Справа № 453/2120/25
№ провадження 2/453/238/26
21 квітня 2026 року м. Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Курницької В.Я.
за участю секретаря судового засідання Трембач М.М.,
без учасників справи,
розглянувши в залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4374187 від 10 лютого 2024 року,-
До Сколівського районного суду Львівської області 08 грудня 2025 року в порядку цивільного судочинства надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4374187 від 10 лютого 2025 року, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Оперіції» (код ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», суму заборгованості за кредитним договором № 4374187 в розмірі 20 000, 00 гривень та понесені витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 10 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 2 000 грн строком на 360 днів шляхом переказу на платіжну картку. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1, 125 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов, та застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2, 5% у день. На підставі договору факторингу № 23/09/2024 від 23 вересня 2024 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4374187 від 23 лютого 2024 року. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20 000, 00 грн.
Просив стягнути з відповідача заборгованість загальною сумою 20 000, 00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у 2 000, 00 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором - 11 3500, 00 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 6 6500, 00 грн; сплачений судовий збір в сумі 2 422, 40 грн; витрати на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін на адресу суду не надходило.
Відповідач - у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «Українські Фінансові Операції» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, не подав, як й не подав заяву про визнання ним позовних вимог.
Інших, передбачених ЦПК України, заяв по суті справи від сторін до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.
Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд зазначеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
До Сколівського районного суду Львівської області 21 вересня 2026 року найшла інформація від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», відповідно до якої встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), було зарахування коштів на суму 2 000, 00 грн. від 10 лютого 2024 року, платник IPAY_CREDIT_MC1, Banderu 9.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року розгляд справи відкладено на 16 квітня 2026 року.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Частиною 4 ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст рішення складено 21 квітня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 16 квітня 2026 року, датою ухвалення рішення є саме 21 квітня 2026 року.
Перевіривши зібрані докази, постановляючи рішення, суд встановив наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Встановлено, що 10 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Договір № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 лютого 2024 року підписаний відповідачем в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 65181, містить його податковий номер, адресу та номер мобільного телефону.
Отже, вищезазначений договір укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Таким чином, факт укладення договору № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 лютого 2024 року між сторонами є доведеним.
Відповідно до п. 1.2 договору № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 лютого 2024 року на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обв'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 2 000,00 грн.
Згідно з п.1.3 договору № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 лютого 2024 року строк кредиту складає 360 днів. Строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта.
Відповідно до п. 1.4 договору № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 лютого 2024 року тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2, 50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 1, 13 % в день та застосовується та умовах визначених п.п.1.4.2 договору.
Згідно з п. 2.1 договору № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 лютого 2024 року товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_4 .
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі 2 000, 00 грн, що підтверджується повідомленням iPay.ua про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта.
Отже, факт отримання відповідачем коштів є доведеним.
З матеріалів справи вбачається, що позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4374187 від 10 лютого 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту (розрахунок первісного кредитора), станом на 23 вересня 2024 року (за період з 10 лютого 2024 року по 23 вересня 2024 року) за відповідачем рахується заборгованість у сумі заборгованість становить 14 350, 00 грн, з яких: 2 000, 00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 11 350, 00 грн сума заборгованості за відсотками; 1 000, 00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» укладений договір факторингу № 23/09/2024 від 23 вересня 2024 року, відповідно до умов якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна» в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4374187 від 10 лютого 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Згідно з витягом з реєстру боржників додатку № 1 до договору факторингу № 23/09/2024 від 23 вересня 2024 року вбачається, що за кредитним договором № 4374187, боржником за яким є відповідач, заборгованість становить 14 350, 00 грн, з яких: 2 000, 00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 11 350, 00 грн сума заборгованості за відсотками; 1 000, 00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Таким чином, на підставі договору факторингу №23/09/2024 від 23 вересня 2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги в розмірі 14 500, 00 грн.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 лютого2024, вбачається, що ТОВ «Українські фінансові операції» за 133 календарних днів (24 вересня 2024 року по 03 лютого 2025 року) нараховані проценти за користування грошовими коштами в сумі 6 650,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що проценти за користування кредитом в розмірі 11 350, 00 грн та в сумі 6 650, 00 грн, позикодавцем нараховані впродовж дії договору, тобто по 03 лютого 2025 включно.
Щодо розміру процентів, нарахованих первісним кредитором та процентів, нарахованих позивачем, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.1.4 договору № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 лютого 2024 року тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2, 50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 1, 13 % в день та застосовується та умовах визначених п.п.1.4.2 договору. Якщо клієнт до 10 березня 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандарту процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
З розрахунку заборгованості первісного кредитора та розрахунку заборгованості позивача вбачається, що за договором № 4374187 від 10 лютого 2024 року в період з 10 лютого 2024 року по 10 березня 2024 року здійснювалося нарахування процентів за ставкою 1, 13 % в день; в період з 11 березня 2024 року по 23 вересня 2024 року за ставкою 2,5% в день; в період з 24 вересня 2024 року по 03 лютого 2025 року включно здійснювалося нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою.
Разом із тим, суд вважає, що наведений розрахунок відсотків не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом №3498-ІХ від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року) - 2,5 %; протягом наступних 120 днів (23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року) - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Разом із тим, дана норма не передбачає, що дія пункту 5 розділу І цього Закону не поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після набрання чинності цим Законом.
Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Таким чином, виходячи з положень ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, умови кредитного договору в частині, що суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.
Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» підлягають стягненню за договором № 4374187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту проценти за користування кредитними коштами протягом 360 днів у розмірі 7 200 гривень (2 000 грн. * 1% * 360 днів), в той час як позивач «Українські Фінансові Операції» просить стягнути з відповідача 18 000, 00 гривень заборгованості по відсотках. Отже, вимоги про стягнення відсотків в сумі 10 800, 00 гривень задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено існування заборгованості у відповідача за вищевказаним кредитним договором, тому позовні вимоги з врахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача заборгованості за договором № 4374187 від 10 лютого 2024 року в розмірі 9 200, 00 грн, яка складається з: 2000,00 грн суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 9 200, 00 грн суми заборгованості за процентами.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Що стосується зазначення в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, слід вказати наступне.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У відповідності до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таким чином, формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування.
Слід також звернути увагу на правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, згідно якого потрібно враховувати, що ч. 11 ст. 265 ЦПК України містить вказівки не судові, який ухвалює рішення, а органові, який виконуватиме судове рішення та здійснюватиме остаточний розрахунок відсотків чи пені, нарахованих судом на підставі ч. 10 ст. 265 ЦПК України. Саме ч. 10 ст. 265 ЦПК України визначає певне правило поведінки, обов'язкове для суду, і до того ж формулює його із використанням сполучника «або», а саме: «Суд…, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення». Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.
За вказаних обставин вимога про зазначення в рішенні суду про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.1. ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження надання правової допомоги позивач надав копію договору про надання правової допомоги, витяг з акту про надання юридичної допомоги, детальний опис виконаних робіт на суму 10 000 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Верховний Суд у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 роз'яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19.
З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відтак, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 000, 00 грн. заборгованості, в той же час суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 4374187 в розмірі 9 200, 00 грн, а тому суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 114, 30 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 600, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 1048, 1049-1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором № 4374187 від 10 лютого 2024 у розмірі 9 200 (дев'ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»сплачений судовий збір у розмірі 1 114 (одна тисяча сто чотирнадцять) гривень 30 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати на професійну правничу (правову)допомогу в розмірі 4 600 (чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд 40, приміщення 19, літ. «Н», «П», м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: 82600, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Головуючий суддя В.Я.Курницька