Єдиний унікальний номер справи № 752/7161/25
Провадження № 22-ц/824/2480/2026
19 лютого 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19 березня 2025 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з вказаним позовом до відповідача.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 січня 2024 року між ТОВ "Слон кредит" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1374539, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
14.10.2024 року між ТОВ "Слон кредит" та ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" уклали договір факторингу №14102024, у відповідності до умов якого ТОВ "Слон кредит" передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №14102024 від 14.10.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 119 250 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 104 250 грн - сума заборгованості за відсотками.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання, позивач - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 119 250,00 грн та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 08 серпня 2025 року відповідач направив апеляційну скаргу. Апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 16 598,42 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 598,00 грн - заборгованість за відсотками у розмірі. Також апелянт просив вирішити питання про розподіл судових витрат при розгляді справи судами першої та другої інстанції.
28 листопада 2025 року до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін.
У судове засідання, призначене на 19 лютого 2026 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлялися. Сторона відповідача про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надавала. Позивач у відзиві просив суд провести судове засідання без їх участі.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміні оскаржуваного рішення.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач уклав кредитний договір №1374539 від 07 січня 2024 року, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що засвідчує його волю та згоду з умовами договору, у тому числі щодо розміру кредиту, строку, процентної ставки та порядку нарахування відсотків; позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному розмірі та грошову одиницю; відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти, що призвело до виникнення заборгованості, порушення зобов'язань за кредитним договором та відповідних положень ЦК України; умови договору є законними та не були оскаржені відповідачем як нікчемні або несправедливі; електронний правочин укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ЦК України; розрахунок заборгованості відповідає законодавству, штрафи та пеня не нараховувались.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача, однак не погоджується з визначеним позивачем та судом першої інстанції розміром заборгованості; зазначає, що умови договору щодо встановлення процентної ставки у розмірі 2,5 % на день суперечать вимогам законодавства про споживче кредитування, яким на момент укладення договору вже було встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %, у зв'язку з чим відповідні умови договору є нікчемними, а проценти - неузгодженими; вказує, що у такому випадку проценти підлягають нарахуванню на рівні облікової ставки Національного банку України; наголошує на неправильному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідності його висновків обставинам справи; звертає увагу на безпідставне відхилення судом доводів щодо нікчемності умов договору, помилкове ототожнення процентів із штрафними санкціями, а також посилання на недосліджені або відсутні в матеріалах справи докази; вважає, що рішення ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову із визначенням розміру заборгованості у сумі 16 598,42 грн
Як вбачається з матеріалів справи та належно встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, ОСОБА_1 уклав із ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" Договір про надання споживчого кредиту № 1374539 від 07 січня 2024 року, в межах якого надав Відповідачу кредит у гривні, а Відповідач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені Кредитним договором.
Кредитним договором передбачено:
1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. 1.3. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 15 000,00 гривень. Тип кредиту: кредит.
1.4. Строк кредиту 360 дні (в)(день).
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні (в).
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком№1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
1.5. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
1.8. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 150 000,00 грн
14 жовтня 2024 року між ТОВ "Слон кредит" та ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" уклали договір факторингу №14102024, у відповідності до умов якого ТОВ "Слон кредит" передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №14102024 від 14.10.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 119 250 грн, з яких:
- 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу,
- 104 250 грн - сума заборгованості за відсотками.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.1, 3 ст. 1054 Цивільного кодексу України кредитним договором є домовленість, за якою кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у визначеному розмірі та на встановлених умовах, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти; особливості правового регулювання відносин за договорами споживчого кредиту визначаються законом.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на отримання процентів від суми позики, при цьому їх розмір і порядок сплати визначаються договором, а у разі відсутності такого визначення - встановлюються на рівні облікової ставки Національного банку України.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Звертаючись до суду з позовом, позивач відповідно до наданого ним розрахунку заборгованості за кредитом просив стягнути з відповідача заборгованість за простроченими процентами за період з 07 січня 2024 року станом на 14 жовтня 2024 року, з кількістю днів прострочки - 251 день, за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом згідно з п. 1.5.1 договору - у розмірі 104 250,00 грн (а.с. 13).
Так, кредитний договір було укладено 07 січня 2024 року, а тому при його укладенні мають бути застосовані норми законодавства, чинні на дату його укладення.
Як убачається з матеріалів справи, укладений між сторонами кредитний договір є договором споживчого кредиту, а відтак підлягає регулюванню, зокрема, Законом України «Про споживче кредитування». Умовами договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною ставкою у розмірі 2,5 % на день протягом строку кредитування.
Так, умови Договору в частині нарахування процентів за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки є нікчемними.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до цієї статті набрали чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч вище наведених норм права нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1 % в день (2,5 %).
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 статті 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Укладений 07 січня 2024 кредитний договір № 1374539 за є договором споживчого кредитування, тому ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» не мало права визначати проценту ставку у розмірі 2,5 % в день, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.
Передбачений пунктом 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5 %, 120 днів 1,5 %, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у частині 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Кредитний договір укладено 07 січня 2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5 % є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому колегія суддів доходить висновку, що по зазначеному кредитному договору розмір заборгованості по процентах необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день за заявлений у позові період, а саме - з 07 січня 2024 року по 14 жовтня 2024 року, тобто за 279 дні.
Оскільки позивачем надано кредит у розмірі 15 000,00 грн, то 1 % в день становить 150,00 грн, у зв'язку із чим розмір заборгованості по процентах за 279 днів становить 41 850,00 грн (150,00 х 279), який і підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Отже, за таких обставин умови кредитного договору в частині встановлення процентної ставки у розмірі 2,5 % на день не відповідають вимогам чинного на момент укладення договору законодавства, яким прямо передбачено граничний розмір такої ставки - 1 % на день, і саме ці обставини були предметом заперечень відповідача.
Суд першої інстанції, відхиляючи відповідні доводи, фактично звів їх до посилань на обмеження розміру штрафних санкцій, не врахувавши, що зазначені зміни законодавства стосуються саме розміру процентів за користування кредитом, а не неустойки чи інших видів відповідальності за порушення зобов'язання. Такий підхід є помилковим, оскільки предметом спору є саме правомірність нарахування процентів у розмірі, що перевищує встановлену законом межу.
Отже, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача щодо застосування імперативних норм Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на момент укладення договору, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру заборгованості за процентами.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року першої інстанції підлягає зміні, шляхом стягнення зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором № 1374539 від 07 січня 2024 року в загальному розмірі 56 850, 00 грн, з яких 15 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 41 850, 00 грн - сума заборгованості за відсотками, які нараховані за період з 07 січня 2024 року по 14 жовтня 2024 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог апеляційний суд відмовляє.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю або частково є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати у розмірі 10 924, 00 грн.
Так, згідно вимог позову товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»просило стягнути з до ОСОБА_1 кошти у розмірі 119 250,00 грн та сплатило за подання позову судовий збір у розмірі 3028, 00 грн.
Оскільки до часткового задоволення підлягають вимоги позивача у розмірі 56 850,00 грн, що становить 47,67 % від заявлених вимог, то на користь позивача з відповідача необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 443,45 грн (3028,00 грн * 47,67 %).
В той же час за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, враховуючи, що апеляційну скаргу та позов задоволено частково, то на користь відповідача з позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 901, 45 грн (3633,60 грн * 52,33 %).
Отже, з урахуванням визначеного розміру судових витрат, різниця між сумами, що підлягають стягненню з кожної зі сторін, становить 458,00 грн (1 901,45 грн - 1 443,45 грн).
З метою забезпечення ефективного виконання судового рішення, уникнення вчинення сторонами зайвих процесуальних дій, пов'язаних із відкриттям окремих виконавчих проваджень, а також дотримання принципу процесуальної економії, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне здійснити взаємозалік зазначених сум та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 різницю у розмірі 458,00 грн.
Крім того відповідач у відзиві, поданому до суду першої інстанції від 13 травня 2025 року та в апеляційній скарзі від 08 вересня 2025 року просив здійснити розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу, які складали по 10 000,00 грн, понесених відповідачем в судах кожної з інстанції.
Щодо вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених відповідачем у суді першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне:
Представництво інтересів відповідача - ОСОБА_1 здійснював адвокат Яресько Тарас Віталійович на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №25030 від 17.02.2025 року.
Відповідно до п.3.1 Договору Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу, визначається Сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
29.04.2025 року між відповідачем та адвокатом Яресько Т.В. було підписано Додаток №3 до Договору.
Відповідно до п.1 Додатку №3 до Договору: «Даний Додаток визначає порядок оплати правничої (правової) допомоги (надалі - «Гонорар») Адвокату за: Захист інтересів Клієнта при розгляді цивільної справи №752/7161/25 в суді І інстанції за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості, що полягає в ознайомленні з матеріалами справи, формуванні правової позиції, усній консультації Клієнта щодо способів захисту його інтересів, складенні контр-розрахунку заборгованості, написанні заяв по суті, клопотань (за необхідності) та інш.».
Відповідно до п.2 Додатку №3 до Договору: «Вартість послуг за домовленістю Сторін складає фіксований Гонорар у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок)».
Відповідно до п.2.1 Додатку №3 до Договору: «Сторони домовились, що до Гонорару, визначеного в п.2 даного Додатку не входить вартість оплати участі Адвоката в судових засіданнях (у разі їх наявності), що становить 3000,00 грн. за кожне судове засідання.».
Пунктами 7.1-7.3 Додатку №3 до Договору встановлено, що правова допомога вважаються наданою після підписання Сторонами Акту приймання-передачі послуг, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає Клієнту Акт приймання-передачі послуг, в якому зазначається детальний зміст наданої правової допомоги (за необхідності), розмір Гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму Гонорару (якщо такі мали місце). Клієнт зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання Акту приймання-передачі послуг підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.
29.04.2025 року відповідачем були сплачені кошти у розмірі 10 000,00 грн. шляхом авансування, про що відповідач отримав від адвоката Яресько Т.В. розрахункову квитанцію №29/04/25 від 29.04.2025 року, як це передбачено п.7.5 Додатку №3 до Договору.
13.05.2025 року адвокат Яресько Т.В. та Відповідач підписали Акт приймання-передачі послуг №1 від 13.05.2025 року тим самим підтвердивши, що послуги адвокатом Яресько Т.В. були надані в повному обсязі.
Також, 13.05.2025 року Адвокат Яресько Т.В. та відповідач підписали Детальний опис наданих послуг, як це передбачено ЦК України.
Щодо вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених відповідачем в апеляційному суді, колегія суддів зазначає наступне:
У даному випадку представництво інтересів апелянта здійснював адвокат Яресько Тарас Віталійович на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 25030 від 17.02.2025 року.
Відповідно до п. 3.1 Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
11.08.2025 року між апелянтом та адвокатом Яресько Т.В. було підписано Додаток №4 до Договору.
Відповідно до п. 1 Додатку №4 до Договору: «Даний Додаток визначає порядок оплати правничої (правової) допомоги (надалі - «Гонорар») адвокату за: представництво та захист інтересів Клієнта в справі №752/7161/25, щодо оскарження в Київському апеляційному суді рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.08.2025 року по справі №752/7161/25».
Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору: «Вартість послуг за домовленістю Сторін складає фіксований Гонорар у сумі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок)».
Відповідно до п. 2.1 Додатку № 4 до Договору: «Сторони домовились, що до Гонорару, визначеного в п. 2 даного Додатку, не входить вартість оплати участі Адвоката в судових засіданнях (у разі їх наявності), що становить 3000,00 грн за кожне судове засідання».
Пунктами 7.1-7.3 Додатку № 4 до Договору встановлено, що правова допомога вважається наданою після підписання Сторонами Акта приймання-передачі послуг, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає Клієнту Акт приймання-передачі послуг, в якому зазначається детальний зміст наданої правової допомоги (за необхідності), розмір Гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму Гонорару (якщо такі мали місце). Клієнт зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання Акта приймання-передачі послуг підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акта.
05.09.2025 року відповідачем були сплачені кошти у розмірі 10 000,00 грн шляхом авансування, про що відповідач отримав від адвоката Яресько Т.В. розрахункову квитанцію №05/09/25 від 05.09.2025 року, як це передбачено п. 7.5 Додатку №4 до Договору.
08.09.2025 року адвокат Яресько Т.В. та відповідач підписали Акт приймання-передачі послуг №1 від 08.09.2025 року, тим самим підтвердивши, що послуги адвокатом Яресько Т.В. були надані в повному обсязі.
Також 08.09.2025 року адвокат Яресько Т.В. та відповідач підписали детальний опис наданих послуг, як це передбачено ЦК України.
Перевіривши доводи заяв відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що заяви підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У відповідності до положень ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідачем у встановлений процесуальний строк на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу долучено належні та допустимі докази, які підтверджують факт їх понесення у суді першої інстанції та в апеляційному суді, та які обґрунтовано приймаються колегією суддів до уваги.
Позивач, у свою чергу, не надав суду жодних належних і допустимих доказів на спростування поданих відповідачем документів, не довів їх неналежність чи недостовірність, не скористався своїм процесуальним правом на подання заяви про зменшення розміру судових витрат, а також не заперечив проти визначеного відповідачем розміру витрат і не довів їх неспівмірність із складністю справи.
Оцінюючи подані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, відповідає умовам укладеного договору, є співмірним зі складністю справи, тривалістю її розгляду, обсягом наданих адвокатом послуг та значенням справи для відповідача, тому апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених відповідачем у суді першої інстанції та в апеляційному суді по 5 233, 00 (10 000,00 грн * 52,33 %).
Позивач у поданому відзиві заперечує проти відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 10 000,00 грн (за кожну інстанцію), посилаючись на їх неспівмірність із малозначністю та, на його думку, невисокою складністю справи. Водночас позивач переважно наводить загальні положення процесуального законодавства, практику Верховного Суду та ЄСПЛ щодо критеріїв реальності, необхідності та розумності судових витрат, а також принципів їх розподілу, однак не подає конкретних розрахунків, доказів чи обґрунтувань, які б свідчили про завищеність саме заявленого відповідачем розміру витрат або їх невідповідність фактичному обсягу наданих послуг; фактично доводи зводяться до загального твердження про їх надмірність без належної індивідуалізації щодо обставин цієї справи.
Колегія суддів встановила, що позивачем подано заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які були досліджені судом апеляційної інстанції, однак такі заперечення мають загальний характер та зводяться до посилань на норми процесуального законодавства і судову практику без наведення конкретних обставин, розрахунків чи доказів, які б свідчили про неспівмірність або завищеність заявленого відповідачем розміру витрат у даній справі. Водночас відповідачем надано належні та допустимі докази, що підтверджують фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір. За таких обставин відсутність з боку позивача належного обґрунтування своїх заперечень виключає можливість їх врахування, оскільки суд не наділений повноваженнями самостійно формулювати за сторону її доводи, уточнювати їх зміст або відшуковувати підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат.
З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог та часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення остаточного розміру судових витрат, що підлягають стягненню.
Отже, загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 , становить 10 924,00 грн, які складаються з: 458,00 грн - різниці судового збору, визначеної за результатами взаємозаліку сум, що підлягають стягненню з кожної зі сторін; 5 233,00 грн - витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених відповідачем у суді першої інстанції; 5 233,00 грн - витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає до стягнення становить 10 924,00 грн та підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року змінити.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, б. 30) заборгованість за кредитним договором № 1374539 від 07 січня 2024 року в загальному розмірі 56 850 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп., з яких 15 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 41 850, 00 грн - сума заборгованості за відсотками, які нараховані за період з 07 січня 2024 року по 14 жовтня 2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, б. 30) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 10 924 (десять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько