Справа № 677/2248/25
22.05.2026 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
у складі: головуючого судді Вознюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Фартушок А.Р.,
справа № 677/2248/25
сторони у справі:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
вимоги позову - стягнення заборгованості,
представник позивача - Вишневська О.І.,
представник відповідача - Шевчук В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилові в порядку спрощеного позовного провадження справу, з викликом сторін.
І. Стислий виклад позиції та заперечень відповідача
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (надалі - ТОВ «ФК «Суперіум») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 10.07.2017 року ОСОБА_1 уклав з акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») кредитний договір № Z62.981.78206.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, якими відповідач активно користувався.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 144275,39 грн., яка складається з: заборгованість за основним боргом 37169,47 грн, заборгованість за відсотками 21741,18 грн, заборгованість за комісією 85364,74 грн.
Покликаючись на вищенаведене, представник позивача просить стягнути на користь ТОВ «ФК «Суперіум», як правонаступника АТ «Ідея Банк» вказані суми з відповідача, а також судові витрати по сплаті судового збору.
Представник відповідача Шевчук В.В. подав до суду відзив, у якому щодо задоволення позову заперечив. Вказував, на відсутність належних доказів заборгованості, у зв'язку з чим судом раніше позовну заяву ТОВ «ФК «Суперіум» до ОСОБА_2 було залишено без розгляду, що на думку представника відповідача є зловживанням процесуальними правами. Крім того, наголосив, що заборгованість відповідача перед АТ «Ідея Банк» була погашена ще в 2020 році на підтвердження чого долучив до відзиву касові квитанції про внесення ОСОБА_1 коштів на погашення кредитної заборгованості. Також стверджував, що про відсутність заборгованості також свідчить відсутність будь-яких претензій з боку АТ «Ідея Банк».
Представник відповідача також просив застосувати строки позовної давності вказуючи, що з дати укладення кредитного договору 10.07.2017 року до подання позову минуло майже 8 років.
Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якому щодо доводів представника відповідача заперечила. Вказала, що звертаючись 10.12.2025 до суду з позовом строк позовної давності не сплив, оскільки на період з 12.03.2020 до 04.09.2025 був продовжений у зв'язку із запровадженням в Україні карантину та військового стану. Також заперечила доводи представника відповідача про відсутність доказів наявності заборгованості посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Суперіум» до позовної заяви, на підтвердження факту отримання та користування кредитними коштами, долучено виписку з особового рахунку. Крім того представник позивача вказала, що в розрахунку заборгованості враховано зазначені представником відповідача проплати в сумі 20000 грн 13.12.2019, 5000 грн 14.01.2020 та 4481 грн 27.02.2020 року. Водночас представник позивача відкинула квитанцію про оплату 3200 грн 27.02.2020 посилаючись на те, що в касовій квитанції зазначений IBAN НОМЕР_1 , що не відповідає номеру рахунку, зазначеному у банківській виписці - НОМЕР_2 .
Представник відповідача, подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких щодо доводів представника позивача заперечив, вказав, що різниця в номерах IBAN є наслідком різних внутрішньобанківських рахунків поточного та позичкового рахунків за кредитним договором, що не є нетиповим для цього виду банківського обслуговування.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
В судове засідання учасники справи не з'явилися про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
У позовній заяві представник позивача просив справу розглянути у її відсутність.
У відзиві на позов представник відповідача просив врахувати при розгляді справи наведені у відзиві доводи, справу вирішити за наявними у справі документами у відсутність відповідача та його представника.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
24.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
13.05.2026 протокольною ухвалою суду оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що рішення буде ухвалено та проголошено 22.05.2026.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
10.07.2017 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z62.981.78206 (надалі - кредитний договір).
За умовами цього договору банк надав відповідачеві кредит в розмірі 49894 грн на строк 60 місяців.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5.50% (Маржу Банку). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9.50%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15 %.
Відповідно до п. 1.10 кредитного договору за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника;опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо.
Розмір комісії, відсотків за користування кредитом визначений у графіку платежів - Розділ 6 кредитного договору.
Щомісячні внески сплачуються на транзитний рахунок № НОМЕР_3 .
Відповідно до ордеру-розпорядження №1 на рахунок відповідача перераховано кредит в сумі 43386,09 грн.
Відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з умовами якого орієнтована загальна вартість кредиту становить 111708 грн. Плата за обслуговування кредитної заборгованості 3% щомісячно від початкової суми заборгованості.
13.12.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №Z62.981.78206/1 до кредитного договору №Z62.981.78206 (далі - додаткова угода).
Згідно умов додаткової угоди сторони домовилися про дострокове припинення Кредитного договору після виконання Позичальником повернення боргу за Кредитним договором.
Відповідно до п.2.1 додаткової угоди сторони погодили наступний порядок повернення боргу за Кредитним договором:
1. Повернення Банку в строк не пізніше 5 банківських днів від дати укладення цієї Додаткової угоди частини заборгованості в сумі 2000 грн, що виникла згідно Кредитного договору та складається з: заборгованості за основною сумою боргу (основна сума боргу - сума кредиту та інша заборгованість), що становить 20000 грн; заборгованості за платою (комісією) за обслуговування кредитної заборгованості (кредиту), що становить 0 грн; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, що становить 0 грн.
2. Повернення Банку в строк не пізніше 120 календарних днів від дати укладення цієї Додаткової угоди частини заборгованості в сумі 9480,92 грн, що виникла згідно Кредитного договору.
3. Сплата процентів, плати за обслуговування кредиту та інших комісій за користування кредитом, які будуть нараховані згідно з умовами Кредитного договору, до моменту фактичного повернення заборгованості, відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2 Додаткової угоди.
Відповідно до п. 2.4. Додаткової угоди за умови своєчасного та у повному обсязі виконання Позичальником своїх зобов'язань, визначених п. 2., 2.1 Додаткової угоди, Банком здійснюється прощення Позичальнику боргу за Кредитним договором, у сумі 77766.97 грн., а саме прощення: заборгованості за кредитом, що становить 19653,95 грн; заборгованості за платою (комісією) за обслуговування кредитної заборгованості (кредиту), що становить 42698,79 грн; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, що становить 15414,23 грн.
Нараховані та несплачені неустойки (пені, штрафи та інші нарахування) згідно умов Кредитного договору, наявні за станом на день підписання цієї Додаткової угоди, Банк списує в повному обсязі.
У випадку прощення Банком боргу Позичальника у порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою, зобов'язання Позичальника щодо сплати Банку боргу у відповідній сумі припиняються, а кредитний договір вважається припиненим.
Згідно з квитанцією №5169029 від 13.12.2019 року, позичальником було сплачено грошові кошти в сумі 20000 грн (IBAN: НОМЕР_2 ), призначення платежу: «Погашення кредитної заборгованості за договором №Z62.981.78206 від 10.07.2017».
Згідно з квитанцією № 5177501 від 14.01.2020 року, позичальником було сплачено грошові кошти в сумі 5000 грн (IBAN: НОМЕР_2 ), призначення платежу: «Погашення кредитної заборгованості за договором №Z62.981.78206 від 10.07.2017».
Згідно з квитанцією від 27.02.2020 року, позичальником було сплачено грошові кошти в сумі 4481 грн (IBAN: НОМЕР_2 ), призначення платежу: «Погашення кредитної заборгованості за договором №Z62.981.78206 від 10.07.2017».
Згідно з квитанцією від 27.02.2020 року, позичальником було сплачено грошові кошти в сумі 3200 грн (IBAN: НОМЕР_1 ), призначення платежу: «Поповнення поточного рахунку».
Згідно з квитанцією № 2582832 від 05.03.2020 року, позичальником було сплачено грошові кошти в сумі 50 грн, призначення платежу: «За видачу довідки про закриття кредиту Угода Z20.981.76136 від 18.05.2016».
Згідно з квитанцією № 2582768 від 05.03.2020 року, позичальником було сплачено грошові кошти в сумі 50 грн, призначення платежу: «За видачу довідки про закриття КК Угода №С18.981.70209».
15.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено договір факторингу № 15/11/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» за плату відступило ТОВ «ФК «Суперіум», а ТОВ «ФК «Суперіум» прийняло права грошової вимоги до боржників, перелік яких міститься у Реєстрі боржників (Додаток №2).
Згідно з витягом з Друкованого реєстру боржників №1 від 15.11.2023 до договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023 під № 3234 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № Z62.981.78206 від 10.07.2017, сума заборгованості за основною сумою боргу - 37169,47 грн; сума заборгованості за процентами - 21741,18 грн; сума заборгованості за комісією 85364,74 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.981.78206 від 10.07.2017 відповідач має заборгованість в розмірі 144275,39 грн., яка складається з: заборгованість за основним боргом 37169,47 грн, заборгованість за відсотками 21741,18 грн, заборгованість за комісією 85364,74 грн.
Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач періодично вносив кошти на погашення заборгованості.
Дані обставини підтверджуються: відомостями з позовної заяви, кредитним договором № Z62.981.78206 від 10.07.2017, паспортом споживчого кредиту, випискою по рахунку ОСОБА_1 , розрахунком заборгованості за договором № Z62.981.78206 від 10.07.2017, ордер-розпорядження №1 від 10.07.2017, анкетою-заявою ОСОБА_1 від 10.07.2017, додатковою угодою №Z62.981.78206/1 до кредитного договору №Z62.981.78206, договором факторингу №15/11/23 від 15.11.2023 року.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про споживче кредитування».
V. Оцінка суду
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з відзиву та заперечення на відповідь на відзив сторона відповідача не оспорює укладення кредитного договору та видачі відповідачу кредитних коштів, водночас, наполягаючи, що заборгованість за кредитним договором погашена.
Як встановлено судом між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, за умовами якої АТ «Ідея Банк» передбачено прощення боргу за умови своєчасного та у повному обсязі виконання позичальником своїх зобов'язань, визначених п. 2., 2.1 цієї угоди, відповідно до яких відповідач зобов'язався:
- у строк не пізніше 5 банківських днів від дати укладення додаткової угоди сплатити банку 20000 грн в рахунок погашення частини заборгованості за Кредитним договором (п.2.1.1 додаткової угоди);
- у строк не пізніше 120 календарних днів від дати укладення додаткової угоди повернути банку іншу частину заборгованості в сумі 9480,92 грн (п.2.1.2. додаткової угоди);
- сплатити проценти, плату за обслуговування кредиту та інші комісії за користування кредитом, які будуть нараховані згідно з умовами Кредитного договору до моменту фактичного повернення заборгованості відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2 додаткової угоди (п.2.1.3. додаткової угоди).
З наданих представником відповідача квитанцій вбачається виконання ОСОБА_1 п. 2.1.1. та 2.1.2. додаткової угоди, що підтверджується квитанціями від 13.12.2019 про сплату коштів в сумі 20000 грн, від 14.01.2020 про сплату коштів в сумі 5000 грн, та від 27.02.2020 про сплату коштів в сумі 4481 грн.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_1 п.2.1.3.додаткової угоди.
Надану суду квитанцію про сплату 3200 грн 27.02.2020 суд вважає неналежним доказом, оскільки кошти зараховано на рахунок, відмінний від визначеного договором № Z62.981.78206 від 10.07.2017.
Окрім того, суд враховує обставину того, що відповідач був стороною інших кредитних договорів, укладених з АТ «Ідея банк» - № Z20.981.76136 та № С18.981.70209.
Вказане позбавляє суд можливості однозначно стверджувати, що такі кошти спрямовувалися відповідачем саме на виконання умов додаткової угоди від 13.12.2019 та погашення заборгованості за кредитним договором № Z62.981.78206 від 10.07.2017.
Зважаючи на вищевказане, невиконання позичальником вимог пункту 2.1.3 додаткової угоди має наслідком те, що передбачена пунктом 2.4 додаткової угоди відкладальна обставина, якою було обумовлено прощення боргу, не настала, а первісне зобов'язання відповідача перед АТ «Ідея Банк», відповідно, не припинилося.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором № Z62.981.78206 від 10.07.2017.
Відповідно до п.2.2. додаткової угоди на період дії цієї Додаткової угоди, черговість погашення кредитної заборгованості визначена умовами Кредитного договору не застосовується та подальше погашення заборгованості здійснюється згідно п. 2.1. Додаткової угоди, за винятком повернення заборгованості, визначеної п. 2.1.2, 2.1.3 Додаткової угоди, погашення якої здійснюється відповідно до умов Додаткової угоди та Кредитного договору.
Водночас із наданого позивачем суду розрахунку вбачається, що сплачені відповідачем кошти згідно п.2.1.1. додаткової угоди в розмірі 20000 грн було протиправно зараховано АТ «Ідея Банк» на погашення відсотків за користування кредитом в сумі 2430,57 грн та комісії 5406,03 грн.
У зв'язку з вказаним подальше нарахування відсотків банком здійснювалося на невірну суму основного боргу - 37169,47 грн, а тому відсотки за користування кредитними коштами, нараховані після 13.12.2019 слід перерахувати з розрахунку вірного розміру тіла кредиту - 29134,87 грн в межах строку дії кредитного договору по 10.07.2022 (формула розрахунку відсотків В = С*ВС/100*КД/ДГ, де В - сума нарахованих відсотків; С - сума кредиту; ВС - відсоткова ставка за кредитом (% річних); КД - кількість днів кредитування; ДР - кількість днів у році).
За період з 13.12.2019 по 31.12.2019 (19 днів) сума відсотків становить - 227,49 грн (29134,87 х 15 / 100 х19/365).
За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (366 днів) сума відсотків становить - 4370,23 грн (29134,87 х 15 : 100 х 366 : 366).
За період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (365 днів) сума відсотків становить - 4370,23 грн (29134,87 х 15 : 100 х 365 : 365).
За період з 01.01.2022 по 10.07.2022 (191 день) сума відсотків становить - 2286,89 грн (29134,87 х 15 : 100 х 191 : 365).
А всього 11254,84 грн відсотків за користування кредитними коштами за період з 13.12.2019 по 10.07.2022 згідно кредитного договору № Z62.981.78206 від 10.07.2017.
Загальний розмір відсотків за кредитом, з урахуванням внесених відповідачем коштів на погашення заборгованості за відсотками, за період з 10.07.2017 по 10.07.2022 становить 17188,06 грн.
Підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором № Z62.981.78206 від 10.07.2017 після 10.07.2022 суд не вбачає зважаючи на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом у даній справі встановлено, що строк дії договору № Z62.981.78206 від 10.07.2017 становить 60 місяців від 10.07.2017 до 10.07.2022, а докази пролонгації кредитного договору після 10.07.2022 в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вище викладене, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів.
Зважаючи на вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів, нарахованих після закінчення строку дії договору є необґрунтованими.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями в розмірі 85364,74 грн, суд зазначає про таке.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відносини у сфері надання споживчих кредитів регулюються нормами Закону України «Про споживче кредитування».
Так, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про споживче кредитування» №1734-VІІІ (в редакції станом на дату укладення кредитного договору) (надалі - Закон №1734-VІІІ) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону №1734-VІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг (частина 1). Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов'язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом (частина 2).
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж Постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Пунктом 1.10 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1889,24 грн, останній - 1006,11 грн.
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
При цьому одночасно пунктом 3.2.4. кредитного договору визначено, що позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом.
Фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги з надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить як змісту пункту 3.2.4. кредитного договору, так і вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, положення пунктів 1.10 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таких висновків суд дійшов з урахуванням правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 85364,74 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
З огляду на нікчемність пунктів договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, має бути здійснений перерахунок заборгованості позичальнику за кредитним договором, що забезпечує захист інтересу відповідача у правовій визначеності.
Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
З наданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості вбачається, що сплачені ОСОБА_1 10.08.2017 в сумі 1889,24 грн, 11.09.2017 в сумі 0,41 грн та 11.12.2017 в сумі 5577,46 грн кошти було зараховано АТ «Ідея Банк» в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту (комісію).
Як встановлено судом, заборгованість за кредитним договором, яка рахується за відповідачем, складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29134,87 грн, та заборгованості за відсотками в розмірі 17188,06 грн.
На підставі ст. 534 ЦК України сплачені відповідачем кошти за обслуговування кредиту в розмірі 7467,11 грн (1889,24 грн + 0,41 грн + 5577,46 грн) мають бути віднесені на сплату заборгованості за відсотками за кредитним договором, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 29134,87 грн та відсотки в сумі 9720,95 грн (17188,06 - 7467,11 грн).
Таким чином, враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та з відповідача ОСОБА_1 на користь правонаступника кредитора АТ «Ідея Банк» - ТОВ «ФК «Суперіум» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №Z62.981.78206 від 10.07.2017 в розмірі 38855,82 грн.
Щодо заяви представника відповідача Шевчука В.В. про застосування строків позовної давності суд зазначає про таке.
Особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені, може звернутися до суду за їх захистом лише в межах визначеного законодавством строку.
Так, за правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 5.5. кредитного договору сторони домовилися, що строк позовної давності за договором , в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється сторонами тривалістю в 5 років.
Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Представник позивача Вишневська О.І. у відповіді на відзив заперечувала щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, з тих підстав що строк позовної давності за даним позовом не сплив, оскільки в період з 12.03.2020 до 04.09.2025 строк позовної давності був продовжений у зв'язку із запровадженням в Україні карантину та воєнного стану.
Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що строк позовної давності за кредитними правовідносинами, які виникли між сторонами у даній справі, не сплив, з таких підстав.
У даній справі, перебіг строку позовної давності мав би початись з дня, коли кредитор довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто, коли наступив момент повернення суми позики, або кредиту, якого не відбулося.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятою відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений.
02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації по відношенню до України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та діє до цього часу.
17.03.2022 набув чинності Закон України від 15.02.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Отже, в період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а в період з 24.02.2022 року по 03.09.2025 зупинено, а відтак суд доходить висновку, що строк позовної давності в справі позивачем не пропущено.
Посилання представника відповідача на зловживання позивачем процесуальними правами є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвалою суду від 21.10.2025 року позовну заяву ТОВ «ФК «Суперіум» до ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з неусуненням недоліків позову, зазначених в ухвалі суду від 13.10.2025, а саме відсутністю обґрунтованого розрахунку сум заборгованості за кредитним договором Z62.981.78206, що ТОВ «ФК «Суперіум» просить стягнути з відповідача.
Звертаючись до суду з позовом після залишення позову без розгляду, позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором Z62.981.78206, а також виписку по банківському рахунку відповідача, яким судом надано оцінку.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати суду контррозрахунок за кредитним договором.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
VI. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов ТОВ «ФК «Суперіум» задоволено на 26,93 % (38855,82 грн х 100 : 144275,39 грн ), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 652,35 грн (2422,40 грн х 26,93 %).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 633, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за кредитним договором №Z62.981.78206 від 10.07.2017 у розмірі 38855,82 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» 652,35 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 23-А, код ЄДРПОУ 42024152.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Р. В. Вознюк