені судові витрати;
- залучити до участі у справі №320/16927/23 у якості співвідповідачів - Міністерство економіки України (код ЄДРПОУ 37508596, юридична адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) та Міністерство фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 заяву позивача-1 Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України про зміну предмета позову в адміністративній справі №320/16927/23 від 23.05.2024, повернуто без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 клопотання представників позивачів про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, задоволено. Вирішено проводити підготовче судове засідання, призначене на 05.07.2024, за участю представників позивачів у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв'язку.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 підготовче судове засідання відкладено на 05.07.2024.
10.06.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву представника позивача-2 (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") про забезпечення позову шляхом зупинення дії пунктів 1, 4 наказу Міністерства юстиції України від 21.12.2020 №4390/5 "Про реорганізацію територіального органу".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відмовлено в задоволенні заяви позивача-2 (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") про забезпечення позову.
23.06.2024 через канцелярію суду третьою особою-1 (Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції) надано пояснення третьої особи.
05.07.2024 через канцелярію суду позивачем-1 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів заяви про зміну предмета позову та залучення співвідповідачів у справі №320/16927/23 докази її направлення відповідачам.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 прийнято до розгляду заяву позивача-1 (Первинна профспілкова організація працівників територіальних органів Міністерства юстиції України) від 24.05.2024 про зміну предмета позову. Залучено до участі у справі №320/16927/23 співвідповідачів: Міністерство економіки України (код ЄДРПОУ 37508596, юридична адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2) (далі - відповідач-2), Міністерство фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11) (далі - відповідач-3). Відкладено підготовче судове засідання на 09.08.2024.
Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024, якою відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, позивачем-2 (Громадська організація "Молодіжний центр розвитку") подано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій позивач-2 просив скасувати спірну ухвалу суду Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 зупинено провадження в адміністративній справі №320/16927/23 до перегляду в апеляційному порядку ухвали Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та повернення матеріалів адміністративної справи №320/16927/23 із Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 апеляційну скаргу позивача-2 (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі за адміністративним позовом Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, Громадської організації "Молодіжний центр розвитку" до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Департамент з питань виконання кримінальних покарань, про визнання протиправними та скасування окремих пунктів постанови - залишено без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 залишено без змін.
17.09.2024 через канцелярію суду відповідачем-3 Міністерством фінансів України подано відзив на позовну заяву.
02.12.2024 через канцелярію суду відповідачем-2 (Міністерством економіки України) подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 поновлено провадження в адміністративній справі №320/16927/23. Призначено підготовче судове засідання на 28.03.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 відкладено підготовче судове засідання на 18.04.2025.
16.04.2025 представником позивача-2 (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") адвокатом Білак Наталією Ігорівною через підсистему "Електронний Суд" подано клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 закрито підготовче провадження. Призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 07.05.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 відкладено розгляд справи на 19.05.2025.
15.05.2025 канцелярією суду зареєстровано додаткові пояснення Кабінету Міністрів України у справі №320/16927/23, згідно з якими Кабінет Міністрів України стверджує, що постанова № 1252 від 16.12.2020 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" не є нормативно-правовим актом, а має індивідуальний характер. Відповідач-1 зазначає, що оскаржуваний акт не встановлює загальні правила поведінки, не регулює однотипні правовідносини та не розрахований на повторювану дію; має разовий організаційний характер, оскільки спрямований на реорганізацію окремих територіальних органів Міністерства юстиції України; не потребує проведення громадських консультацій, оскільки його дія не поширюється на невизначене коло осіб і не є предметом регуляторної політики.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкладено розгляд справи на 02.07.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 відкладено розгляд справи на 04.08.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відкладено розгляд справи на 10.09.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 відкладено розгляд справи на 02.10.2025.
Судове засідання, призначене на 02.10.2025, знято з розгляду у зв'язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги. Наступне судове засідання призначено на 23.10.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 відкладено розгляд справи на 05.11.2025.
Судове засідання, призначене на 05.11.2025, знято з розгляду у зв'язку з перебуванням члена колегії судді Щавінського В.Р. на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 10.12.2025.
В судовому засіданні 10.12.2025 судом поставлено на обговорення учасників справи питання щодо дотримання позивачами строку на звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня отримання (вручення) повного тексту ухвали, протягом якого позивачу необхідно було надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності причин його пропуску кожним з позивачів.
Копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету позивача-1 Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України 15.12.2025 о 19:10 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету позивача-2 Громадської організації "Молодіжний центр розвитку" 15.12.2025 о 19:12 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 2 статті 127 КАС України якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Враховуючи те, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 про залишення позовної заяви без руху доставлена до електронного кабінету позивачів 15.12.2025 після 17 години, вона вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення, в даному випадку 16.12.2025.
Враховуючи встановлений судом 5-денний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, останнім днем усунення недоліків позовної заяви є 22.12.2025 (оскільки 21.12.2025 був вихідним днем).
22.12.2025 представник позивача-2 (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") адвокат Білак Н.І. подала через підсистему "Електронний Суд" клопотання, в якому остання просить зобов'язати Кабінет Міністрів України направити позивачам копії додаткових пояснень, на які послався суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, надавши позивачам можливість з ними ознайомитися; продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду, та обчислювати його з дня отримання позивачами відповідних пояснень. Вказане клопотання зареєстроване судом 24.12.2025.
26.12.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача-1 (Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України) адвоката Компанієць А.В. від 19.12.2025 (направлена до суду засобами кур'єрської служби доставки ТОВ "25 годин" щодо правової природи постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1252 та процесуальних порушень при вирішенні питання строків звернення до суду, в якій представником позивача-1 викладено правову позицію щодо строку звернення до суду із даним позовом. Згідно із позицією представника позивача-1, Постанова №1252 за своїми ознаками є нормативно-правовим актом організаційного характеру, а не актом індивідуальної дії. Також вважає, що повернення на цій стадії процесу до оцінки дотримання строків звернення до суду та допустимості позову порушує принцип правової визначеності та процесуальної стабільності, а також створює ситуацію правової невизначеності для сторін, які обґрунтовано розраховували на розгляд спору по суті. Тому, на думку останнього, застосування шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом є необґрунтованим.
19.02.2026 канцелярією суду зареєстровано клопотання Кабінету Міністрів України від 27.01.2026 про долучення доказів у справі, а саме доказів направлення сторонам у справі цінними листами з описом вкладення додаткових пояснень, що надійшли на адресу суду 15.05.2025. Вказані докази передано судді для розгляду 27.02.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 призначено судове засідання у справі на 16.04.2026 о 14.00 год для вирішення питання щодо усунення недоліків позовної заяви.
16.04.2026 через підсистему "Електронний суд" представником позивача-1 (Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України) подано клопотання у вигляді доповнення до заяви від 19.12.2025, в якому позивач-1 просить суд поновити Первинній профспілковій організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України строк звернення до адміністративного суду у справі №320/16927/23.
У вказаних доповненнях від 16.04.2026 представником позивача-1 зазначено про те, що позивач-1 діє у цій справі не як суб'єкт, права якого автоматично і безпосередньо порушуються в день прийняття будь-якого урядового акта, а як представницький орган працівників, який реалізує передбачену законом функцію захисту прав та інтересів членів профспілки у разі, коли такі права та інтереси набули ознак реального порушення. Саме тому, на думку представника позивача-1, момент початку перебігу строку звернення до суду для профспілки має визначатися не формально датою прийняття Постанови №1252, а моментом, коли внаслідок її реалізації було реально порушено права та законні інтереси членів профспілки і коли профспілка як представницький орган отримала достатні фактичні й правові підстави для ініціювання судового захисту. При цьому вказує, що позивач-1 був повідомлений про обставини, які свідчили про реальний вплив спірної постанови на права та інтереси працівника, лише 16.12.2022. Саме з цього моменту профспілка дізналася не просто про існування акта Кабінету Міністрів України, а про те, що його реалізація має наслідком порушення прав та гарантій працівників, представництво і захист яких є безпосереднім обов'язком профспілки.
16.04.2026 через підсистему "Електронний Суд" позивачем-2 (Громадською організацією "Молодіжний центр розвитку") подано до суду заяву, в якій позивач-2 зазначає, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки оскаржуваний акт Кабінету Міністрів України має індивідуальний характер. На переконання заявника, це означає, що процесуальний строк має обчислюватися виключно з моменту, коли позивач дізнався або міг дізнатися про конкретне порушення своїх суб'єктивних прав, а не з дати прийняття чи опублікування акта. За таких обставин позивач-2 наголошує на відсутності правових підстав вважати строк пропущеним, навіть у разі зміни чи іншої правової кваліфікації природи спірного акта.
Додатково позивач-2 зауважує, що судом при залишенні позовної заяви без руху було покладено в основу пояснення Кабінету Міністрів України, які сама громадська організація фактично не отримувала. Заявник стверджує, що неповідомлення позивача про позицію відповідача призвело до прямого порушення фундаментального принципу змагальності сторін та обмежило право на справедливий судовий розгляд. Окремо позивач-2 вказує на те, що відповідач-1 зловживає своїми процесуальними правами, безпідставно затягуючи розгляд цієї справи. Посилаючись на викладені обставини, позивач-2 просить суд прийняти його аргументи, продовжити строк для усунення недоліків, а у разі наявності процесуальних підстав - поновити строк звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 клопотання позивача-1 (Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України) та позивача-2 (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви - задоволено. Продовжено позивачу-1 (Первинній профспілковій організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України) та позивачу-2 (Громадській організації "Молодіжний центр розвитку") процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2025, для усунення недоліків позовної заяви, на 5 (п'ять) календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого позивачам необхідно було надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності причин його пропуску.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 відкладено судове засідання на 30.04.2026.
23.04.2026 через підсистему "Електронний Суд" позивачем-2 (Громадською організацією "Молодіжний центр розвитку") подано до суду клопотання про поновлення строку, в якому позивач-2 зазначає, що строк звернення не є пропущеним, оскільки оскаржуваний акт Кабінету Міністрів України має індивідуальний характер, а правові наслідки його реалізації та протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо нестворення дорадчого органу мають триваючий і безперервний характер. Громадська організація наголошує, що практична реалізація урядового акта призвела до припинення діяльності Громадської ради, зокрема на підставі Наказу № 18/Од, тоді як новий дорадчий орган створено не було, а права позивача залишаються непоновленими. Заявник стверджує, що таке триваюче порушення підлягає судовому захисту протягом усього часу його існування, а процесуальний строк не може використовуватися органом влади як інструмент уникнення відповідальності чи легітимації протиправної поведінки.
Додатково позивач-2 вказує, що ним вживалися активні заходи досудового врегулювання спору, зокрема шляхом направлення відповідних звернень та отримання відповідей у 2021 році, у тому числі від Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Також громадська організація посилається на наявність об'єктивних, поважних та непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, а саме запровадження на території України карантинних обмежень та введення воєнного стану. З огляду на характер оскаржуваного акта, триваючий характер порушення прав, досудові заходи та зазначені форс-мажорні обставини, позивач-2 просить суд визнати причини пропуску строку звернення поважними (у разі визнання судом факту такого пропуску), поновити строк та продовжити розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 відкладено судове засідання на 11.05.2026 у зв'язку із наданням представнику відповідача-1 додаткового часу для ознайомлення з клопотанням про поновлення строку та подання своїх заперечень та пояснень.
07.05.2026 канцелярією суду зареєстровано заперечення відповідача-1 на клопотання позивачів, згідно з якими відповідач-1 зазначає, що позивачами безповоротно пропущено встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк правового захисту, а наведені ними причини пропуску є неповажними та суб'єктивними. Кабінет Міністрів України наголошує, що оскаржувана Постанова № 1252 була прийнята 16.12.2020 та офіційно опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" 23.12.2020, набувши чинності з дня її опублікування. На думку відповідача-1, оскільки спірний акт публічно перебував у відкритому доступі, позивачі мали об'єктивну можливість дізнатися про його зміст та правові наслідки безпосередньо у грудні 2020 року, тоді як позовну заяву було подано лише у 2023 році, тобто з тривалим пропуском передбаченого законом процесуального строку.
Додатково відповідач-1 зауважує, що посилання позивачів на карантинні обмеження та введення воєнного стану на території України як на форс-мажорні обставини не можуть бути визнані судом поважними причинами для поновлення строку. Орган виконавчої влади стверджує, що сам факт існування карантину чи воєнного стану не зумовлює автоматичного або безумовного продовження чи поновлення процесуальних строків, оскільки позивачі не надали належних, допустимих та переконливих доказів того, як саме вказані обставини створювали реальні, фізичні чи юридичні перешкоди для своєчасного звернення до суду впродовж усього цього часу. За умов тривалого незвернення за судовим захистом та відсутності доказів наявності об'єктивно непереборних перешкод, Кабінет Міністрів України вважає процесуальні підстави для задоволення клопотань відсутніми та наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду.
Крім того, на підтвердження обізнаності позивачів із правовою природою спірних відносин та порядком оскарження рішень про оптимізацію територіальних органів, відповідач-1 звертає увагу на те, що керівник та представник позивача-1 - ОСОБА_1 володіла повною інформацією про практику правозастосування у цій сфері, оскільки особисто брала безпосередню участь як сторона в іншій адміністративній справі № 640/854/21. На переконання відповідача-1, цей факт додатково свідчить про наявність у керівника організації достатнього рівня правової обізнаності для своєчасного формування правової позиції, що підтверджує суб'єктивний характер зволікання зі зверненням до суду та виключає підстави для поновлення строку.
11.05.2026 через підсистему "Електронний Суд" до суду надійшли додаткові пояснення від позивача-1 (Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України), в яких позивач-1 зазначає, що строк звернення до суду не є пропущеним, а правові підстави для його обчислення виникли значно пізніше дати прийняття оскаржуваного акта. Заявник стверджує, що відповідач-1 безпідставно ототожнює моменти публікації нормативно-правового акта та реального виникнення порушеного права у членів профспілки. Профспілка наголошує, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України безпосередньо впливає на систему трудових, соціально-економічних прав та гарантій діяльності працівників, а тому перенесення моменту відліку процесуального строку на дату фактичного настання негативних наслідків є об'єктивно виправданим.
Додатково позивач-1 вказує на наявність низки об'єктивних, поважних та непереборних обставин, які унеможливлювали більш раннє звернення до суду за захистом публічно-правового інтересу. Зокрема, посилається на протиправне непроведення з профспілками обов'язкових попередніх консультацій та ненадання їм необхідної інформації всупереч імперативним вимогам статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" з боку суб'єкта владних повноважень при підготовці акта.
Окремо позивач-1 наголошує на правовій неможливості оскарження постанови Уряду у визначений відповідачем-1 шестимісячний строк, оскільки на момент прийняття та оприлюднення спірного акта у грудні 2020 року Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України взагалі не існувало як юридичної особи, а її державну реєстрацію було проведено значно пізніше, що виключало будь-яку об'єктивну можливість своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій у той період.
Крім того, позивач-1 акцентує на тривалій дії обставин непереборної сили, що безпосередньо пов'язані з окупацією міста Херсона, його наступною деокупацією, а також подальшим тривалим перебуванням відповідної території у зоні активних бойових дій, де офіційно зареєстроване місцезнаходження організації. З огляду на характер спірних правовідносин, недотримання процедури погодження акта та надзвичайні воєнні обставини в регіоні, позивач-1 просить суд відхилити заперечення Уряду та поновити строк звернення до суду.
11.05.2026 через підсистему "Електронний Суд" від позивача-2 (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") до суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач-2 зазначає, що строк звернення не є пропущеним, оскільки Громадська рада при Південному міжрегіональному управлінні діяла не лише на підставі Типового положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 996, а й на підставі власного індивідуального положення, затвердженого у встановленому порядку. Громадська організація наголошує, що Типовове положення встановлює лише загальні (типові) засади функціонування громадських рад, які підлягають подальшій імплементації на рівні конкретного органу, а тому воно не підміняє і не скасовує індивідуальне положення конкретної громадської ради. З огляду на це, припинення діяльності колегіального органу не могло відбуватися без урахування саме цього внутрішнього нормативного регулювання, яке конкретизувало його статус, повноваження, порядок формування та діяльності.
Додатково позивач-2 стверджує, що сама по собі обізнаність громадської організації зі змістом Типового положення або урядової постанови жодним чином не свідчить про одночасне усвідомлення факту порушення її прав. На переконання заявника, оприлюднення акта не давало підстав вважати, що прийняте рішення призведе до фактичного припинення діяльності громадської ради без її подальшого відновлення та без створення альтернативних механізмів участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики. Громадська організація наполягає, що посилання відповідача на загальний характер Типового положення є суто формальним і не спростовує факт триваючого порушення прав позивача. Посилаючись на наведені обставини, необґрунтованість заперечень відповідача та відсутність невиправданого зволікання, позивач-2 просить суд врахувати надані аргументи та поновити строк звернення до суду.
11.05.2026 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача - 2 (Міністерства економіки України) до суду надійшли заперечення на клопотання позивачів про поновлення строків, в яких відповідач-2 зазначає, що позивачами пропущено встановлений процесуальним законом шестимісячний строк для звернення до суду, оскільки оскаржувану Постанову Кабінету Міністрів України № 1252 було прийнято 16.12.2020 та офіційно опубліковано у грудні 2020 року, тоді як позов подано лише у 2023 році. Міністерство наголошує, що день офіційного оприлюднення та набрання чинності нормативно-правовим актом є моментом, з якого особа, яка вважає свої права порушеними, повинна дізнатися про таке порушення, оскільки спірний урядовий акт перебував у вільному, загальнодоступному публічному просторі, що забезпечувало об'єктивну можливість своєчасного ознайомлення з його змістом.
Додатково відповідач-2 зауважує, що посилання позивачів на карантинні обмеження та введення воєнного стану на території України як на поважні причини пропуску строку є безпідставними, оскільки самі по собі вказані загальнодержавні фактори не зумовлюють автоматичного чи безстрокового поновлення процесуальних строків. Заявниками не надано належних, допустимих та переконливих доказів того, як саме карантин чи введення воєнного стану створювали для них реальні, непереборні фізичні чи юридичні перешкоди для своєчасного подання позову впродовж усього тривалого періоду аж до 2023 року. З огляду на невиправдане зволікання позивачів із захистом своїх інтересів та відсутність об'єктивно незалежних від їхньої волі перешкод для звернення до суду через систему "Електронний суд", Міністерство вважає причини пропуску строку неповажними та наполягає на застосуванні передбачених законом наслідків такого пропуску.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відкладено судове засідання на 18.05.2026 у звязку із наданням представникам позивачів додаткового часу для ознайомлення з клопотанням відповідача-2 та подання своїх пояснень.
17.05.2026 через підсистему "Електронний Суд" від позивача-2 (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") надійшли письмові пояснення, в яких позивач-2 зазначає, що встановлений процесуальний строк не є пропущеним, оскільки наявне у громадської організації охоронюване законом право та легітимний інтерес щодо участі в управлінні державними справами та формування дорадчих органів зазнали триваючого порушення. Позивач-2 наголошує, що протиправна бездіяльність суб'єктів владних повноважень, яка виявилася у нестворенні альтернативних механізмів залучення громадськості та непоновленні прав позивача після ліквідації відповідних територіальних органів, має безперервний характер. На переконання організації, таке триваюче порушення підлягає судовому захисту протягом усього часу його існування, а тому посилання відповідача-2 на формальний пропуск строку є безпідставними та спрямованими на уникнення правової відповідальності.
Додатково позивач-2 вказує, що ним упродовж усього цього періоду вживалися активні та послідовні заходи щодо досудового врегулювання спору та захисту своїх прав, що свідчить про добросовісну та непасивну поведінку громадського об'єднання. Окрім того, громадська організація наголошує на наявності об'єктивних, поважних та непереборних загальнодержавних обставин, які безпосередньо впливали на можливість своєчасного звернення до суду, а саме тривалої дії карантинних обмежень та введення на території України воєнного стану. Посилаючись на системний зміст нормативного регулювання, реальну наявність порушеного інтересу, активну досудову поведінку та зазначені форс-мажорні чинники, позивач-2 просить суд відхилити доводи Мінекономіки як необґрунтовані, визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк звернення до адміністративного суду для розгляду справи по суті.
18.05.2026 через підсистему "Електронний Суд" від позивача-1 (Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України) до суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач-1 зазначає, що ним не пропущено встановлені процесуальні строки, оскільки реальні факти порушення прав та інтересів членів організації виникли та підтверджувалися значно пізніше дати прийняття урядового акта, під час його практичної реалізації на місцях. З метою підтвердження поважності причин звернення до суду та спростування заперечень сторін щодо пасивної поведінки, Профспілка посилається на нововиявлені та задокументовані обставини безпосереднього звернення її членів за захистом своїх соціально-трудових прав. Зокрема, позивач-1 вказує на офіційне звернення члена організації Сарафонової М.О., а також на відповідні рішення Профспілкового комітету, зафіксовані у протоколах від 03.03.2022, від 10.10.2022 та від 16.12.2022.
Позивач-1 наголошує, що зазначені документи є належними, допустимими та ключовими доказами, які відображають хронологію виникнення підстав для захисту інтересів працівників і безпосередньо входять до предмета доказування у цій справі. Профспілка стверджує, що вжиття заходів реагування, проведення засідань комітету та фіксація порушень прав конкретних працівників територіальних органів відбувалися у межах статутної діяльності та в логічній послідовності, обумовленій характером правовідносин. З огляду на необхідність дослідження та оцінки судом у сукупності цих новонаданих письмових доказів, які об'єктивно підтверджують момент усвідомлення порушення публічно-правового інтересу та виключають зволікання, позивач-1 просить суд приєднати дані пояснення з додатками до матеріалів справи та поновити строк звернення до адміністративного суду.
У судове засідання, призначене на 18.05.2026, з'явились представники позивача-1 (в режимі відеоконференції), позивача-2 (в режимі відеоконференції), відповідача-1, відповідача-3, третьої особи-2.
Представники відповідача-2 та третьої особи-1 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1-2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець чітко розмежовує поняття моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав, від моменту, коли вона повинна була про це дізнатися. Перший термін пов'язаний із фактичною (суб'єктивною) обізнаністю особи про певні обставини, тоді як другий вказує на об'єктивну (нормативну) обов'язковість та можливість бути поінформованим про відповідні юридичні факти за умови виявлення належного ступеня обачності та добросовісності у здійсненні своїх прав. Інститут строків звернення до суду в адміністративному судочинстві запроваджений з метою забезпечення правової визначеності, стабільності публічно-правових відносин та стимулювання учасників цих відносин до своєчасного захисту порушених інтересів, що запобігає невиправданому та безстроковому перебуванню актів суб'єктів владних повноважень під загрозою скасування.
Досліджуючи питання дотримання позивачами встановленого законом строку звернення до суду, суд першочергово оцінює правову природу оскаржуваної Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1252 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" крізь призму її фактичних правових наслідків, а також визначає об'єктивний момент початку відліку цього строку. Кабінет Міністрів України та Міністерство економіки України наполягають на тому, що спірна постанова за своєю юридичною суттю є актом індивідуальної дії та має виключно організаційно-розпорядчий характер, оскільки спрямована на реорганізацію та ліквідацію конкретно визначених юридичних осіб публічного права - територіальних органів юстиції. Спираючись на вказані твердження, відповідачі стверджують, що перебіг шестимісячного строку правового захисту для всіх зацікавлених осіб розпочався безпосередньо з моменту офіційного оприлюднення акта в газеті "Урядовий кур'єр" 23.12.2020, у зв'язку з чим подання позову лише у 2023 році свідчить про безповоротний пропуск процесуального строку та є самостійною підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 123 КАС України.
Суд відхиляє зазначені доводи сторони відповідача та вважає такий формальний підхід до обчислення процесуального строку передчасним і таким, що звужує гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист. Попри наявність в оскаржуваній постанові певних ознак організаційного розпорядження, її фактична реалізація призвела до системної та незворотної зміни структури територіальних органів виконавчої влади, що безпосередньо та автоматично зачепило законні інтереси, а також майнові, трудові й соціально-економічні права широкого, заздалегідь не персоніфікованого кола працівників цих установ, а також призвело до ліквідації існуючих майданчиків взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Навіть у разі кваліфікації урядового акта як такого, що містить елементи індивідуального характеру, початок перебігу процесуального строку для суб'єктів, які не були безпосередніми адресатами цього рішення Уряду (зокрема для професійних спілок чи громадських об'єднань), не може правомірно й безумовно пов'язуватися виключно з датою його публікації у загальнодоступних джерелах. Для таких учасників публічно-правових відносин відлік процесуального строку має обчислюватися з моменту, коли цей акт або наслідки його практичного виконання безпосередньо втрутилися в їхнє індивідуальне охоронюване законом правове поле чи створили реальні перешкоди для здійснення діяльності, визначеної Статутом. З огляду на це, твердження відповідачів про пропуск строку, обґрунтоване фактом оприлюднення Постанови № 1252 у грудні 2020 року, визнається судом необґрунтованим, а зумовлене цим зволікання у зверненні до суду - таким, що викликане поважними об'єктивними чинниками.
Разом з тим суд звертає увагу на твердження позивачів про те, що факт постановлення ухвали про відкриття провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження вже свідчить про первинне визнання судом оскаржуваної Постанови Кабінету Міністрів України № 1252 нормативно-правовим актом, а не актом індивідуальної дії. Оцінюючи вказаний аргумент, суд зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі, за наявності очевидних ознак системного та масштабного впливу спірного рішення Уряду на структуру державних органів та права значного кола осіб, обрання форми загального позовного провадження було процесуально виправданим кроком для забезпечення всебічного розгляду спору. Водночас на момент постановлення ухвали про відкриття провадження суду не було і не могло бути достеменно відомо про вичерпну правову природу, внутрішню структуру та фактичні межі дії цього акта, оскільки детальний аналіз його змісту, матеріалів розробки, погодження та реальних правових наслідків становить сутність судового дослідження і здійснюється безпосередньо під час підготовки та розгляду справи по суті, а не на етапі вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
Оцінюючи дотримання строків звернення до суду в контексті індивідуальних обставин кожного з учасників справи, суд досліджує специфіку правового статусу та хронологію виникнення правосуб'єктності позивача-1 (Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України). Обґрунтовуючи поважність причин поновлення процесуального строку, позивач-1 наголошує на тому, що на момент прийняття та офіційного оприлюднення оскаржуваної урядової постанови у грудні 2020 року даної первинної профспілкової організації взагалі не існувало як юридичної особи, а її державну реєстрацію було проведено значно пізніше. Заявник стверджує, що реальна потреба в захисті публічно-правового інтересу та прав членів організації виникла не в момент публікації акта, а під час його подальшої практичної реалізації на місцях, коли працівники реорганізованих установ почали безпосередньо зазнавати негативних наслідків у сфері своїх соціально-трудових прав. На підтвердження моменту виникнення підстав для звернення за судовим захистом профспілка посилається на надані нею письмові докази, зокрема офіційне звернення члена організації ОСОБА_2 , а також рішення профспілкового комітету, зафіксовані у відповідних протоколах від 03.03.2022, від 10.10.2022 та від 16.12.2022.
Перевіривши відомості щодо державної реєстрації позивача-1 та дослідивши надані ним матеріали, суд погоджується з аргументами профспілки та вважає їх об'єктивно виправданими. З огляду на фундаментальні засади цивільної та процесуальної дієздатності, суб'єкт публічного чи приватного права юридично позбавлений будь-якої об'єктивної можливості реалізувати право на судовий захист, у тому числі шляхом ініціювання адміністративного позову, до моменту офіційного набуття ним статусу юридичної особи та виникнення відповідної правосуб'єктності. Оскільки первинна профспілкова організація створюється та діє як представницький орган для захисту конкретних інтересів свого колективу, вона не могла вчиняти процесуальні дії у період, коли ще не була сформована та зареєстрована у встановленому законом порядку. Оцінюючи долучені до матеріалів справи 18.05.2026 письмові докази - заяву працівника ОСОБА_2 та витяги з протоколів засідань Профкому від 03.03.2022, 10.10.2022 та остаточного протоколу від 16.12.2022, суд доходить висновку, що саме у ці дати позивач-1 отримав реальні, задокументовані підстави для захисту порушених соціально-економічних прав членів профспілки. З урахуванням того, що фактичне звернення з цим позовом відбулося у 2023 році, часовий проміжок між моментом безпосереднього виникнення правових підстав для реагування профспілки та поданням заяви до суду є цілком виправданим і логічним, що повністю виключає суб'єктивне зволікання з боку позивача-1 та підтверджує поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Розглядаючи доводи Кабінету Міністрів України щодо наявності у керівника та представника позивача-1 - ОСОБА_1 правової обізнаності як підстави для відмови у поновленні строку, суд піддає критичному аналізу твердження відповідача-1, згідно з якими ОСОБА_1 володіла повною інформацією про практику правозастосування та порядок оскарження рішень про оптимізацію територіальних органів, оскільки особисто брала безпосередню участь як сторона в іншій адміністративній справі № 640/854/21.
Суд повністю відхиляє зазначені аргументи сторони відповідача-1, виходячи з фундаментальних принципів індивідуалізації судового процесу, процесуальної самостійності та автономії юридичних осіб публічного й приватного права. Сам по собі факт участі фізичної особи, керівника чи професійного адвоката в інших судових провадженнях як сторони, третьої особи або представника іншого суб'єкта правовідносин жодним чином не може нівелювати чітко визначені законом процесуальні межі, а також особливості виникнення правосуб'єктності та індивідуального права на судовий захист конкретного позивача-1 у межах цієї справи. Суб'єктивна поінформованість фізичної особи не спроможна замінити собою об'єктивний факт виникнення або усвідомлення порушення конкретного права чи легітимного інтересу у новоствореної організації, як і не створює для такої особи безумовного юридичного обов'язку щодо ініціювання судового спору в інтересах колективного суб'єкта, чиї права на той момент ще не зазнали реального втручання або за захистом яких до первинної профспілкової організації її члени у встановленому порядку ще не зверталися. Таким чином, посилання відповідача-1 на матеріали іншої адміністративної справи визнаються судом безпідставними та такими, що не спростовують поважності причин, які зумовили час подання даного позову.
Додатково, оцінюючи поважність причин пропуску процесуального строку, суд дослідив аргументи позивача-1 щодо порушення суб'єктом владних повноважень встановленої законом процедури погодження та прийняття оскаржуваного акта. Первинна профспілкова організація наголошує, що Кабінет Міністрів України при підготовці проекту Постанови № 1252 не провів обов'язкових попередніх консультацій із профспілковими об'єднаннями та не надав їм необхідної інформації, чим порушив імперативні вимоги статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". На переконання позивача-1, таке протиправне ігнорування законних інтересів представницьких органів безпосередньо вплинуло на спроможність зацікавлених осіб вчасно дізнатися про реальний характер майбутніх структурних змін і зумовило об'єктивну неможливість своєчасного формування правової позиції для захисту прав працівників.
Суд розглядає зазначені доводи як вагомий процедурний чинник, який об'єктивно перешкоджав поінформованості зацікавлених сторін та вплинув на дотримання строків звернення до суду. Оскільки оскаржуване рішення Уряду безпосередньо змінює систему територіальних органів та впливає на систему трудових, соціально-економічних прав і гарантій діяльності працівників, залучення професійних спілок до процесу його обговорення було імперативною законодавчою гарантією. Недотримання суб'єктом владних повноважень цієї процедури призвело до створення умов відсутності інформації на стадії підготовки та прийняття рішення, позбавивши потенційних позивачів реальної можливості вчасно та в повному обсязі оцінити наслідки майбутнього втручання у їхнє правове поле. За таких обставин, держава в особі її вищих органів виконавчої влади не може правомірно посилатися на формальний пропуск процесуальних строків як на підставу для відмови у доступі до правосуддя, якщо вона сама своїми діями чи бездіяльністю створила умови, що ускладнили або унеможливили своєчасний судовий захист. З огляду на це, недотримання встановленої процедури погодження акта визнається судом легітимною та поважною причиною для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, суд враховує аргументи сторін щодо правових наслідків припинення діяльності Громадської ради та значення її внутрішнього регулювання. Позивач-2 наполягає на тому, що встановлений законом строк звернення до суду не є пропущеним, оскільки Громадська рада при Південному міжрегіональному управлінні здійснювала свою діяльність не лише на підставі загального Типового положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 996, а й на підставі власного індивідуального положення, затвердженого у встановленому порядку. Громадська організація наголошує, що оприлюднення спірної постанови не давало їй об'єктивних підстав вважати, що прийняте рішення призведе до фактичного припинення діяльності ради без її подальшого відновлення. Заявник стверджує, що ліквідація колегіального органу на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 10.02.2021 № 18/Од у поєднанні з подальшою бездіяльністю суб'єкта владних повноважень щодо нестворення альтернативних механізмів залучення громадськості та непоновлення прав позивача має ознаки триваючого і безперервного порушення легітимного інтересу на участь в управлінні державними справами, яке підлягає судовому захисту протягом усього часу існування такого протиправного стану.
Суд погоджується з позицією позивача-2, виходячи зі специфіки даних правовідносин та системного аналізу нормативних актів. Затверджене Урядом Типове положення встановлює лише загальні, рамкові засади функціонування громадських рад в Україні, які підлягають обов'язковій подальшій імплементації та конкретизації на рівні кожного окремого органу влади. Оскільки безпосередні права, повноваження та порядок припинення діяльності колегіального органу визначалися саме його внутрішнім положенням, сам по собі факт публікації загальної постанови № 1252 не означав для громадської організації автоматичного й миттєвого припинення її статусу чи усвідомлення факту порушення її прав. Порушення охоронюваного законом інтересу позивача-2 набуло реального, відчутного та безперервного характеру лише з моменту видання конкретного локального розпорядчого акта - Наказу № 18/Од, та подальшого тривалого нестворення владою альтернативного дорадчого органу. Вказана бездіяльність суб'єктів владних повноважень об'єктивно має ознаки триваючого правопорушення, оскільки створює постійний стан обмеження прав позивача, який не усунутий до теперішнього часу. З огляду на це, за умов триваючого характеру публічно-правового порушення та його безперервних негативних наслідків, інститут процесуальних строків не може слугувати інструментом для обмеження доступу до правосуддя, що є легітимною підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Поряд із цим, досліджуючи питання дотримання строків звернення до суду, суд оцінює процесуальну поведінку позивача-2 на предмет її активності чи пасивності з моменту, коли організація дізналася про виникнення спірних правовідносин. Громадська організація "Молодіжний центр розвитку" зазначає, що з її боку не було допущено невиправданого чи умисного зволікання із захистом своїх законних інтересів. На підтвердження своєї добросовісної та послідовної позиції позивач-2 посилається на вжиття ним активних заходів досудового врегулювання публічно-правового спору протягом 2021 року, зокрема шляхом направлення офіційних звернень до профільних органів виконавчої влади та отримання відповідних роз'яснень і відповідей, у тому числі від Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. На переконання заявника, зазначені обставини свідчать про намір вирішити конфлікт у позасудовому порядку та об'єктивно виключають твердження відповідачів про пасивне ставлення громадського об'єднання до своїх прав.
Оцінюючи наведені аргументи, суд зазначає, що вжиття зацікавленою особою заходів досудового або позасудового врегулювання спору є важливим показником добросовісної та належної процесуальної поведінки суб'єкта звернення. Направлення запитів, претензій та звернень до органів державної влади у 2021 році безпосередньо свідчить про те, що позивач-2 активно та послідовно намагався з'ясувати фактичні обставини справи, межі реалізації урядового рішення та захистити свій легітимний інтерес без ініціювання судового процесу. Весь період досудового з'ясування обставин, який супроводжувався офіційним листуванням із державними органами, вимагав певного часового ресурсу для очікування відповідей та їхнього подальшого правового аналізу. Такий підхід повністю спростовує твердження відповідача щодо бездіяльності позивача-2, а тому період, під час якого здійснювалось позасудове вирішення спору, визнається судом об'єктивним та поважним.
Оцінюючи посилання позивачів на тривалу дію обставин непереборної сили як на поважну причину пропуску процесуального строку, суд досліджує доводи сторін щодо впливу загальнодержавних факторів - карантинних обмежень та запровадження воєнного стану на території України на об'єктивну спроможність зацікавлених осіб своєчасно звернутися за судовим захистом. Кабінет Міністрів України та Міністерство економіки України наполягають на тому, що сам по собі факт існування в державі воєнного стану чи карантину не зумовлює автоматичного, безумовного або безстрокового продовження й поновлення процесуальних строків. Відповідачі наголошують, що позивачі мали безперешкодний доступ до підсистеми "Електронний Суд" та не надали належних, допустимих і переконливих доказів, які б свідчили про наявність реальних, фізичних чи юридичних перешкод для підготовки й подання позовної заяви впродовж усього цього часу, що, на думку сторони відповідача, свідчить про невиправдане зволікання та відсутність підстав для задоволення клопотань.
Суд частково погоджується з твердженнями відповідачів і підтверджує, що сам по собі факт введення воєнного стану на території України чи запровадження карантинних заходів не є абсолютною, автоматичною та універсальною підставою для поновлення строків звернення до суду в усіх без винятку категоріях справ. Проте, вирішуючи дане процесуальне питання, суд застосовує принцип індивідуалізації, оцінюючи зазначені форс-мажорні чинники через призму конкретних, унікальних обставин діяльності кожного з позивачів у цій справі.
Стосовно позивача-1 (Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України) суд ураховує, що зареєстроване місцезнаходження цієї юридичної особи за адресою: місто Херсон, вулиця Воронцовська, будинок 11/16. Загальновідомий і такий, що не потребує доказуванню, факт тривалої тимчасової окупації міста Херсона збройними формуваннями держави-агресора, його наступна деокупація, а також подальше постійне перебування відповідної території у зоні активних бойових дій та під регулярними артилерійськими обстрілами створили критичні, об'єктивно непереборні перешкоди для нормального функціонування керівних органів профспілки. Вказані обставини призвели до тривалого порушення логістичних зв'язків, неможливості безпечного доступу до первинних документів, дезорганізації роботи колективу та ускладнення комунікації представників організації, які були змушені здійснювати листування через тимчасові адреси в інших регіонах (зокрема, у містах Одеса та Ужгород).
Що стосується позивача-2 (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") суд зазначає, що послідовне запровадження тривалих карантинних обмежень у поєднанні з початком повномасштабного військового вторгнення об'єктивно дезорганізували роботу всього громадського сектору, змусивши інститути громадянського суспільства переорієнтувати свою діяльність на вирішення екстрених гуманітарних та безпекових завдань.
За таких умов, вимога відповідачів щодо надання вичерпних доказів неможливості скористатися цифровими сервісами у період окупації територій є проявом надмірного процесуального формалізму. Таке штучне обмеження доступу до правосуддя прямо суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи характер спірних правовідносин, недотримання процедури погодження акта, триваючий характер порушення законних інтересів та надзвичайні воєнні обставини у регіоні реєстрації позивача-1, суд доходить висновку, що наведені позивачами причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними, об'єктивно непереборними та незалежними від їхньої волі, у зв'язку з чим клопотання підлягають задоволенню, а пропущений процесуальний строк - поновленню.
Суд зазначає, що вказані обставини у своїй сукупності свідчать про наявність об'єктивних, поважних та непереборних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з даним позовом.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду для позивача-1 (Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України) та позивача-2 (Громадської організації "Молодіжний центр розвитку") в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1252 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", визнання протиправною бездіяльності щодо нестворення альтернативних механізмів залучення громадськості, та поновити пропущений процесуальний строк для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 18.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено 22.05.2026.
Керуючись статтями 121-123, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Клопотання Первинної профспілковій організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України про поновлення строку звернення до суду від 19.12.2025 з урахуванням доповнення від 16.04.2026 - задовольнити.
2. Клопотання Громадської організації "Молодіжний центр розвитку" про поновлення строку звернення до суду від 23.04.2026 - задовольнити.
3. Поновити Первинній профспілковій організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України та Громадській організації "Молодіжний центр розвитку" строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
4. Копії ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя Кушнова А.О.
судді Дудін С.О.
Щавінський В.Р.