Справа №463/4707/26
Провадження №1-кс/463/5035/26
про застосування запобіжного заходу
22 травня 2026 року м.Львів
Слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 погодженого заступником начальника управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Доробратово Іршавського району Закарпатської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину, адвоката, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369 КК України, -
в провадженні Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62026140110002355 від 31.03.2026 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Старший слідчий в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 за погодженням із заступником начальника управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Подане клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 є адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №772, виданого 14.03.2011 року Рівненською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, відповідно до рішення №10 від 18.02.2011 року та на даний час обліковується Радою адвокатів Закарпатської області. ОСОБА_5 , діючи у порушення законодавчих вимог, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.
На початку лютого 2026 року, ОСОБА_7 , факт самовільного залишення яким у вересні 2024 року військової частини НОМЕР_1 , перевіряється у кримінальному провадженні № 62025140110000992 від 13.03.2025 року за ч.5 ст.407 КК України, звернувся до свого знайомого з приводу надання правової допомоги у вищевказаному кримінальному провадженні, вирішенні питання про звільнення з військової служби та з суміжних питань. У свою чергу, знайомий ОСОБА_7 повідомив йому, що з ним зв'яжеться адвокат, який зможе йому допомогти у вирішенні цих питань. У подальшому, 26.02.2026 о 13 год. 46 хв. на мобільний номер ОСОБА_7 НОМЕР_2 через мобільний додаток WhatsApp з мобільного номеру НОМЕР_3 зателефонував раніше незнайомий йому чоловік, який представився адвокатом ОСОБА_5 та повідомив, що зможе допомогти у вирішенні його проблем. Цього ж дня, близько 17 год. 00 хв., адвокат ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 за місцем його проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 . Під час розмови ОСОБА_7 , повідомив, що самовільно залишив військову частину, а також, що на утриманні у нього перебуває малолітній син з інвалідністю. Під час розмови у адвоката ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе, адвокат ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , що за умови надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 4 000 доларів США може вплинути на службових осіб Державного бюро розслідувань, які відповідно до приписів ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, і вирішити питання про закриття щодо нього кримінального провадження. ОСОБА_7 , отримавши протиправну вимогу адвоката ОСОБА_5 , будучи поставленим в умисно створені останнім умови щодо необхідності надання вказаної ним неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 4 000 доларів США, з метою запобігання шкідливим наслідкам своїх прав та інтересів, погодився на таку вимогу. З метою одержання вищеописаної неправомірної вигоди, 03.03.2026 року близько 18 год. 00 хв. адвокат ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 за місцем його проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 та передав йому дві ідентичні копії процесуального документу під назвою «Постанова від 03.03.2026 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні», яка містить підпис від імені слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_8 , вихідний № 12-66-2392 вих-26 від 03.03.2026 року, яка погоджена від імені прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 . При цьому адвокат ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_7 через 10 днів необхідно оновити мобільний додаток «Резерв+» з метою перевірки зміни даних щодо його розшуку. Після цього, на виконання вимоги ОСОБА_5 ОСОБА_7 в цей же день передав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 4 000 доларів США (відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого Національним банком України щодо іноземних валют на дату 03.03.2026 року становить 172 937 грн. 20 коп.) за вплив на рішення службових осіб Державного бюро розслідувань.
У подальшому, з метою продовження реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, 18.03.2026 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, адвокат ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 за місцем його проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 та передав два надруковані від імені адвоката заяви-клопотання, адресовані начальнику ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_10 , про вилучення ОСОБА_7 з бази розшуку (АРМОР) на підставі постанови Державного бюро розслідувань.На виконання вимоги адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_7 підписав вищевказані заяви-клопотання та передав їх адвокату ОСОБА_5 16.04.2026 року о 18 год. 56 хв., адвокат ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 за адресою його місця проживання та, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе, запевнив його у необхідності видалення з мобільного телефону застосунку «Резерв+» та натомість встановлення застосунку «Армія+», на що ОСОБА_7 погодився. У свою чергу, адвокат ОСОБА_5 у мобільному застосунку «Армія+» завантажив електронний рапорт ОСОБА_7 з проханням звільнити останнього зі служби у запас на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 та абз. 7 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», до якого додав копію медичного висновку №15 від 11.09.2025 року про захворювання сина ОСОБА_7 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та запевнив, що за результатами розгляду рапорту протягом певного періоду часу в мобільному застосунку «Армія+» відбудеться автоматичне видалення облікового запису ОСОБА_7 .
У подальшому, ОСОБА_7 неодноразово повідомляв адвокату ОСОБА_5 про відсутність будь яких змін у застосунку «Армія+», а також у застосунку «Резерв+». 28.04.2026 року о 09 год. 47 хв. адвокат ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 за місцем його проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 та з метою реалізації свого злочинного умислу на одержання неправомірної вигоди для себе, запевнив його у необхідності виготовлення двох фотографій у фотоательє у м.Берегово Закарпатської області для нового військового квитка, на що ОСОБА_7 погодився. Під час перебування ОСОБА_7 у приміщенні фотоательє, адвокат ОСОБА_5 зайшов у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 та через деякий час повернувся із повісткою №6938905 від 27.04.2026 року про необхідність прибуття ОСОБА_7 до вказаного ІНФОРМАЦІЯ_3 27.05.2026 року о 10 год. 30 хв. для проходження медичного огляду. Окрім цього, адвокат ОСОБА_5 пояснив ОСОБА_7 , що за наявності цієї повістки він зможе безперешкодно пересуватись до вищевказаної дати без ризику його затримання. Після цього, адвокат ОСОБА_5 забрав у ОСОБА_7 дві фотографії, запевнивши його про необхідність виготовлення нового військового квитка. Надалі, під час зустрічі, яка відбулась 01.05.2026 року о 12 год. 17 хв. за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , адвокат ОСОБА_5 продовжуючи свою протиправну діяльність, спрямовану на одержання неправомірної вигоди для себе, висунув вимогу про передачу неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 5 000 доларів США за вплив на прийняття рішення службовими особами військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , які відповідно до приписів ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Зокрема, адвокат ОСОБА_5 зазначив, що за умови надання йому неправомірної вигоди, службовими особами військової частини НОМЕР_1 буде прийнято рішення про звільнення ОСОБА_7 з військової служби, а службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 - рішення про внесення до АІС «ОБЕРІГ» інформації про звільнення ОСОБА_7 з військової служби.
21.05.2026 о 14 год. 23 хв. адвокат ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе за вищеописаний вплив, прибув до місця проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_2 та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 5 000 доларів США (відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого Національним банком України щодо іноземних валют на дату 21.05.2026 року становить 221 170 грн. 50 коп.) за вплив на прийняття вищевказаних рішень службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави - службовими особами військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України о 17 год. 16 хв. 21.05.2026 року, на узбіччі відрізку дороги між с.Дийда та м.Берегове, Берегівського району, Закарпатської області, (GPS-координати: НОМЕР_5).
22.05.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, оскільки під час досудового розслідування встановлено обставини, які прямо вказують на вчинення останнім, вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання та пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки останній підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину з корисливих мотивів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна. Обгрунтованість підозри, на думку прокурора, стверджується зібраними по справі доказами та повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості» та «розумності». Зазначає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України для застосування вказаного виду запобіжного заходу, а саме: є достатні підстави, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки тяжкість вчиненого злочину і покарання за таке, на думку прокурора, вже самі по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вважає, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які з речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як в межах кримінального провадження не встановлено усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення та усіх осіб причетних до його вчинення. Може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, водночас може вчинити інше кримінальне правопорушення, та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності, та досягнення мети вчинення злочину. Жоден інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Крім цього, просить визначити останньому заставу у розмірі 400 000,0 гривень. Саме такий розмір застави на його думку здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні відносно клопотання прокурора заперечив, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав що підозра не обгрунтована. У нього з заявником був підписаний договір про надання правової допомоги. Це на його думку був гонорар. В даному випадку відбулась провокація. Просить застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити заставу в межах ст.182 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні погодився з позицією підзахисного, просив визначити заставу в сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №62026140110002355 від 31.03.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2 та ч.3 ст.332 КК України.
ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України о 17 год. 16 хв. 21.05.2026 року, на узбіччі відрізку дороги між с.Дийда та м.Берегове, Берегівського району, Закарпатської області, (GPS-координати: НОМЕР_5).
22.05.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, оскільки під час досудового розслідування встановлено обставини, які прямо вказують на вчинення останнім, вказаного кримінального правопорушення. Таке повідомлення про підозру підписане керівником Львівської обласної прокуратури, що відповідає вимогам ст.481 КПК України та ст. 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність"
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме: рапортом Відділу внутрішнього контролю ТУ ДБР у м. Львові від 30.09.2026 року; заявою ОСОБА_7 від 28.03.2026 року з додатками; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 01.04.2026 року; рапортом Відділу внутрішнього контролю ТУ ДБР у м. Львові від 01.04.2026 року; рапортом Відділу внутрішнього контролю ТУ ДБР у м.Львові від 01.04.2026 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 01.05.2026 року із додатком; протоколом огляду документа від 01.05.2026 із додатками; протоколом огляду телефона від 01.05.2026 із додатком (фототаблицею); рапортом Відділу внутрішнього контролю ТУ ДБР у м.Львові від 12.05.2026 року; протоколом огляду від 21.05.2026 року; протоколом затримання від 21.05.2026 року; протоколом обшуку автомобіля марки «SKODA», моделі «OKTAVIA A7», 2013 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 ; іншими матеріалами кримінального провадження № 62026140110002355 та іншими матеріалами кримінального провадження, зібраними під час досудового розслідування в їх сукупності.
Водночас, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Встановлені у ході розгляду клопотання обставини свідчать про те, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, тобто підозра у даному кримінальному провадженні є обґрунтованою.
Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Положеннями ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна. Крім цього, з урахуванням тяжкості покарання підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється. .
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. У відповідності до рекомендацій, наданих Верховним Судом у Листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо була висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року. А тому надані рекомендації слідчий суддя також враховує при вирішенні даної справи.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого у разі визнання його винуватим, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, з метою унеможливити переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вчинення інших кримінальних правопорушень, приходить до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України. При цьому, судом враховано, що підозрюваний має постйне місце проживання, місце праці, одружений, на утриманні має малолітню та неповнолітню дитину. Крім цього, на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Також на розгляді у Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст.209, ч.4 ст.358 КК України. Наявність даних кримінальних проваджень на розгляд в судах, характеризує підозрюваного як такого що схильний до вчинення кримінальних правопорушень та погіршує репутацію останнього.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ч.4 ст.182 КПК України, а також відповідні висновки ЄСПЛ, надані при розгляді справи «Істоміна проти України».
Так, у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями - серйозністю злочину, ризику втечі та ін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), застава - це виключно процесуальний запобіжник для забезпечення явки особи до суду, а не вид покарання чи спосіб конфіскації майна. Також важливо, щоб застава виступала як реальна альтернатива триманню під вартою. Розмір застави має визначатися так, щоб її внесення було реальним та посильним для підозрюваного. Суд зобов'язаний врахувати майновий стан, дохід, сімейні обставини, зокрема наявність утриманців, та інші дані про особу. Застава не повинна стати формальністю - вона мусить реально заміняти собою тримання під вартою з урахуванням можливостей особи її внести.
Не менш важливими є принцип пропорційності та відсутність надмірного тягаря. При цьому розмір застави має відповідати особі підозрюваного та вчиненого нею діяння.
Зважаючи на викладене, відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, із врахуванням характеризуючих даних особи підозрюваного ОСОБА_5 , враховуючи його майновий стан, обставини вчинення кримінального правопорушення, суму неправомірної вигоди, слідчий суддя дійшов висновку, що в даному випадку прокурором доведено виключність випадку, а тому застава у розмірі 400000 грн. буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, внесення якої, згідно з ч.4 ст.202 КПК України, є підставою для звільнення особи з-під варти.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182-184, 186, 193, 194-196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою рахувати з 17 год. 16 хв. 21.05.2026 року.
Строк дії ухвали становить 60 днів починаючи з моменту проголошення до 19.07.2026 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , заставу у розмірі 400 000,0 гривень (чотириста тисяч гривень), яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених ст.194 КПК України.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області.
Після внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_5 звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч.4 ст.202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 покладаються такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_7 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1