Провадження № 33/803/1232/26 Справа № 201/346/26 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В.М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
14 травня 2026 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Маслака І.П., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 18 березня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
захисника - Маслака І.П.,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 грн. 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 02 січня 2026 року о 00 годині 53 хвилин, керуючи автомобілем «Форд», д/н НОМЕР_1 , під час зупинки співробітниками поліції при заїзді на Центральний міст в м. Дніпрі перебував з явними ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови та координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), після чого останній був доставлений до закладу охорони здоров'я, де ухилився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому порядку із застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, адвокат Маслак І.П., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що судом визнано доведеним факт керування транспортним засобом без належного об'єктивного підтвердження цієї обставини, тоді як відеозапис фіксує події лише після зупинки, не встановлено факт безумовної відмови від проходження огляду, не усунуто суперечність між формулюванням у протоколі про неповне проходження огляду та висновком про відмову, не надано належну оцінку доводам щодо реалізації права на правничу допомогу,
не перевірено належним чином суперечність між інкримінованою відмовою та наявністю медичного висновку, а висновки суду ґрунтуються на неповно досліджених обставинах та не підтверджені безсуперечною сукупністю доказів.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку адвоката, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: відомості з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 557001 від 02 січня 2026 року; рапорт інспектора патрульної поліції, яким було виявлено правопорушення; матеріали відеозапису з портативних відеореєстраторів патрульних поліції, на яких зафіксовані обставини після зупинки водія ОСОБА_1 , який ухилився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я із застосуванням технічних засобів відеозапису, що відповідно не вимагало присутності двох свідків згідно з вимогами п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 57 від 20.01.2023, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Золотоношою В.В., зазначено про обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме 02 січня 2026 року о 00 годині 53 хвилин при заїзді на Центральний міст в м. Дніпрі ОСОБА_1 керував автомобілем «Форд», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я пройшов не у повному обсязі, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Свідки не залучалися.
Подію за фіксовано на технічний засіб відеозапису: 472195, 469438.
У графі “пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено:»пояснення надасть у суді».
Вказано, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами ОСОБА_1 не видавався.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, та повідомлено дату, час та місце розгляду справи, однак від підпису у протоколі останній відмовився.
Відповідно до висновку КП “ДБКЛПД» ДОР від 02 січня 2026 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до рапорту інспектора Золотоноші В. від 02 січня 2026 року, під час несення служби за адресою: м. Дніпро, міст Центральний на підставі п.7 ч.1 ст.35 Закону України “Про національну поліцію» було зупинено транспортний засіб марки “Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм згідно спільного наказу МОЗ та МВС 1452/735 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови та координації рухів. Водію було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я КП “ДБКЛПД» ДОР, на що водій погодився, однак по приїзду до медичного закладу ОСОБА_1 відмовився проходити у повному обсязі медичний огляд, тому на останнього було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України. Відповідно до ст.266 КУпАП водія було відсторонено від подальшого керування транспортним засобом та повідомлено про відповідальність. Транспортний засіб було евакуйовано на штраф майданчик, посвідчення водія не вилучалося, так як ОСОБА_1 його не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції, які містяться у 1 файлі на одному DVD-R диску, долученому до матеріалів справи.
З відеозапису нагрудної бодікамери працівника поліції вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб “Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування працівники поліції виявили у водія ознаки наркотичного сп'яніння, запропонували пройти огляд на встановлення стану наркотичного сп'яніння в лікарні, на що водій погодився, проте, прибувши до медичного закладу відмовився від проходження медичного огляду, після чого ОСОБА_1 повідомлено, що на нього буде складено протокол по ст.130 КУпАП, роз'яснено його права, попереджено про відсторонення від керування транспортним засобом.
Зазначені на відеофайлах обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації спростовують твердження апелянта про те, що матеріали провадження не містять доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що матеріали справи не містять жодних належних, достовірних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Проте, зазначені доводи апеляційний суд розцінює критично, зважаючи на наступне.
Так, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Обставина керування особою транспортним засобом обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Долучений до матеріалів справи відеозапис хоча і не містить фіксування керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що сталося 02 січня 2026 року о 00 годині 53 хвилин в місті Дніпрі на Центральному мосту, проте містить інформацію про те, що під час розмови з інспектором поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі серії ЕПР1 №557001 від 02.01.2026 року.
До того ж, вказаний відеозапис в цілому відображає усі обставини, які мають значення для повного і об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення, та підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином, відеозапис об'єктивно містить обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Так, згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння на національному рівні закріплений у КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 року №1395, зареєстрована в Мін'юсті України 10.11.2015 року №1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 року №1452/735 та зареєстрована в Мін'юсті України 11.11.2015 року за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 року № 1103, з наступними змінами).
Згідно з пункту 12 розділу IІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За приписами ч. 2 ст. 266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 р. N 1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівниками поліції у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Водію було запропоновано пройти медичний огляд на перебування у стані наркотичного сп'яніння у медичному закладі, на що водій погодився, проте після прибуття до медичного закладу відмовився від огляду.
На переконання апеляційного суду, дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Наявним відеозаписом підтверджено, що працівники поліції неодноразово пояснювали ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду та жодним чином не обмежували йому передбачений законом час для проходження такого огляду.
Суд зазначає, що на записах з боді-камери працівників поліції відображено подію правопорушення послідовно, на відеозаписі чітко та повно зафіксовано зупинку транспортного засобу, відмову водія в медичному закладі від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння, роз'яснення прав, наслідків відмови і повідомлення про складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тобто, вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги щодо не забезпечення працівниками поліції права на захист під час проведення огляду на стан сп'яніння апеляційний суд вважає безпідставними, так як відсутність адвоката під час медичного освідування на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я не вважається порушенням процедури, оскільки медичний огляд на стан сп'яніння не є слідчою дією, тому залучення захисника не є обов'язковим.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння при обставинах, встановлених постановою суду першої інстанції, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні вказаного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, зокрема і доводам сторони захисту про наявність підстав для закриття адміністративного провадження, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу адвоката Маслака Ігоря Петровича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 18 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Ю. Іванченко