Справа № 456/635/26
Провадження № 2/456/979/2026
іменем України
19 травня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Яніва Н. М. ,
з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Короткий виклад позицій сторін у справі.
Позивач ФОП ОСОБА_1 , звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь заборгованості з надання послуг з управління побутовими відходами, інфляційні втрати та 3% річних у загальній сумі 4545,74 грн. Крім того, позивачка просить, при ухваленні рішення покласти на відповідачку судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що ФОП ОСОБА_1 у встановленому законом порядку визнано виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів на території с. Братківці. У зв'язку із несплатою боргу товариство звертається до суду за захистом своїх порушених прав та просить стягнути вказану заборгованість в судовому порядку. Зазначає, що відповідачка не виконує покладені на неї обов'язки, щодо оплати послуг з управлінням побутовими відходами, у зв'язку з чим в останньої утворилася заборгованість. Звертає увагу суду на те, що протягом періоду надання послуг скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг, в тому числі і відмов від укладення договору в порядку ст. 205 ЦК У країни від відповідачки на адресу позивачки не надходило. ФОП ОСОБА_1 зі свого боку продовжує виконувати свої обов'язки та забезпечує безперебійне та згідно затвердженого графіку надання відповідачці послуг з управління побутовими відходами, а у свою чергу відповідачка жодного разу не здійснила оплату послуг. У зв'язку з наведеним, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка, у запропонований строк відзив подала відзив на позовну заяву, у якому стверджувала, що жодних договорів вона не укладала, жодних дій, спрямованих та акцептування публічного договору не вчиняла. Зазначає, що не користується послугами ФОП ОСОБА_1 у силу свого похилого віку, оскільки твердих побутових відходів не створює, а для захоронення біовідходів у відповідачки наявна вигрібна яма.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подали заяву про розгляд справи у їхній відсутності. В попередніх засіданнях представник позивача ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила такі задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, в попередніх засіданнях представник відповідача за довіреністю - Байтала І.О., позов заперечив, з підстав викладених у відзиві та просив у задоволенні такого відмовити.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2026 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності - відповідачки ОСОБА_4 ..
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 18.02.2026 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 07.04.2026 року, у судовому засіданні оголошено перерву.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 30.04.2026 року, розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою позивачки у судове засідання.
Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте такі з у судове засідання не з'явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку, у тому числі задоволено клопотання позивачки про розгляд справи у її відсутності.
Розгляд справи по суті відбувся 19.05.2026 року.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Встановленні судом фактичні обставини справи.
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Відтак, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 визнано виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів на території с. Братківці рішенням виконкому Братківської сільської ради №421 від 23.12.2014 року та виконавцем послуг із збирання та перевезення побутових відходів рішенням виконкому Стрийської міської ради № 294 від 06 червня 2024 року.
ФОП ОСОБА_1 в якості пропозиції для підписання споживачами, в газеті «Рідне поле» № 1 від 04.01.2018 року та в газеті «Гомін волі» №8 від 02.04.2022 року було опублікований публічний договір про надання послуг з вивезення побутових відходів.
Згідно довідки, виданої Жулинським старостинським округом, відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає там сама.
Поряд з цим, судом встановлено, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.11.2025 року, скасовано судовий наказ від 09.10.2025 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості з надання послуги з поводженням з побутовими відходами.
Згідно розрахунку заборгованості, відповідачка ОСОБА_5 не здійснювала оплату послуг за управління побутовими відходами, відповідно до опублікованого публічного договору, у зв'язку з чим, в останньої утворилася заборгованість у розмірі 3228,26 грн.
При цьому, позивачем враховано позовну давність та заявлено вимогу про стягнення основної суми боргу у розмірі 3092, 46 коп.
Крім того, відповідно до суми боргу за надані житлово-комунальні послуги,позивачкою ФОП ОСОБА_1 проведено розрахунок 3% річних, що становить 216,30 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 1236,98 грн, які позивачка просить стягнути з відповідачки.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належить комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Пунктом 2 ч. 2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Згідно з приписами частин 1, 3, 4 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку. Критерієм якості послуг з вивезення побутових відходів є дотримання графіка вивезення побутових відходів, дотримання правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, дотримання вимог законодавства щодо надання послуг з вивезення побутових відходів. Послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У ч. 2, 3 ст.35-1 Закону України «Про відходи» передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про управління відходами» утворювачі відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, зобов'язані: у разі утворення побутових відходів укладати договір про надання послуги з управління побутовими відходами з виконавцем відповідної послуги та вносити плату за надання такої послуги відповідно до встановлених тарифів.
Відповідно до п.28 Правил надання послуг з управління побутовими відходами затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами» від 08.08.2023 № 835, плата за надану послугу з управління побутовими відходами нараховується щомісяця відповідно до умов договору про надання послуги з управління побутовими відходами і тарифів, що формуються відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Про управління відходами».
Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно зі приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до положень ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання договору чи зміни умов його виконання не допускається.
Згідно ч.1, 2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Мотиви та висновки суду.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про управління відходами», послуга з управління побутовими відходами є комунальною послугою і надається відповідно до законодавства про житлово-комунальні послуги та правил, встановлених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням регіональних та місцевих планів управління відходами та правил благоустрою населеного пункту. До складу послуги з управління побутовими відходами входять операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів.
Відповідно до пункту 3 Правил надання послуги з управління побутовими відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08серпня 2023року №835 (надалі - Правила), до складу послуги з управління побутовими відходами входять операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів, а також діяльність, пов'язана з організацією роботи системи управління побутовими відходами, що провадиться виконавцем послуги.
Як передбачено пунктом 24 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Отже, із зазначеного вище вбачається, що послуги з управління побутовими відходами відносяться до комунальних, договір на виконання яких укладається у порядку статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з урахування особливостей з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, Законом України «Про управління відходами» та вимогами правил надання послуг з управління побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання (правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 641/2634/16-ц, та в постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 641/533/17).
Так, відповідно до висновку, який викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі №646/834/17 для виникнення правовідносин з вивезення побутових відходів на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони.
Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору ( мовчання)
Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Такі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.
Згідно з пунктом б частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.
На виконання зазначеного закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 про затвердження «Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами», За положеннями пунктів 6-13 цієї постанови визначення норми вивозу відходів, контроль якості послуг, графік надання послуг визначається замовником послуг - органом місцевого самоврядування, а оплата за послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010.
Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що: на фізичних осіб покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій , які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Згідно з частиною третьою статті 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Як встановлено судом, позивачем ФОП ОСОБА_1 в якості пропозиції для підписання споживачами, в газеті «Рідне поле» № 1 від 04.01.2018 року та в газеті «Гомін волі» №8 від 02.04.2022 року було опублікований публічний договір про надання послуг з вивезення побутових відходів.
Протягом місяця з дня опублікування позивачем у засобах масової інформації проекту договору відповідачка про свою відмову укласти договір про надання послуг із вивезення побутових відходів чи про свою незгоду із умовами опублікованого договору до ФОП ОСОБА_1 у письмовому вигляді не направила, а тому ОСОБА_2 вважається такою, що прийняла пропозицію ФОП ОСОБА_1 щодо укладення договору про надання послуг із вивезення побутових відходів.
Крім того, належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 не користується послугами ФОП ОСОБА_1 по вивезенню твердих побутових відходів від її домоволодіння або уклала договір про вивезення відходів іншим виконавцем послуг, матеріали справи не містять, а тому ОСОБА_2 вважається такою, що прийняла оферту.
При цьому у поданому відзиві відповідачка лише зазначила, що не користується послугами ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на наявність у неї вигрібної ями для відходів. Однак такі твердження самі по собі не є належним та достатнім доказом відсутності користування послугами з поводження з побутовими відходами.
За таких обставин, ОСОБА_2 зобов'язана сплачувати вартість послуг, пов'язаних із вивезенням побутових відходів, які здійснює ФОП ОСОБА_1 , за тарифами визначеними органом місцевого самоврядування на підставі Постанови КМУ.
Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 за адресою, де позивачем надаються послуги з управління побутовими відходами, проживає одна.
Разом з тим, з аналізу розрахунку заборгованості, у якому зазначено кількість мешканців - одна особа, судом встановлено, що при здійсненні нарахування плати за надані послуги позивачем фактично застосовано подвійний тариф, тобто нарахування проведено із розрахунку на двох осіб, що не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
За таких обставин суд приходить до переконання, що розрахунок заборгованості, поданий позивачем, підлягає коригуванню, а тому нарахування плати за послуги з управління побутовими відходами має бути здійснено з урахуванням фактичної кількості мешканців - однієї особи. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості виходячи із тарифу, встановленого для одного мешканця.
Так, згідно розрахунку заборгованості з квітня 2018 до вересня 2018 року, тобто 6 місяців діяв тариф 7,50 грн, з жовтня 2018 до червня 2021 року, тобто 33 місяці, діяв тариф 10,50 грн, у липні 2021 року діяв тариф 13,33 грн, з серпня 2021 до липня 2022 року, тобто 12 місяців, діяв тариф 16,80 грн, з серпня 2022 до квітня 2024 року, тобто 21 місяць, діяв тариф 19,72 грн, з травня 2024 до серпня 2024 року, тобто 4 місці, діяв тариф 25,41 грн, з вересня 2024 до серпня 2025 року, тобто 12 місяців, діяв тариф 30 грн, з вересня 2025 до січня 2026 року, тобто 5 місяців, діяв тариф 30,80 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачки за надані послуги з управління побутовими відходами, з розрахунком на одну особу становить 1636,19 грн. (6?7,50)+(33?10,50)+(1?13,33)+(12?16,80)+(21?19,72)+(4?25,41)+(12?30)+(5?30,80) = 1636,19.
Поряд з цим, позивач ФОП ОСОБА_1 заявляє також вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 01.04.2018 до 01.04.2020 року та з 04.09.2025 до 31.12.2025 року.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
Разом з тим судом встановлено, що первинний розрахунок заборгованості, поданий позивачем, здійснений виходячи з помилкового нарахування плати за двох осіб, тоді як фактична кількість мешканців за адресою надання послуг становить одну особу.
Оскільки нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є похідним від розміру основного грошового зобов'язання, їх обчислення також підлягає здійсненню виходячи із фактично встановленої судом суми боргу - 1636,19 грн, а не з розрахунку, поданого позивачем.
Таким чином, розрахунок 3% річних слід здійснити за формулою 1636,19*3*851 (кількість днів прострочення):365:100, що становить 114,44 грн.
У свою чергу, розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції, слід розрахувати за формулою 1636,19 *1,38896955- 1636,19, що становить 636,42 грн.
Враховуючи наведені обставини, досліджені судом докази та надану їм правову оцінку у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ФОП ОСОБА_1 підлягає до стягнення заборгованість в загальному розмірі 2387,05 грн, з яких з яких основний борг - 1 636, 19 грн., 3% річних - 114,44 грн, інфляційні втрати - 636, 42 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку із задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1028,40 грн, який підтверджено платіжним дорученням №47 від 29.01.2026 року.
Відтак, у зв'язку із частковим задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 538,43 грн (2387,05 х 100 : 4545,74 = 52,51 %; 1 028,40 х 52,51 % : 100% = 538,43)
Керуючись ст.10,12,76-81,89,141,258,259,263,265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 05 коп. боргу за надані послуги з управління побутовими відходами, з яких основний борг - 1 636 (одна тисяча шістсот тридцять шість ) грн. 19 коп., 3% річних - 114 (сто чотирнадцять) грн. 44 коп, інфляційні втрати - 636 (шістсот тридцять шість) грн. 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн. 43 коп, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Назар ЯНІВ