справа № 759/12478/25
провадження № 22-ц/824/3624/2026
головуючий у суді І інстанції ОСОБА_4.
24 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Позивач зазначав, що з 1 травня 2018 року він є виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ), а з 1 листопада 2021 року - послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (ТЕ/ПГВ). Відповідач, як споживач послуг за адресою: АДРЕСА_1 систематично не оплачував надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 198 696, 52 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись із указаним рішенням адвокат Якуб Ганна Олександрівна в інтересах Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Також просить винести окрему ухвалу відносно судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_4.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскаржуваним рішенням достовірно встановивши факт реєстрації відповідача за спірною адресою, що є неспростованим об'єктивним підтвердження факту споживання відповідачем комунальних послуг за цією адресою, суд першої інстанції з підстав не пред'явлення позивачем вимог до інших зареєстрованих у квартирі споживачів (солідарних боржників) помилково відмовив у стягненні вартості наданих комунальних послуг з відповідача, чим фактично незаконно звільнив останнього від оплати спожитих комунальних послуг.
Вважає, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення помилково не застосовано до спірних правовідносин норм права, які регулюють спірні правовідносини, а саме приписи ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 ст. 64 ЖК України та закріплений ЦК України правовий інститут солідарної відповідальності (ст.ст. 541 та 543 ЦК України).
Також вважає, що помилковими є мотиви відмови оскаржуваного рішення про ненадання позивачем доказів стосовно «правового статусу квартири» та недоведеність заборгованості осіб, які споживають послуги, оскільки вказані вимоги суду не обґрунтовані жодною нормою права, тому на переконання позивача такі вимоги є надуманими, а тому не можуть слугувати підставою для відмови у стягненні плати за надані житлово-комунальні послуги.
Зазначає, що при ухваленні рішення судом допущено порушення приписів ст.ст. 1 та 19 ЦПК України, в частині розгляду у порядку спрощеного позовного провадження справи яку належить розглядати в порядку загального позовного провадження, оскільки ціна позову у цій справі складає 199 078,59 грн, тобто ціна позову перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже справа не є малозначною.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - Антонченко А.О. підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила про час та місце розгляду справи була сповіщені належним чином про що у справі є докази.
Надіслана судова повістка-повідомлення на судове засідання повернулася до апеляційного суду не врученою з причини «адресат відсутній за вказаною адресою».
У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі №826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі №751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі №756/2137/20 (провадження №61-3782св21).
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами та є загальновідомим, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв'язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV КП (далі - Закон № 1875-ІV) «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору (а.с. 42).
Відповідно до Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесїї Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 10 270,91 грн, заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 18 832,55 грн за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24-25).
Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.
В свою чергу, надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).
Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: з 5 липня 1994 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 12 листопада 1996 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 22 жовтня 2013 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 6).
З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення, вбачається, що для будинку за адресою: АДРЕСА_3 , надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Згідно з розрахунками заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 наявна заборгованість: спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік у розмірі 31086,44 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 4725,15 грн; 3% річних у розмірі 1162,57 грн;
заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік у розмірі 37326,40грн; інфляційної складової боргу у розмірі 5673,62 грн; 3% річних у розмірі 1395,95 грн;
заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року у розмірі 43111,60 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 5274,10 грн; 3% річних у розмірі 1275,96 грн; пеня у розмірі 710,96 грн;
заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 25174,57 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 3798,90 грн; 3% річних у розмірі 931,19грн; пеня у розмірі 455,00грн;
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10217,91 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 1553,12 грн;3% річних у розмірі 382,07грн;
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року централізованого постачання гарячої води у розмірі 18832,55 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 2862,58 грн;3% річних у розмірі 704,27грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 939,28 грн;
заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 86,94 грн; заборгованість зі сплати внесків за
обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00грн.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п'ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 30 Правил передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов'язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру.
Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Так, судом встановлено, що позивач належно виконував свої зобов'язання, зокрема, щодо надання житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги пред'явлено до відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: з 5 липня 1994 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 12 листопада 1996 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 22 жовтня 2013 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 6).
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 з 5 липня 1994 року зареєстрована за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що остання отримує житлово-комунальні послуги за вказаною адресою та є їх споживачем.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що позов пред'явлено не до всіх осіб, які проживають за вказаною адресою та позивач не надав належних та беззаперечних доказів, що підтверджували б правовий статус відповідача як єдиного споживача послуг за вказаною адресою. Відсутні будь-які документи, що встановлюють статус власників чи користувачів, а також обґрунтування того, чому позовні вимоги були заявлені виключно до відповідача, ігноруючи інших зареєстрованих у квартирі осіб. Відповідно до принципу змагальності сторін (ст. 12, 81 ЦПК України), саме на позивача покладається обов'язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. У цьому випадку позивач не виконав свого процесуального обов'язку, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі. Таким чином, позов є передчасним і необґрунтованим.
Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками, з огляду на таке.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Позивач, як особа, яка вважає, що її права порушено, є ініціатором судового процесу, самостійно визначає особу, яка, на його думку, повинна відповідати за порушення його прав, та має право подати до суду клопотання про залучення співвідповідача, реалізувала своє процесуальне право, заявивши в передбачений законом строк клопотання про залучення співвідповідача.
За правилами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Відтак, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів письмового звернення відповідачів до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з інформацією про фактичне непроживання за адресою реєстрації, останні мають нести солідарний обов'язок із власниками квартири зі сплати комунальних послуг за адресою їх реєстрації.
В той же час, на підставі статті 544 ЦК України, у разі виконання солідарного обов'язку, відповідачі мають право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників за вирахуванням частки, яка припадає на них.
Згідно з розрахунками заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 наявна заборгованість: спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік у розмірі 31086,44 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 4725,15 грн; 3% річних у розмірі 1162,57 грн; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік у розмірі 37326,40грн; інфляційної складової боргу у розмірі 5673,62 грн; 3% річних у розмірі 1395,95 грн; заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року у розмірі 43111,60 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 5274,10 грн; 3% річних у розмірі 1275,96грн; пеня у розмірі 710,96грн; заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 25174,57 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 3798,90 грн; 3% річних у розмірі 931,19грн; пеня у розмірі 455,00грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10217,91 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 1553,12 грн;3% річних у розмірі 382,07грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року централізованого постачання гарячої води у розмірі 18832,55 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 2862,58 грн; 3% річних у розмірі 704,27 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 939,28 грн; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 86,94 грн;заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.
Зазначені розрахунки є належним та допустимими доказами заборгованості, оскільки містять дані щодо номеру особового рахунку, відомості щодо наявності/відсутності лічильників, вихідні дані щодо розміру опалювальної площі, чинні тарифи на послуги, обсяг споживання гарячої води, фактичний обсяг споживання теплової енергії щомісячно в опалювальний сезон, суми щомісячних нарахувань за надані послуги.
Відповідачем не надано доказів на спростування факту наявності та розміру заборгованості за вказані житлово-комунальні, надані позивачем, а відтак, наявні підстави для стягнення заборгованості за вказані житлово-комунальні послуги.
При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).
Поряд з цим, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285)».
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.
Отже, законодавець на рівні акта Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу пеня, інфляційні втрати та 3% річних у межах заявлених вимог за період з 01.01.2024 року по 30.04.2025 року також підлягають стягненню з відповідачів.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню загальна сума заборгованості у розмірі 198 696,52 грн, яка складається з заборгованості: за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10 217,91 грн, інфляційна складова у розмірі 1 553,12 грн, 3 % річних у розмірі 382,07 грн; за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 18 832,55 грн, інфляційна складова у розмірі 2 862,58 грн, 3 % річних у розмірі 704,27 грн; за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 31 086,44 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 4 725,15 грн, 3 % річних у розмірі 1 162,57 грн; за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 37 326, 40 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 5 673,62 грн, 3 % річних у розмірі 1 395,95 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 43 111,60 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 5 274,10 грн, 3 % річних у розмірі 1 275,96 грн, пеня у розмірі 710,96 грн.; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 174,57 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 798,90 грн, 3 % річних у розмірі 931,19 грн, пеня у розмірі 455 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397,46 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 939,28 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 86,94 грн.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо доводів апелянта про порушення судом порядку розгляду справи.
В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом в порушення норм ЦПК було розглянуто справу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.
Відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Справа незначної складності - справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Дана справа об'єктивно є справою незначної складності, вона не відноситься до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
З огляду на викладене та положення процесуального закону, колегія суддів відхилила відповідні доводи апелянта.
Щодо постановлення окремої ухвали відносно судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_4.
Відповідно до частин першої, другої та десятої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Колегія суддів перевіривши доводи апелянта стосовно необхідності постановлення окремої ухвали щодо допущених, на думку апелянта, порушень з боку судді, дійшла висновку про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали відносно судді районного суду на підставі ст.ст. 262, 385 ЦПК України.
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною тринадцятою ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір 3 028 грн, за подання апеляційної скарги - 4 542 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи районним судом у розмірі 3 028 грн та 4 542 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції, що разом становить 7 570 грн.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 198 696 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн 52 коп., а саме:
за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10 217,91 грн, інфляційна складова у розмірі 1 553,12 грн, 3 % річних у розмірі 382,07 грн;
за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 18 832,55 грн, інфляційна складова у розмірі 2 862,58 грн, 3 % річних у розмірі 704,27 грн;
за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 31 086,44 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 4 725,15 грн, 3 % річних у розмірі 1 162,57 грн;
за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 37 326, 40 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 5 673,62 грн, 3 % річних у розмірі 1 395,95 грн;
за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 43 111,60 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 5 274,10 грн, 3 % річних у розмірі 1 275,96 грн, пеня у розмірі 710,96 грн;
за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 174,57 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 798,90 грн, 3 % річних у розмірі 931,19 грн, пеня у розмірі 455 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397,46 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 939,28 грн;
заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 86,94 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба